Рішення

від 19.10.2023 по справі 911/620/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р. м. Київ Справа №911/620/23

Господарський суд Київської області у складі головуючої судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №911/620/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» (02068 м. Київ, вул. Урлівська, 21Б, кв.108)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» (08205 Київська область, м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50/1, нежиле приміщення 162)

про стягнення 33324,35 грн

без повідомлення (виклику) сторін

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» (далі відповідач) про стягнення 33324,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем погодженого усною домовленістю сторін договору про надання послуг з міжнародного перевезення в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг. З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 23585,00 грн основного боргу, 701,73 грн 3% річних та 5659,09 грн інфляційних втрат.

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані також наявністю у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 1550,00 грн за договором доручення №BIG-27012022 від 27.01.2022. З цих підстав позивач просить суд стягнути з відповідача також 1550,00 грн основного боргу, 1410,50 грн пені, 46,12 грн 3% річних та 371,91 грн інфляційних втрат.

Загальна сума, заявлена позивачем до стягнення з відповідача відповідно до позовної заяви, становить 33324,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.03.2023 у справі №911/620/23 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк позивач подав до Господарського суду Київської області письмові уточнення до позовної заяви, якою усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.04.2023 відкрито провадження у справі №911/620/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

До Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 19.04.2023 №1-04/23, в якому відповідач позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про надання усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» на загальну суму 95250,00 грн, яку відповідач сплатив позивачу, однак позивач строків надання послуг не дотримав, а надані позивачем докази не підтверджують факт надання позивачем послуг в більшій кількості та за більшою вартістю, ніж фактично вже сплачена відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що простій автомобіля виник не з вини відповідача, а внаслідок бездіяльності та непрофесійності позивача. Також відповідач зазначає, що строк оплати у нього не настав з огляду на те, що між сторонами не передбачалось оплата у розмірі більшому, ніж була фактично здійснена відповідачем.

До Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив від 09.05.2023, в якій позивач проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, заперечував, мотивуючи тим, що позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажу, зокрема в міжнародному сполученні, в той же час як відповідач посилається на неналежне виконання зобов`язань щодо митного оформлення товарів. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно відхилено претензію позивача, оскільки простій автомобільного транспорту був зумовлений пошкодженням вантажу та необхідністю викликати аварійного комісара для фіксування страхового випадку, а також очікуванням рішення митниці щодо митної вартості товару. Також позивач зазначає, що відповідачу було відомо про вказані обставини простою автомобіля, на підтвердження чого позивач посилається на додану ним в якості доказу електронне листування між позивачем та відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

1. Між іноземною юридичною особою компанією « 518ІТ» в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» в якості покупця був укладений контракт від 12.07.2021 №2/07/21 (далі контракт), відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує серверне обладнання (іменоване «товар») відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних в додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту (п.1.1 контракту).

Згідно з п.2.2 контракту всі витрати по митному очищенню товарів в Україні (сплата мит, податків та інших зборів, а також витрат на виконання митних формальностей, що підлягають оплаті при імпорті товару), несе покупець.

Поставка товарів в обсязі, зазначеному в додатках до цього контракту, повинна бути здійснена не пізніше восьми тижнів з моменту перерахування покупцем авансового платежу згідно п.2.3 цього контракту. Допускається поставка частинами і допоставка (п.3.1 контракту).

Відповідно до п.3.2 контракту умови поставки товару визначаються в інвойсах на кожну окрему поставку.

Відповідно до п.4.1.1 контракту товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю, відповідно до кількості місць і масі, зазначених у транспортному документі пункту відправлення, і згідно з даними, зазначеними в специфікації і товаросупровідних документах.

2.1. У зв`язку із купівлею відповідачем за вказаним зовнішньоекономічним контрактом від 12.07.2021 №2/08/21 товару та виникненням внаслідок цього у відповідача потреби у послугах з митного декларування товару, відповідач для отриманням таких послуг з декларування товару звернувся до позивача. Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» (позивач) в якості повіреного та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» (відповідач) в якості довірителя був укладений договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів від 27.01.2022 №BIG27012022 (далі договір-1), відповідно до умов п.1.1 якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов`язання в межах та згідно з чинним законодавством України, відповідно до цього договору на оплатній основі та в обумовлений термін:

-вчиняти дії, пов`язані з митним декларуванням та оформленням у митниці товарів, транспортних засобів та інших предметів довірителя, що переміщуються через митний кордон України, в подальшому - Товарів, від імені та за рахунок коштів довірителя в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України;

-здійснювати представництво інтересів довірителя в органах державної влади і управління України, в митних органах України, інших підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з вирішення усіх без винятку питань, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності довірителя.

Відповідно до п.2.1.1 договору-1 повірений зобов`язаний за погодженням сторін своєчасно надавати послуги по складанню митних декларацій, декларацій митної вартості, заповненню аркушів про пакування згідно документів довірителя.

Згідно з п.2.1.2 договору-1 повірений зобов`язаний за погодженням сторін своєчасно здійснювати декларування та митне оформлення товарів у відповідних митних органах згідно з митним законодавством.

Відповідно до п.2.3.6 договору-1 довіритель зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги, що надаються повіреним згідно з договором, та відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань по договору.

Вартість послуг, що надаються, визначаються тарифами повіреного, що діють на час надання послуг. Оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок повіреного чи через касу повіреного на підставі наданих ним рахунків (п.3.1 договору-1).

Відповідно до п.3.2 договору-1 рахунок може бути виставлений перед митним оформленням за бажанням клієнта, згідно тарифів повіреного.

Відповідно до п.3.3 договору-1 оплата за надані послуги здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

При несвоєчасній оплаті довірителем послуг повіреного, в разі відсутності попередньої письмової домовленості про перенесення строку платежу, довіритель виплачує повіреному пеню у розмірі 0,5 за кожний день прострочення від тієї суми, яка підлягає сплаті (п.3.4 договору-1).

Відповідно до п.4.1 договору-1 при невиконанні або неналежному виконанні прийнятих за даним договором зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством.

Цей договір діє з часу його підписання і до кінця 2022 року (п.7.1 договору-1).

Суд при цьому зауважує, що укладений сторонами в письмовий формі договір-1 містить лише загальний перелік послуг та дій, які можуть бути надані (вчинені) повіреним (позивачем) довірителю (відповідачу) за цим договором; однак замовлення на надання конкретного обсягу послуг з митного декларування, строку, вартості та інших умов надання послуг не було оформлено в письмовій формі, що в подальшому сприяло виникненню спору між сторонами щодо виконання ними умов цього договору-1.

2.2. Факт надання позивачем відповідачу послуг з митного декларування на підставі укладеного сторонами договору-1 підтверджується копією міжнародної товарно-транспортної накладної №PBA11134803 від 04.02.2022 та копією митної декларації UA100320/2022/305673 з відміткою митного органу від 18.02.2022, з якої вбачається, що декларантом вантажу (опис товару машини для автоматичного оброблення інформації, сервера для монтажу у стійку тощо) виступило ТОВ «Брокінвест Груп» (позивач), а одержувачем цього вантажу було ТОВ «Сервіс Ай Ті» (відповідач).

Також, із листа позивача від 09.02.2022 №09/02, адресованого Київській митниці Держмитслужби ВМО №1 м/п «Столичний» вбачається, що при оформленні товаросупровідних документів на вантаж були допущені помилки, а саме в міжнародній товарно-транспортній накладній №PBA11134803 від 04.02.2022 була зазначена неправильна вага вантажу. Тобто вказаний лист позивача від 09.02.2022 №09/02 також свідчить про причетність позивача до надання відповідачу послуг з митного декларування зазначеного вантажу.

Крім того, сам факт надання позивачем відповідачу послуг з митного декларування вантажу на підставі укладеного сторонами договору-1 сторонами не заперечується, однак між позивачем та відповідачем існує спір щодо обсягу та вартості вказаних послуг, які були надані позивачем відповідачу.

Так, після надання послуг з митного декларування за договором-1 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №93 від 18.02.2022 на загальну суму 8600,00 грн, відповідно до якого позивач вимагав оплати відповідачем наступних послуг, а саме:

-митно-брокерських послуг за ціною 5500,00 грн

-послуг митного терміналу за ціною 2100,00 грн

-послуги перепалетизації за ціною 1000,00 грн.

Також позивач надав відповідачу для підписання акт надання послуг №96 від 18.02.2022 у зв`язку із наданням зазначених послуг на загальну суму 8600,00 грн.

Відповідач акт надання послуг не підписав, але оплатив вказаний рахунок на оплату №93 від 18.02.2022 на суму 8600,00 грн частково, а саме 22.02.2022 оплатив в сумі 7050,00 грн із призначенням платежу «оплата за митно-брокерські послуги згідно рахунку №93 від 18.02.2022 у т.ч. ПДВ». Факт часткової оплати відповідачем позивачу зазначеного рахунка на оплату №93 від 18.02.2022 підтверджується випискою з банківського рахунку позивача в АТ «Райффайзен Банк» від 22.02.2022 та не заперечується сторонами спору.

2.3. У зв`язку із неповною оплатою відповідачем вищезазначеного рахунку, позивач звернувся до відповідача з претензією від 05.10.2022 №0510, у якій позивач просив відповідача, зокрема, здійснити доплату (погасити борг) в сумі 1550,00 грн по рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 (8600-7050=1550).

У відповіді від 05.10.2022 №3-10/2022 на вказану претензію від 05.10.2022 №0510 відповідач повідомив, що у зв`язку із некомпетентними діями співробітника позивача, який займався митним оформленням товарів та неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків, в т.ч. поданням неповного комплекту документів в митний орган, що викликало затримку в розмитненні та завдало фінансових та репутаційних втрат відповідачу, відповідач не згодний з виставленими позивачем рахунком на оплату №93 від 18.02.2022 на суму 8600,00 грн та рахунком на оплату №97 від 18.02.2022 на суму 111785,00 грн, всього на загальну суму 120385,00 грн (111785+8600=120385). Відповідач також при цьому вказав, що акти надання послуг ним не були підписані, оскільки він не згоден з об`ємом наданих позивачем послуг, і відповідач вважає здійснену ним 22.02.2022 часткову оплату в загальному розмірі 95250,00 грн цих рахунків, тобто часткову оплату в сумі 7050,00 грн рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 на суму 8600,00 грн та часткову оплату в сумі 88200,00 грн рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 на суму 111785,00 грн справедливим розміром вартості послуг позивача (7050+88200=95250).

2.4. Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на виникнення у відповідача за договором-1 простроченої заборгованості в сумі 1550,00 грн. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача за договором-1 1550,00 грн основного боргу, 1410,50 грн пені, 46,12 грн 3% річних та 371,91 грн інфляційного збільшення.

Заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідач посилається на те, що між позивачем та відповідачем була досягнута домовленість про надання усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах вартості 95250,00 грн, яку відповідач сплатив позивачу, однак позивач строків надання послуг не дотримав, а надані позивачем докази не підтверджують факт надання позивачем послуг в більшій кількості та за більшою вартістю ніж фактично сплачена відповідачем.

2.5. Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог, в тому числі надаючи оцінку доводам та запереченням відповідача щодо надання усіх послуг позивачем під «ключ» в межах сукупної вартості 95250,00 грн, суд звертається насамперед до принципу свободи договору, закріпленого в статті 627 Цивільного кодексу України.

2.5.1. Як вказував Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19, ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 Цивільного кодексу України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові на підставі чинного законодавства.

Отже, принцип свободи договору надає сторонам можливість гнучко, швидко і ефективно регулювати відносини в сфері цивільного обороту шляхом узгодження та фіксації в договорі взаємних прав та обов`язків сторін з урахуванням конкретної ситуації та інтересів сторін.

При цьому, за загальним правилом, передбаченим статтею 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, в статті 208 Цивільного кодексу України визначені правочини, які належить вчиняти у письмовій формі, а саме:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Оцінюючи доводи відповідача про надання позивачем усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах сукупної вартості 95250,00 грн, суд при цьому зауважує, що підписаний сторонами договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів від 27.01.2022 №BIG27012022 (договір-1) не містить умов в тексті про надання позивачем відповідачу послуг з доставки вантажів. Із тексту цього договору (зокрема, статті 1 предмет договору) вбачається, що його предметом є лише надання позивачем для відповідача послуг з митного декларування. Тобто договір-1 не стосується надання позивачем відповідачу послуг з доставки вантажів, а стосується надання послуг з митного декларування.

Також, в тексті цього договору-1 ніде не зафіксована домовленість, на яку посилається відповідач у спорі, про надання позивачем відповідачу усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах сукупної вартості 95250,00 грн.

Так, в п.2.1 укладеного сторонами в письмовій формі договору-1 міститься лише загальний перелік послуг з митного декларування, які можуть бути надані повіреним (позивачем) довірителю (відповідачу) за цим договором. Замовлення на надання позивачем відповідачу конкретного обсягу послуг з митного декларування із фіксацією строку, вартості та інших умов надання таких послуг не було оформлено в письмовій формі між позивачем та відповідачем, що в кінцевому рахунку і сприяло виникненню спору між сторонами.

Тобто позивач та відповідач, самостійно вступаючи в договірні відносини між собою, при укладенні договору від 27.01.2022 №BIG27012022 відповідно до принципу свободи договору мали можливість гнучко, швидко і ефективно врегулювати свої взаємні права та обов`язки з урахуванням конкретної ситуації та інтересів сторін та зафіксувати домовленість (домовленості) сторін в письмовій формі, однак позивач та відповідач в підписаному договорі-1 не деталізували та не зафіксували конкретні умови щодо складу, вартості, строку та інших умов надання послуг, що призвело до виникнення спору між ними.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень у спорі, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Отже, заперечення відповідача з посиланням на домовленість сторін про надання позивачем відповідачу усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах вартості 95250,00 грн суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано ніяких доказів на підтвердження існування такої домовленості між сторонами про надання усіх послуг за ціною 95250,00 грн, а позивач факт існування такої домовленості не визнає.

Крім того, суд відмічає, що правова позиція відповідача про домовленість сторін про надання позивачем відповідачу усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах вартості 95250,00 грн не в повній мірі узгоджується із попередньою поведінкою відповідача, який у відповіді від 05.10.2022 №3-10/2022 на претензію позивача від 05.10.2022 №0510 посилався в тому числі і на некомпетентні дії позивача, що викликали затримку в розмитненні вантажу. Посилаючись в тому числі на некомпетентні дії позивача, відповідач цим обґрунтовував, що справедливим, на думку відповідача, розміром вартості усіх наданих позивачем послуг є сума 95250,00 грн. Так, із відповіді відповідача від 05.10.2022 №3-10/2022, адресованої позивачу на претензію від 05.10.2022 №0510, та із листа позивача від 09.02.2022 №09/02, адресованого Київській митниці Держмитслужби, щодо допущеної помилки у товаросупровідних документів, вбачається, що у відповідача виникли претензії щодо якості наданих позивачем послуг з митного оформлення. У зв`язку із виникненням у відповідача претензій щодо якості наданих позивачем послуг з митного оформлення та у оскільки відповідач частково не був згодним з обсягом наданих позивачем відповідачу послуг, відповідач у відповіді від 05.10.2022 №3-10/2022, адресованій позивачу, повідомив останнього, що справедливою вартістю послуг, на думку відповідача, є загальна сума 95250,00 грн. Тобто, вбачається, що незгода відповідача з визначеною позивачем вартістю наданих позивачем послуг в сукупному розмірі 120385,00 грн (а саме, з рахунком позивача №93 від 18.02.2022 на суму 8600,00 грн та рахунком позивача №97 від 18.02.2022 на суму 111785,00 грн) та згода відповідача визначити вартість цих послуг та оплатити вказані рахунки позивача лише в межах суми 95250,00 грн були обумовлені не лише незгодою відповідача з обчисленим позивачем обсягом послуг, а й незадоволенням відповідача у зв`язку із якістю послуг позивача з митного оформлення та викликаною затримкою у розмитненні товару.

В будь-якому разі, оскільки відповідачем не надано доказів існування домовленості про надання позивачем усіх послуг з доставки та розмитнення товару «під ключ» в межах сукупної вартості 95250,00 грн, то суд вказані доводи відповідача відхиляє.

2.5.2. Суд зазначає, що укладений між сторонами в письмовій формі договір доручення про надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів від 27.01.2022 №BIG27012022 (договір-1), є відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України змішаним договором, який містить елементи договору доручення (щодо здійснення повіреним представництва інтересів довірителя відповідно до п.1.1.2 цього договору-1) та елементи договору про надання послуг (щодо надання повіреним послуг по складанню митних декларацій та інших послуг відповідно до п.2.1.1 цього договору-1).

Так, відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Аналізуючи доводи відповідача у відзиві про те, що наданий позивачем договір-1 та інші документи не доводять правомірність визначення позивачем вартості, переліку та строків надання послуг, суд при цьому зазначає, що в пункті 3.1 підписаного позивачем та відповідачем договору-1 було вказано, що вартість послуг, що надаються, визначаються тарифами повіреного, що діють на час надання послуг.

В той же час, позивачем (який є повіреним за договором-1) під час розгляду справи не було надано суду доказів того, щоб у позивача існували затверджені тарифи на надання послуг, з якими би відповідач був би ознайомлений і які би становили невід`ємну частину договору-1. Замовлення на надання позивачем відповідачу конкретних послуг з митного оформлення із зазначенням їх вартості (тарифів) сторони в письмовій формі також не склали.

Тобто суд приходить до висновку про те, що відсилка в п.3.1 договору-1 на тарифи повіреного була абстрактною умовою, яка не відсилала до конкретних тарифів на надання послуг. Як визнає з цього приводу сам позивач у відповіді на відзив, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України).

Дійсно, частиною 4 ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

На підставі викладеного та наведеної норми ч.4 ст.632 Цивільного кодексу України суд зауважує, що той факт, що сторони в договорі-1 не зафіксували конкретний розмір тарифів повіреного (позивача), обсяг та вартість послуг, строк їх надання тощо, не звільняє відповідача від обов`язку відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України оплатити ті послуги, які фактично були надані позивачем відповідачу за договором-1 та були прийняті (спожиті) відповідачем. При цьому, оскільки сторони в договорі-1 не визначили конкретні ціни на послуги, то такі ціни підлягають визначенню, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Тому доводи відповідача про те, що надані позивачем документи не доводять правомірність визначення позивачем вартості послуг, переліку та строків їх надання, судом в цій частині спору відхиляються.

2.5.3. Щодо доводів відповідача про неякісно надані позивачем послуги з митного оформлення, то суд з цього приводу зазначає, що правові наслідки неякісного надання послуг визначені статтею 906 Цивільного кодексу України, відповідно до якої збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

На підставі наведеного, суд зауважує, що, відповідач під час розгляду даної справи не надавав суду докази щодо того, щоб позивач в процесі виконання договору-1 порушив яку-небудь домовленість з відповідачем (не виконав або неналежним чином виконав взяте не себе зобов`язання за договором-1), вимог про відшкодування збитків відповідач у межах даної справи не заявляв, доказів конкретних протиправних дій з боку позивача та факту заподіяння збитків в конкретному розмірі позивачем відповідачу останній суду також не надавав. Якщо відповідач вважає, що позивач надав послуги з митного оформлення неналежної якості і заподіяв відповідачу збитки, то відповідач не позбавлений на підставі статті 906 Цивільного кодексу України заявити до позивача вимоги про відшкодування збитків, однак сама по собі суб`єктивна оцінка відповідачем якості наданих позивачем послуг не надає права відповідачу самостійно в односторонньому порядку зменшувати ціну (вартість) наданих позивачем за договором-1 послуг, яка підлягає оплаті відповідачем позивачу.

Тому заперечення відповідача в цій частині судом також відхиляються.

2.5.4. Суд також відмічає, що сам факт надання позивачем відповідачу за договором-1 послуг з митного оформлення відповідачем не оспорюється та підтверджується наявними письмовими доказами щодо вчинення позивачем дій з митного оформлення належного відповідачу товару, однак у відповідача є заперечення щодо обсягу та вартості наданих позивачем послуг.

Так, у рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 на загальну суму 8600,00 грн позивачем було зазначено про надання відповідачу наступних послуг, а саме:

-митно-брокерських послуг за ціною 5500,00 грн

-послуг митного терміналу за ціною 2100,00 грн

-послуг перепалетизації за ціною 1000,00 грн.

Відповідач оплатив вказаний рахунок на оплату №93 від 18.02.2022 на суму 8600,00 грн лише частково, а саме 22.02.2022 в сумі 7050,00 грн із призначенням платежу «оплата за митно-брокерські послуги згідно рахунку №93 від 18.02.2022 у т.ч. ПДВ», що суд оцінює як схвалення відповідачем факту надання позивачем митно-брокерських послуг, однак при наявності у відповідача заперечень щодо вартості наданих послуг, враховуючи їх часткову оплату відповідачем.

При цьому суд відмічає, що загальна вартість заявлених позивачем митно-брокерських послуг з урахуванням вартості послуг митного терміналу у рахунку позивача №93 від 18.02.2022 була заявлена в розмірі 7600 грн (5500+2100=7600), з яких відповідачем фактично оплачено вже 7050 грн, тобто спір між позивачем та відповідачем щодо ціни цієї частини послуг стосується суми в розмірі 550,00 грн. Суд бере до уваги, що розбіжність між позивачем (7600,00 грн) та відповідачем (7050,00 грн) щодо розміру ціни цієї частини послуг є несуттєвою (550,00 грн) і будь-яких конкретних заперечень щодо застосованої позивачем ціни у цій частині спору відповідачем не надано, а решта заперечень відповідача з цього приводу судом відхилені (про що зазначено вище), тобто у суду відсутні підстави вважати, щоб первісно визначена позивачем у рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 ціна цих послуг в розмірі 7600,00 грн не відповідала рівню звичайних цін на такі послуги, враховуючи також їх оплату (часткову оплату) відповідачем в сумі 7050,00 грн.

На підставі наведеного, заперечення відповідача проти позову щодо оплати вартості послуг в цій частині суд повністю відхиляє.

Щодо решти послуг, які були зазначені в рахунку №93 від 18.02.2022, а саме послуги перепалетизації вартістю 1000,00 грн, то суд враховує, що ці послуги не були прийняті (оплачені) відповідачем взагалі.

Разом з тим, факт надання позивачем відповідачу (споживання відповідачем) цих послуг з перепалетизації в процесі митного оформлення товару за договором-1 підтверджується іншими наявними у справі доказами.

Так, із наданого позивачем суду в якості доказу електронного листування між позивачем та відповідачем вбачається, що 11.02.2022 фахівець позивача повідомив відповідача про те, що на митниці буде відбуватись огляд товару в присутності брокера позивача і страхового комісара. Також позивач у цьому листуванні повідомляв відповідача про необхідність після огляду товару на митниці здійснити його перепалетизацію і що при цьому позивач знайшов на митниці виконавця, який готовий надати послугу з перепалетизації за ціною 1500,00 грн, або відповідач може направити свого представника на митницю та здійснити перепалетизацію самостійно, при цьому перепалетизацію необхідно здійснити до кінця дня. Із електронного листа фахівця позивача відповідачу від 14.02.2022 вбачається фактичне виконання перепалетизації товару. Із відповіді від 14.02.2022 відповідача фахівцю позивача вбачається, що відповідач не зрозумів, чи відповідачу ще необхідно направити свого представника на митницю для перепалетизації чи ця необхідність вже відпала станом на 14.02.2022.

Тобто із вказаного електронного листування від 11.02.2022 та від 14.02.2022 між позивачем та відповідачем вбачається, що в процесі надання послуг з митного оформлення товару виникла потреба в перепалетизації товару після його огляду митницею, при цьому перепалетизація вчинялась саме в інтересах відповідача як власника товару з метою подальшого збереження цілісності товару, і позивач запропонував відповідачу на вибір або відшкодувати позивачу витрати на перепалетизацію в сумі 1500,00 грн або направити представника відповідача на митницю для здійснення відповідачем перепалетизації самостійно. Тобто ці дії позивача щодо перепалетизації товару під час його митного оформлення вчинялись позивачем саме в інтересах відповідача. Однак відповідач у встановлений позивачем строк не повідомив позивача про своє рішення щодо того, яким чином здійснювати перепалетизацію, свого представника на митницю відповідач не направив, а позивач забезпечив здійснення перепалетизації товару самостійно шляхом залучення третьої особи.

Відповідно до рахунку позивача на оплату №93 від 18.02.2022 вартість послуг з перепалетизації зазначена позивачем в сумі 1000,00 грн.

Хоча позивачем не надано суду доказів понесення витрат на перепалетизацію в розмірі 1500,00 грн, про який позивач первісно повідомляв відповідача, або в розмірі 1000,00 грн, який позивач вказав у виставленому рахунку на оплату, а відповідачем такі послуги з перепалетизації не були прийняті (схвалені) письмово, тим не менш, виходячи із стандарту вірогідності доказів, передбаченого статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, є підстави для висновку про те, що обставини понесення позивачем витрат на перепалетизацію скоріше були (мали місце), аніж не були.

Так, із наявного у матеріалах справи звіту про результати огляду майна від 11.02.2022 (в копії), складеного за участю аварійного комісара ПрАТ «СК «Перша» Ільченка В.В., випливає, що на момент огляду вантаж після огляду митницею був завантажений в машину без пакування і є видимі пошкодження вантажу. Тобто факт розпакування товару в процесі огляду на митниці також підтверджується наявними у справі доказами.

Також, відповідно до наявної у матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної №PBA11134803 від 04.02.2022, вбачається, що отримувачем товару (вантажу) є відповідач та місцем доставки товару є місцезнаходження відповідача (Київська обл., м.Ірпінь, вул.Тургенівська, 50/1).

Відповідачем в процесі розгляду справи надані позивачем докази не були спростовані, факт перепалетизації (повторного пакування) товару також не спростований, а на прибуття (отримання відповідачем) товару без упаковки відповідач у спорі не посилається.

При цьому, у суду відсутні підстави вважати, щоб визначена позивачем у рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 вартість відшкодування цих послуг з перепалетизації в розмірі 1000,00 грн не відповідала рівню звичайних цін на такі послуги, а відповідач на завищення позивачем вартості цих послуг (витрат позивача) у спорі не посилається, доказів оплати (відшкодування) позивачу витрат на перепалетизацію відповідач не надав.

Пунктом 2.3.6 договору-1 сторони передбачили, що довіритель (відповідач) зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги, що надаються повіреним (позивачем) згідно з договором, та відшкодувати повіреному (позивачу) витрати, пов`язані з виконанням ним своїх зобов`язань з договором.

Також відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивачем в процесі надання послуг з декларування товару за договором-1 в інтересах відповідача були понесені витрати на перепалетизацію товару в розмірі 1000,00 грн та такі дії позивача були добросовісними та розумними з метою збереження цілісності товару після його розпакування та огляду на митниці, то позивач відповідно до п.2.3.6 договору-1 має право на відшкодування таких витрат за рахунок відповідача.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1550,00 грн за договором-1 є обґрунтованими, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача також 1410,50 грн пені, 46,12 грн 3% річних та 371,91 грн інфляційних втрат.

Відповідач свій контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат суду не подав.

Вирішуючи спір в частині вимог позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п.3.4 договору-1 сторони встановили відповідальність довірителя (відповідача) за несвоєчасну оплату послуг повіреного (позивача) у вигляді сплати пені у розмірі 0,5 за кожний день прострочення від тієї суми, яка підлягає сплаті.

Разом з тим, відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.3.3 договору-1 сторони встановили, що оплата за надані послуги здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Отже, митно-брокерські послуги в загальній сумі 7600,00 грн відповідно до рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 підлягали сплаті в строк до 25.02.2022, відповідач їх оплатив частково 22.02.2022 в сумі 7050,00 грн, отже з 26.02.2022 у відповідача виник прострочений борг по оплаті цих послуг в сумі 550,00 грн (7600-7050=550).

Щодо заявленої позивачем вартості послуг з перепалетизації в сумі 1000,00 грн, то суд зазначає, що умовами договору-1 не було передбачено надання позивачем відповідачу послуг з перепалетизації, договір-1 не регулює умови надання послуг з перепалетизації позивачем відповідачу, відповідно до обставин справи такі послуги з перепалетизації сам позивач відповідачу не надавав, а залучив третю особу для здійснення перепалетизації в інтересах відповідача та поніс у зв`язку з цим витрати, які підлягають відшкодуванню відповідачем як довірителем. Тобто заявлена позивачем вартість послуг з перепалетизації в сумі 1000,00 грн за своєю правовою природою є не вартістю послуг позивача відповідачу за договором-1, а є витратами позивача, які були понесені останнім в інтересах відповідача при виконанні зобов`язань за договором-1 і на відшкодування яких позивач має право відповідно до п.2.3.6 договору-1.

Відповідно до ст.546 та 547 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язань, при цьому правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання підлягає вчиненню у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відтак, оскільки пунктом 3.4 договору-1 передбачено нарахування пені за несвоєчасне виконання не будь-яких грошових зобов`язань довірителя, а за несвоєчасну оплату довірителем саме вартості послуг повіреного, то на заборгованість відповідача в сумі 1000,00 грн щодо відшкодування позивачу витрат на перепалетизацію, яка не є заборгованістю за надані повіреним послуги, умови пункту 3.4 договору-1 щодо нарахування пені не розповсюджуються.

Отже, оскільки позивачем не надано доказів вчинення у письмовій формі правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання щодо відшкодування відповідачем позивачу витрат на перепалетизацію, то сума нарахованої пені на прострочену заборгованість відповідно рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 становить 93,27 грн (від суми простроченого боргу в розмірі 550,00 грн по оплаті митно-брокерських послуг позивача у межах заявленого позивачем періоду прострочення з 26.02.2022 до 26.08.2022 182 дні та у межах подвійної облікової ставки НБУ). В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1317,23 грн пені за договором-1 суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

2.5.5. Щодо заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат за договором-1, то суд також зазначає, що в укладеному між сторонами п.3.3 договору-1 встановлений строк лише для оплати відповідачем позивачу вартості наданих послуг, умови про строк для здійснення оплати відповідачем позивачу понесених позивачем витрат в ході виконання договору-1 текст цього договору-1 не містить. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 із вимогою про сплату в тому числі вартості послуг з перепалетизації в сумі 1000,00 грн розцінюється судом як вимога позивача до відповідача про відшкодування понесених позивачем відповідних витрат.

Отже, витрати позивача з перепалетизації в сумі 1000,00 грн підлягали сплати відповідачем позивачу в строк до 25.02.2022, відтак з 26.02.2022 у відповідача виник прострочений борг по відшкодуванню вартості цих послуг з перепалетизації в сумі 1000,00 грн.

Таким чином, за допомогою інформаційно-аналітичної системи «Ліга:закон» судом розраховано, що від простроченого основного боргу в сумі 1550 грн (550+1000=1550) по рахунку на оплату №93 від 18.02.2022 у межах заявленого позивачем періоду прострочення з 26.02.2022 до 22.02.2023 сума 3% річних становить 46,12 грн, а сума інфляційних втрат становить 385,37 грн. При цьому, оскільки відповідно до ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то вимоги позивача про стягнення 3% річних в сумі 46,12 грн та інфляційних втрат в сумі 371,91 грн підлягають задоволенню судом повністю у межах заявленого розміру цих вимог.

2.6. Вирішуючи спір щодо стягнення 23585,00 грн основного боргу, 701,73 грн 3 % річних та 5659,09 грн інфляційних втрат за договором про надання послуг з міжнародного перевезення, суд зауважує, що сторони цей договір в письмовій формі не уклали, що сприяло виникненню спору між ними.

Разом з тим, суд повторює, що в такому випадку відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення такого правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

2.6.1. Суд при цьому відмічає, що факт укладення між позивачем та відповідачем усного договору про надання позивачем та відповідачу послуг з міжнародного перевезення, надалі договір-2, підтверджується низкою доказів, які узгоджуються між собою та не викликають сумнівів щодо підтверджування ними відповідних обставин, а саме копіями наступних документів:

1)укладеним між іноземною юридичною особою Компанією « 518ІТ» в якості продавця та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» в якості покупця контрактом від 12.07.2021 №2/07/21, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець серверне обладнання (іменоване «товар») відповідно до кількості, асортименту і цін, вказаних в додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту (п.1.1 контракту);

2)укладеним між позивачем в якості клієнта та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогістик-ЮА» в якості експедитора договором про транспортне експедиторське обслуговування №ТЛ-ЮА151021 від 15.10.2021;

3)міжнародною товарно-транспортною накладною №PBA11134803 від 04.02.2022 та митною декларацією UA100320/2022/305673 з відміткою митного органу від 18.02.2022, з яких вбачається здійснення перевезення вантажу, відправником якого є Компанія « 518ІТ», отримувачем відповідач, автомобільний перевізник ТОВ «Торн-Транс», місце завантаження товару Польща, місце доставки товару адреса місцезнаходження відповідача в Україні; реєстраційні номери транспортних засобів ВХ4977СР/ НОМЕР_1 ;

4)укладеним між ТОВ «Торн-Транс» в якості страхувальника та ПрАТ «СК «Перша» в якості страховика договором добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом від 03.11.2021, з якого вбачається страхування страховиком майнових інтересів страхувальника, що не суперечать законодавству і пов`язані з відшкодуванням збитків, відповідальність за які покладається на страхувальника та які виникли під час виконання останнім договору автомобільного перевезення вантажів; забезпечені транспортні засоби у списку транспортні засоби з реєстраційними номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 ;

5)рахунком-фактурою від 22.02.2022 №4426190, виставленим позивачу в якості платника Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогістик-ЮА» в якості постачальника, на оплату послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та послуг з перевезення на загальну суму 99584,48 грн;

6)звітом про результати огляду майна від 11.02.2022, складеного за участю аварійного комісара ПрАТ «СК «Перша» Ільченка В.В., позивача та представника ТОВ «Торн-Транс»

7)рахунком позивача на оплату №97 від 18.02.2022 на загальну суму 111785,00 грн та фактом його часткової оплати відповідачем 22.02.2022 в сумі 88 200,00 грн з призначенням платежу «оплата за послуги з міжнародного перевезення», що підтверджується банківською випискою АТ «Райффайзен Банк» від 22.02.2022 з банківського рахунку позивача.

Відповідно до вказаних доказів та обставин спору, у зв`язку із купівлею відповідачем за зовнішньоекономічним контрактом від 12.07.2021 №2/08/21 товару та виникненням внаслідок цього у відповідача потреби у послугах з міжнародного перевезення (доставки) вказаного товару в Україну, відповідач для отриманням таких послуг з міжнародного перевезення товару звернувся до позивача і сторони усно уклали договір про надання позивачем для відповідача за плату послуг з міжнародного перевезення зазначеного товару.

У позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» в якості клієнта вже був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транслогістик-ЮА» в якості експедитора договір про транспортно-експедиторське обслуговування від 15.10.2021 №ТЛ-ЮА151021, надалі договір від 15.10.2021, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор зобов`язався організувати за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експорно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін (п.1.1 договору від 15.10.2021).

Відповідно до п.1.2 договору від 15.10.2021 під кожне перевезення сторони можуть укласти окрему заявку, в якій зазначається найменування та кількість вантажу, маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, заплановану дату надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації ТЕО. Заявка може подаватись за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення. При відсутності заявки, умови перевезення, послуги, вартість, данні про вантаж, тощо, визначаються транспортним документам, накладним, рахунками сторін за цим договором.

Згідно з п.2.1.1 договору від 15.10.2021 експедитор зобов`язаний за рахунок Клієнта організувати перевезення його вантажів на умовах, погоджених сторонами, а також надати інші послуги клієнтові за погодженням сторін, в тому числі, митне оформлення вантажу. При необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором, укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа або залізнична накладна.

Відповідно до п.2.1.6 договору від 15.10.2021 експедитор зобов`язаний після надання послуг укласти акт виконаних робіт (послуг) та надати його Клієнтові.

Експедитор зобов`язаний надавати клієнтові усі види транспортно-експедиторських послуг, у тому числі передбачених статтею 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (п.2.2.5 договору від 15.10.2021).

Клієнт зобов`язується своєчасно оплачувати послуги експедитора (п.3.1.9 договору від 15.10.2021). Термін дії договору встановлюється з моменту підписання обома сторонами до кінця календарного року. При відсутності пропозицій про розірвання цього договору за 20 днів до кінця року, такий договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п.8.1 договору від 15.10.2021).

З метою виконання укладеного між позивачем та відповідачем усного договору-2 про надання позивачем для відповідача за плату послуг з міжнародного перевезення зазначеного товару, позивач замовив у ТОВ «Транслогістик-ЮА» в якості експедитора надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування та перевезення зазначеного товару.

Відповідач вищевказані докази, надані позивачем на підтвердження обставин доставки (перевезення) товару відповідача в Україну та обставин надання позивачем відповідачу послуг з міжнародного перевезення цього товару, в ході розгляду справи не спростував.

Крім того, факт надання позивачем відповідачу за плату послуг з міжнародного перевезення зазначеного товару на підставі укладеного між позивачем та відповідачем усного договору-2 підтверджується рахунком на оплату позивача №97 від 18.02.2022 на загальну суму 111785,00 грн та його частковою оплатою відповідачем, а саме 22.02.2022 в сумі 88200,00 грн із призначенням платежу «оплата за послуги міжнародного перевезення», що суд оцінює як схвалення відповідачем факту надання позивачем послуг міжнародного перевезення, однак при наявності у відповідача заперечень щодо обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи їх часткову (неповну) оплату відповідачем.

Суд при цьому відмічає, що укладений між сторонами за усною домовленістю договір-2 про надання позивачем відповідачу за плату послуг з міжнародного перевезення за своєю правовою природою є договором про транспортне експедирування.

Так, відповідно до ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до ч.1 ст.930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст.931 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, оскільки сторони при укладенні договору-2 не дотримались письмової форми, то в такому випадку умови такого договору-2 відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України можуть доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

При цьому, у вказаному рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 на загальну суму 111785,00 грн позивачем було зазначено про надання відповідачу наступних послуг, а саме зазначено три нарахування:

1.послуга міжнародного перевезення за ціною 89145,00 грн

2.простій 11-13 лютого та 15-18 лютого 2022 за ціною 19810,00 грн

3.переадресація м.Київ-м.Ірпінь за ціною 2830,00 грн.

Дії відповідача щодо часткової оплати в сумі 88200,00 грн рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 суд розцінює як оплату (часткову оплату) відповідачем саме вартості послуг з міжнародного перевезення, яка в рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 була визначена позивачем першим нарахуванням за ціною 89145,00 грн, враховуючи призначення платежу відповідача «оплата за послуги міжнародного перевезення» та враховуючи, що відповідач відповідно до обставин спору не схвалював та не погоджувався з іншими двома нарахуваннями, які були зазначені в цьому рахунку на оплату №97 від 18.02.2022, а саме з нарахуванням позивачем вартості простою в сумі 19810,00 грн та нарахуванням вартості переадресації в сумі 2830,00 грн.

Вирішуючи спір в частині вартості фактично наданих послуг міжнародного перевезення (перше нарахування в рахунку на оплату №97 від 18.02.2022), суд відмічає, що вартість заявлених позивачем послуг міжнародного перевезення у рахунку позивача №97 від 18.02.2022 становить 89145,00 грн, з яких відповідачем фактично оплачено вже 88200,00 грн, тобто спір між позивачем та відповідачем щодо ціни в цій частині стосується суми 945,00 грн. Суд бере до уваги, що розбіжність між позивачем (89145,00 грн) та відповідачем (88200,00 грн) щодо розміру ціни цієї частини послуг є несуттєвою (945,00 грн) і будь-яких конкретних заперечень щодо нарахування позивача у цій частині відповідачем не надано, а решта заперечень відповідача з цього приводу судом відхилені (про що зазначено вище у рішенні), тобто у суду відсутні підстави вважати, щоб первісно визначена позивачем у рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 ціна цих послуг з міжнародного перевезення в розмірі 89145,00 грн не відповідала рівню звичайних цін на такі послуги, враховуючи також їх оплату (часткову оплату) відповідачем в сумі 88200,00 грн.

На підставі наведеного, заперечення відповідача проти позову щодо оплати вартості послуг з міжнародного перевезення суд відхиляє повністю та приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 945,00 грн за фактично надані послуги з міжнародного перевезення за договором-2 є обґрунтованими, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача про надання позивачем відповідачу за договором-2 також послуг з простою 11-13 лютого та 15-18 лютого 2022 за ціною 19810,00 грн, то суд відмічає, що послуги з простою не були прийняті (оплачені) відповідачем, а сам по собі рахунок позивача на оплату №97 від 18.02.2022 не може вважатись доказом замовлення відповідачем у позивача та надання позивачем відповідачу послуг з простою, оскільки рахунок на оплату є одностороннім документом самого позивача та не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер (правова позиція постанови Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 915/641/19).

Тобто доказів того, щоб відповідач при укладенні з позивачем усного договору-2 замовив у позивача послугу з простою та за ціною 19810,00 грн, позивачем не надано.

Більш того, виходячи із обставин справи та наявних доказів, є менш вірогідним те, щоб відповідач при укладенні договору-2 замовляв або домовлявся би про простій автомобіля 11-13 лютого та 15-18 лютого 2022, оскільки відповідно до обставин справи такий простій автомобіля виник як незапланована обставина, тобто більш вірогідним є те, що сторони при укладенні договору-2 не планували простій автомобіля, доказів того, щоб сторони при укладенні договору-2 попередньо домовились про простій автомобіля та наслідки простою матеріали справи не містять.

Відповідач вказані послуги з простою не прийняв та не вважає себе відповідальним за простій автомобіля.

Тобто позивачем не доведені обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, щодо замовлення відповідачем у позивача послуг з простою автомобіля за договором-2.

За вказаних обставин та виходячи із стандарту вірогідності доказів відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про те, що нарахування позивачем відповідачу у рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 послуг з простою за ціною 19810,00 грн за своєю правовою природою не є вартістю послуг позивача, а обумовлене незапланованими витратами позивача та залучених ним контрагентів-субпідрядників внаслідок простою автомобіля, при цьому позивачем не надано доказів того, щоб відповідач був би відповідальним за простій та витрати у зв`язку з простоєм.

Так само, позивачем не надано доказів того, щоб послуга з переадресації м. Київ-м. Ірпінь за ціною 2830,00 грн була би замовлена відповідачем за договором-2.

При цьому, із наданої позивачем міжнародної товарно-транспортної накладною №PBA11134803 від 04.02.2022 вбачається, що кінцевою адресою доставки товару у цій накладній з самого початку вже значилось м. Ірпінь, у зв`язку з чим є обґрунтовані підстави сумніватись в тому, що послуга з переадресації м. Київ-м. Ірпінь була замовлена відповідачем окремо (додатково), на що посилається позивач в позовній заяві, однак доказів чого позивачем не надано.

Тобто позивачем не надано доказів замовлення відповідачем у позивача послуг з простою та послуг з переадресації м. Київ-м. Ірпінь або доказів того, що відповідач прийняв на себе ризик цих додаткових витрат, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині є недоведеними.

Крім того, відповідно до обставин справи не можна виключати того, що вказані окремі нарахування позивача у рахунку на оплату №97 від 18.02.2022, а саме за простій в сумі 19810,00 грн та за переадресацію в сумі 2830,00 грн увійшли до предмету самої послуги з міжнародного перевезення вартістю в розмірі 89145,00 грн, оскільки сама послуга з міжнародного перевезення могла включати і ризик простою і вартість доставки товару з Києва до Ірпеня, що в такому разі означало необґрунтоване завищення позивачем вартості послуг шляхом необґрунтованого поділу на кілька нарахувань та дублювання в рахунку на оплату №97 від 18.02.2022.

В будь-якому разі, суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача в частині нарахування за послуги з простою в сумі 19810,00 грн та за послуги з переадресації в сумі 2830,00 грн, у зв`язку з чим суд відмовляє в цій частині вимог про стягнення основного боргу на суму 22640,00 грн (19810+2830=22640) за їх недоведеністю.

2.6.2. Щодо заявлених позивачем 3% річних та інфляційних втрат за договором-2, то суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, виставлення позивачем відповідачу рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 із вимогою про сплату послуги з міжнародного перевезення вартістю розмірі 89145,00 грн розцінюється судом як вимога позивача до відповідача про оплату цих послуг.

Отже, вартість послуг позивача з міжнародного перевезення в сумі 89145,00 грн підлягала сплати відповідачем позивачу в строк до 25.02.2022, відтак з 26.02.2022 у відповідача виник прострочений борг по сплаті позивачу вартості цих послуг в сумі 945,00 грн (89145-88200=945).

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст.525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст.610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, за допомогою інформаційно-аналітичної системи «Ліга:закон» судом розраховано, що від простроченого основного боргу в сумі 945,00 грн за договором-2 по рахунку на оплату №97 від 18.02.2022 у межах заявленого позивачем періоду прострочення з 26.02.2022 до 22.02.2023 сума 3% річних становить 28,12 грн, а сума інфляційних втрат становить 234,95 грн. У зв`язку з цим вимоги позивача про стягнення за договором-2 701,73 грн 3% річних та 5659,09 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню судом частково в сумі 28,12 грн 3% річних та 234,95 грн інфляційних втрат, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 673,61 грн 3% річних та 5424,14 грн інфляційних втрат за договором-2 суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

3. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 25135,00 грн основного боргу, 1410,50 грн пені, 747,85 грн 3% річних та 6031,00 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 2495,00 грн основного боргу (1550+945=2495), 93,27 грн пені, 74,24 грн 3% річних (46,12+28,12=74,24) та 620,32 грн інфляційних втрат (385,37+234,95=620,32).

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 264,40 грн (2684 : 33324,35 х (1550+ 93,27 +46,12 + 385,37 + 945+ 28,12 + 234,95) = 2684 : 33324,35 х 3282,83 = 264,40).

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» про стягнення 25135,00 грн основного боргу, 1410,50 грн пені, 747,85 грн 3% річних та 6031,00 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» (08205 Київська область, м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 50/1, нежиле приміщення 162, код ЄДРПОУ 35422465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» (02068 м. Київ, вул. Урлівська, 21Б, кв.108, код ЄДРПОУ 39105267) 2495 (дві тисячі чотириста дев`яносто п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 93 (дев`яносто три) грн 27 коп. пені, 74 (сімдесят чотири) грн 24 коп. 3% річних, 620 (шістсот двадцять) грн 32 коп. інфляційних втрат та 264 (двісті шістдесят чотири) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокінвест Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Ай Ті» в частині стягнення 22640 грн основного боргу, 1317,23 грн пені, 673,61 грн 3% річних та 5410,68 грн інфляційних втрат відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Київської області може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2023.

Суддя О.О. Третьякова