Рішення

від 18.10.2023 по справі 240/7992/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року м. Житомир справа № 240/7992/21

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по визначенню її трудового стажу тільки 27 років 3 місяці 4 дні протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати їй пенсію з врахуванням трудового стажу 29 років 6 місяців 20 днів та здійснити відповідну доплату саме з 2009 року.

На обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що при призначенні їй пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно визначило її страховий стаж в розмірі 27 років 3 місяці 4 дні замість 29 років 6 місяців 20 днів, чим порушило її право на належне пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/7992/21 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Аргументуючи свою позицію управління зазначило, що ОСОБА_1 з 12.07.2009 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При призначенні позивачу пенсії, періоди її роботи з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.01.2003 по 30.09.2003 відповідно до законодавства не були зараховані до стажу, а визначений їй страховий стаж становив 27 років 28 днів. В подальшому, до страхового стажу позивача були зараховані періоди її роботи з 01.01.1998 по 31.05.1999, з 01.01.2003 по 30.09.2003 на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Однак, таке зарахуванням суперечило вимогам законодавства, яка діяло на час призначення їй пенсії, оскільки страховий стаж з 01.01.2004 обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до 01.01.2004 на підставі даних трудової книжки. Разом з тим, записи про періоди роботи з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.01.2003 по 30.09.2003 в трудовій книжці позивача відсутні. Вказане призвело до виплати ОСОБА_1 пенсії у завищеному розмірі, а тому з 01.02.2021 матеріали її пенсійної справи було приведено у відповідність до норм чинного законодавства та виключено вказані періоди роботи зі страхового стражу. Розмір пенсії, після цього, обчислений з урахуванням страхового стажу 27 років 3 місяці 4 дні. Враховуючи вказані обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вважає, що в спірних правовідносинах діяло правомірно, а тому просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Одночасно з відзивом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду клопотання, в якому просило залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском нею шестимісячного процесуального строку на звернення до суду.

Розглянувши вказане клопотання суд дійшов висновку що воно є безпідставним та не підлягає задоволенню, адже матеріалами справи підтверджується, що дії щодо зменшення страхового стажу позивача з 29 років 6 місяців 20 днів до 27 років 3 місяців 4 днів, за рахунок виключення зі стажу періодів з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.01.2003 по 30.09.2003, відповідач вчинив з 01.02.2021, а з даним позовом позивач звернулась до суду 05.05.2021, тобто в межах визначеного ст. 122 КАС України строку.

З огляду на характер спірних правовідносин, розгляд даної адміністративної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 12.07.2009 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З наявного у матеріалах справи розпорядження вбачається, що зарахований ОСОБА_1 при призначенні пенсії страховий стаж становив 27 років 28 днів (а.с.70). При цьому, відповідно до розрахунку стажу з пенсійної справи (а.с.71), до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди її роботи:

- з 01.07.1971 по 31.12.1986 у колгоспі "Перемога" с.Прутівка тривалістю 14 років 23 дні;

- з 26.01.1987 по 01.06.1989 у Дзержинському РАиПО тривалістю 2 роки 4 місяці 6 днів;

- з 02.06.1989 по 29.10.1997 у колгоспі "Зоря" с. Піски Житомирського району тривалістю 8 років 4 місяці 29 днів;

- з 01.10.2003 по 31.05.2005 у ПП " ОСОБА_2 " тривалістю 1 рік 8 місяців;

- з 01.06.2005 по 31.12.2005 у ПП " ОСОБА_3 " тривалістю 7 місяців.

У жовтні 2020 року на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувало до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.01.1998 по 31.05.1999 (тривалістю 1 рік 5 місяців) та з 01.01.2003 по 30.09.2003 у ПП " ОСОБА_2 " (тривалістю 9 місяців), що підтверджується відповідними матеріалами з її пенсійної справи. Після такого зарахування, відповідач визначив загальний страховий стаж позивача як 29 років 6 місяців 20 днів (а.с.119).

В подальшому, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області дійшло висновку, що вищезазначене зарахування періодів роботи з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.01.2003 по 30.09.2003 до страхового стажу позивача суперечить вимогам законодавства, оскільки записи про ці періоди роботи в трудовій книжці ОСОБА_1 відсутні. У зв`язку з цим, з 01.02.2021 відповідач перерахував страховий стаж позивача та виключив із нього вказані періоди її роботи. Розмір страхового стажу ОСОБА_1 після такого перерахунку склав 27 років 3 місяці 4 дні.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо визначення її страхового стажу в розмірі 27 років 3 місяці 4 дні, а не в розмірі 29 років 6 місяців 20 днів, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною 1статті 9 Закону №1058-IVвідповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

В умовах дії солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально з урахуванням набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

В частині 2 статті 24 Закону №1058-IV зазначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена в України на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відтак, періоди роботи особи до 01.01.2004 (до впровадження системи персоніфікованого обліку) зараховуються до її страхового стажу на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, а періоди роботи після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, тобто підставою для зарахування таких періодів роботи до страхового стажу є сплата страхових внесків.

До набрання чинності Законом №1058-IV право громадян на державне пенсійне забезпечення було врегульовано Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Дослідивши під час розгляду справи трудові книжки ОСОБА_1 (а.с.26-29) суд встановив, що записами в ній підтверджується наступні періоди її роботи:

- з 01.07.1971 по 24.01.1987 - у колгоспі "Перемога" с. Прутівка (14 років 6 місяців 24 дні);

- з 26.01.1987 по 01.06.1989 - на посаді завідуючого магазину у Дзержинському РАиПО (2 роки 4 місяці 6 днів);

- з 02.06.1989 по 29.10.1997 у колгоспі "Зоря" с. Піски Житомирського району (8 років 4 місяці 29 днів);

- з 01.10.2003 по 31.05.2005 у ПП " ОСОБА_2 " (1 рік 8 місяців);

- з 01.06.2005 по 31.07.2006 у ПП " ОСОБА_3 " (1 рік 2 місяці).

Відтак, зазначений в трудових книжках страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 11 місяців.

Однак, період роботи позивача у ПП " ОСОБА_3 " є періодом, що набутий після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004), а тому підставою для його зарахування до страхового стажу є сплата страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Крім того, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 27.12.2005 за №1566/11846, передбачено, що орган, який призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення, зокрема, щодо призначення пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

З комплексного аналізу вищезазначеної норм вбачається, що у випадку несплати страхових внесків, періоди роботи з 01.01.2004, не зараховуються до страхового стажу особи, а заробітна плата не враховується при обчисленні пенсії.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), під час перебування ОСОБА_1 в трудових правовідносинах з ПП " ОСОБА_3 " з 01.06.2005 по 31.07.2006 страхові внески були сплачені лише за період з 01.06.2005 по 31.12.2005 (7 місяців), а відтак суд приходить до висновку, що лише це період підлягає зарахуванню до її страхового стажу.

Крім того, дослідивши індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), суд також встановив, що в них зазначені ще й інші періоди, протягом яких ОСОБА_1 була застрахованою особою та за які наявна відмітка про сплату страхових внесків, а саме:

- період січень, лютий, березень, травень та липень 1998 року (5 місяців), протягом якого страхувальником позивача була приватна фірма "Агропрогрес" (код ЄДРПОУ 24706756);

- період квітень-травень 1999 року (2 місяці), протягом якого страхувальником позивача був ПП "Добровольський" (РНОКПП НОМЕР_1 );

- період з 01.01.2003 по 31.05.2005 (2 роки 5 місяців), протягом якого страхувальником позивача був ПП " ОСОБА_2 " (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що періоди роботи позивача з 01.01.1998 по 31.05.1999 та з 01.01.2003 по 30.09.2003 спочатку були зараховані відповідачем до її до страхового стажу на підставі даних, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, однак потім були виключені із нього, у зв`язку з тим, що в трудовій книжці позивача записи про ці періоди роботи відсутні.

Надаючи правову оцінку вказаним діям відповідача, суд зазначає наступне.

Стаття 24 Закону №1058-IV передбачає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п. "а" ч. 3 ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, яка діяла як протягом 1998-2003 років, так і на момент призначення позивачу пенсії), до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Таким чином, вищезазначені правові норми передбачають, що робота якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за період якої за працівника були сплачені страхові внески, підлягає зарахуванню до стажу роботи при призначенні пенсії.

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату за особу в певний період страхових внесків, є достатньою підставою для зарахування такого періоду до страхового стажу особи, навіть у випадку відсутності в трудовій книжці такої особи записів про періоди такої роботи.

Суд звертає увагу, що за приписами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки адміністрацією підприємства, в тому числі не внесення відомостей про той чи інший період роботи працівника на підприємстві, не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист у вигляді отримання пенсії за віком.

В контексті зазначеного, суд приходить до висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 у Приватній фірмі "Агропрогрес" (протягом січня, лютого, березня, травня та липня1998 року; всього 5 місяців), у ПП "Добровольський" (протягом квітня-травня 1999 року; всього 2 місяці), а також у ПП " ОСОБА_2 " (з 01.01.2003 по 31.05.2005; всього 2 роки 5 місяців), за які в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування наявні дані про сплату страхових внесків, підлягають зарахуванню до її страхового стажу.

Таким чином, підтверджений в ході судового розгляду справи записами в трудових книжках, а також даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків, страховий стаж ОСОБА_1 становить загалом 28 років 10 місяців 29 днів та включає наступні періоди:

- з 01.07.1971 по 24.01.1987 - робота у колгоспі "Перемога" с. Прутівка (14 років 6 місяців 24 дні);

- з 26.01.1987 по 01.06.1989 - робота на посаді завідуючого магазину у Дзержинському РАиПО (2 роки 4 місяці 6 днів);

- з 02.06.1989 по 29.10.1997 - робота у колгоспі "Зоря" с. Піски Житомирського району (8 років 4 місяці 29 днів);

- січень, лютий, березень, травень та липень 1998 року - робота у Приватній фірмі "Агропрогрес" (5 місяців);

- квітень - травень 1999 року - робота у ПП "Добровольський" (2 місяці);

- з 01.01.2003 по 31.05.2005 - робота у ПП " ОСОБА_2 " (2 роки 5 місяців);

- з 01.06.2005 по 31.12.2002 - робота у ПП " ОСОБА_3 " (7 місяців).

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області визначило страховий стаж ОСОБА_1 в розмірі 27 років 3 місяці 4 дні, що свідчить про протиправність таких дій відповідача.

Враховуючи наявність порушеного права, застосовуючи механізм його захисту та ефективного відновлення суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 12.07.2009 перерахунок пенсії, з урахуванням наявного у неї страхового стажу в розмірі 28 років 10 місяців 29 днів, та здійснити виплату перерахованої пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд наголошує, що пенсія позивача підлягає перерахунку з урахуванням стажу в розмірі 28 років 10 місяців 29 днів саме з 12.07.2009, оскільки невірне визначення відповідачем розміру її страхового стажу було здійснено саме з цієї дати - дати призначення їй пенсії по віку.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 908,00 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

З огляду на положення ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір належить стягнути відповідача у повному розмірі.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо визначення ОСОБА_1 страхового стражу в розмірі 27 років 3 місяці 4 днів.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 12.07.2009 перерахунок пенсії з урахуванням наявного у неї страхового стажу в розмірі 28 років 10 місяців 29 днів та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович