Рішення

від 03.10.2023 по справі 910/8891/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2023Справа № 910/8891/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

про стягнення 20 673 966,42 грн.

При секретарі судового засідання: Габорак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шипенко Максим Сергійович (поза межами приміщення суду)- представник за довіреністю №33-0-7/56 від 19.12.2019;

від відповідача: Щербина Віра Миколаївна (в залі суду) представник за довіреністю №06/01-17 від 06.01.2023.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 20 673 966,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами на підставі заяви-приєднання до умов договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активності потужності, було укладено договір №0695-07013 від 15.05.2020.

Позивач протягом дії договору (у період з травня 2020 року по грудень 2022 року) належним чином виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу ДП відповідно до умов договору. У свою чергу, відповідач розрахувався за отримані послуги несвоєчасно, тобто в порушення строків, визначених договором, а за послуги, отримані у грудні 2022 року остаточно не розрахувався.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 560 266,34 грн., пеню в сумі 1 263 553,15 грн., 3% річних в розмірі 1 138 973,29 грн. та інфляційні втрати у сумі 6 711 173,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 04.07.2023.

04.07.20223 судове засіданні не відбулося.

06.07.2023 року до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд в задоволенні позовних вимог заява приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про стягнення з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 призначено підготовче засідання у справі на 01.08.2023.

10.07.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 заяву приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено. Повідомлено заявника про те, що участь його представника у засіданнях в режимі відеоконференції буде забезпечена за допомогою використання підсистеми відеоконференцз`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

01.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання в якому зазначено, що станом на 31.07.2023 грошові зобов`язання зі сплати основної суми заборгованості, що є предметом позову, виконані відповідачем в повному обсязі.

В судовому засіданні 01.08.2023 суд оголосив про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засіданні на 12.09.2023.

14.08.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшли заперечення.

В судовому засіданні 12.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.10.2023.

02.10.2023 до канцелярії суду (через систему «Електронний суд») від відповідача надійшло клопотання про відстрочення виконання рішення в якому просив суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8891/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення.

В судовому засіданні 03.10.2023 представник відповідача надав пояснення щодо поданого клопотання про відстрочення виконання рішення.

Представник позивача заперечував щодо клопотання.

Представник позивача просив суд в частині основного боргу закрити провадження в іншій частині позов задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 11 560 266,34 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині позову підлягають задоволенню частково.

Між приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" та приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (оператор системи передач, далі - ОСП) укладено договір про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активності потужності №0695-07013 від 15.05.2020р. в редакції додатку №3 до Правил ринку.

Пунктом 55 ч.1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Згідно з ч.1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до п.1.1 договору, цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Згідно з п.1.2 договору за цим договором ПДП зобов`язується надавати допоміжні послуги з регулювання частоти та активної потужності (далі - ДП) у частині забезпечення одного або більше резервів: резервів підтримки частоти (первинне регулювання), резервів відновлення частоти (вторинне регулювання) і резервів заміщення (третинне регулювання), відповідно до умов цього договору, а ОСП зобов`язується здійснювати оплату за надані ДП відповідно до умов цього договору та Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №307 (далі Правила ринку).

Надання ПДП ОСП письмової згоди на приєднання до цього договору (далі заява-приєднання), що є додатком 1 до договору, є погодженням пропозиції на приєднання до цього договору, а також зобов`язанням щодо виконання Правил ринку. Заява-приєднання надається з відкладальною обставиною, якою є реєстрація ПДП зі сторони ОСП (п.1.3 договору).

Відповідно до п.1.4 договору придбання ДП здійснюється згідно з процедурою та умовами придбання ДП, визначеними Правилами ринку.

Згідно з п.1.5 договору цей договір укладається за умови приєднання ПДП до договору про врегулювання небалансів електричної енергії та договору про участь у балансуючому ринку.

Загальна вартість цього договору складається із суми всіх платежів, здійснених ОСП на користь ПДП протягом дії цього договору за надані на умовах цього договору ДП. Обчислення платежів та розрахунок цін здійснюється відповідно до Правил ринку (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору обсяги фактично наданих ДП упродовж кожного розрахункового періоду розраховуються за результатами моніторингу надання ДП, який проводиться відповідно до Правил ринку.

Для визначення фактичного обсягу ДП ОСП керується даними інформаційного обміну, що здійснюється між ПДП та ОСП, відповідно до Правил ринку (п.3.2 договору).

Положеннями 6.1-6.4 договору передбачено, що виставлення рахунків та здійснення платежів у рамках розрахункових сум здійснюються відповідно до процедур та графіків, зазначених у цьому договорі та Правил ринку.

ПДП складає та направляє ОСП два примірники підписаного зі своєї сторони акта приймання-передачі наданих допоміжних послуг з регулювання частити та активної потужності (далі - акт) до 08 числа місяця, наступного за тим, у якому такі послуги надавались.

ОСП розглядає та у разі відсутності зауважень підписує акт протягом трьох робочих днів з дати його отримання від ПДП або направляє мотивовану відмову від його підписання із зазначенням недоліків, що повинні бути усунені.

ОСП здійснює остаточний розрахунок з ПДП протягом 10 робочих днів після підписання сторонами акта з дати направлення акта ПДП на адресу ОСП (у випадку не підписання або не направлення акта, або мотивованих зауважень до нього п`ятиденний строк) за умови реєстрації ПДП податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України шляхом перерахування на поточний рахунок ПДП грошових коштів в обсязі, що відповідає фактичній вартості наданих ДП.

Відповідно до п.12.1-12.2 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування ОСП заяви-приєднання ПДП, про що ОСП повідомляє ПДП, і є чинним до 31 грудня поточного року включно, у якому була подана заява-приєднання.

Якщо жодна із сторін не звернулася до іншої сторони не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно з п.13.1 договору цей договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення змін регулятором до типового договору про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності.

У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності (п.13.2 договору).

Протягом існування договірних відносин між сторонами (у період з травня 2020 року по грудень 2022 року), відбувалися зміни їх договірного регулювання, а саме затверджувалися умови договору у новій редакції (згідно наказів). В той же час, принципові положення договору №0659-07013, із прийняттям наказів НЕК «Укренерго» №108 від 25.02.2021р., №32 від 18.01.2022р., №613 від 08.12.2022 р. змін фактично не зазнали.

Позивач протягом дії договору (у період з травня 2020 року по грудень 2022 року) належним чином виконав взяті на себе зобов`язання, та надав відповідачу допоміжні послуги відповідно до умов договору №0696-07013, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами актами без зауважень.

Відповідачем здійснено повну оплату отриманих відповідно до перелічених позивачем в позовній заяві послуг (за винятком актів №1,2,3 від 31.12.2022р.), однак із простроченням.

Звертаючись з позовом, позивачем зазначено, що остаточний розрахунок за надані послуги згідно з актів, а саме: №1 від 31.12.2022 р. загальною вартістю 11 382 855,84 грн., №2 від 31.12.2022р. загальною вартістю 6 672 790,85 грн., №3 від 31.12.2022р. загальною вартістю 4 597 580,58 грн., відповідачем не здійснено. Загальна вартість заборгованості станом на 05.06.2023р. становить 11 560 266,34 грн.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи після подання позовної заяви позивачем, відповідачем у справі сплачено 11 560 266,34 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, а саме:

- №ДП-3119 від 14.06.2023 року на суму 1 521 049,53 грн. з призначенням платежу: «част.опл. за доп.посл.з рег.час. та акт.потужн РПЧ за 12/22, зг. р/ф. №06012023 від 06.01.23 зг. Договір №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 253508,26»;

- №ДП-3121 від 14.06.2023 року на суму 891 660,72 грн. з призначенням платежу: «част.опл. за доп.посл.з рег.час. та акт.пот. (рРВЧ-завант.) за 12/22, зг. р/ф. №06012023_00016 від 06.01.23 зг. Договір №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 148610,12»;

- №ДП-3123 від 14.06.2023 року на суму 614 357,93 грн. з призначенням платежу: «част.опл. за доп.посл.з рег.час. та акт.пот. (рРВЧ-розвант.) за 12/22, зг. р/ф. №06012023_00017 від 06.01.23 зг. Договір №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 102392,99»;

- №ДП-3756 від 06.07.2023 року на суму 4 287 784,84 грн. з призначенням платежу: «част.опл. за доп.посл.з рег.час. та акт.потужн. РПЧ за 12/22, зг. р/ф. №06012023_00015 від 06.01.23 зг. Договір №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 714630,81»;

- №ДП-3771 від 06.07.2023 року на суму 1 731 853,29 грн. з призначенням платежу: «Ч/О доп.посл. з регул.частоти та акт.пот. (рРВЧ-розвант.) за 12/22, зг. р/ф. №06012023_00017 від 06.01.23 зг. дог. №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 288642,22»;

- №ДП-3773 від 06.07.2023 року на суму 2 513 560,03 грн. з призначенням платежу: «Ч/О доп.посл. з регул.частоти та акт.пот. (рРВЧ-завант.) за 12/22, зг. р/ф. №06012023_00016 від 06.01.23 зг. дог. №0695-07013 від 15.05.20 ПДВ 418926,67».

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором №0695-07013 від 15.05.20 у розмірі 11 560 266,34 грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 11 560 266,34 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1 138 973,29 грн. за кожний із періодів прострочення окремо за кожним актом наданих послуг, інфляційні втрати в розмірі 6 711 173,64 грн. за кожний із періодів прострочення окремо за кожним актом наданих послуг та пеню в розмірі 1 263 553,15 грн. за кожний із періодів прострочення окремо за кожним актом наданих послуг.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що позивачем неправильно здійснено нарахуванні пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто помилково визначено періоди прострочення, оскільки позивач рахував прострочення виконання зобов`язань з наступного дня після спливу строку в 10 робочих днів з дати складання актів, хоча у відповідності до п.6.4 договору ОСП зобов`язаний здійснювати розрахунок із відповідачем протягом 10 робочих днів після підписання акту сторонами.

Вищезазначені твердження відповідача відхиляються судом оскільки акти за спірний період підписані представником відповідача без зазначення дати, коли саме він їх підписував, а тому датою їх підписання є дата, яка вказана в акті.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21.

Також, судом враховано, що в судових рішеннях у справі № 910/4982/21 за позовом ПрАТ «Харківська ТЕЦ-5» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення заборгованості за договором № 0695-04113 за період до березня 2021, з посиланням на висновок постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21 аналогічні доводи відповідача були відхилені.

Відповідач у відзиві посилаючись на п.1.15.2 гл. 1.15 р. І Правил ринку та лист Торгово-промислової палати України вих.. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 зазначив, що строк виконання зобов`язань учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому, такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов`язання.

Згідно зі статтею 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (статті 617 ЦК України).

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідно до пп.1.15.1, 1.15.2, 1.15.3. 1.15.4 р. І Правил ринку під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань будь-якого учасника ринку, передбачених умовами цих Правил.

Обставини форс-мажору поділяються на такі категорії: 1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо); 2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань учасника ринку, передбачених умовами цих Правил, а також бездіяльність третіх осіб, на яких не поширюється дія цих Правил (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові заворушення, піратство тощо); 3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо).

Строк виконання зобов`язання учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов`язання.

Учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами.

Учасник ринку не звільняється від виконання зобов`язань, що виникли перед настанням форс-мажору, що викликав призупинення виконання зобов`язань за цими Правилами (пп. 1.15.6 р. І Правил ринку).

Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями (пп. 1.15.7 р. І Правил ринку)

Відповідно до п.9.1 договору №0695-07013 від 15.05.20 якщо внаслідок дії форс-мажорних обставин (техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру, обставин юридичного форс-мажору (дія/рішення органів державної влади, органів, установ, що містить заборону або обмеження з питань, які мають безпосереднє відношення до виконання цього договору)) унеможливлює виконання будь-якою стороною зобов`язань за цим договором, така сторона повинна повідомити у письмовій формі про це іншу сторону протягом п`яти днів з моменту їх виникнення.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за цим договором зобов`язань позбавляє таку сторону права посилатися на будь-яку вказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань (п.9.2 договору).

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем не надано доказів, що наведені вище обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку невиконання господарського зобов`язання за укладеним між сторонами договором в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, а тому відхиляються судом.

Також, суд зазначає, що в матеріалах справи відстуні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.9.1 договору.

Крім того, частина строку оплати по договору №0695-07013 від 15.05.20 наступила задовго до військової агресії російської федерації та введення воєнного стану.

Таким чином, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від обов`язку оплати наданих послуг та відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Щодо твердження відповідача про те, що через неналежне виконання учасниками ринку електричної енергії зобов`язань перед НЕК «Укренерго» щодо оплати за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у відповідача виникла заборгованість за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності перед позивачем, суд зазначає наступне.

За умовами договору саме відповідач (як оператор системи передачі) взяв на себе зобов`язання здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату ДП на умовах визначених договором (п.7.4) та законодавства України.

Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути взято до уваги судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати ДП.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Суд погоджується з розрахунком трьох процентів річних в розмірі 1 138 973,29 грн. та інфляційних втрат в розмірі 6 711 173,64 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п.6.5 договору у випадку порушення строків розрахунків відповідно до Правил ринку та/або цього договору ПДП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день прострочення) за кожен день такого прострочення у порядку, передбаченому Господарським кодексом України.

З розрахунку нарахування пені вбачається, що позивачем здійснено нарахування по 25.04.2022 року та зазначено, що за період з 26.04.2022р. нарахування не здійснюється згідно з приписів Постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022. Позивачем зазначено, що саме 26.04.2022 р. набрала чинності Постанова НКРЕКП № 416, якою було внесені зміни до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 р. № 332 та пунктом 16 було визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.», в той час, як до цього, зазначене положення було передбачене пунктом 5 цієї ж Постанови в редакції постанови НКРЕКП № 333 від 27.02.2022 р., яким було рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

В свою чергу, відповідачем у відзиві зазначено, що відповідно до пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії. Таким чином, позивач не мав права нараховувати і стягувати з відповідача штрафні санкції за договором за період дії воєнного стану.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

У подальшому Законами України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, від 21.04.2022 № 02212-ІХ, від 22.05.2022 № 2263-ІХ, від 15.08.2022 № 2500-IX, від 16.11.2022 № 2738- IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено відповідні укази Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, якими строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Згідно з ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 2 ст.17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" №332 від 25.02.2022.

Відповідно до постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, (пункт 5), встановлено рекомендації учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Згідно з пунктом 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП №413 від 26.04.2022 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".

Посилання позивача на те, що п.16 ч.1 відповідної постанови у відповідній редакції діє лише з моменту набрання чинності постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 судом не приймаються, оскільки відповідний пункт, з огляду на його зміст, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.

Як вбачається із Постанови, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022, введеним відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженим Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування пені за період, який входить до періоду дії воєнного стану.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21.

Враховуючи викладене, а також приписи п.16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача пені в розмірі 422 243,18 грн. за період з 26.02.2022 по 26.04.2022, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовляє.

Вимоги позивача в частині стягнення пені до 26.02.2022 року в розмірі 841 309,97 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем подано клопотання про відстрочення виконання рішення, в якому просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/8891/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення.

Як на підстави для відстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує, що: оплата позивачу за договором здійснюється відповідачем за рахунок доходів від надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління; тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління у 2022-2023 роках затверджено: постановою НКРЕКП від 01.12.2022 №2455 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПрАТ «НЕК «Укренерго» на 2022 рік»; додатком до зазначеної постанови визначена структура тарифу, яка у пункті 1.8 включає витрати на оплату придбання допоміжних послуг; постановою НКРЕКП від 21.12.2022 №1789 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ПрАТ «НЕК «Укренерго» на 2023 рік»; додатком до зазначеної постанови визначена структура тарифу, яка у пункті 1.8 включає витрати на оплату придбання допоміжних послуг. Враховуючи неповну оплату на користь відповідача послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, відповідач був позбавлений можливості оперативно оплачувати допоміжні послуги, у тому числі згідно з договором. При цьому, кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги НЕК «Укренерго», що перешкоджає виконанню рішення суду. Невідкладне стягнення з НЕК «Укренерго» витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України. Невідкладне виконання рішення у справі не є можливим, а спроба примусового стягнення з відповідача коштів, не передбачених фінансовим планом, можливий арешт рахунків та інші заходи виконавчого провадження перешкоджатиме нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, ефективному та надійному функціонуванню системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, у підсумку ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, а також створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.

Пунктом 2 ч. 6 статті 238 ГПК України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Поряд із тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Разом із тим, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Судом враховано, що відповідачем сплачено основний борг у справі на момент винесення рішення.

Водночас, суд приймає до уваги, що матеріальний інтерес відповідача полягає у виконанні рішення суду таким чином, щоб це перешкоджало нормальній операційній роботі відповідача як оператора системи передачі, ефективному та надійному функціонування системи передачі і ринку електричної енергії в цілому, а матеріальний інтерес позивача, натомість, полягає у виконанні рішення суду у даній справі повністю та протягом розумного строку.

В той же час, суд враховує, що в силу закріплених в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) принципів на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).

Однак, за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява №60858/00).

З огляду на вищевикладене, визначений судом строк у шість місяців відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва жодним чином не зумовить порушення гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції позивачу права на суд.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/8891/23 на 6 (шість) місяців з дати набрання рішенням законної сили.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 11 560 266,34 грн.

2. В іншій частині позов задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська обл., Харківський р-н, село Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230) пеню в розмірі 841 309 (вісімсот сорок одна тисяча триста дев`ять) грн. 97 коп., три проценти річних в розмірі 1 138 973 (один мільйон сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 29 коп., індекс інфляції в розмірі 6 711 173 (шість мільйонів сімсот одинадцять тисяч сто сімдесят три) грн. 64 коп. та судовий збір в розмірі 303 783 (триста три тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 27 коп.

4. Заяву приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відстрочення виконання рішення задовольнити частково.

5. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 у справі №910/8891/23 на 6 (шість) місяців з дати набрання рішенням законної сили.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 19.10.2023 року.

Суддя С.М. Мудрий