Рішення

від 19.10.2023 по справі 922/3730/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3730/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС», місто Харків, до Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС», звернувся до Господарського суду Харківської області до відповідача, Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області, про стягнення коштів за договором № 2-ДВ/Т22 від 07.02.2022 року у розмірі 729 166,44 грн.

І. РУХ СПРАВИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ СУДІ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24 серпня 2023 року, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/3730/23. Розгляд справи № 922/3730/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Щодо реалізації сторонами свого права на подання заяв по суті справи: відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 23697 від 04 вересня 2023 року), що прийнятий до розгляду із долученням до матеріалів справи ухвалою Господарського суду Харківської області від 05 вересня 2023 року. Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, як вбачається із відстеження відправлення відповідачем відзиву на адресу позивача (трек номер 6103720834753), останній отримав відзив 12 вересня 2023 року, враховуючи встановлений ухвалою суду від 24 серпня 2023 року строку на подання відповіді на відзив у три дні з дня отримання відзиву на позов, то позивач мав подати до суду відповідь на відзив до 15 вересня 2023 року, включно (п`ятниця). Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

ІІ. ОПИС ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Як зазначено у позовній заяві, між позивачем та відповідачем був укладений договір № 2-ДВ/Т22 від 07.02.2022 року про закупівлю послуг з «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» в нежитлові приміщення в смт. Дворічна Куп`янського району Харківської області по вул. Слобожанська, 51 (лікувальні корпуси, поліклініку, пральню, харчоблок, гараж, адмінбудівлю, фізіотерапевтичний кабінет, неврологічне відділення; надалі «Договір») згідно додатку 2 до Договору. Договір діяв в період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року (п. 10.1. Договору). Як зазначає позивач, він надав відповідачу теплову енергію для опалення як послуги за Договором у повному обсязі та виконав свої обов`язки за Договором, що підтверджується актами виконаних робіт. Означені акти підписані та оформлені обома сторонами Договору. У позові зазначається, що за 2022 рік в період з січня по березень відповідачем було спожито теплову енергію на загальну суму 1 095 499,34 грн., а оплата здійснена лише за січень 2022 року в розмірі 366 332,90 грн. Тобто, залишився несплачений борг в сумі 729 166,44 грн. 26 червня 2023 року на електронну адресу відповідача була направлена вимога про оформлення актів на оплату заборгованості у розмірі 729 166,44 грн. з додаванням актів та рахунків за лютий та березень 2022 року. 06 липня 2023 року головним бухгалтером відповідача були отримані оригінали листа з додатками актів та рахунків. Заперечень отримано не було, акти підписані. Строк оплати спожитої в лютому та березні 2022 року теплової енергії згідно п. 4.5. Договору наступив відповідно 07.03.2022 року та 07.04.2022 року відповідно. У будь-якому випадку строк оплати настав 13.07.2023 року згідно ст. 520 ЦК України, тому що вимога позивача про оформлення актів та оплату заборгованості була отримана відповідачем 06.07.2023 року, а строк оплати у цій вимозі визначався на протязі семи днів з моменту отримання. Станом на день подання позову заборгованість за спожиту теплову енергію становить 729 166,44 грн., що і є підставою для звернення з позовом до суду.

04 вересня 2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 23697). Так, відповідач зазначає, що в січні 2022 року послуги були сплачені повністю. Але, надалі, з лютого 2022 року лікарня не могла сплатити за послуги за Договором, тому що з 24.02.2022 року почалась військова агресія російської федерації, був введений воєнний стан та почалась тимчасова окупація смт. Дворічна. В вересні 2022 року смт. Дворічна було звільнено від окупантів, але до цього часу там прожуються бойові дії. По розрахункам позивача щодо суми заборгованості за Договором заперечень не має. В 2022 році по об`єктивним причинам відповідач не міг здійснити розрахунки за Договором. В 2023 році за послуги в 2022 році неможливо сплатити через особливості фінансування бюджетної сфери згідно із Бюджетним кодексом України. Підсумовуючи, відповідач зазначає, що повністю визнає позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, але сплатити борг в даний час немає можливості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ІІІ. ВІДНОСНО СТЯГНЕННЯ ОСНОВНОЇ СУМИ БОРГУ

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. В статті 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі наявних матеріалів справи суд встановив, що 07 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС» (позивач, теплопостачальна організація (учасник) за Договором) та Комунальним некомерційним підприємством «Дворічанська районна лікарня» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (відповідач, замовник за Договором) укладено договір про закупівлю товару з «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» № 2-ДВ/Т22.

Відповідно до п. 1.1. Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання надати протягом 2022 року споживачеві товар «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (пара, гаряча вода та пов`язана продукція)» в кількості 344 Гкал, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором. Згідно із п. 4.5. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим. Обов`язок отримувати акти та рахунки покладається на споживача з 5 по 10 число кожного місяця. При відсутності мотивованих заперечень на протязі 10 днів після закінчення календарного місяця розмір наданих товарів вважається погодженим з боку споживача (п. 4.8. Договору).

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із позову, його предметом є стягнення заборгованості за Договором за лютий, березень 2022 року.

До суду представлений акт виконаних робіт № 55 від 28 лютого 2022 року до Договору за надання послуг з опалення за лютий 2022 року у розмірі 396 799,21 грн. Акт підписаний з обох сторін. На підставі п. 4.5. Договору кінцевий строк оплати до 07.03.2022 року (включно), тобто є таким, що настав. Також, в матеріалах справи міститься акт виконаних робіт № 71 від 28.03.2022 року до Договору за надання послуг з опалення за березень 2022 року у розмірі 332 367,23 грн. Акт підписаний з обох сторін. На підставі п. 4.5. Договору кінцевий строк оплати до 07.04.2022 року (включно), тобто є таким, що настав. Загальна сума за цими актами складає 729 166,44 грн., що заявлено позивачем. Судом враховується, що відповідачем визнається позов повністю. При цьому, надаючи свої аргументи несплати заборгованості, відповідач посилається на них не як на підставу звільнення від оплати, а лише пояснює причини нездійснення такої оплати. У зв`язку із цим, суд не надає оцінку аргументам відповідача в частині причин несплати наявності заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 729 166,44 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

IV. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, а також визнання позову відповідачем, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача у розмірі 50%. Вирішення питання щодо повернення позивачу 50% судового збору, що сплачений при поданні позову, буде здійснено в ухвалі суду.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС» задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Дворічанська районна лікарня» Дворічанської селищної ради Куп`янського району Харківської області (62702, Харківська область, Дворічанський район, смт. Дворічна, вулиця Слобожанська, будинок 51; код ЄДРПОУ: 02003066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІВАЙС» (61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 117; код ЄДРПОУ: 30357952) заборгованість за теплову енергію, поставлену згідно із договором № 2-ДВ/Т22 від 07.02.2022 року в лютому 2022 року та березні 2022 року в сумі 729 166,44 грн. та судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 5 468,75 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" жовтня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко