Рішення

від 10.10.2023 по справі 906/373/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/373/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.,

за участю представників сторін:

від позивача: Балтак Д.О., витяг з ЄДР;

від відповідача: Шрамко І.С. - адвокат, ордер серії АХ №1126162 від 12.04.2023 (в

режимі відеоконференції);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зіта -ТКФ"

про стягнення 4326629,69 грн

Процесуальні дії по справі.

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" про стягнення 4326629,69 грн штрафних санкцій, з яких 1196789,69 грн пені та 3129840,00 грн штрафу у розмірі 7%.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання зобов`язань з поставки товару за договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/223 від 20.06.2022.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.04.2023.

17.04.2023 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній заперечив проти задоволення позовних вимог (а.с.59-69).

Ухвалою суду від 19.04.2023 відкладено підготовче засідання на 15.05.2023.

08.05.2023 на поштову адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив №688 від 04.05.2023, за змістом якої останній вважає, що заперечення відповідача на позовну заяву мають бути відхилені (а.с.82-93).

15.05.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (копій фінансової звітності за попередні роки) на підтвердження фінансового стану відповідача (а.с.98-108).

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2023 оголошено перерву у підготовчому засіданні в порядку ч.5 ст.183 ГПК України до 26.05.2023.

26.05.2023 через підсистему «Електронний суд» представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії заяви відповідача про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для суб`єктів господарювання/фізичних осіб за договірними зобов`язаннями №33/1 від 25.05.2023, прийнятої до розгляду Київською торгово-промисловою палатою (а.с.114-115).

Ухвалами суду від 26.05.2023, 15.06.2023, 19.07.2023 підготовчі засідання у справі неодноразово відкладалися.

Станом на 21.08.2023 документи за результатами опрацювання Київською ТПП заяви відповідача про засвідчення форс-мажорних обставин до суду не надходили.

Ухвалою суду від 21.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/373/23 до судового розгляду по суті на 20.09.2023.

Суд встановив, що в процесі розгляду справи відбулась зміна місцезнаходження відповідача, про що останнім не було повідомлено. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ТОВ "ЗІТА-ТКФ" (код ЄДРПОУ 34563455) є: 61072, Україна, Харківська обл., м. Харків, пр. Науки, буд. 27-Б.

У зв`язку з викладеними обставинами ухвалою суду від 20.09.2023 відкладено розгляд справи по суті на 10.10.2023.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, зазначив про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, просив розтлумачити умови договору таким чином, що штраф у розмірі 7% розраховується від вартості простроченої поставки, а не від ціни договору, оскільки договір добросовісно виконано, а також зменшити розмір неустойки до мінімального.

У засіданні 10.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач порушив строки виконання зобов`язань з поставки товару, передбачені договором про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/22/223 від 20.06.2022, що є підставою для нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені).

У відзиві на позовну заяву за вх.№6081/23 від 17.04.2023 відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, відмітив, що більше половини поставок були здійснені із запізненням менше 30 діб, третина - на 31 добу; вважає за доцільне, з огляду на схожість п.7.3.2 договору та абз.2 ч.2 ст.231 ГПК України, застосувати до спірних договірних умов тлумачення contra proferentem, оскільки з`ясувати справжній зміст відповідних умов договору за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину неможливо і сторони не мають доказів, за допомогою яких, керуючись положеннями ст.213 ЦК України, можна було б встановити зміст попередніх переговорів. Тлумачення contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав, - дозволяє у спірних правовідносинах трактувати положення п.7.3.2 договору в частині суми, від якої обліковується 7% штрафу. На думку відповідача, положення ст.231 ГК України щодо нарахування штрафу у розмірі 7% саме від вартості простроченої на понад 30 днів поставки, а не від ціни договору, є більш логічним та справедливим. Водночас відповідач стверджує про наявність підстав для зменшення розміру неустойки до мінімального, посилаючись на те, що зі свого боку виконав договірні зобов`язання у повному обсязі, а застосування штрафних санкцій, про які просить позивач, може призвести до збитковості підприємства, їх сума є надмірно великою у порівнянні з терміном прострочення поставки, неспіврозмірною отриманій вигоді відповідача від реалізації товару, також відсутні докази того, що затримкою строків поставки окремих партій позивачу було заподіяно збитки, враховуючи, що предметом договору було індивідуальне обмундирування костюм літній польовий, а поставка відбувалась в листопаді та грудні. З приводу причин затримки поставок відповідач зазначив, що текстильні вироби були заздалегідь замовлені у постачальника з Туреччини, який в свою чергу здійснював закупівлю у виробника з Китаю. Перша затримка постачання відбулась через сплеск захворюваності на COVID у Китаї, про що вони повідомили турецького посередника електронним листом. Також мали місце значні затримки пропуску товару на митну територію України через черги на митниці, в тому числі через масові тривалі відключення електропостачання, викликані потраплянням ракет країни-агресора в об`єкти критичної інфраструктури (а.с.59-64).

Позивач у відповіді на відзив за вих.№688 від 04.05.2023 зазначив, що тлумачення договору можливе до початку виконання сторонами його умов; тлумачення не може створювати, а лише роз`яснює існуючі умови угоди; тлумаченню підлягає зміст договору/його частина у способи, встановлені ст.213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень; тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину; метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін; при цьому пунктом 7.3.2 договору сторони погодили розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій. Окрім того, позивач вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в контракті умовами щодо закупівлі для державних потреб товарів речової служби, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію ІНФОРМАЦІЯ_1. Використання результатів отриманого за контрактом для позивача не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави. Також позивач зазначив, що обставини порушення контрагентом відповідача своїх зобов`язань за договором поставки не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності відповідача за державним контрактом. Ці обставини мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, мали та могли бути передбачені відповідачем при укладенні державного контракту з огляду на обізнаність останнього щодо необхідності поставки товару з-за кордону. Більше того, невиконання постачальником п.п.8.1-8.3 договору позбавляє останнього права посилатись на обставини непереборної сили та не звільняє його від відповідальності за порушення зобов`язання (а.с.82-91).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.06.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та ТОВ «ЗІТА- ТКФ» (постачальник) укладено договір №286/3/22/223 про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір) (а.с.11-24).

Предмет договору - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7) (далі - товар) (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору, постачальник зобов`язується у 2022 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.

Номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору визначаються специфікацією, наведеною у п.1.3 договору, за якою загальна кількість товару, яку необхідно поставити, - 30000 шт. на загальну суму 44712000,00 грн, з яких 10000 шт. до 10.10.2022 включно, 10000 шт. до 20.10.2022 включно, 10000 шт. до 31.10.2022 включно.

Відповідно до п.2.1 договору, ціна цього договору становить: 44712000,00 грн, у тому числі ПДВ 00 грн (платник єдиного податку III група за ставкою 2%) (за загальним фондом).

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 10 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (п.3.2 договору).

У п.4.1 договору погоджено, що товар постачається на об`єднані центри забезпечення замовника (далі - одержувач товару) власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування вантажо-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Строки (термін) поставки товару визначені у специфікації договору (п.1.3).

Постачальник, згідно з пп.6.3.1 п.6.3 договору, зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (термін), встановлені договором.

Згідно з п.7.2 договору, у разі невиконання або несвоєчасною виконання зобов`язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, неня ) у розмірах, передбачених п.7.3. договору.

Так, пп.7.3.2 п.7.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 2.1).

Згідно з рознарядкою ІНФОРМАЦІЯ_1 за специфікацією (додаток №1 до договору), місце поставки товару - об`єднаний центр забезпечення речовим майном - філія в/ч НОМЕР_1 код НОМЕР_2 (а.с.25).

Кількість та ростовка, калькуляція ціни товару передбачені у додатках 2, 3 до договору (а.с.26-31).

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, останній поставив позивачу товар з порушенням строків, визначених договором.

Так, відповідно до акта приймання-передачі військового майна №1598 від 20.10.2022 (а.с.32-34), поставлено товар у кількості 6120 шт. із запізненням на 9 діб (термін постачання - до 10.10.2022 включно).

Відповідно до акта приймання-передачі військового майна №1789 від 07.11.2022 (а.с.35-37), поставлено товар у кількості 3840 шт. із запізненням на 27 діб (термін постачання - до 10.10.2022 включно).

Відповідно до акта приймання-передачі військового майна №1931 від 19.11.2022 (а.с.38-40), поставлено товар у кількості 6757 шт., з яких 40 шт. поставлено із запізненням на 39 діб (термін постачання - до 10.10.2022 включно) та 6717 шт. - із запізненням на 29 діб (термін постачання - до 20.10.2022 включно).

Відповідно до акта приймання-передачі військового майна №2120 від 02.12.2022 (а.с.41-43), поставлено товар у кількості 13283 шт., з яких 3283 шт. поставлено із запізненням на 42 доби (термін постачання - до 20.10.2022 включно) та 10000 шт. - із запізненням на 31 добу (термін постачання - до 31.10.2022 включно).

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією №286/5514 від 15.12.2022 про сплату штрафних санкцій на суму 4326629,69 грн протягом місяця з дати її отримання (а.с.44-47), однак така залишилася без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду з метою відновлення своїх порушених прав і законних інтересів.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання, за ст.174 ГК України, є господарський договір.

Положеннями ст.ст. 626, 628, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені вище фактичні обставини справи, суд погоджується з доводами позивача щодо порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з поставки товару у строк, визначений за домовленістю сторін та вказаний у специфікації (п.1.3 договору).

Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 ст.230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, пп.7.3.2 п.7.3 договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни договору (пункт 2.1).

Разом із тим ч.2 ст.231 ГК України визначено, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка в а р т о с т і т о в а р і в (р о б і т , п о с л у г), з я к и х д о п у щ е н о п р о с т р о ч е н н я виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків в к а з а н о ї в а р т о с т і.

Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов`язання та за прострочення його виконання понад тридцять днів додатково вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу з вказаної вартості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №903/545/17 від 11.05.2018).

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Суд встановив, що інший розмір відповідного виду штрафних санкцій (пеня у розмірі 0,1 відсотка та штраф у розмірі 7 відсотків) не передбачений ані договором, ані законом; позивач відноситься до суб`єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки; порушення договору полягає саме у допущені прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з поставкою товару, з вартості чого і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Таким чином суд визнає за можливе застосувати до спірних відносин сторін положення ч.2 ст.231 ГК України.

Суд відхиляє твердження відповідача про необхідність застосовування до спірних договірних умов принципу «contra proferentem» з огляду на таке.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.05.2022 у справі № 944/3046/20).

Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Господарський суд у даному випадку дійшов висновку, що умови договору, зокрема п.7.3.2, не є двозначними, але поряд із цим в частині принципу (методу) обрахування (від вартості ціни договору) розміру (7%) штрафу не узгоджуються з приписами ч.2 ст.231 ГК України. Суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 231 ГК України сторони в договорі можуть визначити інший розмір штрафних санкцій, а не метод їх нарахування.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд встановив, що такий є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, а відтак позов в частині стягнення 1196789,69 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо нарахування штрафу, позивач здійснив розрахунок останнього у розмірі 7% від ціни договору - 44712000,00 грн, що, як встановлено судом вище, не відповідає приписам ч.2 ст.231 ГК України.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку задовольнити вимогу позивача про стягнення штрафу частково на суму 1389961,94 грн, що становить 7% вартості несвоєчасно поставленого товару - 19856599,20 грн, в решті суми - 1739878,06 грн - відмовити.

З приводу зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (постанова Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19).

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21).

Відповідачем не надано до матеріалів справи належних і допустимих доказів тяжкого фінансового стану та необхідності зменшення розміру неустойки, які давали б підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг би скористатися своїм правом та зменшити розмір нарахованих позивачем пені та штрафу.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст.42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 зазначив, що, оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

Невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію ІНФОРМАЦІЯ_1.

У даному випадку суд враховує, що для позивача використання результатів отриманого за контрактом не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави.

З приводу форс-мажорних обставин, на які посилається відповідач як на об`єктивні причини затримки поставок, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч.1 ст.617 ЦК України).

Сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Більше того, за умовами п.п.8.1, 8.2, 8.3 договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін, а саме знищення, внаслідок бойових дій, виробничих потужностей виконавця, партії (партій) товару тощо. Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний документ, котрий видається місцевими органами виконавчої влади або ДСНС за місцезнаходженням однієї із сторін за договором, виданий Торгово-Промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою.

Згідно з п.8.4 договору, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за договором, якщо доведуть, що воно було викликано неконтрольованою перешкодою, яка відбулась поза контролем сторін і виникло після укладення договору та стороною було дотримано умови п.8.1-8.3 даного договору.

Відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Згідно з приписами ст.ст.76, 77, 86 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відтак суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем як наявності правових підстав для звільнення від відповідальності за неналежне виконання ним договірних зобов`язань з поставки товару, так і підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку задовольнити позов частково, стягнути з відповідача на користь позивача 1196789,69 грн пені та 1389961,94 грн штрафу, у задоволенні решти позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 38801,28 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІТА-ТКФ" (пр. Науки, буд. 27-Б, м. Харків, Харківська обл., 61072, ідентифікаційний код 34563455) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) 1196789,69 грн пені, 1389961,94 грн штрафу та 38801,28 грн судового збору.

3. У задоволенні вимоги про стягнення 1739878,06 грн штрафу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.10.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_2

3- відповідачу (рек.) (61072, Україна, Харківська область, місто Харків, пр. Науки, будинок 27-Б код ЄДРПОУ 34563455) + 3116007363@gmail.com