Ухвала

від 17.10.2023 по справі 444/1605/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

17 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 444/1605/20

провадження № 61-14581ск23

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Голайдо Олегом Васильовичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., у справі за позовом Громадської організації «Бишківський край» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Бишківський край» заборгованість в розмірі 120 000,00 грн.

05 травня 2023 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року оскаржив представник ОСОБА_1 - Голайдо О. В. , з клопотанням про поновлення строку для його оскарження.

Клопотання мотивовано тим, що позивач вказав невірну адресу ОСОБА_1 , тому він жодного документа у справі не отримував. Про наявність рішення скаржнику стало відомо лише 31 березня 2023 року, коли на йому на поштову адресу надійшла ухвала Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2023 року. 03 квітня 2023 року скаржник письмово звернувся до суду першої інстанції із заявою про отримання копії рішення у справі, яке отримав лише 06 квітня 2023 року. За таких обставин вважає, що звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою 05 травня 2023 року протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Голайдо О. В. на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що повний текст рішення складено 03 березня 2022 року. Апеляційна скарга подана лише 05 травня 2023 року, тобто після спливу більше року з моменту проголошення та складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. ОСОБА_1 є відповідачем по справі, про існування справи йому було відомо, оскільки неодноразово належним чином повідомлявся про судові засідання, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 22, 36, 47, 92). Представник відповідача ОСОБА_1 - Голайдо О. В. також неодноразово належним чином повідомлявся про судові засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься в матеріалах справи (а. с. 93) та довідками про доставку електронного листа (а. с. 125, 139, 155, 166). Окрім цього, представник відповідача звертався в суд із заявою про відкладення розгляду справи (а. с. 68) та заявами про перенесення підготовчого засідання (а. с. 83, 103, 116, 128, 145, 156, 167). Крім цього представник відповідача ОСОБА_1 - Голайдо О. В. був належним чином повідомлений про судове засідання, призначене на 02 лютого 2022 року, в день якого постановлено оскаржуване рішення та 01 лютого 2022 року подав клопотання про перенесення судового засідання (а. с. 101). Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про існування справи в суді та достовірно знав про дату судового засідання, в день якого постановлено оскаржуване рішення, оскільки його представник був належним чином повідомлений про судове засідання.

Суду не надано логічного пояснення, які об`єктивні перешкоди заважали скаржнику або його представнику, звернутись в межах розумного строку до суду першої інстанції для отримання повного тексту рішення суду та реальною можливістю ознайомитись з його повним текстом із Єдиного державного реєстру судових рішень, починаючи з 02 лютого 2022 року. Достовірно знаючи про дату судового засідання, скаржник не вжив заходів до отримання повного тексту судового рішення після складення повного тексту рішення судом першої інстанції, а звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про видачу повного тесту рішення лише 03 квітня 2023 року та з апеляційною скаргою лише 05 травня 2023 року, тобто з суттєвим пропуском строку, передбаченого статтею 354 ЦПК України. Вказана процесуальна поведінка не демонструє добросовісність використання ним своїх процесуальних прав та готовності брати участь у справі на всіх етапах її розгляду. З матеріалів справи не вбачається, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений обставинами непереборної сили.

Враховуючи, що апеляційна скарга подана більше як через один рік з моменту складення повного тексту судового рішення, відсутність передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України підстав для поновлення строку, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Голайдо О. В. на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року слід відмовити.

09 жовтня 2023 року представник ОСОБА_1 - Голайдо О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, з пропуском строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при постановленні оскарженої ухвали неправильно застосовано норми ЦПК України, копію рішення Жовківського районного суду Львівської області від 02 лютого 2022 року він не отримував, оскільки позивачем в позовній заяві було вказано неправильну його адресу. Вперше про існування оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 31 березня 2023 року, коли на його поштову адресу надійшла ухвала Жовківського районного суду Львівської області від 17 березня 2023 року про виправлення описки. Лише 03 квітня 2023 року він письмово звернувся до суду першої інстанції із заявою про отримання копії рішення у цій справі, яку йому було видано 06 квітня 2023 року, тому вважає, що звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою 05 травня 2023 року протягом тридцяти днів з дня вручення йому тексту повного рішення суду. Також зазначає, що внаслідок початку військових дій на території України він не мав жодної можливості дізнатися про існування оскаржуваного рішення суду з Єдиного державного реєстру судових рішень, тому існують поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Також просить поновити строк на касаційне оскарження відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України, посилаючись на те, що повний текст ухвали Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року ні йому, ні представнику на поштову адресу не надходив. 16 серпня 2023 року він звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про стан розгляду його апеляційної скарги та 29 серпня 2023 року йому стало відомо про наявність оскаржуваної ухвали і про те, що її копію він може отримати в суді першої інстанції. Лише 21 вересня 2023 року судом першої інстанції йому було видано копію оскаржуваної ухвали. На підтвердження зазначених обставин до касаційної скарги додано відповідні докази.

Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Ураховуючи те, що касаційну скаргу подано 09 жовтня 2023 року, тобто протягом тридцяти днів з дня, коли особа отримала оскаржену ухвалу, строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22) зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення».

Апеляційний суд встановив, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції було складено 03 березня 2022 року, а апеляційна скарга подана лише 05 травня 2023 року, тобто після спливу більше року з моменту проголошення та складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. ОСОБА_1 є відповідачем у справі, про існування якої йому було відомо, оскільки він та його представник неодноразово належним чином повідомлявся про судові засідання. Тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Голайдо Олегом Васильовичем, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 04 липня 2023 року у справі № 444/1605/20 за позовом Громадської організації «Бишківський край» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат