Постанова

від 12.09.2023 по справі 925/231/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. Справа№ 925/231/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 12.09.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 23.05.2023 (повний текст підписано 13.06.2023)

у справі №925/231/23 (суддя Гладун А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось"

до Уманської міської ради

про визнання поновленим договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Уманської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі, укладеного між Уманською міською радою Черкаської області та ТОВ "Рось", зареєстрованого в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №336 від 13.12.2001.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уманська міська рада порушили вимоги законодавства про порядок поновлення договору оренди земельної ділянки, чим порушила право ТОВ «Рось» щодо оренди земельної ділянки, якою позивач користується з 2001 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/231/23 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звертаючись з позовом позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення та не може ефективно захистити порушене право позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не є цілком законним, оскільки суд «jura novit curia» і поставлений його захищати, при наявності всіх документів (доказів), серед яких, зокрема, наявний повний текст договору оренди, який підлягав поновленню, мав би сам застосувати той передбачений Законом і Верховним Судом спосіб захисту прав позивача, який, на думку суду першої інстанції і Верховного Суду, є найбільш ефективним, адже відповідачем визнано і Господарським судом встановлено всі обставини.

Позивач також вказує, що всі мотиви ним були зазначені правильно, про що свідчить мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду, а різниця між вимогою «визнати поновленим» та «визнати укладеним» відповідний договір оренди не є по суті різними вимогами, адже згідно статті 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка діяла на момент укладення договору оренди, ці поняття («поновлений» та «укладений») Закон не розрізняє, тому ця стаття викладена законодавцем у такій редакції - «По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі)».

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому зазначає, що апелянт всупереч положенням статті 33 Закону України «Про оренду землі» звернувся з вимогою про поновлення договору оренди, а не про укладення відповідної додаткової угоди, у заявленому позові не міститься проекту такої додаткової угоди до договору, умови якої мав би навести суд у своєму рішенні за результатами розгляду справи. Крім цього, в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить визнати поновленим (укладеним) договір оренди земельної ділянки для розміщення автостоянки площею 0,5914 га кадастровий номер 711800000:05:004:0796 за адресою вул. Небесної Сотні,40-Б, м. Умань, не розмежовуючи поняття «поновлений» та «укладений» договір, які по своєму значенні є різними. За вказаних обставин відповідач просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційній скаргу - без задоволення.

Явка представників у судове засідання

Представники сторін в судове засідання 12.09.2023 не з`явились, водночас, 06.09.2023 та 08.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від відповідача та позивача надійшли клопотання про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради народних депутатів від 27.06.1996 №326 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рось" надано в тимчасове користування строком на три роки земельну ділянку площею 0,5919 га по Радянська, 40б (після перейменування - Небесної Сотні), для влаштування автостоянки.

На виконання вказаного рішення, 20.08.1996 Уманською міською радою народних депутатів видано Державний акт на право постійного користування землею, у якому зазначено, що позивачу надається у постійне користування: 1) 0,4496 га і 2) 0,5814 га землі у межах згідно з планом землекористування з призначенням для 1) обслуговування населення і 2) для влаштування автостоянки терміном на три роки. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за ЧР №23-103.

Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 15.07.1999 №333 Товариству з обмеженою відповідальністю "Рось" надано в тимчасове користування земельну ділянку, площею 0,5914 га по Радянська, 40б (після перейменування - Небесної Сотні), надану товариству рішенням міськвиконкому від 27.06.1996 №326, під стоянку строком на один рік. Землекористувачам, яким земельні ділянки наданні у тимчасове користування, протягом місяця заключити договори з міськвиконкомом на користування землею та приступити до використання земельних ділянок після відведення їх в натурі землевпорядною службою міста.

13.12.2001 між Уманською міською радою Черкаської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рось" (орендар) укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Уманська міська рада на підставі рішення виконкому від 11 жовтня 2001 року №538 надає, а ТОВ "Рось" приймає у тимчасове користування земельну ділянку, що знаходиться в м. Умані, по вул. Радянській, 40б (після перейменування - Небесної Сотні), площею 5914 кв.м, в тому числі: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, інших угідь 5914 кв. м згідно з планом землекористування.

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка надається на умовах оренди строком на десять років під автостоянку.

Згідно з п. 2.1 договору плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати у розмірі 3469,48 грн і місцевий бюджет щомісячно рівними частинами до 15 числа місяця наступного за звітним.

Договір набуває чинності з моменту його посвідчення у нотаріальній конторі (п. 4.1. договору).

Даний договір посвідчено завідуючим Уманською міською нотаріальною конторою - Копиловим В.І., зареєстровано в реєстрі за №1-6936 та в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №336.

28.11.2012 між сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі від 03.01.2002 року №336, згідно з пунктом 1 якого поновили термін дії договору оренди землі від 03.01.25022 №336 (щодо поновлення договору оренди землі), відповідно до пункту 1 якого поновлено термін дії договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 03.01.2002 №336) на 10 років.

Пунктом 2 означеного договору про внесення змін розділ "Орендна плата" доповнено та викладено у новій редакції.

У подальшому, 22.03.2016 та 10.06.2021 між Уманською міською радою Черкаської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рось" (орендар) було укладено додаткові угоди до договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди, укладеного 13.12.2001 (зареєстрованого в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за №336), якими внесено зміни в розмір ставок орендної плати та за взаємною згодою сторін (на підставі рішень Уманської міської ради від 16.02.2016 №1-6/7 та від 29.03.2021 №75-11/8) викладено текст договору у іншій редакції.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що термін дії договору закінчується 28.11.2022 згідно додаткової угоди від 28.11.2012 до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення (продовження) договору оренди землі з описом вхідного пакета документів (а.с. 18), зокрема із проектом договору оренди земельної ділянки (а.с. 22-25).

15.12.2022 постійна комісія Уманської міської ради з питань комунальної власності, містобудування, архітектури, земельних відносин, підприємництва, реклами, туризму, повернення громаді незаконно відчужених об`єктів розглянула заяву ТОВ "Рось" про поновлення договору оренди земельної ділянки, про що складено протокол №59. Так, рішенням комісії відмовлено у поновленні договору оренди землі, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 126-1 Земельного кодексу України "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови" умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

03.01.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій не погодився з рішенням постійної комісії відповідача у протоколі №59, вважав його незаконним, оскільки зміни до статті 126-1 Земельного кодексу України внесені та набрали чинності з липня 2020 року і застосовуватися не можуть, просив вирішити питання щодо переукладання договору відповідно до Закону, який діяв на час укладання договору оренду земельної ділянки між сторонами.

Листом від 30.01.2023 №01/01-21/149 Уманська міська рада повідомила ТОВ «Рось» про те, що право користування землею на умовах оренди закінчилося, просила в 30 денний термін повернути земельну ділянку кадастровий номер 7110800000:05:004:0796 по Небесної Сотні 40б, підписати акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 26.01.2023.

Звертаючись із даним позовом до суду, ТОВ «Рось» зазначає, що через місяць після закінчення строку договору оренди земельної ділянки отримало повідомлення від комісії з питань комунальної власності з повідомленням про те, що договір оренди продовжуватись не буле. Після чого позивач вдруге звернувся до ради із заявою щодо поновлення договору оренди землі, додавши до заяви пакет документів з проектом договору, водночас, станом на дату звернення з позовом, рішення від Уманської міської ради позивач так і не отримав, водночас 31.01.2023 отримав листа за підписом голови Уманської міської ради з повідомленням, що договір закінчився, змінилось законодавство щодо укладення договорів оренди землі, а тому пропонує повернути земельну ділянку. ТОВ «Рось» такі дії орендаря вважає незаконними та такими, що порушують право орендаря.

Крім того, судом встановлено, що 03.03.2023 начальником управління містобудування, землевпорядкування, комунального майна та будівельного контролю виконавчого комітету Уманської міської ради у відповідь на службову записку начальника юридичного відділу виконавчого комітету Уманської міської ради від 27.02.2023 надано відповідь №68/09-13, у якій проаналізовано обставини укладення договору оренди та підстави для його поновлення.

17.03.2023 Уманською міською радою прийнято рішення №32-49/8 «Про припинення дії договору з ТОВ "Рось" та відмову у поновленні договору оренди землі за адресою м. Умань, вул.. Небесної Сотні 40б», відповідно до якого вирішено припинено припинити дію договору у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено, а також відмовлено ТОВ «Рось» в поновленні договору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Укладений між позивачем та Уманською міською радою договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм параграфу 3 глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено вище, 13.12.2001 сторони уклали договір оренди землі, який набрав чинності з дня його державної реєстрації 03.01.2002.

Станом на 03.01.2002 правовідносини сторін в частині підстав та порядку поновлення договору оренди регулював Закон України "Про оренду землі" в редакції закону від 20.12.2001.

Відповідно до статті 27 "Поновлення договору оренди землі" Закону України "Про оренду землі" (редакції закону від 20.12.2001) після закінчення строку, на який було укладено договір, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі продовження договору оренди на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

Статті 27 "Поновлення договору оренди землі" Закону України "Про оренду землі" (редакції закону від 20.12.2001) підлягала застосуванню до відносин сторін до 28.11.2012 .

Ні стаття 27 Закону України "Про оренду землі" (в редакції закону від 20.12.2001), ні умови укладеного сторонами договору оренди не встановлювали порядку поновлення договору оренди землі (укладення договору оренди на новий строк).

28.11.2012 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі, яким поновили дію договору на 10 років. В такий спосіб сторони уклали договір оренди на новий строк.

Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) є підставою виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків на строк, встановлений договором. Таким чином, з 28.11.2012 правовідносини сторін в частині підстав та порядку поновлення договору оренди регулював Закон України "Про оренду землі" в редакції закону від 05.09.2012.

Відповідно до статті 33 "Поновлення договору оренди землі" Закону України "Про оренду землі" (в редакції закону від 05.09.2012) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

У подальшому, додатковими угодами від 22.03.2016 та від 10.06.2021 до договору оренди землі сторони виклали розділи 2, 3 та 4 договору у нових редакціях. Строку дії договору сторони не змінювали. Сторони встановили, що орендар зобов`язаний після закінчення строку договору поновити його або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані за актом приймання-передачі земельної ділянки (п.п. 18 п. 3.2 додаткової угоди від 23.03.2016; п.п. 16 п. 3.2 додаткової угоди від 10.06.2021).

Додаткові угоди від 22.03.2016 та від 10.06.2021 до договору оренди землі є невід`ємною частиною договору оренди землі та не є самостійною підставою виникнення у сторін нових прав та обов`язків, підставою виникнення яких є укладений сторонами договір оренди землі від 13.12.2001.

З огляду на вказане, норми Закону України "Про оренду землі" в редакціях закону чинних станом на 22.03.2016 та 10.06.2021 суд не застосовує.

Отже, при вирішенні спору суд застосовує норми Закону України "Про оренду землі" в редакції закону від 05.09.2012 чинній станом на 28.11.2012 - день укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору оренди).

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Слід зазначити, що відповідно до статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 302 Господарського процесуального кодексу України саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (див. постанови від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, від 22.09.2020 у справі №313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.

Відповідно до висновку про застосування норм права наведеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №908/299/18, від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц якщо орендодавець відмовляється чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту.

За змістом заявлених позовних вимог та умов договору оренди землі колегія суддів дійшла висновку, якими узгоджена необхідність звернення орендаря до орендодавця у разі, якщо орендар бажає реалізувати переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, позивач доказує правомірність застосування ним положень частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у виниклих правовідносинах.

Таким чином, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді (частина 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладенням сторонами додаткової угоди.

Крім того, слід зазначити, що додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить задовольнити позовні вимоги ТОВ «Рось» до Уманської міської ради про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки по вул. небесної Сотні, 40-б м. Умань.

Вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі не заявлено.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави для продовження орендних прав і обов`язків.

Належним і ефективним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захист порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду 21.09.2022 у справі №925/632/19, від 25.04.2019 у справі № 908/913/18 та від 09.06.2020 у справі № 912/1860/19).

На підставі встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про виникнення між сторонами майново-господарського зобов`язання на підставі договору оренди землі. На підставі укладеного договору оренди землі у позивача виникло право користування (право оренди) земельною ділянкою комунальної власності з моменту його державної реєстрації. Строк дії договору закінчився 28.11.2022.

Маючи намір поновити договір оренди (укласти договір оренди землі на новий строк) позивач 07.10.2022, за місяць до закінчення строку дії договору, звернувся до відповідача з заявою, до якою долучив проект договору оренди землі. Відповідач у поновленні договору відмовив.

За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі", норм частини першої статті 123 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26, частини першої та другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення відповідача про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки повинно було прийняте на пленарному засіданні сесії міської ради протягом місяця після отримання звернення про поновлення договору оренди землі з проєктом додаткової угоди, а заперечення у поновленні договору оренди землі повинні бути надіслані позивачу протягом місяця після закінчення строку дії договору.

15.12.2022 постійна комісія відповідача з питань комунальної власності, містобудування, архітектури, земельних відносин, підприємництва, реклами, туризму, повернення громаді незаконно відчужених об`єктів ухвалила рішення про відмову у поновленні договору оренди землі.

Враховуючи зміст норм частини першої статті 123 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26, частини першої та другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення постійної комісії відповідача не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення земельних правовідносин, зокрема поновлення чи відмову у поновленні договору оренди землі.

Відповідач рішення про відмову у поновленні договору оренди на пленарному засіданні більшістю депутатів від загального складу ради прийняв 17.03.2023, з порушенням встановленого законом строку.

Доводи відповідача про те, що закон не встановлює строку прийняття рішення про відмову у поновленні договору оренди земель державної та комунальної власності суд визнає необґрунтованим й такими, що суперечать змісту статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Порушення відповідачем місячного терміну для направлення позивачу листа-повідомлення про заперечення (відмову) у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений позивачем лист-повідомлення про поновлення договору з проектом відповідної додаткової угоди дає позивачу, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону "Про оренду землі".

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач належним чином скористався своїм правом на поновлення договору оренди землі та вчинив всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", а відмова відповідача у поновленні договору оренди землі є необґрунтованою, вчиненою внаслідок неправильного застосування статті 126-1 Земельного кодексу України, яка не підлягає застосуванню до правовідносин сторін.

Твердження відповідача про те, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорах оренди землі державної та комунальної власності, а тому укладений сторонами договір не може бути поновлений, не відповідає дійсному змісту вказаної норми права та є наслідком її неправильного застосування.

За змістом абзацу другого частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорах оренди землі державної та комунальної власності, які укладаються після набрання чинності цією нормою. Водночас вказана норма не обмежує можливість поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання нею чинності, про що прямо вказує норма абзацу 4 Розділу IX "Перехідні положення" Закону України Про оренду землі, за змістом якої правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Сторони уклали договір оренди землі до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству". Поновлення договору оренди землі, укладеного до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення.

28.11.2012 сторони уклали договір про внесення змін та доповнень до договору оренди землі, яким поновили дію договору на 10 років. В такий спосіб сторони уклали договір оренди на новий строк.

Укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) є підставою виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків на строк, встановлений договором.

З 28.11.2012 до правовідносини сторін в частині підстав та порядку поновлення договору оренди застосуванню підлягає Закон України "Про оренду землі" в редакції закону від 05.09.2012.

Водночас, як зазначалось вище, ТОВ «Рось» звернулось до суду з позовною вимогою про визнання поновленим договору оренди землі по вул. Небесної Сотні, 40-б м. Умань, а не про укладення відповідної додаткової угоди. У позові, зокрема в його прохальній частині, не викладено проєкту такої додаткової угоди до договору, умови якої мав би навести суд у своєму рішенні за результатами розгляду справи.

Змістом позову ТОВ «Рось» є вимога визнати поновленим договір оренди землі по вул. Небесної Сотні, 40-б, м. Умань, укладений між Уманською міською радою Черкаської області та ТОВ "Рось", зареєстрований в Книзі записів договорів на право тимчасового користування землею №336 від 13.12.2001. Вимогу про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду позивач не заявив.

Одним з основних принципів (засад) господарського судочинства є диспозитивність, за змістом якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Предметом позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такі висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 155), від 06 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 28) обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Відтак, звертаючись з позовом позивач обрав неналежний спосіб захисту, який не відповідає змісту порушеного права, характеру правопорушення та не може ефективно захистити порушене право позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/231/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рось".

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рось" на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/231/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.05.2023 у справі №925/231/23 залишити без змін.

Матеріали справи №925/231/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 16.10.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська