Рішення

від 16.10.2023 по справі 910/6651/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2023Справа № 910/6651/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранхорс Україна"

про стягнення 125 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Іванченко Юлія Сергіївна звернулась із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранхорс Україна" про стягнення заборгованості у сумі 125 000, 00 грн. за договором №2-09-22 на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 29.09.2022 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.05.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

26.05.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на ненадання позивачем послуг за договором, а також вказав, що позивачем не було надано йому рахунок-фактуру та акт виконаних робіт, тому обов`язок щодо оплати за надані послуги за договором не виник.

08.06.2023 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Правом на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.09.2022 між позивачем (експедитором) та відповідачем (замовником) укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг на перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні № 2-09-22, відповідно до умов якого експедитор зобов`язався від свого імені та за рахунок замовника здійснювати організацію доставки вантажів в міжнародних повідомленнях, а замовник зобов`язався сплачувати платежі за надані послуги та виконувати інші дії відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.4 договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, замовника, одержувача вантажу і митних органів.

Згідно умов п.п. 5.1, 5.3 договору для виконання послуг замовник перераховує експедитору суму зазначену в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. У разі якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена після здійснення перевезення, підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR, акт виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту надання документів, якщо в заявці не вказано інше.

Цей договір є безстроковим і вступає в силу з моменту його підписання (п. 9.1 договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вимог ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно вимог ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 935 Цивільного кодексу України клієнт або експедитор має право відмовитися від договору транспортного експедирування, попередивши про це другу сторону в розумний строк. Сторона, яка заявила про таку відмову, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки, завдані їй у зв`язку із розірванням договору.

На підставі спірного договору 30.09.2022 відповідач надав позивачу заявку № 2-09-2022 на перевезення вантажу, за маршрутом Польща, м. Гданськ - Україна, м. Кам`янське, Дніпропетровської області, найменування вантажу - електромобілі, строк доставки вантажу - 3-4 жовтня 2022, умови оплати - оплата на банківський рахунок відповідно до договору № 2-09-22 від 29.09.2022 року.

На виконання умов договору та вищевказаної заявки позивач здійснив організацію доставки вантажу за вказаним маршрутом, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної (CMR) № 575413.

Товарно-транспортна накладна (CMR) № 575413 має відмітки вантажовідправника, перевізника, одержувача вантажу та митних органів у відповідності до передбачених сторонами умов пунктом 2.4 договору.

Тому посилання відповідача щодо ненадання позивачем послуг за договором є безпідставними.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, посилався на те, що позивач не надав належних доказів надіслання рахунку-фактури та акту виконаних робіт, які є підставою для оплати наданих послуг.

Як вже зазначалось, згідно умов п. 5.3 договору у разі якщо сторони визначать в заявці на перевезення вантажу, що оплата повинна бути проведена після здійснення перевезення. підставою для оплати є рахунок-фактура і CMR, акт виконаних робіт. Оплата здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту надання документів, якщо в заявці не вказано інше.

У поданій відповідачем заявці № 2-09-2022 від 30.09.2022 пунктом 13 визначено умови оплати - оплата на банківський рахунок відповідно до договору № 2-09-22 від 29.09.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання пункту 5.3 договору та пункту 13 заявки № 2-09-2022, позивачем на адресу директора відповідача за допомогою поштового перевізника ТОВ "Нова пошта" за експрес-накладною № 20450602345298 від 14.10.2022 направлені документи, які є підставою для здійснення оплати. Проте відповідач надані послуги не оплатив, з огляду на що позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Водночас, жодних листів або претензій відповідача, направлених позивачу, щодо виконання транспортної заявки № 2-09-2022 від 30.09.2022 матеріали справи не містять.

Суд критично ставиться до доводів відповідача щодо відправлення позивачем визначеного договором пакету документів безпосередньо "Укрпоштою", оскільки а ні умовами договору, а ні умовами транспортної заявки, чітко не визначено підприємство поштового зв`язку через яке мають бути направлені відповідачу наведені документи.

Крім того, у матеріалах справи наявна фотокопія електронного листування між сторонами від 13.10.2022, в якій відповідач просить надіслати документи на ім`я його директора у відділення Нової пошти № 12 у м. Кам`янське.

За приписами статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідач був зобов`язаний виконати свій обов`язок за спірною заявкою та оплатити надані позивачем послуги.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати витрат пов`язаних з організацією перевезення вантажу згідно спірного договору та заявки відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 125 000 грн. плати за надані послуги з транспортного експедирування підлягають задоволенню.

Крім того позив просить покласти на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 500 (11 500+4 000) грн.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених судових витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору про правову допомогу від 08.04.2023, акт приймання-передачі наданих послуг від 11.04.2023, квитанцію до прибуткового касового ордера № 06-04 від 11.04.2023.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 15 500 грн., судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав суду заяву про зменшення розміру витрат позивача на правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, наявні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 500 (11 500+4 000) грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ранхорс Україна" (04050, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, код 44315231) на користь Фізичної особи-підприємця Іванченко Юлії Сергіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 125 000 (сто двадцять п`ять тисяч) грн. боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. судового збору, 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак