Рішення

від 17.10.2023 по справі 216/3111/23

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/3111/23

провадження №2/216/1680/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі головуючого судді Бутенко М.В.,

при секретарі судового засіданні Кравець А.О.,

без участі сторін та без фіксації судового процесу технічними засобами розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу в Дніпропетровській області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, в якому просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на комплекс будівель і споруд розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний на праві приватної власності ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина, що складається зі спірного комплексу будівель і споруд, який належав померлій на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 р., зареєстрованого 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», за № 3-004, та в Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 5 «Н», сторінка 501, запис 1911 від 24.06.1999 р.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, яким на випадок її смерті заповіла усе своє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалось позивачу ОСОБА_1 , який є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 , в тому числі щодо спірного комплексу будівель і споруд. А тому 12.01.2022 р. ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В., у зв`язку з чим було заведено спадкову справу, проте Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.04.2023 р. нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що документ, що посвідчує право власності не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 10.04.1998 р. на товарній біржі «ОЧАГ», реєстраційний № 3-004, нотаріально не посвідчений та до суду про визнання його дійсним згідно зі ст. ст. 203, 220 ЦК України власник не зверталась.

Не погоджуючись з висновками нотаріуса позивач вказав в позовній заяві, що право власності спадкодавця на комплекс будівель і споруд підтверджується належними правовстановлюючими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства України, оскільки спірний Договір, зареєстрований на товарній біржі «ОЧАГ» було укладено між Акціонерним товариством «Славутич» як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем у письмовій формі, яка була належною відповідно до чинного на той час законодавства. Згідно з п. 9 Договору його укладено на виконання біржової угоди, зареєстрованої на Товарній біржі «ОЧАГ» 10.04.1998 р. за № 3-004, а тому відповідно до п. 7 Договору та ст. 227 ЦК Української РСР 1963 р. в редакції, чинній на момент укладання договору, цей договір підлягав реєстрації в бюро технічної інвентаризації та на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу» не підлягав нотаріальному посвідченню.

Крім того, 24.06.1999 р. на виконання вимог п. 7 Договору та чинного на той момент законодавства, право власності на спірний комплекс будівель і споруд було зареєстровано за спадкодавцем на праві приватної власності в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації», що також підтверджується архівною довідкою КП «Криворізького районного бюро технічної інвентаризації» ДОР»№ 200813 від 21.03.2023 р. Також право власності на комплекс будівель і споруд табору відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в подальшому було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за спадкодавцем. Отже, право власності ОСОБА_2 виникло на законних підставах, набуте правомірно та було зареєстровано за нею у встановленому законодавством порядку. Реальність укладеного Договору та повне його виконання сторонами підтверджується умовами п. 3 Договору, відповідно до якого покупець сплатив продавцю вартість майна до підписання цього договору, та Актом передачі основних засобів/комплексу будівель та споруд піонерського табору «Ластівка», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 23.04.1998 р., згідно з яким на підставі підписаного Договору АТ «Славутич» передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність основні засоби/комплекс будівель та споруд піонерського табору «Ластівка» розташованого у АДРЕСА_1 на загальну суму 11378 грн. Отже, оскільки спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна повністю виконаний обома сторонами, а його предметом є нежитлова нерухомість, то чинне на момент виникнення спірних правовідносин та набуття права власності спадкодавцем законодавство, зокрема ЦК УРСР 1963 р. та Закон України «Про товарну біржу», не містили норм про обов`язковість нотаріального посвідчення зареєстрованих на біржі договорів купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна, що підтверджується також правовими висновками Верховного Суду, а тому позивач вважав, що спірний комплекс будівель та споруд, який належить до нежитлового нерухомого майна, правомірно набуто спадкодавцем на підставі письмового договору купівлі-продажу, що є належною формою правочину та не потребує визнання договору дійсним в судовому порядку. Однак зважаючи на перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, просив суд про визнання його права власності як спадкоємця за заповітом в судовому порядку. Судові витрати, які складаються зі слати судового збору позивач просив залишити за ним.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду від 10.05.2023 р. у складі судді Хомик І.І. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 39).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду від 27.06.2023 р. дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Бутенко М.В. у зв`язку з припиненням 02.06.2023 року відрядження судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області Хомик І.І. до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області та відрахуванням її зі штату Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а також у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом даної цивільної справи відповідно до вимог чинного законодавства України згідно з розпорядженням керівника апарату Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Мірошниченка Я.В. № 337/23 від 23.06.2023 року, у зв`язку з чим згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 року, справу передано для розгляду судді Бутенко М.В. (а.с. 57-58).

Вказаною Ухвалою було також вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 59).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду від 26.07.2023 року задоволено клопотання представника відповідача Виконавчого комітету Центрально-Міської районної умісті ради про заміну сторони у справі. Замінено первісного відповідача - Виконавчий комітет Центрально-Міської районної умісті ради на належного відповідача - Виконком Криворізької міської ради (а.с. 63).

Ухвалою Центрально-Міського районного суду від 27.09.2023 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13.10.2023 р. (а.с. 82).

В судове засідання, призначене на 13.03.2023 р., позивач та його представник не з`явилися. Представник позивача подав суду заяву, згідно з якою просив розглядати справу за його відсутністю, та зазначив, що позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити, залишивши за позивачем понесені судові витрати (а.с. 93, 96).

Відповідач не надав відзив на позов та не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав до суду клопотання, згідно з яким просив суд розглядати справу за відсутності представника виконкому Криворізької міської ради, питання щодо прийняття рішення по суті вирішити на розсуд суду (а.с. 84-86).

Відповідно до ч. 8 ст. 178, ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, а тому суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір за відсутності сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00031889072 від 30.07.2021 року (а.с. 28).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, яка складалася з комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлій на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 р., зареєстрованого 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», за № 3-004, що підтверджується вказаним договором (а.с.13).

Факт виконання біржового договору підтверджується Актом від 23.04.1998 р. передачі основних засобів/комплексу будівель та споруд піонерського табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 23.04.1998 р., згідно з яким на підставі підписаного Договору купівлі-продажу №3-004 на ТБ «ОЧАГ» 10.04.1998 р. Акціонерне товариство «Славутич» як продавець передало у власність, а ОСОБА_2 як покупець прийняла у власність основні засоби/комплекс будівель та споруд піонерського табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 » розташованого у АДРЕСА_1 на загальну суму 11378 грн. (а.с. 14).

24.06.1999 р. на виконання вимог п. 7 Договору та чинного на момент виникнення права власності законодавства, право власності ОСОБА_2 на комплекс будівель і споруд табору відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано на праві приватної власності в Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» в реєстровій книзі № 5 «Н», сторінка 501, запис 1911, що підтверджується наявною у справі довідкою КП «Криворізького районного бюро технічної інвентаризації» ДОР»№ 200813 від 21.03.2023 р. (а.с.21).

Крім того, право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано на ОСОБА_2 як померлого спадкодавця відповідно до положень п. 66 чинного Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 р. № 553) шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності спадкодавця, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний № 330048936 від 24.02.2023 р. (а.с. 22).

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 24 квітня 1996 року державним нотаріусом Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою Умріхіною К.А., та зареєстровано в реєстрі за № 1-1480, яким на випадок її смерті зробила таке розпорядження: усе моє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалось, заповідаю ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту (а.с. 24).

12.01.2022 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Тамари Василівни, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу № 68966780, номер у спадковому реєстрі у нотаріуса: 2/2022, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 27).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.04.2023 р. приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавська Т.В. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з тим, що документ, що посвідчує право власності не відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки документом, що посвідчує право власності на спадкове майно, яке складається з комплексу будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є Договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», реєстраційний № 3-004, який нотаріально не посвідчений та до суду про визнання його дійсним згідно зі ст.ст. 203, 220 ЦК України, власник не зверталась (а.с. 26).

Відповідно до технічного паспорту на комплекс будівель та споруд, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «БТІ-КИЇВ», під час проведення технічної інвентаризації за адресою АДРЕСА_1 , встановлено фактичний стан комплексу будівель та споруд, а саме, що житловий корпус літ. А-1, житловий корпус літ.Б-1, житловий корпус літ.Г-1, житловий корпус літ.Д-2, житловий корпус літ.Е-2, житловий копус літ.Ж-2, житловий корпус літ.3-2, їдальня літ.И-1, радіовузол літ.И2-2, ванне відділення літ.Л-1, адміністративний блок літ.М-1, піонерська кімната літ.Н-2, житловий люкс блок літ.О-1, павільйон «Умілі руки» літ.ОІ, склад літ.П-1, котельня літ.ПІ, насосна літ.ГО, павільйон «Юний технк» літ.Р, трансформаторна будка літ.РІ, мусоропровід літ.С, павільйони літ.Т, туалети літ.У, павільйони «Умілі руки» літ. Ф-Ф4, альтанки літ.Х-Х4, сторожева будка літ.Я, замощення V, VI, огорожа №2,3,4 - знесено. За таких обставин вірними слід вважати характеристики об`єкта: Житловий корпус літ.В-1 загальною площею 284,0 кв.м, медпункт літ.К-1 загальною площею 176,9 кв.м, павільйон літ. Ц, павільйон літ. Ч, басейн малий літ. Ш, басейн великий літ. Щ, естрада літ.Э, футбольне поле літ.Э1, танцювальний майданчик літ.Э2, насосна літ.Ю, огорожа №1, замощення IV. Загальна площа комплексу будівель та споруд становить 460,9 кв.м. Вказані обставини підтверджуються копією технічного паспорту на комплекс будівель та споруд від 16.03.2023 р. Саме такий склад спірного комплексу будівель та споруд зареєстровано за спадкодавцем згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав індексний № 330048936 від 24.02.2023 р. (а.с. 15-20)

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство «Славутич», ідентифікаційний код юридичної особи 20256233, припинило свою діяльність, дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи 06.07.2006 р., запис № 12041280000002940 (а.с. 23).

Вказані докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони не спростовані відповідачем та підстави для їх відхилення судом відсутні.

Викладеним обставинам справи відповідають правовідносини, які виникають зі спадкових правовідносин, які регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) та відносин власності, які регулюються ЦК України, ЦК Української РСР 1963 р. та Законом України «Про товарну біржу».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1233 ЦК України передбачається, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За приписом ч. 2 ст.1269 ЦК України заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З обставин справи, встановлених судом, вбачається, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спірне нерухоме майно, єдиним спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину у встановленому законом порядку та строк, проте на думку нотаріуса існують перешкоди для оформлення спадкових справ шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, що зумовило звернення позивача з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦК України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до абз. 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. В судовому порядку захист права власності спадкоємця на спадкове майно є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У ст. 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя та ефективного вирішення порушених прав особи як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом є визнання права, зокрема - визнання права власності особи на майно.

Отже, позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності. Необхідність у даному способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

Враховуючи наведене та відмову приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Русавської Т.В. позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та неможливість позивача захистити свої права у позасудовому порядку, суд вважає, що звернення до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є належним та ефективним способом захисту законних прав та інтересів позивача.

Вирішуючи питання справу по суті та прийшовши до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню суд виходить з наступного.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 10.04.1998 р., то при вирішенні спору підлягають застосуванню положення норм, які були чинними в момент його вчинення, а саме ЦК Української РСР, Закон України «Про товарну біржу» (далі Закон) та Правила Державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб які затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56 (далі Правила).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції на час укладення Договору) товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій. Крім того, статтею 2 Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

На товарних біржах здійснюються біржові операції, які повинні відповідати сукупності вимог, установлених статтею 15 Закону, згідно з якою угода вважається укладеною на біржі: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством України на момент вчинення правочину не було передбачено такої форми угоди, як біржова. Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти.

Згідно зі ст. 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Відповідно до ст. 42 ЦК УРСР угоди можуть укладатися усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). Водночас згідно зі ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди.

За змістом статей 128, 153 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачалася обов`язкова нотаріальна форма договору купівлі-продажу житлового будинку (квартири) і його реєстрація органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з дійсних обставин справи укладений 10.04.1998 р. між Акціонерним товариством «Славутич» (далі Продавець) та ОСОБА_2 (далі Покупець) у письмовій формі спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 р., зареєстрований 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», за № 3-004 (далі Договір).

Комплекс будівель та споруд, який є предметом договору, належав Продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 25.12.1995 р. та акту приймання-передачі від 30.12.1995 р. та був зареєстрований за продавцем у БТІ м. Кривого Рогу за реєстровим № 5Н-501-1911.

Згідно з п. 9 Договору цей договір укладено на виконання біржової угоди, зареєстрованої на Товарній біржі «ОЧАГ» 10.04.1998 р. за № 3-004. Згідно з п. 7 Договору відповідно до ст. 227 Цивільного кодексу України (Цивільний кодекс Української РСР 1963 р. в редакції на момент укладання договору) цей договір підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Також зі змісту вказаного договору слідує, що на момент укладання договору Продавець та Покупець є членами біржі, а тому на підставі ст.15 Закону України від 10 грудня 1991 р. «Про товарну біржу» (в редакції чинній на момент укладання договору) цей договір зареєстровано на Товарній біржі «ОЧАГ» та не підлягає нотаріальному посвідченню.

Вказаний Договір був підписаний сторонами у присутності уповноваженої посадової особи заступника генерального директора Товарної біржі «ОЧАГ» Романова І.Н.

Відповідно до п. 1.1.-1.3. Правил Державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб (надалі - Правила), затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Правила розроблені з метою впровадження державної системи реєстрації, обліку та оцінки вартості нерухомого майна, а також системи нагляду і контролю за його використанням та утриманням. Правила встановлюють порядок державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. Правила діють на території України і є обов`язковими для виконання всіма міністерствами, відомствами, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями.

Згідно з п. 1.4., п.п. б п. 1.5. Правил було визначено, що державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна здійснюють державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади на підставі відповідних правовстановлюючих документів (додаток № 1), за рахунок коштів власників нерухомого майна. До об`єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться: б) нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках. Відповідно до п. 6 Додатку № 1 до Правил, який має назву «Перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, вказаний перелік включав «6. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.»

Отже, право власності спадкодавця на комплекс будівель і споруд підтверджується належними правовстановлюючими документами, які відповідають вимогам законодавства України, чинного на момент виникнення права власності та діючого законодавства.

У зв`язку з наведеним суд погоджується з позивачем, що право власності ОСОБА_2 на спірний комплекс будівель і споруд табору відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виникло на законних підставах відповідно до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 р., зареєстрованого 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», за № 3-004, набуте правомірно та було зареєстровано за нею у встановленому законодавством порядку, що підтверджує правомірність володіння спадкодавця спірним майном.

Факт виконання договору покупцем підтверджується змістом п. 3 Договору, відповідно до якого комплекс нежилих будівель та споруд продано за 11378,00 грн, які Покупець сплатив Продавцю до підписання цього договору.

Факт виконання договору продавцем підтверджується Актом передачі основних засобів/комплексу будівель та споруд піонерського табору « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 23.04.1998 р. згідно з яким Акціонерне товариство «Славутич» передало у власність, а ОСОБА_2 прийняла у власність основні засоби/комплекс будівель та споруд піонерського табору «Ластівка» розташованого у АДРЕСА_1 на загальну суму 11378 грн.

Наведене підтверджує реальність та факт повного виконання Договору обома сторонами, а саме обов`язку продавця передати майно у власність покупцеві, та обов`язку покупця прийняти майно та сплатити за вказану в договорі грошову суму.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, відповідно до правового висновку, наведеного в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 487/9435/15-ц (провадження № 61-19223св18), правовідносини у якій є релевантними з даною справою Верховний Суд, виходячи з встановлених судами фактів укладення та реєстрації біржового договору купівлі-продажу, виконання сторонами договору його умов, враховуючи, що єдиним спадкоємцем майна померлого як спадкодавця була позивачка, яка звернулась до суду із позовною вимогою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом саме у зв`язку із неможливістю одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вказав, що права позивача на спадкове майно підлягають судовому захисту, оскільки остання позбавлена права захистити відповідні права у позасудовому порядку.

Також згідно з правовим висновком, наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном. Отже, факт державної реєстрації спірного нерухомого майна за спадкодавцем підтверджує фактичне володіння ним.

Відповідно до правового висновку, наведеного постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 517/446/16 (провадження № 61-6905св20), зазначено, що з огляду на положення статей 227, 242 ЦК Української PCP (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судами вірно враховано, що нотаріальному посвідченню до 01 січня 2004 року підлягали договори купівлі-продажу, міни, дарування житлового будинку за умови, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Таким чином, ЦК УРСР 1963 року не містив норм про обов`язковість нотаріального посвідчення зареєстрованих на біржі договорів купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна. Суди при розгляді вказаної справи установили, що при вчиненні договору купівлі-продажу магазину дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу спірного нерухомого майна. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, передбаченій чинним законодавством України на момент його вчинення. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази відсутності у продавця права продажу спірного об`єкту.

Аналогічних висновків у справах із подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постановах від 12 вересня 2018 року (справа № 522/50/16-ц, провадження № 61-656св18) та від 09 жовтня 2019 року (справа № 517/81/16-ц, провадження № 61-24825св18).

З наведених правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах слідує, що спірний біржовий Договір купівлі-продажу нежитлового нерухомого майна укладено в належній - письмовій формі, що відповідало вимогам закону, чинного на момент його укладання, умови договору повністю виконано сторонами, договір зареєстровано на біржі та здійснено державну реєстрацію права власності, а тому визнання спірного договору дійсним судом закон наразі не вимагає.

Крім того, суд враховує, факт ліквідації Акціонерного товариства «Славутич» (ідентифікаційний код юридичної особи 20256233) та виключення запису про нього з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.07.2006 р., що унеможливлює пред`явлення позивачем до продавця як сторони біржового договору позову про визнання спірного договору дійсним, що не повинно порушувати права позивача на мирне володіння майном, закріпленого в статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, оскільки документи, які посвідчують право власності спадкодавця на спірне нерухоме майно, відповідають вимогам чинного законодавства, позивач належним чином прийняв спадщину та набув права на спадкове майно з моменту відкриття спадщини, враховуючи перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, право власності на спірне спадкове майно підлягає визнанню за спадкоємцем в судовому порядку.

Оскільки позивач просив залишити за ним понесені судові витрати та не стягувати їх з відповідача, виходячи з принципу диспозитивності, відповідно до якого учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд не вирішував питання розподілу судових витрат та не стягував їх з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 42, 47, 224, 227 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 15, 16, 392, 1216, 1223, 1233, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 13, 81, 109, 141, 213, 211, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Виконкому Криворізької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на комплекс будівель і споруд, загальною площею 460,9 кв.м, що складається з: житлового корпусу - В-1, загальною площею 284,0 кв.м, медпункту - К-1 загальною площею 176,9 кв.м, павільйону - Ц, павільйону - Ч, басейну малого - Ш, басейну великого - Щ, естради - Э, футбольного поля - Э1, танцювального майданчика - Э2, насосної -Ю, огорожі №1, замощення IV, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.1998 р., зареєстрованого 10.04.1998 року на товарній біржі «ОЧАГ», за № 3-004, зареєстрованого 24.06.1999 р. в Комунальному підприємстві «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» в реєстровій книзі № 5 «Н», сторінка 501, запис 1911 та в Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2724470112060, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 67318237 від 24.04.2023 14:46:52, ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Криворізької міської ради, Дніпропетровська область.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СТОРОНИ ПО СПРАВІ:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: Виконавчий комітет Криворізької міської ради, місцезнаходження за адресою: 50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код за ЄДРПОУ 04052169, електронна адреса: kancelyariya@kr.gov.ua

Суддя М.В.Бутенко