Рішення

від 18.10.2023 по справі 910/8243/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2023Справа № 910/8243/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича база «МЖК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут»

простягнення 34489,98 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича база «МЖК» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» про стягнення 34489,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються неповерненням відповідачем коштів, сплачених за природний газ в розмірі більшому, ніж поставлено газу за Договором №41ВР417-1135-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 31.12.2020, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача 30698,69 грн. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 690,72 грн та інфляційні втрати у розмірі 3100,57 грн.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, вказавши, що позивачем окрім Акту звіряння взаємних розрахунків, не надано інших первинних бухгалтерських документів, зокрема, позивачем не надано підтвердження оплати ним отриманого обсягу природного газу за період з грудня 2020 по грудень 2021 років.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича база «МЖК» (далі Споживач) було укладено Договір №41ВР417-1135-20 постачання природного газу для потреб непутових споживачів (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором. (п.1.1. Договору)

Відповідно до п.1.2. Договору річних обсяг постачання газу до 13800 куб.м.

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом 2 договору. (п.3.5. Договору)

Загальна суму Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним Договором. (п.3.6. Договору)

Відповідно до п.4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць.

Згідно п.4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України гривні в наступному порядку оплата в розмірі 100% здійснюється Споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 4.8. Договору визначено, що у разі перепали вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період.

Звірка розрахунків здійснюється Сторонами протягом десяти днів з дати пред`явлення вимоги про це однією із Сторін на підставі відомостей по фактичну оплату вартості газу Споживачем та актів приймання-передачі газу. (п.4.9. Договору)

Відповідно до п.9.1. Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ Київоблгаз збут в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно з п.9.2. Договору припинення чи розірвання Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору або за рішенням суду на вимогу однієї із Сторін на підставі та в порядку, встановлених чинним законодавством України та Договором.

Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії. (п.9.15. Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у відповідності до п.9.15 Договору не заявлялось про припинення його дії до його закінчення - 31.12.2021, у зв`язку з чим, Договір було продовжено (пролонговано) на 2022 рік.

Згідно положень частини 1, 2, 3 статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору відповідачем здійснювалось постачання, а позивачем прийняття (оплата) природного газу, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями №403 від 22.10.2021 на суму 7534,78 грн, №404 від 22.10.2021 на суму 22743,44 грн, №439 від 15.11.2021 на суму 4294,82 грн, №445 від 26.11.2021 на суму 13000 грн, №498 від 21.01.2022 на суму 10000 грн, №539 від 23.02.2022 на суму 18291,37 грн та актами приймання-передачі №КОЗ82000486 від 31.01.2022 на суму 32968,96 грн, №КОЗ82002737 від 28.02.2022 на суму 9644,75 грн, №КОЗ82004075 від 31.03.2022 на суму 1106,34 грн, №КОЗ82005230 від 30.04.2022 на суму 765,90 грн, №КОЗ82006492 від 31.05.2022 на суму 791,54 грн, №КОЗ82007713 від 30.06.2022 на суму 50,99.

Судом встановлено, що 04.07.2022 сторонами було складено та підписано Додаткову угоду від 04.07.2022до Договору, якою сторони вирішили розірвати дію Договору з 01.07.2022.

06.07.2022 між сторонами складено Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 06.07.2022, в якому сторони встановили, що за позивачем обраховується переплата за Договором у розмірі 30698,69 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача, зокрема, з листами №6 від 06.07.2022 та №7 від 20.09.2022 у яких просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 30698,69 грн у зв`язку із втратою необхідності отримання послуги на постачання природного газу.

24.03.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією №2 від 24.03.2023 у якій позивач вимагав від відповідача виконати своє зобов`язання з повернення переплаченої суми у розмірі 30698,69 грн у семиденний строк.

Вказану претензію було отримано відповідачем 27.03.2023 (поштове відправлення №0206821891024), проте залишено без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Оскільки у зв`язку із розірванням Договору №41ВР417-1135-20 від 31.12.2020 у відповідача припинився обов`язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах та у позивача існувала переплата у розмірі 30698,69 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, підстави для утримання відповідачем грошових коштів у сумі 30698,69 грн відпала, та відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму безпідставно утриманих грошових коштів.

Доказів сплати (повернення) відповідачем грошових коштів у розмірі 30698,69 грн станом на дату розгляду справи у суді матеріали справи не містять, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича база «МЖК» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» суми основного боргу у розмірі 30698,69 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 690,72 грн та інфляційних втрат у розмірі 3100,57 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що позивачем, окрім акту звіряння взаємних розрахунків, не надано інших первинних бухгалтерських документів, зокрема, на надано підтвердження оплати ним отриманого обсягу природного газу за період з грудня 2020 по грудень 2021 років, судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Згідно з п.2.1.2. Договору постачання газу здійснюється, зокрема, за умови відсутності заборгованості у Споживача за минулі періоди перед Постачальником (або оплати відповідно до графіка погашення заборгованості) та оплати поточних платежів, підтвердження в установленому поряду Оператором ГТС місячного обсягу постачання газу, виділеного для забезпечення Споживача (об`єктів Споживача).

Як встановлено судом, у період з січня 2022 по червень 2022 відповідачем здійснювалась поставка газу позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, вищезазначеними Актами приймання-передачі природного газу, які підписані обома сторонами по справі без претензій та зауважень, що може свідчити про те, що у позивача відсутня заборгованість перед відповідачем за попередні періоди. Доказів наявності такої заборгованості відповідач також не надав.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування викладених у позові обставин.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А; ідентифікаційний код 39592941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича база «МЖК» (07400, м. Бровари, вул. Гельсинської групи, буд. 25а; ідентифікаційний код 40636604) заборгованість у розмірі 30698 (тридцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 3100 (три тисячі сто) грн 57 коп., 3% річних у розмірі 690 (шістсот дев`яносто) грн 72 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 18.10.2023

СуддяЯ.В. Маринченко