Постанова

від 16.10.2023 по справі 466/10073/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10073/22 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/1771/23 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю: секретаря Суди В.І.;

позивачки ОСОБА_1 ;

адвоката Вовк У.Я. представника ОСББ «Затишок 50/1»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні2022року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок 50/1», в якому просила:

1.Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та ОСББ «Затишок 50/1» припиненими з 28.05.2019 року.

2.Зобов`язати ОСББ «Затишок 50/1» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п.5 ч.1 ст. 41 КЗпПУ.

3.Зобов`язати ОСББ «Затишок 50/1» належним чином заповнити трудову книжку ОСОБА_1 .

4.Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в розмірі 206 грн. 14 коп.

5.Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 20604 грн. 15 коп.

6.Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 47326 грн. 86 коп.

7.Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 335419 грн. 73 коп.

8.Стягнути з ОСББ «Затишок 50/1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 24500 грн. 00 коп. (а.с. 1-11).

26грудня 2022року ухвалою суду у справі було відкрито спрощене провадження (а.с. 54).

03квітня 2023року представником відповідача було подано до суду Клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки спір стосується корпоративних правовідносин, а тому такий повинен розглядатися за правилами господарського судочинства (а.с. 80-82).

Оскаржуваною ухвалою провадження увищезгаданій справізакрито:з тихпідстав,що данасправа непідлягає розглядув порядкуцивільного судочинства,оскільки данийспір відноситьсядо юрисдикціїгосподарського суду (а.с. 182-184).

Дану ухвалу оскаржила позивачка.

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду по суті до суду першої інстанції, покликаючись на порушення судом норм процесуального права.

Вважає,що постановоюЛьвівського апеляційногосуду від08вересня 2022року уцивільній справі№ 466/4118/20встановлено,що ОСОБА_1 «не звільнена та між нею та ОСББ «Затишок 50/1» продовжуються трудові відносини», а відтак вона звернулася до суду за захистом її порушених трудових прав (а.с. 204-211).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини 1 статті 255);

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263).

Частиною першоюстатті 19 ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових, відносин та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 20 ГПК Українивизначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема і справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною другоюстатті 4 Закону України«Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другоїстатті 10 Закону України«Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Статтею 167 ГК Українипередбачено, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Такі правові висновки неодноразово викладалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина першастатті 99 ЦК України).

Частиною третьоюстатті 99 ЦК Українипередбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частини першоїстатті 3 КЗпП Українизаконодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною четвертоюстатті 13 Конституції Українивизначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьоюстатті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положеньКЗпП України.

Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписахКЗпП України, а устатті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьоїстатті 99 ЦК України(у редакції, яка діяла до набрання чинностіЗаконом України від 13 травня 2014 року№ 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Вищенаведену правову позицію сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20, така знайшла своє відображення також і в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2023 року у справі №334/3022/18 та інших постановах Верховного Суду, копії якихдолучені стороноювідповідача доматеріалів справи вобґрунтування доводівтого,що данийспір непідлягає розглядуза правиламицивільного судочинства(а.с.229-242) і в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України така є обов`язковою для судів першої та апеляційної інстанцій.

Встановивши, що спір у цій справі пов`язаний з реалізацією загальними зборами ОСББ права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про звільнення членів виконавчого органу, про обрання іншого складу органу управління, зокрема, голови правління, а предметом спору є поновлення прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні ознаки корпоративності спору сторін у цій справі та правильно закрив провадження у справі, через те, що такий спір повинен розглядатися судом господарської юрисдикції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що спір не є корпоративним, а стосується, виключно її трудових прав, є необґрунтованими.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала у своїх постановах та вказувала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

У даній справі суд першої інстанції дослідив та надав правову оцінку саме характеру спірних правовідносин і прав, за захистом яких позивачка звернулася до суду, та дійшов вірного висновку про наявність корпоративного спору між його сторонами, який повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

В той же час, апеляційна скарга позивача не містить жодних доводів, які б спростовували висновки, викладені в постановах Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, на цілий ряд яких (постанов ВС) міститься посилання в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.

За вищенаведених обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, висновків якої доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Львова від 02 червня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 18 жовтня 2023 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.