Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/12067/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/12067/23Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Борик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд"

про стягнення 28551,47 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Борик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" про стягнення за договором про надання послуг в сфері перевезення вантажів від 16.03.2023 № 03/16/23 основної заборгованості в сумі 280000 грн. та пені в розмірі 73733,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що погасив основну заборгованість у сумі 280000 грн. до відкриття провадження у справі. Також, відповідачем здійснено контррозрахунок пені в сумі 28551,47 грн. із урахуванням пункту 5.2 договору. Одночасно, відповідач просив зменшити розмір пені до 10000 грн. та здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду сплачено суму основного боргу. При цьому, позивач не заперечує проти стягнення розрахованого відповідачем розміру пені в сумі 28551,47 грн., утім просить відмовити в клопотанні відповідача про зменшення її розміру. Також позивач навів заперечення проти заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката та просив покласти на відповідача відповідні судові витрати позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 280000 грн. закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Також, 18.08.2023 позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача пеню в сумі 28551,47 грн., повернути з бюджету судовий збір та стягнути з відповідача витрати позивача на правову допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, оскільки провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 280000 грн. закрито, подальший розгляд справи здійснюється судом з урахуванням поданого зменшення щодо стягнення з відповідача 28551,47 грн. пені.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2023 між позивачем (перевізник, виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг в сфері перевезення вантажів № 03/16/23, за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Виконавець зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому Замовником (Відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу) (надалі послуги), а Замовник (Відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, кількість вантажу або маса (вага), та інші умови перевезення вантажу за цим Договором узгоджуються сторонами в додатках до Договору та/або фіксуються актом приймання - передачі наданих послуг.

Ціни на послуги узгоджуються сторонами в додатках до Договору і вказуються в актах приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.1 договору).

У пункті 5 додатку № 1 до договору передбачено, що замовник здійснює оплату послуг Перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок Перевізника на протязі 5 (двадцяти п`яти) банківських днів з дня отримання Замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, актів виконаних робіт, податкової накладної і рахунку до оплати. За погодженням сторін допускається інший, допустимий для обох сторін спосіб оплати або поєднання вказаних способів оплати.

На виконання умов договору позивачем у період з 16.03.2023 по 27.04.2023 надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 749007,12 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг.

Крім того, сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 16.03.2023 по 02.05.2023, відповідно до якого станом на 02.05.2023 залишок боргу відповідача становив 569630,16 грн.

У подальшому, 01.08.2023 відповідачем погашено залишок заборгованості перед позивачем у сумі 280000 грн. відповідно до платіжної інструкції № 2871, що слугувало підставою для закриття провадження у справі відповідною ухвалою суду від 17.10.2023 відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 ГК України, загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 5.2 договору у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1., 4.1. даного договору, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

За арифметичним перерахунком суду, пеня в сумі 28551,47 грн. підлягає стягненню в повному обсязі. При цьому, відповідачем у власному контррозрахунку визначено суму пені в розмірі 28551,47 грн., розраховану з урахуванням дати отримання відповідачем документів від позивача.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10000 грн., суд дійшов висновку про наступне. На обґрунтування підстав для зменшення розміру пені відповідач наголосив на повному виконанні зобов`язання з оплати наданих послуг та допущення прострочення з оплати в умовах воєнного стану в період з травня по серпень 2023 року. При цьому, відповідач зауважив, що позивачем не доведено завдання йому збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання.

У свою чергу, позивач заперечував проти зменшення пені, оскільки наведені відповідачем підстави не є винятковими випадками для зменшення пені. До того ж, нарахована пеня становить лише 10 % від суми боргу, що заявлений до стягнення. Разом із цим, відповідач сплатив заборгованість лише після отримання позовної заяви.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21 викладено правовий висновок про те, що тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18 та від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).

Приймаючи до уваги наведені відповідачем обставини для зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи із засад справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та співмірності, а також ураховуючи повне виконання відповідачем своїх зобов`язань та період існування прострочення, суд дійшов висновку зменшити розмір нарахованої пені на 20 %, тобто до 22841,18 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин 1, 9 статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача в тому числі в частині позовних вимог, провадження щодо яких закрито.

Також позивач у відповіді на відзив просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката, що станом на 18.08.2023 складають 20000 грн.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання юридичних послуг від 27.07.2023, додаток від 31.07.2023 № 1, додаток від 18.08.2023 № 2, акти прийому-передачі наданих послуг від 31.07.2023 на суму 10000 грн., від 18.08.2023 на суму 10000 грн.

У свою чергу, відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в порядку частин 5, 6 статті 126 ГПК України не заявлялося.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20.

Як установлено судом, загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору. Так, після погашення відповідачем суми основного боргу та зменшення позивачем розміру позовних вимог, ціна позову складає 28551,47 грн., у той час як розмір гонорару адвоката позивача становить 20000 грн.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 5000 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 15000 грн.

Щодо заявлених відповідачем до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., суд зауважує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на те, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню в повному обсязі (позаяк розмір пені судом зменшено на підставі відповідного клопотання відповідача), судові витрати відповідача не підлягають розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Борик" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полігран-Трейд" (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 42, секція 42/2; ідентифікаційний код 43462455) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Борик" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Польова, 26/2; ідентифікаційний код 41733145) 22841 (двадцять дві тисячі вісімсот сорок одну) грн. 18 коп. пені, 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 5306 (п`ять тисяч триста шість) грн. 01 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова