Рішення

від 19.10.2023 по справі 915/910/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року Справа № 915/910/23

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська компанія "Світ-Агро", код 32199393 (57320, с. Червона Долина, Миколаївська область, Баштанський район, вул. Степна, 40А), яка пред`явлена до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія «Ірлен», код 30625601 (54025, м. Миколаїв, провулок Парусний, 11-А/1) про стягнення 70000,00 грн.

Рух справи.

09.06.2023 року позовну заяву зареєстровано у канцелярії господарського суду Миколаївської області.

14.06.2023 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.

Заяви по суті.

Позивач просить суд вирішити спір і стягнути з відповідача грошові кошти попередньої оплати за товар у сумі 70000,00 грн. за договором купівлі-продажу №1201/2 від 12.01.2022 року.

Судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 2684,00 грн. позивач просить покласти на відповідача.

Копію ухвали суду від 14.06.2023 року було направлено на адресу відповідача та 02.08.2023 року поштове відправлення за №5400501562790 було повернуто на адресу суду разом із довідкою відділення поштового зв`язку про повернення кореспонденції із формулюванням "за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з неналежним сповіщенням відповідача про розгляд справи, судом постановлено ухвалу від 29.08.2023 року, яку, разом із ухвалою суду від 14.06.2023 року, було направлено на адресу відповідача (поштове відправлення за № 5400501704390).

13.09.2023 року поштове відправлення за № 5400501704390 було повернуто на адресу суду разом із довідкою відділення поштового зв`язку про повернення кореспонденції із формулюванням "адресат відмовився", що відповідає положенням ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином. Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2022 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1201/02.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов`язується передати у власність покупця насіннєвий матеріал та засоби захисту рослин (товар), а покупець прийняти і оплатити товар на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору товар передається партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до специфікацій, що оформляються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно п. 4.1, 4.2 договору продавець зобов`язується передати товар покупцю на умовах та в терміни, що визначаються в специфікаціях. Товар повинен бути поставлений покупцю у кількості і якості, що визначені даним договором. Датою поставки партії товару вважається дата, вказана у видатковій накладній на відповідну партію товару.

Згідно п.7.2.1 договору продавець зобов`язується передати товар покупцю відповідно до умов даного договору.

Пунктом 11.10 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідного виконання своїх зобов`язань до договору. Договір діє до 31.12.2022 року.

13.01.2022 року між сторонами було укладено специфікацію № 1 до договору купівлі-продажу №1201/02 від 12.01.2022 року, згідно якої продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець оплатити і прийняти товар Аватар, 180 л, загальна ціна товару з ПДВ 70000,00 грн., на умовах 100% оплати ціни товару покупцем у строк 13.01.2022 року.

В матеріалах справи міститься рахунок на оплату №2 від 13.01.2022 року за товар (Аватар, 180 л, загальна ціна товару з ПДВ 70000,00 грн.) на суму 70000,00 грн., за договором купівлі-продажу №1201/02 від 12.01.2022 року. Специфікацією визначено, що строк поставки визначається за домовленістю сторін.

13.01.2022 року позивачем на рахунок відповідача перераховано 70000,00 грн., згідно платіжного доручення №3856 від 13.01.2022 року, з призначенням платежу: «за аватар згідно рах.№2 від 13.01.2022р. у сумі 58333,33 грн., ПДВ -20% 11666,67 грн.».

Позивач до позову додав претензію №1 від 22.03.2023 року, яка 22.03.2023 року була адресована відповідачу по пошті.

Із змісту претензії вбачається, що позивач вимагає від відповідача передати у 7-денний строк у власність позивача товар згідно специфікаціям до договору №1201/2; у випадку невиконання вимоги щодо передачі у власність товару у 7-денний строк вимагає від відповідача сплатити позивачу завдані збитки у розмірі 537200,00 грн. за невиконання договірних зобов`язань, серед яких, зокрема, кошти у сумі 70000,00 грн.

Направлення претензії позивач підтвердив додавши до позовної заяви опис вкладення на адресу відповідача та квитанцію відділення поштового зв`язку.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення, поштове відправлення за №5730300007542 було повернуто на адресу позивача разом із довідкою відділення поштового зв`язку про повернення кореспонденції із формулюванням причин повернення "за закінченням терміну зберігання".

За твердженнями позивача, станом на дату подання позову, вимоги позивача, заявлені в претензії, не були виконані. Відповідачем товар не видано, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є грошові кошти попередньої оплати за товар у сумі 70000,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ГК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК України передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України).

Ст. ст. 600-609 ЦК України передбачені й інші підстави припинення зобов`язання.

Як вже зазначалось, згідно до п.1.1 договору купівлі-продажу відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, а позивач прийняти і оплатити товар на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору товар передається партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до специфікацій, що оформляються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до специфікації відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату на суму 70000,00 грн., в якому вказано найменування товару, одиницю, кількість та ціну товару, який був сплачений позивачем.

Проте, відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу свої зобов`язання з передачі товару не виконав.

Матеріали справи не містять доказів припинення зобов`язання відповідача з передачі товару.

Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем отримано попередню оплату за товар на суму 70000,00 грн., проте на виконання умов договору відповідач не передав позивачу товар, зазначений у специфікації на загальну суму 70000,00 грн., у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів передачі товару чи повернення позивачу грошових коштів на суму 70000,00 грн. у матеріалах справи не міститься.

Отже, оскільки відповідач не здійснив передачу товару та не повернув позивачу 70000,00 грн. попередньої оплати, то вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати є обґрунтованою, доведеною.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича компанія «Ірлен», код 30625601 (54025, м. Миколаїв, провулок Парусний, 11-А/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сільськогосподарська компанія "Світ-Агро", код 32199393 (57320, с. Червона Долина, Миколаївська область, Баштанський район, вул. Степна, 40А) грошові кошти попередньої оплати за товар у сумі 70000 (сімдесят тисяч ) грн. 00 коп., а також судовий збір, який сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя А.П. Алексєєв