Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/12886/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023Справа № 910/12886/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 11/15, ідентифікаційний код юридичної особи 40081347) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» (02105, місто Київ, пр.Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 43855953) стягнення пені у розмірі 194 783 грн. 37 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення пені у розмірі 194 783 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2023 року відкрито провадження у справі № 910/12886/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

07.09.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

07.09.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.09.2023 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2023 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» про розгляд справи №910/12886/23 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.08.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 24.08.2023 року уповноваженій особі Позивача, поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з неправильно зазначеною адресою, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» є 02105, місто Київ, пр.Соборності, будинок 15.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/12886/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Що стосується клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, Суд зазначає.

Відповідно до п.2 ч.1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (частина четверта статті 60 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" подана Яровою Анною, яка діє на підставі довіреності в порядку передоручення від 20.06.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за реєстровим №1449, виданої виконуючим обов`язки директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Кисельовим С.В. та заступником директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіним Є.В., які діють від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" на підставі довіреності від 16.06.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. за реєстровим №2145. (а.с.56)

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. (ч.1 ст. 238 Цивільного кодексу України)

Частиною 1 статті 240 Цивільного кодексу України визначено, що представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Згідно зі ст. 244 Цивільного кодексу України представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Згідно з Положенням про філію "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця", філія є відокремленим підрозділом АТ "Українська залізниця" .

Пунктом 5.1 Положення про філію, керівництво філією відповідно до Статуту Товариства та цього положення здійснюється директором філії, який призначається на посаду та звільняється з посади в порядку, передбаченому Статутом Товариства та його внутрішніми нормативними документами.

Директор філії діє на підставі довіреності, виданої Товариством у порядку, передбаченому Статутом Товариства та цього положення. У довіреності визначаються межі та обсяг повноважень директора філії на виконання дій від імені Товариства (пункт 5.3 Положення про філію).

Директор філії на підставі довіреності та у межах своїх повноважень має право представляти інтереси Товариства в судах, в тому числі, господарських, у справах, пов`язаних з діяльністю філії та має право в порядку передоручення та на підставі рішення правління Товариства видавати довіреності від імені Товариства іншим працівникам філії з урахуванням вимог, встановлених цим Положенням (пункт 5.5 Положення про філію);

Згідно з пунктом 5.7 Положення про філію, довіреності від імені Товариства вважаються належним чином вчиненими та мають юридичну силу для філії, Товариства та третіх осіб виключно у разі, коли вони вчинені з дотриманням правила двох підписів (скріплені двома підписами щонайменше двох посадових осіб філії), уповноважених на це посадовими особами філії, які діють на підставі довіреності, виданої Товариством (директор та заступники директора філії або інша уповноважена на це посадова особа філії тощо;

Довіреністю від 16.06.2023 року АТ "Українська залізниця" в особі голови правління Лященка Є.А. та члена правління Логунова О.М. уповноважило виконуючого обов`язки директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Кисельова С.В. та заступника директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіна Є.В. здійснювати дії в інтересах АТ "Українська залізниця", пов`язані з діяльністю філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ісаєнко О.В. за реєстровим №2145 (а.с.54-55)

Так, пунктом 8.1 вказаної довіреності Кисельова С.В. та Ірхіна Є.В. уповноважено представляти інтереси довірителя в судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, стягувачу, відповідачу, боржнику, заявнику, заінтересованій особі, скаржнику, третій особі, у тому числі, правом підписувати та подавати будь-які заяви, позовні заяви.

Довіреність в порядку передоручення від 20.06.2023 року видана та підписана від імені АТ "Українська залізниця" адвокату Яровій А.В. виконуючим обов`язки директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Кисельовим С.В. та заступником директора виконавчої філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Укрзалізниця" Ірхіним Є.В. Вказаною довіреністю адвоката Ярову А.В. уповноважено представляти інтереси довірителя у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, в тому числі, підписувати та подавати позовні заяви. Зазначена довіреність нотаріально посвідчена та зареєстрована в реєстрі за реєтровим №1449.

Судом не встановлено обставин оскарження відповідних нотаріальних дій, пов`язаних із посвідченням довіреності, її скасування (припинення дії).

За таких обставин Суд вважає, що повноваження довіреної особи - адвоката Ярової А.В. згідно з довіреністю від 20.06.2023 року, виданої від імені АТ "Українська залізниця", зокрема, на представництво у судах всіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, що надані позивачу, у тому числі, з правом підписувати та подавати будь-які заяви, скарги, позовні заяви, є достатніми для підтвердження у такої особи права на представництво довірителя в суді та підписання позовної заяви.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСМЕТПРОМ" про залишення позову без розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.09.2022 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСМЕТПРОМ" (Покупець) було укладено Договір купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ, умовами якого передбачено, що Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з ДСТУ 4121-2002 (далі - Товар). У разі звернення Покупця, Продавець зобов?язується надати послуги щодо організації навантаження Товару, а Покупець оплатити такі послуги. (а.с.5-15)

Загальна кількість Товару становить 825,120 тонн. Допустиме відхилення загальної ваги за Договором - до мінус 5 (п?яти) % від загальної кількості Товару. (п.1.2 Договору)

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Договору складається з сукупної вартості Товару відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) та вартості послуг щодо організації навантаження Товару (у разі їх надання) відповідно до Специфікації(- й) щодо організації навантаження Товару (Додаток 3 до Договору) та становить: вартість Товару - 3 925 095,84 грн без ПДВ, вартість послуг щодо організації навантаження Товару - 489 655,91 грн, у тому числі ПДВ 81 609,32 грн, загальна ціна Договору складає 4 414 751,75 грн.

Згідно з п. 2.4 Договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

2.4.1. Сума першої попередньої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку.

2.4.2. Сума другої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

2.4.3. Сума третьої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покущем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

2.4.4. Сума четвертої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (пяти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

Кожна наступна оплата здійснюється Покупцем після відвантаження Товару на не менш ніж 80 (вісімдесят) % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Рахунки для оплати вартості Товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються Покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 цього Договору. (п.2.6 Договору)

Датою оплати за Товар та послуги щодо організації навантаження товару вважається дата надходження суми платежу/ів на поточний рахунок Продавця. (п.2.10 Договору)

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов' язання, за кожен день прострочки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.2.4.1 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунок №ЦЗВМБ-80/п від 02.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти czvmb.uz@ukr.net на адресу електронної пошти allisncemetprom@gmail.com. (а.с.22-23), а Відповідач в свою чергу перерахував на користь Позивача грошові кошти у розмірі 981 273 грн. 96 коп., що підтверджується інформацією, наданою Позивачем (а.с.34), та не заперечувалось Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, на виконання умов п.2.4.1 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Позивач передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв металобрухт на загальну суму в розмірі 967 764 грн. 08 коп., що підтверджується Актами приймання - передачі металів чорних вторинних №002/ПЧ-13 від 16.09.2022 року на суму 343 122 грн. 41 коп., №5/ПЧ-12 від 16.09.2022 року на суму 99 040 грн. 74 коп., №4/ПЧ-13 від 16.09.2022 року на суму 101 609 грн. 52 коп., №001/ПЧ-13 від 15.09.2022 року на суму 161 119 грн. 59 коп., №3/ПЧ-12 від 15.09.2022 року на суму 76 873 грн. 12 коп., №2/ПЧ-12 від 15.09.2022 року на суму 95 425 грн. 42 коп., №1/ПЧ-12 від 14.09.2022 року на суму 90 573 грн. 28 коп. (а.с.24-30)

Як зазначає Позивач, на виконання умов п.2.4.2 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року він надіслав на адресу Відповідача рахунок №ЦЗВМБ-93/п від 19.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти czvmb.uz@ukr.net на адресу електронної пошти allisncemetprom@gmail.com. (а.с.31-32)

23.05.2023 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №ЦЗВ-20/1759 від 23.05.2023 року з вимогою сплатити пеню у розмірі 194 783,37 грн., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної. (а.с.16-21)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив перерахування попередньої оплати у строки, визначені умовами Договору. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСМЕТПРОМ" пеню у розмірі 194 783 грн. 37 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що всі розрахунки за договором здійснені Відповідачем у повному обсязі. Проте, рахунок на оплату був надісланий з електронної пошти Позивача, що не визначена умовами договору, а тому не може вважатися належним та допустимим доказом направлення рахунку на адресу Відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.2.4.1 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунок №ЦЗВМБ-80/п від 02.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти czvmb.uz@ukr.net на адресу електронної пошти allisncemetprom@gmail.com. (а.с.22-23), а Відповідач в свою чергу перерахував на користь Позивача грошові кошти у розмірі 981 273 грн. 96 коп., що підтверджується інформацією, наданою Позивачем (а.с.34), та не заперечувалось Відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, на виконання умов п.2.4.1 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Позивач передав у власність, а Відповідач в свою чергу прийняв металобрухт на загальну суму в розмірі 967 764 грн. 08 коп., що підтверджується Актами приймання - передачі металів чорних вторинних №002/ПЧ-13 від 16.09.2022 року на суму 343 122 грн. 41 коп., №5/ПЧ-12 від 16.09.2022 року на суму 99 040 грн. 74 коп., №4/ПЧ-13 від 16.09.2022 року на суму 101 609 грн. 52 коп., №001/ПЧ-13 від 15.09.2022 року на суму 161 119 грн. 59 коп., №3/ПЧ-12 від 15.09.2022 року на суму 76 873 грн. 12 коп., №2/ПЧ-12 від 15.09.2022 року на суму 95 425 грн. 42 коп., №1/ПЧ-12 від 14.09.2022 року на суму 90 573 грн. 28 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.24-30)

Згідно з п. 2.4 Договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем чотирма рівними частинами у такому порядку:

2.4.1. Сума першої попередньої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору на підставі надісланого Продавцем рахунку.

2.4.2. Сума другої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

2.4.3. Сума третьої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), сплачується Покущем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

2.4.4. Сума четвертої оплати 25 (двадцять п?ять) %, яка становить 981 273,96 грн (без ПДВ), здійснюється остаточно і сплачується Покупцем на поточний рахунок Продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за Товар, протягом 5 (пяти) банківських днів з дати надсилання Продавцем відповідного рахунку.

Кожна наступна оплата здійснюється Покупцем після відвантаження Товару на не менш ніж 80 (вісімдесят) % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище.

Рахунки для оплати вартості Товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються Покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 цього Договору. (п.2.6 Договору)

Датою оплати за Товар та послуги щодо організації навантаження товару вважається дата надходження суми платежу/ів на поточний рахунок Продавця. (п.2.10 Договору)

Як зазначає Позивач, на виконання умов п.2.4.2 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року він надіслав на адресу Відповідача рахунок №ЦЗВМБ-93/п від 19.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп., на підтвердження чого надав скріншот з електронної пошти czvmb.uz@ukr.net на адресу електронної пошти allisncemetprom@gmail.com від 20.09.2022 року. (а.с.31-32)

Верховний Суд у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зазначив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

У частині 2 ст. 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. У ч. 3 зазначеної статті встановлено, що учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ (ч. 3 ст. 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №922/51/20 та 14.12.2021 у справі №910/17662/19).

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі №923/1379/20.

Окрім цього, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК (постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17 та 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи. Але ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення. Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

У розділі 11 Договору сторони визначили адреси електронної пошти сторін, зокрема, адреса електронної пошти Продавця uz@uz.gov.ua, а адреса електронної пошти Покупця allisncemetprom@gmail.com.

Відповідач заперечує факт отримання рахунку №ЦЗВМБ-93/п від 19.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп. з електронної пошти czvmb.uz@ukr.net, оскільки вказана адреса електронної пошти не визначена у розділі 11 Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року.

Проте, Суд звертає увагу, що п.2.6 Договору передбачено, що рахунки для оплати вартості Товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються Покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах Покупця в розділі 11 цього Договору, проте не визначено, що такі рахунки надсилаються лише з тих електронних адрес, які визначені у розділі 11 вказаного договору. А тому надсилання рахунку з адреси електронної пошти czvmb.uz@ukr.net не суперечить умовам вказаного Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Відповідач 22.09.2022 року перерахував на користь Позивача попередню оплату у розмірі 200 000 грн. 00 коп., що підтверджується карткою з рахунку Позивача із зазначенням призначення платежу: «авансовий платіж (п/о) за брухт вид №3 зг п 2.4.1 дог.куп-прод. від 01.09.2022р, рахунку №ЦЗВМБ-93/п від 19.09.2022». (а.с.34)

Крім того, Судом встановлено, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року Відповідач перерахував на користь Позивача грошові кошти у загальному розмірі 2 583 821 грн. 88 коп., що підтверджується платіжними інструкціями №638 від 15.05.2023 року на суму 821 273 грн. 96 коп., №675 від 24.05.2023 року на суму 914 000 грн. 00 коп., №679 від 25.05.2023 року на суму 67 273 грн. 96 коп., №701 від 31.05.2023 року на суму 781 273 грн. 96 коп. із зазначенням призначення платежу: «авансовий платіж (п/о) за брухт вид №3 ДСТУ 4121-2002 зг п 2.4.1 дог.куп-прод. від 01.09.2022р. №Л/НКМ-22704п-НЮ». (а.с.92-95)

Тобто, Відповідач своїми конклюдентними діями із перерахування попередньої оплати підтвердив факт отримання рахунку №ЦЗВМБ-93/п від 19.09.2022 на суму 981 273 грн. 96 коп., а тому Суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Крім того, Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи умови Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року, граничний строк здійснення другої попередньої оплати 25% у розмірі 981 273 грн. 96 коп. (без ПДВ) Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСМЕТПРОМ" - 27.09.2022 року.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення умов Договору купівлі - продажу №Л/НКМ-22704п/НЮ від 01.09.2022 року, Відповідач здійснив перерахування другої попередньої оплати 25% на суму в розмірі 781 273 грн. 96 коп. лише 15.05.2023 року, тобто з порушенням строку, визначеного договором, оскільки попередаю оплату за другим етапом на суму 200 000 грн. 00 коп. було перераховано у відповідності до умов Договору.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочення з 28.09.2022 року по 28.03.2023 року у розмірі 194 783 грн. 37 коп.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 серпня 2023 року по справі №927/211/22 зазначено, що Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Однак таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов`язана) зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.

Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.

Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.

Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.

Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).

Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.

Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.

У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов`язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов`язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК).

Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.

Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.

Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.

У ст.193 ГК передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом (ч.7).

Залежно від моменту, з якого договір вважається укладеним, розрізняють консенсуальні договори - вважаються укладеними з моменту, як тільки сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, що має знайти відображення у формі, яка передбачена для даного виду договору; та реальні договори - є дійсними лише після вчинення на основі досягнутої згоди певної дії з передачі предмета договору (перевезення вантажу, позика, дарування).

Договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.

Об`єднана палата дійшла висновку про наявність підстав для відступу (уточнення) висновків щодо застосування ст.538 ЦК, викладених в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19. Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов`язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов"язань" №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що за порушення Покупцем строків оплати за Товар та/або послуги щодо організації навантаження Товару, визначених пунктами 2.4, 2.5 цього Договору, Продавець має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочки виконання зобов' язання, за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного зобов`язання з 28.09.2022 року по 28.03.2023 року у розмірі 194 783 грн. 37 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНСМЕТПРОМ" на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» підлягає стягненню пеня у розмірі 194 783 грн. 37 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСМЕТПРОМ» (02105, місто Київ, пр.Соборності, будинок 15, ідентифікаційний код юридичної особи 43855953) на користь Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 11/15, ідентифікаційний код юридичної особи 40081347) пеню у розмірі 194 783 (сто дев`яносто чотири тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 37 коп. та судовий збір у розмірі 2 921 (дві тисячі дев`ятсот двадцять одна) грн. 75 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 17 жовтня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин