Рішення

від 11.10.2023 по справі 910/2860/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/2860/22

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс»

2. Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери»

про визнання правочинів недійсними

Представники сторін:

від позивача: Дубчак С.Є.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.02.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери» про визнання недійсними Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018 та Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019.

Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» передано на розгляд судді Капцової Т.П.

03.05.2022 розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва у зв`язку з перебуванням судді Капцової Т.П. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2860/22.

Внаслідок проведеного повторного автоматизованого розподілу справу №910/2860/22 передано на розгляд судді Спичака О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 10.05.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2022 відкрито провадження у справі №910/2860/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

21.06.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач доповнив позов новими підставами, вказавши, що оспорювані договори не були укладені у 2019 році, а судовий збір, відступлення права вимоги за яким є предметом Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, не є зобов`язанням в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а тому його не можна відступити новому кредитору.

21.06.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач просив суд витребувати з матеріалів справи №910/7047/18 оригінали наступних документів: 1) Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019; 2) Договір №30072018 від 30.07.2018 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 3) Додаткову угоду №1 від 29.10.2018; 4) Довіреність б/н від 27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс»; 5) Акт здачі-приймання наданих послуг №9 від 31.03.2019, 6) Акт здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.06.2019.

У підготовчому засіданні 22.06.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 06.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про витребування доказів; витребувано з матеріалів справи №910/7047/18 оригінали наступних документів: 1) Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019; 2) Договір №30072018 від 30.07.2018 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 3) Додаткову угоду №1 від 29.10.2018; 4) Довіреність б/н від 27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс»; 5) Акт здачі-приймання наданих послуг №9 від 31.03.2019, 6) Акт здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.06.2019.

27.06.2022 відповідачем 2 подано відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

05.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

06.07.2022 до 08.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач повідомив, що після ознайомлення з оригіналами оспорюваних договорів, він виявив численні підроблення (фальсифікації), які вказують на наявність додаткових підстав для визнання їх недійсними. Зокрема, позивач зазначив, що редакції оригіналів оспорюваних угод та їх копій, завірених керівником відповідача 2, містять численні розбіжності та є фактично різними редакціями; підписи керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс», вчинені на оспорюваних угодах, ймовірніше, є підробленими.

06.07.2022 та 08.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про призначення у справі №910/2860/22 судової експертизи, в якому позивач просить суд призначити у справ судову почеркознавчу та технічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставити завдання: 1. Визначити період виготовлення (давність) оригіналів таких документів: 1.1. Додаткової угоди №1 від 29.10.2018 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 1.2 Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 1.3 Договору №30072018 від 30.07.2018 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 1.4 Акту здачі-приймання наданих послуг №9 від 31.03.2019 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 1.5 Акту здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.06.2019 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 1.6 Довіреності б/н від 27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» на ім`я ОСОБА_3. 2. Чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на зазначених оригіналах документів ОСОБА_2 чи іншою особою?

У підготовчому засіданні 06.07.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.07.2022.

14.07.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь на відзив, які суд долучив до матеріалів справи.

22.07.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли заперечення на клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи.

25.07.2022 та 27.07.2022 позивачем подані додаткові письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

25.07.2022 та 27.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійними оспорювані договори з наступних підстав:

1) Додаткова угода від 29.10.2018 і Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 підлягають визнанню недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України);

2) Додаткова угода від 28.10.2018 суперечить вимогам ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України;

3) в момент вчинення оспорюваних правочинів не була дотримана вимога ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, у зв`язку з чим оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

У підготовчому засіданні 27.07.2022 судом було прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмета позову; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 призначено судову експертизу у справі №910/2860/22, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; на вирішення експертів поставлено наступні завдання: 2.1. Визначити період виготовлення (давність) оригіналів таких документів: 1) Додаткової угоди №1 від 29.10.2018 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 2) Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 3) Договору №30072018 від 30.07.2018 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 4) Акту здачі-приймання наданих послуг №9 від 31.03.2019 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 5) Акту здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.06.2019 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018; 6) Довіреності б/н від 27.12.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс», виданої на ім`я ОСОБА_3. Визначити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на зазначених оригіналах документів ОСОБА_2 чи іншою особою?

Вказаною ухвалою суду зупинено провадження у справі №910/2860/22 до закінчення проведення судової експертизи.

31.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі №910/2860/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 поновлено провадження у справі №910/2860/22 з метою розгляду клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/2860/22; погоджено строк проведення експертизи у справі №910/2860/22 у строк понад 90 календарних днів.

Вказаною ухвалою суду призначено судове засідання у справі №910/2860/22 на 23.11.2022; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатське об`єднання «Прищепа і партнери» у строк до 23.11.2022 надати суду: - максимально можливу кількість (не менше ніж у 15 документах) оригіналів документів, які містять вільні зразки підписів і почерку ОСОБА_2 за період часу з 2015 року по червень 2018 року, максимально наближений до досліджуваних документів, які можуть міститися в офіційних документах, на яких підписи і рукописні записи достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації, які можуть міститися у різних архівних матеріалах, трудових угодах, паспорті, формі №1, нотаріальних документах, тощо; - умовно-вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи №910/2860/22; - порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких містяться рукописні записи та підписи, виконані (не обов`язково фігурантами досліджуваних документів) пастами кулькових ручок синьо-фіолетового кольору (такими ж за кольором та відтінком, як і в підписах у досліджуваних документах) за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи, наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді (лютий 2022 року), у кількості не менше 20 (двадцяти) зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду для кожного виду пасти; - порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, на яких наявні друковані тексти, які друкувались на тих самих друкуючих пристроях, що і друковані тексти у досліджуваних документах; порівняльні зразки необхідно надати за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи (наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді) (лютий 2022 року), у кількості 5-10 зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду; - достатню кількість порівняльних зразків відтисків печатки від імені ТОВ «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери» (саме тих печаток, відтиски яких містяться в досліджуваних документах) на достовірно датованих документах, за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи, наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді (лютий 2022 року), залежно від умов експлуатації та інтенсивності зносу печаток достатньою може бути кількість від 5-10 до 20-25 порівняльних зразків за кожен місяць; чим більше кількість порівняльних зразків, тим більше вірогідність визначення дати нанесення відтисків печаток.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 викликано у судове засідання ОСОБА_2 з метою відібрання експериментальних зразків підпису.

23.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У підготовчому засіданні 23.11.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 21.12.2022.

02.12.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій позивач повідомив, що він дозволяє (погоджує) судовим експертам проведення необхідного комплексу досліджень з оригіналами документів, які передані позивачем для проведення судової експертизи, у тому числі і вирізання з наданих оригіналів документів штрихів реквізитів таких документів та фрагментів паперу.

21.12.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли письмові пояснення, в яких відповідач 2, в тому числі, повідомив, що ОСОБА_2 з 06.04.2022 направлений для проходження військової служби.

При цьому, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію довідки, виданої МОУ 16.05.2022, в якій міститься інформація про те, що ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією у ЗСУ.

У підготовчому засіданні 21.12.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 25.01.2023.

Підготовче засідання, призначене на 25.01.2023, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 підготовче засідання призначено на 08.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 зупинено провадження у справі №910/2860/22 до закінчення проведення судової експертизи.

29.08.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі №910/2860/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2023 поновлено провадження у справі №910/7047/18, судове засідання призначено на 20.09.2023, викликано у судове засідання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Олену Малєй та Ірину Рябенко.

У підготовчому засіданні 20.09.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 27.09.2023.

У підготовчому засіданні 27.09.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 11.10.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 11.10.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою: 04114, м. Київ, Оболонський район, провулок Макіївський, будинок, 1.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/10377/21 зобов`язано Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації виключити відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» за адресою: 04114, м. Київ, Оболонський район, провулок Макіївський, будинок, 1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наразі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс».

Однак, повідомлення судом відповідача 1 за його останньою відомою адресою (04114, м. Київ, Оболонський район, провулок Макіївський, будинок, 1) є належним повідомленням відповідача 1 відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач 1 повідомлявся за його електронної адресою net@techinservice.com.ua, зокрема, ухвала суду від 28.09.2023 була направлена на вказану електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та 28.09.2023 була отримана відповідачем 1.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, відповідач 1 належним чином був повідомлений про судове засідання, призначене на 11.10.2023.

Відповідач 1 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач 2 у судове засідання 11.10.2023 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду 09.10.2023 була отримана відповідачем 2 (за ідентифікатором пошуку 0600049291180).

У судовому засіданні 11.10.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.12.1997 між Підприємством «Полтаванафтогаз» та Momentum Energy International Inc. укладено Договір №999/97 про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки Андріяшівського газоконденсатного родовища.

Згідно Угоди від 22.07.1998 про передачу прав і обов`язків за договором та додатку №4 до Договору №999/97 від 24.12.1997 компанія Momentum Enterprises (Eastern Europe) Limited є правонаступником компанії Momentum Energy International Inc., а Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» є правонаступником підприємства «Полтаванафтогаз».

Додатковою угодою від 28.04.2011 про внесення змін до Договору №999/97 сторони домовились читати за текстом договору та його додатків «Відкрите акціонерне товариство» як «Публічне акціонерне товариство», «ВАТ «Укрнафта» як «ПАТ «Укрнафта».

Між учасниками Договору № 999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу діяльність, не пов`язану із створенням юридичної особи з освоєння та розробки родовищ» від 24.12.1997 в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» уповноваженого СІД Наслєднікова С.В. (за договором також Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Техінсервіс» (за договорами також - Отримувач) було укладено Договори про надання поворотної фінансової допомоги, а саме - №5/11/13 від 05.11.2013, №7/11/13 від 07.11.2013, №8/11/13 від 08.11.2013.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаних договорів, кредитор надає отримувачеві з метою поповнення обігових коштів поворотну фінансову допомогу, яка надалі іменується «Допомога», а отримувач зобов`язується використати суму одержаної допомоги з вищевказаною метою та повернути її кредиторові на умовах цих Договорів.

Пунктом 1.2. Договору № 5/11/13 від 05.11.2013 передбачено, що загальна сума допомоги, що надається кредитором отримувачеві за цим договором складає 40000000,00 грн., що у розрахунку за середнім курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору становить 4878049 доларів США при курсі 8 грн. 20 коп. за 1 долар США.

Пунктом 1.2. Договору №7/11/13 від 07.11.2013 передбачено, що загальна сума допомоги, що надається кредитором отримувачеві за цим договором складає 40000000,00 грн., що у розрахунку за середнім курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору становить 4878049 доларів США при курсі 8 грн. 20 коп. за 1 долар США.

Пунктом 1.2. Договору №8/11/13 від 08.11.2013 передбачено, що загальна сума допомоги, що надається кредитором отримувачеві за цим договором складає 22151361,00 грн., що у розрахунку за середнім курсом продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на дату укладення цього договору становить 2701385, 48 доларів США при курсі 8 грн. 20 коп. за 1 долар США.

Відповідно до п. 4.3. Договору №5/11/13 від 05.11.2013 отримувач має право на отримання допомоги повністю або частково не пізніше 12 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору №7/11/13 від 07.11.2013 отримувач має право на отримання допомоги повністю або частково не пізніше 12 листопада 2013 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору №8/11/13 від 05.11.2013 отримувач має право на отримання допомоги повністю або частково не пізніше 20 листопада 2013 року.

Крім того, умовами договорів сторони погодили наступні кінцеві дати повернення загальної суми допомоги, а саме:

- п. 5.1. Договору №5/11/13 від 05.11.2013 кінцева дата повернення загальної суми допомоги (суми допомоги фактично отриманої отримувачем) відповідно до цього договору настає 20.11.2017;

- п. 5.1. Договору №7/11/13 від 07.11.2013 кінцева дата повернення загальної суми допомоги (суми допомоги фактично отриманої отримувачем) відповідно до цього договору настає 12.11.2017;

- п. 5.1. Договору №8/11/13 від 05.11.2013 кінцева дата повернення загальної суми допомоги (суми допомоги фактично отриманої отримувачем) відповідно до цього договору настає 01.12.2017.

Згідно з п. 5.4. Договорів отримувач повертає загальну суму допомоги, зазначену в п. 1.2. договорів та отриману за цими Договорами, у національній валюті України - гривні.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договорів, кредитор - учасники договору про спільну (інвестиційну діяльність) перерахували отримувачеві 102151361,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №164 від 14.11.2013 на суму 40000000,00 грн.; №165 від 14.11.2013 на суму 40000000,00 грн.; №166 від 14.11.2013 на суму 22151361,00 грн.

У 2018 році Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Компаній «Техінсервіс» про стягнення 325015743,99 грн заборгованості та 5062878,00 грн 3% річних (справа №910/7047/18).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 позов Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» було задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» заборгованість в розмірі 12457483, 48 доларів США, що еквівалентно 325015743,99 грн, три відсотки річних в розмірі 5062878,00 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 616700,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2018 у справі №910/7047/18 скасовано, прийняте нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 було стягнуто Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925050,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 12.06.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 залишено без змін.

04.04.2019 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18, яким наказано стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 925050,00 грн.

04.02.2022 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. на підставі поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» заяви про відкриття виконавчого провадження (заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» ОСОБА_3) було відкрито виконавче провадження ВП№68517037 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

30.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» (адвокатське об`єднання) укладено Договір №30072018 про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими даним договором.

Відповідно до 4.9 Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018 за результатами надання правничої допомоги щомісяця складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правничої допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту електронним зв`язком або поштою.

29.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» (адвокатське об`єднання) укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018, якою сторони дійшли згоди доповнити розділ 4 договору пунктами наступного змісту: «У випадку прийняття судового рішення на користь клієнта Північним апеляційним господарським судом останній на протязі 3-х днів з моменту прийняття рішення перераховує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 50% суми судового збору, яка підлягає сплаті для розгляду справи в апеляційній інстанції та становить 462525,00 грн. У випадку прийняття судового рішення на користь клієнта Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду останній на протязі 3-х днів з моменту прийняття такого рішення перераховує адвокатському об`єднанню гонорар в розмірі 50% суми судового збору, яка підлягала сплаті для розгляду справи в суді апеляційної інстанції та становить 462525,00 грн».

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» (адвокатське об`єднання) складено акти здачі-приймання наданих послуг, зокрема, Акт здачі-приймання наданих послуг №1 від 31.07.2018 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №2 від 31.08.2018 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №3 від 30.09.2018 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №4 від 31.10.2018 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №5 від 30.11.2018 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №6 від 31.12.2018 на суму 52000,00 грн., Акт здачі-приймання наданих послуг №7 від 31.01.2019 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №8 від 28.02.2019 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №9 від 31.03.2019 на суму 52000,00 грн та 462525,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №10 від 30.04.2019 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №11 від 30.05.2019 на суму 52000,00 грн, Акт здачі-приймання наданих послуг №12 від 30.06.2019 на суму 52000,00 грн та 462525,00 грн.

27.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (первісний кредитор) та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №2712, відповідно до умов якого первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс») відступає новому кредитору (Адвокатському об`єднанню «Прищепа і партнери») право вимоги на одержання від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» грошових коштів, стягнутих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» згідно з постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 згідно з його умовами новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №910/7047/18 та наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

Сторони погодили, що ціна вказаного договору становить 925050,00 грн. Первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги на одержання від Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» грошових коштів, стягнутих на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» в якості виконання своїх зобов`язань по Додатковій угоді №1 від 29.10.2018 до Договору №30072018 від 30.07.2018, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором в сумі 925050,00 грн (п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач 1 міг погасити заборгованість перед позивачем (справа №910/28/20) з використанням заборгованості позивача перед відповідачем 1 (справа №910/7047/18) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, відповідач 1 цього не зробив, натомість дебіторська заборгованість відповідача 1 була виведена з неплатоспроможного боржника (відповідача 1) та відповідача 2 для завдання шкоди позивачу. Також, позивач вказує на те, що Додаткова угода від 28.10.2018 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018 суперечить всім критеріям, наведеним у ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

25.07.2022 та 27.07.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсними оспорювані договори з наступних підстав:

1) Додаткова угода від 29.10.2018 і Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 підлягають визнанню недійсними на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 Цивільного кодексу України);

2) Додаткова угода від 28.10.2018 суперечить вимогам ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсною на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України;

3) в момент вчинення оспорюваних правочинів не була дотримана вимога ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, у зв`язку з чим оспорювані правочини підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 Цивільного кодексу України, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).

В Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює, встановлює, припиняє, зумовлює переходу чи набуття) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Тлумачення частини першої статті 203 Цивільного кодексу України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому.

Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 Цивільного кодексу України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства.

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення статей 215, 216 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При цьому правом оспорювати правочин Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 Цивільного кодексу України).

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав, тобто особа має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав.

Виходячи зі змісту приписів статей 15, 16, 215 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист, в тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та може виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Правова позиція щодо застосування названих норм матеріального права, викладена у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16.

Відтак, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

При цьому, суди повинні враховувати, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Близька за змістом правова позиція щодо обґрунтування порушеного права викладена у мотивувальній частині постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №9901/14/20 (пункт 19), від 15.04.2020 у справі №9901/580/19 (пункт 21), від 11.03.2020 у справі №9901/590/19 (пункт 16) та у постановах Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №820/3018/17 (абзац 27), від 13.05.2020 у справі №826/12446/18 (пункт 38).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

У постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, відсутність порушення прав і законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд визнати недійсною Додаткову угоду №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018.

Як Договір про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018, так і Додаткова угода №1 до нього укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; вони регулюють взаємовідносини виключно між відповідачами у даній справі та не мають жодного прямого відношення до позивача; не впливають на права та обв`язки Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав внаслідок укладення між відповідачами Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018, з огляду на що суд дійшов висновку відмовити у позові Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в частині визнання недійсною Додаткової угоди №1 до Договору про надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням №30072018 від 30.07.2018.

Що стосується Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, який позивач просить суд визнати недійсним суд зазначає, що внаслідок укладення між відповідачами вказаного договору до Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери» перейшло право стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» грошові кошти у розмірі 925050,00 грн.

Наведені обставини свідчать про те, що Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 безпосередньо впливає на права та обов`язки Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», з огляду на що наявні підстави для дослідження судом по суті заявлених позивачем підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Як встановлено судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 призначено судову експертизу у справі №910/2860/22; на вирішення експертів поставлено завдання: 1) визначити період виготовлення (давність) оригіналу Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери»; 2) визначити, чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на зазначеному оригіналі документу ОСОБА_2 чи іншою особою?

31.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі №910/2860/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2022 поновлено провадження у справі №910/2860/22 з метою розгляду клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз; задоволено клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/2860/22; погоджено строк проведення експертизи у справі №910/2860/22 у строк понад 90 календарних днів.

Вказаною ухвалою суду призначено судове засідання у справі №910/2860/22 на 23.11.2022; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатське об`єднання «Прищепа і партнери» у строк до 23.11.2022 надати суду: - максимально можливу кількість (не менше ніж у 15 документах) оригіналів документів, які містять вільні зразки підписів і почерку ОСОБА_2 за період часу з 2015 року по червень 2018 року, максимально наближений до досліджуваних документів, які можуть міститися в офіційних документах, на яких підписи і рукописні записи достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації, які можуть міститися у різних архівних матеріалах, трудових угодах, паспорті, формі №1, нотаріальних документах, тощо; - умовно-вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи №910/2860/22; - порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, в яких містяться рукописні записи та підписи, виконані (не обов`язково фігурантами досліджуваних документів) пастами кулькових ручок синьо-фіолетового кольору (такими ж за кольором та відтінком, як і в підписах у досліджуваних документах) за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи, наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді (лютий 2022 року), у кількості не менше 20 (двадцяти) зразків з різними датами складання за кожен рік досліджуваного періоду для кожного виду пасти; - порівняльні зразки документів - оригінали достовірно датованих документів, на яких наявні друковані тексти, які друкувались на тих самих друкуючих пристроях, що і друковані тексти у досліджуваних документах; порівняльні зразки необхідно надати за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи (наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді) (лютий 2022 року), у кількості 5-10 зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду; - достатню кількість порівняльних зразків відтисків печатки від імені ТОВ «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери» (саме тих печаток, відтиски яких містяться в досліджуваних документах) на достовірно датованих документах, за період часу, починаючи з місяця датування першого за датою з досліджуваних документів (липень 2018 року) та завершуючи датою, яка визначається із обставин справи, наприклад, датою фактичної появи досліджуваних документів або їх копій в суді (лютий 2022 року), залежно від умов експлуатації та інтенсивності зносу печаток достатньою може бути кількість від 5-10 до 20-25 порівняльних зразків за кожен місяць; чим більше кількість порівняльних зразків, тим більше вірогідність визначення дати нанесення відтисків печаток.

21.12.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача 2 надійшли письмові пояснення, в яких відповідач 2, в тому числі, повідомив, що ОСОБА_2 з 06.04.2022 направлений для проходження військової служби.

При цьому, відповідачем 2 долучено до матеріалів справи копію довідки, виданої МОУ 16.05.2022, в якій міститься інформація про те, що ОСОБА_2 проходить військову службу за мобілізацією у ЗСУ

29.08.2023 до Господарського суду міста Києва повторно надійшло клопотання судових експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судової експертизи у справі №910/2860/22, оскільки сторонами не були надані документи, які суд витребовував ухвалою від 14.11.2022.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Згідно з ч. 8 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Відповідно до ч. 9 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

У ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 у справі №910/10377/21 зобов`язано Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації виключити відомості про місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» за адресою: 04114, м. Київ, Оболонський район, провулок Макіївський, будинок, 1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наразі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс».

Однак, повідомлення судом відповідача 1 за його останньою відомою адресою (04114, м. Київ, Оболонський район, провулок Макіївський, будинок, 1) є належним повідомленням відповідача 1 відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідач 1 повідомлявся за його електронної адресою net@techinservice.com.ua, зокрема, ухвала суду про витребування доказів була направлена на вказану електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та 14.11.2022 була отримана відповідачем 1.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Втім, відповідач 1 вимог ухвали суду не виконав, не надав витребуваних судом документів, необхідних для проведення судової експертизи у справі №910/2860/22, не повідомив суду про причини невиконання вимог ухвали суду.

При цьому, у судове засідання 20.09.2023 з`явились судові експерти Малєй О.С., Рябенко І.Ю. та повідомили про неможливість проведення експертизи у справі №910/2860/22 без надання тих документів, які суд зобов`язував надати відповідача 1.

Відповідно до ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Таким чином, оскільки відповідач 1 не подав витребуваних судом доказів, необхідних для проведення експертизи у справі №910/2860/23, не повідомив про причини їх неподання, суд, керуючись ч. 10 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, - а саме, що Договір про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 не був виготовлений в дату яка вказана на ньому (27.12.2019) та що він підписаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

При цьому, такий висновок суду також ґрунтується на тому, що 04.02.2022 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. на підставі поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» заяви про відкриття виконавчого провадження (заява підписана представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» ОСОБА_3) було відкрито виконавче провадження ВП№68517037 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі №910/7047/18.

Тобто, подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження у 2022 році, відповідач 2 діяв в інтересах та від імені відповідача 1, хоча на оспорюваному договорі відступлення права вимоги міститься дата його укладення - 27.12.2019 (тобто, станом на 2022 рік у відповідача 1 фактично за умовами спірного договору не було жодних прав вимоги до позивача).

Наведені обставини, окрім іншого, доводять факт підписання спірного договору не раніше 2022 року.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що в момент вчинення Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 не була дотримана вимога ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019 на підставі ч. 3 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд зазначає, що сплата судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України, а отже така вимога не може бути предметом договору відступлення прав вимоги.

Обов`язок сплатити судовий збір за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів не є за своє суттю цивільним чи господарським зобов`язанням, і включається до складу судових витрат, а не до предмету і ціни позову (саме які виникають з цивільних та господарських правовідносин), і, відповідно, їх процесуальний розподіл судом за результатами вирішення господарського спору між сторонами процесу в межах «позивач-відповідач» не є виникненням саме господарського чи цивільного зобов`язання в межах «кредитор-боржник».

При цьому, ст. 512 Цивільного кодексу України передбачає заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов`язанні.

Заміна кредитора у зобов`язанні, як і саме зобов`язання, є інститутом цивільного права, а відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в тому числі, щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/9549/15.

Отже, обов`язок сплатити (відшкодувати) судовий збір не може бути предметом договору відступлення права вимоги.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги №2712 від 27.12.2019, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери».

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Техінсервіс» (04114, м. Київ, провулок Макіївський, буд. 1; ідентифікаційний код: 33544190) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) судовий збір у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

5. Стягнути з Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери» (33027, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд. 19, офіс 530; ідентифікаційний код: 40864085) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) судовий збір у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн 50 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 19.10.2023.

Суддя О.М. Спичак