Ухвала

від 19.10.2023 по справі 914/3060/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.10.2023 Справа № 914/3060/23

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Дім», місто Одеса

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» (79066, Львівська область, місто Львів, вулиця Кавалерідзе, будинок 16, кімната 66; ідентифікаційний код юридичної особи 40520152) заборгованості в розмірі 165 742,74 грн, з яких 62 807,83 грн основний борг, 65 120,92 грн пеня, 31 352,26 грн інфляційні втрати, 6 461,73 грн три проценти річні.

ВСТАНОВИВ

На електронну адресу Господарського суду Львівської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» заборгованості в розмірі 165 742,74 грн, з яких 62 807,83 грн основний борг, 65 120,92 грн пеня, 31 352,26 грн інфляційні втрати, 6 461,73 грн три проценти річні.

Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Як на правові підстави поданої заяви заявник посилається на норми статей 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 173-175, 193, 218, 230, 265 Господарського кодексу України, статті 4, 12, 20, 80, 91, 147-149, 150, 151, 154, 155 Господарського процесуального кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що боржник, в порушення домовленостей між Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд», своєчасно не розрахувався за поставлений товар згідно видаткових накладних та рахунків з суттєвими умовами поставки (проста письмова форма), у зв`язку з чим виникла заборгованість.

За положеннями частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 статті 179 Господарського кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У пункті 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Суд звертає увагу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» на те, що у тексті заяви заявник покликається на те, що поставка товару була здійснена між ТзОВ «Перший Дім» та ТзОВ «Спецавтономбуд» на підставі домовленостей між ними.

Заявник, стверджуючи про виникнення між сторонами господарських зобов`язань, на підтвердження цього факту надав суду:

- копії рахунків, а саме:

- Л-ПД-002507 від 24.12.2020;

- Л-ПД-000499 від 18.03.2021;

- Л-ПД-000538 від 22.03.2021;

- Л-ПД-000631 від 30.03.2021;

- Л-ПД-000644 від 31.03.2021;

- копії видаткових накладних, а саме:

- Л-ПД-002507/01 від 28.12.2020;

- Л-ПД-000499/01 від 18.03.2021;

- Л-ПД-000538/01 від 25.03.2021;

- Л-ПД-000631/01 від 30.03.2021;

- Л-ПД-000644/01 від 31.03.2021;

- копії платіжних інструкцій, а саме:

- №1257 від 25.03.2021;

- №1389 від 31.05.2021;

- @2PL626295 від 14.03.2023.

Проте, із поданих зазначених вище рахунків-фактур та видаткових накладних не вбачається, що підставою для їх видачі був договір, укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Враховуючи наведене, із поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається, що між сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» був укладений договір у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Як вже зазначалось, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України).

Суд роз`яснює заявнику про право на звернення за захистом порушеного права шляхом подання позову про стягнення заборгованості у розмірі 165 742,74 грн до господарського суду у спрощеному позовному провадженні.

Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Разом з тим, за приписами частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Керуючись статтями 148, 151-153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший Дім» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецавтономбуд» заборгованості в розмірі 165 742,74 грн, з яких 62 807,83 грн основний борг, 65 120,92 грн пеня, 31 352,26 грн інфляційні втрати, 6 461,73 грн три проценти річні.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України (з моменту її підписання) та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки вказані в статтях 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 19.10.2023.

Суддя Сухович Ю.О.