Рішення

від 19.10.2023 по справі 910/10778/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2023Справа № 910/10778/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт

доПриватного акціонерного товариства Отіс

простягнення 351 852,87 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Отіс (далі відповідач) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 351 852,87 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що 04.04.2019 року між ним та відповідачем був укладений договір субпідряду на виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт ліфтового обладнання № 20080 С (далі Договір № 20080 С), за умовами якого позивач зобов`язався за дорученням відповідача виконати, а Приватне акціонерне товариство Отіс оплатити погоджені сторонами роботи у строк та на умовах, визначених договором. Проте в порушення умов вищевказаного правочину відповідач покладені на нього обов`язки з оплати проведених позивачем робіт виконував неналежним чином, внаслідок чого за Приватним акціонерним товариством Отіс утворилась заборгованість у розмірі 297 072,00 грн., а також виникли підстави для нарахування та стягнення 9 205,16 грн. 3 % річних та 45 575,71 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач вказав, що попередній розмір його витрат на оплату послуг правничої допомоги у цій справі складає 1 000 доларів США, а докази на підтвердження такого розміру будуть надані позивачем протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт строк та спосіб усунення її недоліків.

20.07.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт від 17.07.2023 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2023 року відкрито провадження у справі № 910/10778/23, вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, а також встановлено відповідачу строк до 08.08.2023 року для подання заяви із обґрунтуванням своїх заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

11.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача від 07.08.2023 року № 1-ОП (направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 07.08.2023 року) про перехід до розгляду справи № 910/10778/23 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 15.08.2023 року господарський суд міста Києва залишив без задоволення вищенаведену заяву відповідача від 07.08.2023 року № 1-ОП.

15.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача від 11.08.2023 року № 2-ОП на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог.

24.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача від 21.08.2023 року на відзив на позовну заяву.

31.08.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача від 29.08.2023 року № 3-ОП на відповідь на відзив на позовну заяву.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Отіс на користь позивача 297 072,00 грн. основного боргу, 9 107,50 грн. 3 % річних, 45 575,71 грн. інфляційних втрат, а також 5 276,33 грн. витрат по сплаті судового збору. Водночас у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт від 27.09.2023 року (направлена на адресу суду засобами поштового зв`язку 28.09.2023 року) про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, в якій останнє просило суд покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги в даній справі у розмірі 37 367,50 грн. До наведеної заяви позивач долучив копії додаткової угоди від 17.05.2023 року № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.05.2023 року, звіту з надання послуг від 26.09.2023 року № 01, акту наданих послуг від 26.09.2023 року № 1 на загальну суму 37 367,50 грн. та платіжних інструкцій в національній валюті від 17.05.2023 року № 268 на суму 18 750,00 грн., від 21.06.2023 року № 322 на суму 9 312,50 грн. і від 12.07.2023 року № 374 на суму 9 305,00 грн.

12.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства Отіс від 09.10.2023 року № 72-юр, в якій останнє просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі до 15 000,00 грн., посилаючись на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт витрати є неспівмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами і часом, витраченим адвокатом на надання означених послуг.

Розглянувши заяву від 27.09.2023 року про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.

За приписами статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Положеннями частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт вказувало, що попередній (орієнтовний) розмір його витрат на оплату послуг професійної правничої допомоги у цій справі складає 1 000 доларів США. Аналогічна сума вказана позивачем у заяві від 27.07.2023 року про ухвалення додаткового рішення.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження розміру означених витрат Товариство з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт долучило до матеріалів справи копію укладеного між ним (далі клієнт) та Адвокатським об`єднанням КАРЛТОН ЕНД ЕМРОК (далі Об`єднання) договору про надання правової допомоги від 17.05.2023 року (далі Договір), за умовами якого Об`єднання зобов`язалося здійснювати захист, представництво та надавати інші види правової допомоги клієнту відповідно до діючого законодавства, а клієнт зобов`язався сплатити об`єднанню гонорар (винагороду) за надання правової допомоги (в тому числі додаткову винагороду, додаткові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги) відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору за надану правову допомогу клієнт сплачує Об`єднанню гонорар (винагороду) за домовленістю, відповідно до додатків до Договору. Гонорар сплачується Об`єднанню в порядку, встановленому додатками до цього Договору.

У додатковій угоді від 17.05.2023 року № 01 до Договору Об`єднання та позивач погодили, що Об`єднання надає клієнту юридичні послуги, визначені пунктом 2 цієї додаткової угоди, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар (винагороду) в порядку, визначеному цією додатковою угодою.

Пунктами 2, 3 означеної додаткової угоди встановлено, що Об`єднання надає клієнту наступні послуги: послуги з написання позовної заяви та супроводу справи у суді першої інстанції щодо невиконання умов Договору № 20080 С. Гонорар (винагорода) за надання послуг, визначених у пункті 2 додаткової угоди, складає 1 000 (одна тисяча) доларів США.

Зі змісту звіту від 26.09.2023 року № 01 з надання послуг за Договором вбачається, що у період з 17.05.2023 року по день складення цього звіту Об`єднання здійснило аналіз документів щодо стягнення коштів за Договором № 20080 С (тривалістю 1 година); підготувало вимогу щодо виконання зобов`язань за Договором № 20080 С (тривалістю 1 година 30 хвилин); підготувало та відправило адвокатський запит до ТОВ ГУДФОР-ЛІВІНГ (тривалістю 1 година 30 хвилин); підготувало та подало позовну заяву з додатками щодо стягнення заборгованості за № 20080 С (тривалістю 12 годин), підготувало заяву про ознайомлення з матеріалами справи № 910/10778/23 та ознайомилося з матеріалами цієї справи (тривалістю 1 година); здійснило аналіз відзиву в справі № 910/10778/23 (тривалістю 2 години); підготувало та подало відповідь на відзив у справі № 910/10778/23 (тривалістю 4 години).

Відповідно до акту від 26.09.2023 року № 1 до Договору Об`єднання надало, а клієнт прийняв юридичні послуги на суму 37 367,50 грн. без жодних претензій. Судом враховано, що вартість означених послуг була у повному обсязі оплачена Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт на підставі платіжних інструкцій в національній валюті від 17.05.2023 року № 268 на суму 18 750,00 грн., від 21.06.2023 року № 322 на суму 9 312,50 грн. і від 12.07.2023 року № 374 на суму 9 305,00 грн.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія виданого адвокату Об`єднання Ступаку Артуру Юрійовичу ордеру від 22.06.2023 року серії АІ № 1417799 на надання правничої (правової) допомоги та свідоцтва від 14.06.2018 року серії КС № 6663/10 про право Ступака А.Ю. на заняття адвокатською діяльністю.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited" проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони у разі наявності її заперечень щодо співрозмірності заявленої суми компенсації має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як було зазначено вище, 12.10.2023 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства Отіс від 09.10.2023 року № 72-юр, в якій останнє просило суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі до 15 000,00 грн., посилаючись на те, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт витрати є неспівмірними зі складністю справи та наданими адвокатом послугами і часом, витраченим адвокатом на надання означених послуг. У наведеній заяві відповідач вказував, що ні адвокатського запиту, про який йдеться у звіті від 26.09.2023 року № 01, ні відповіді на цей адвокатський запит матеріали справи не містять, тоді як основою для написання позовної заяви була вимога позивача щодо виконання зобов`язань за Договором № 20080 С. Відповідач також заперечив проти стягнення з нього витрат, пов`язаних з наданням Об`єднанням юридичних послуг з підготовки заяви про ознайомлення з матеріалами справи № 910/10778/23 та фактичного ознайомлення з матеріалами цієї справи, оскільки відзив на позов у передбаченому законом порядку був направлений на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отриманий останнім 17.08.2023 року.

Так, судом враховано вищевказані заперечення та визнано їх обґрунтованими, а також взято до уваги те, що надані позивачем документи на підтвердження розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію, зокрема, розумної необхідності таких витрат.

Судом також взято до уваги, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

У пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інші проти України від 10.12.2009 року, пункті 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006 року, пункті 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є розумним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Як зазначено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог, а також ціни позову і складності справи, що розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, оцінюючи фактичні витрати позивача з урахуванням всіх аспектів цієї справи, беручи до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення щодо неспівмірності відповідних витрат позивача та обґрунтоване клопотання про їх зменшення, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт у даній справі, зважаючи на те, що умовами додаткової угоди від 17.05.2023 року № 01 до Договору передбачено надання Об`єднанням клієнту послуги лише з написання позовної заяви та супроводу справи у суді першої інстанції щодо невиконання умов Договору № 20080 С (без включення до цього переліку послуг, зокрема, з претензійної роботи підготовки вимоги щодо виконання зобов`язань за Договором № 20080 С, а також підготовки і відправлення адвокатського запиту до ТОВ ГУДФОР-ЛІВІНГ, який відсутній у матеріалах справи), з огляду на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правову допомогу, на переконання суду, не повністю відповідає критеріям співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн., що зазначена у заяві Приватного акціонерного товариства Отіс від 09.10.2023 року № 72-юр.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт від 27.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Отіс (03062, місто Київ, вулиця Чистяківська, будинок 32; код ЄДРПОУ 14357579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт (04053, місто Київ, провулок Бехтеревський, будинок 4-А, офіс 1; код ЄДРПОУ 35210959) 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3.У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Прем`єр Ліфт від 27.09.2023 року відмовити.

4.Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5.Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.10.2023 року

Суддя В.С. Ломака