Ухвала

від 19.10.2023 по справі 467/833/23

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/833/23

1-кп/467/118/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2023 року Арбузинський районнийсуд Миколаївської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

малолітнього ОСОБА_4 ,

законного представника малолітнього ОСОБА_5

неповнолітнього ОСОБА_6 ,

законного представника неповнолітнього ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8 ,

представника служби у справах дітей Благодатненської сільської ради ОСОБА_9 ,

психолога ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Арбузинка клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120231521300000050 від 12.04.2023 року відносно малолітнього:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта початкова середня, учня 9-го класу Семенівської ЗОШ, який зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

До Арбузинськогорайонного судунадійшлоклопотанняпро застосуваннядо малолітнього ОСОБА_4 примусових заходіввиховного характерув кримінальномупровадженні заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст. 185 КК України.

ОСОБА_4 є особою, яка досягла тринадцятирічного віку та до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, за таких обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 24.02.2022 року по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року за № 64/2022» за № 2102-ІХ від 24.02.2022 року та Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та відповідно було продовжено дію воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, Законом України від 21.04.2022 року № 2212-ІХ відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 квітня 2022 року № 259/2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Так, відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 18 травня 2022 року № 341/2022 про продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України від 12.08.2022 року за № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Також, відповідно до відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" затверджено Указ Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Також, Указом Президента України від 06 лютого 2023 року за № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" , строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Так, в листопаді місяці 2022 року, точний час досудовим розслідуванням встановити не представилося можливим, у вечірній час доби, малолітній ОСОБА_4 спільно з неповнолітнім ОСОБА_6 , з метою таємного викрадення майна, вирішив незаконно проникнути до житлового приміщення будинку АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_11 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, малолітній ОСОБА_4 спільно з неповнолітнім ОСОБА_6 , діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, їх караність, не маючи речових прав на майно, за допомогою фізичної сили, руками пошкодивши скобу вхідних дверей, незаконно проникли до житлового будинку АДРЕСА_2 , де в одній із кімнат таємно викрали шуруповерт "INTERTOOL" моделі DT-0315, вартістю 1049 грн. 30 коп. та шліфувальну машинку "PRO CRAFT" моделі PW 1100Е, вартістю 910 грн., які належали ОСОБА_11 ,чим спричинили останній матеріальний збиток на загальну суму 1959 грн. 30 коп., після чого місце злочину покинули, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, в діях малолітнього ОСОБА_4 за даним фактом вбачаються ознаки суспільно-небезпечного діяння, які підпадають під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло, вчинена в умовах воєнного стану.

Прокурор у судовому засіданні підтримала клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_4 примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд матері строком на 1 рік, вважаючи, що саме такі види примусових заходів є достатніми та необхідними для попередження вчинення малолітнім нових кримінальних правопорушень.

Малолітній ОСОБА_4 в судовому засіданні щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, вину визнав, запевнив суд, що більше такого вчиняти не буде, просив дати можливість виправитися.

Захисник малолітнього адвокат ОСОБА_8 та законний представник ОСОБА_5 просили задовольнити клопотання та застосувати до малолітнього ОСОБА_4 примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері.

Потерпіла ОСОБА_11 в судове засідання не з`явилася просила справу розглядати у її відсутність.

Представник служби у справах дітей Благодатненської сільської ради ОСОБА_9 в судовому засіданні вважали, що є всі підстави для задоволення клопотання.

Інші учасники процесу не заперечували проти задоволення клопотання.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що будучи малолітніми на час скоєння суспільно--небезпечного діяння, що містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України ОСОБА_4 разом із неповнолітнім ОСОБА_6 вчинив вказане суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України за обставин, викладених в клопотанні, що підтверджується дослідженими судом матеріалами кримінального провадження та поясненнями вказаних осіб.

Встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час вчинення суспільно-небезпечного діяння йому виповнилось 13 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КК Україникримінальна відповідальність за злочин, передбачений ч.4ст. 185 КК Українинастає з чотирнадцяти років, що свідчить про те, що ОСОБА_4 не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ч.2ст. 105 КК України, можуть бути застосовані судом до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиноюКК України.

Примусові заходи виховного характеру є єдиними з заходів кримінального примусу, застосування яких можливе до осіб, що не досягли віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 484 КПК України під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов`язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз`яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.

Відповідност. 498 КПК Україникримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоКК України.

Статтею 499 КК України передбачено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру здійснюється згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

При вирішенні питання про застосування примусових заходів виховного характеру відносно ОСОБА_4 суд враховує обставини вчиненого, суспільну небезпечність, наслідки діяння, дані про особу, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яка характеризуються задовільно за місцем проживання та навчання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, умови життя, виховання і поведінку, його ставлення до вчиненого, час, який пройшов з часу вчинення малолітнім суспільно-небезпечного діяння.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цьогоКодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього (малолітнього) може бути застосовано примусові заходи виховного характеру у виді

1) застереження;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;

3) передачі неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під нагляд педагогічного або трудового колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання;

4) покладення на неповнолітнього, який досяг п`ятнадцятирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов`язку відшкодування заподіяних майнових збитків;

5) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення визначаються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано кілька примусових заходів виховного характеру, що передбачені у частині другій цієї статті. Тривалість заходів виховного характеру, передбачених у пунктах 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Положеннями ст. 501 КПК України передбачено, що в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд приймає лише 2 види рішень: ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, якщо прокурором буде доведено вчинення неповнолітнім, зазначеним в ст. 498 КПК України, суспільно-небезпечного діяння, чи ухвалу про відмову в застосуванні примусових заходів виховного характеру, якщо суд дійде висновку, що прокурор під час судового розгляду не довів факт вчинення суспільно-небезпечного діяння неповнолітнім, і закриває провадження, інших підстав для відмови в застосуванні примусових заходів виховного характеру законом не передбачено.

При цьому, до особи, яка вчинила зазначені діяння після досягнення одинадцятирічного віку, але до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, у будь-якому випадку, незважаючи на ступінь тяжкості вчиненого діяння, згідно зіст. 498 КПК України, мають застосовуватись примусові заходи виховного характеру.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру"передбачено, що відповідно до чинного законодавства примусові заходи виховного характеру можна застосовувати до особи, яка у віці від 14 до 18 років учинила злочин невеликої або середньої тяжкості, а також до особи, котра у період від 11 років до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, учинила суспільно небезпечне діяння, що має ознаки дії чи бездіяльності, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу України.

Пунктом 7 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 15 травня 2006 року передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, суд встановлює з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватись, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Матеріалами кримінального провадження підтверджується те, що малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, яка згодна на передачу сина їй під нагляд.

Враховуючи, що ОСОБА_4 до досягнення віку кримінальної відповідальності, у віці 13 років на момент скоєння суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до закону слід застосовувати особливий порядок здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх, та згідно із ст. 498 КПК України застосувати примусові заходи виховного характеру.

З оглядуна викладене,суд приходитьдо висновкупро необхідністьзадоволення клопотанняпрокурора прозастосування до ОСОБА_4 примусових заходіввиховного характеру.Вказаніпримусові заходивиховного характерусприятимуть йоговиправленню тавихованню,оскільки саметаке рішення,на думкусуду,є справедливим,а такожнеобхідним ідостатнім длявиправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів під час розгляду клопотання не вирішувалось.

Керуючись ч. 2 ст. 97, ст.105 КК України, ст.ст. 498,501,371-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120231521300000050 від 12.04.2023 року відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення суспільно-небезпечного діяння, що містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, задовольнити.

Застосувати до малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнськ Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта початкова середня, учня 9-го класу Семенівської ЗОШ, який зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, примусові заходи виховного характеру у виді передачі його під наглядматері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Встановити тривалість заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері терміном 1 (один) рік.

Попередити ОСОБА_5 про відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов`язання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Арбузинського

районного суду ОСОБА_1