Рішення

від 19.10.2023 по справі 508/869/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа № 508/869/23

Номер проведження 2/508/314/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року Миколаївський районний суд

Одеської області

В складі головуючого судді Горобця В.Л.

Секретаря Товт Т.В.

Розглянувши у судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу у загальному провадженні за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку успадкування за законом.

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивачки ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з частки прав засновника (члена) фермерського господарства «СЕРГІЙ», код ЄДРПОУ 30820900, в тому числі земельної ділянки площею 41,30 га, яка розташована на території Олексіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства, відповідно до рішення III сесії XXIII скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району, Одеської області від 21 жовтня 1998 року №25, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ОД № 019909, яий зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 720-р «Адміністративні центри та території територіальних громад Одеської області» п. 2. Перелік територіальних громад Одеської області: Миколаївська територіальна громада з центром в смт. Миколаївка до складу входять територіальні громади (населені пункти) Миколаївка, Олексіївська, Ульяновська, Новопетрівська, Антонюківська.

Олексіївська сільська рада, Миколаївського району, Одеської області, на території якої розташовані земельні ділянки, реорганізована шляхом приєднання до Миколаївської селищної ради (Код ЄДРПОУ 04380146) Березівського району, Одеської області.

Позивачка фактично прийняла спадщину так як відповідно до рішення Миколаївського районного суду Одеської області прийняла у спадщину належний сину житловий будинок , який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 8,70 га, що належала сину на праві власності, (справа 2-121/ 2005 р.)

Оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то право позивача підлягає захисту у судовому порядку.

Позивачка ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської областів судове засідання не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позов визнає, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглянути в його відсутність.

Згідно ст. 247 ч. 2 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, які беруть участь у справі, фіксуваня судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Оцінивши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право на частку прав засновника (члена) фермерського господарства «СЕРГІЙ», код ЄДРПОУ 30820900, ( в тому числі постійного користування земельною ділянкою площею 41.30 га., згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ОД №019909, виданогона підставі рішення III сесії XXIII скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 21 жовтня 1998 року №25, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35, розташованої на території Олексіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області для ведення фермерського господарства) в порядку спадкування за законом, що належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Данні обставини підтверджується матеріалами справи копією паспорта ОСОБА_1 ( а.с. 6 ), копією інформаційного листа приватного нотаріуса Сологуб О.А. ( а.с. 7 ), копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ( а.с. 8 ), копією Державного акту ( а.с. 9 ), копією Рішення суду ( а.с. 10 ), копією Витягу з Єдиного державного реєстру ( а.с. 11 ),копією свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с. 12 ), копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 ( а.с. 13 ), довідкою ( а.с. 14 ), копією Уставу ФГ «Сергійко» ( а.с. 15 - 23 ), копією Квитанції № 2 ( а.с. 24 ), копією Фінансової звітності мікропідприємства ( а.с. 25 - 26 ), копією Витягу ( а.с. 27 - 29 ).

Відповідно до частини першої статті 50 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990| року N 561-XII) громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Статтею 55 Земельного кодексу Української РСР (у редакції закону від 18 грудня 1990 року N 561-XII) передбачено, що у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство, право володіння земельною ділянкою передається одному із спадкоємців. При цьому перевага в успадкуванні права володіння земельною ділянкою надається одному із членів селянського (фермерського) господарства - одному із подружжя, дітей, батьків, родичів, які проживали і вели разом із спадкодавцем господарство.

Спадщина відкрилася в момент смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто в період чинності ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Статтею 12 Закону України «Про власність» однією з підстав виникнення права власності є спадкування. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Положеннями ст.549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадщини

Так, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняттяспадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкрипя спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняпя спадщини і місця її відкрипя суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкрипя спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкрипя спадщини заяви про її прийняпя.

Спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом (ст.524 ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, а відповідно до ст. 19 Закону до складу майна фермерського господарства входить право користування землею.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року із змінами «Про судову практику у справах про захист права приватної власності» успадкування майна селянського фермерського господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Відповідно до ч. 2 ст. 407 ЦК України та ч. 2 ст. 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися в порядку спадкування.

При цьому слід звернути увагу на те, що таке право виникає в договірному порядку тільки з часу набрання чинності ЦК України, тобто з 01.01.2004 року, але згідно положень вказаного закону право користування земельною ділянкою, як майнове право в т.ч. те яке виникло раніше підлягає спадкуванню.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», - право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

У відповідності до вимог частин 3-6, 10, пункту 5.3 Рішення Конституційного суду України у справі (про постійне користування земельними ділянками) від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 передбачено, що після набрання чинностіст.92 ЗК України ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законом випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституція України(стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господаоства тощо, відповідно до ст. 6 ЗК України. Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років). Проте чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, в цьому кодексі не здійснено.

Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір, забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, довічного спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

Положення ст. 13 Конституції України не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам право власності на землю.

Велика Палата Верховного Суду України у Постанові від 23.06.2020 року (справа № 179/1043/16-ц) висловила наступну правову позицію: "право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю фізичної особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки". А тому -спадкування права постійного користування земельною ділянкою має місце.

Стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує дправо постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

Крім того у рішенні Конституційного Суду України наголошено, що згідно з ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Таким чином смерть мого сина не свідчить про автоматичне припинення права користування земельною ділянкою, оскільки закон гарантує збереження прав на землю за суб`єктами такого права, земля через сина' як голову фактично виділялася фермерському господарству, для; ведення селянського (фермерського) господарства.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

В роз`ясненнях, що містяться в п. 9 Постанови №20 від 22.12.1995 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що успадкування майна селянського (фермерського) господарства здійснюється за загальними правилами спадкового права.

Згідно роз`яснень, які містяться в п.Ю Постанови №7 від 30.05.2008 р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Державний акт на право постійного користування землею, що виданий на ім`я спадкодавця, є правовстановлюючим документом на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Ч. 1, ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про фермерське господарство» визначено, що головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов`язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

У відповідності до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство" до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Фермерське господарство має право здійснювати відчуження та набуття майна на підставі цивільно-правових угод.

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його Статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом.

Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

П. 4 ст. 35 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що діяльність фермерського господарства припиняється, зокрема, у разі якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 19; 77; 200; 247; 258; 263; 268; 273; 354 ЦПК України, ст. ст. 1217; 1218; 1220; 1223; 1261; 1268 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про визнання права користування земельною ділянкою в порядку успадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право на частку прав засновника (члена) фермерського господарства «СЕРГІЙ», код ЄДРПОУ 30820900, ( в тому числі постійного користування земельною ділянкою площею 41.30 га., згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ОД №019909, виданогона підставі рішення III сесії XXIII скликання Миколаївської районної ради народних депутатів Миколаївського району Одеської області від 21 жовтня 1998 року №25, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №35, розташованої на території Олексіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області для ведення фермерського господарства) в порядку спадкування за законом, що належало ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду, а стороною, що не була присутньою в судовому засіданні, з дня отримання копії рішення.

Суддя: Горобець В.Л.