Постанова

від 19.10.2023 по справі 420/7101/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/7101/23

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 12.06.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №15889 від 02.02.2023 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» п.8 критеріїв ризиковості;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №27283 від 28.02.2023 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» п.8 критеріїв ризиковості;

- зобов`язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» з переліку ризикових платників податків.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №15889 від 02.02.2023 року та №27283 від 28.02.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» було визнано таким, що відповідає п.8 Критеріям ризиковості платника податку.

Водночас із вказаного рішення неможливо встановити, на підставі яких документів чи якої інформації податковий орган дійшов такого висновку, що унеможливлює самостійно визначити позивачем обсяг та перелік документів, необхідних для спростування вказаного висновку, а тому дане рішення не відповідає критерію правової визначеності та обґрунтованості.

26.04.2023 року від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що рішення №15889 від 02.02.2023 року та №27283 від 28.02.2023 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку є законними, оскільки податковим органом встановлено, що у позивача недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції); позивач постачає товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку; позивач придбавав товари (послуги) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

27.04.2023 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, заперечень на яку відповідачем надано не було.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» (65031, м. Одеса, вул. Чапаєва, 5А, оф. 402) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС України в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №15889 від 02.02.2023 року та №27283 від 28.02.2023 року про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Виробниче Підприємство Дельтапром» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5 368,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На вказане рішення суду Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.

18.07.2023 року (вхід.№16695/23) на адресу суду апеляційної інстанції від представника позивача адвоката Волканова Є.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та видами діяльності позивача є: 25.62 Механічне оброблення металевих виробів (основний); 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.92 Виробництво легких металевих паковань; 25.93 Виробництво виробів із дроту, ланцюгів і пружин; 25.94 Виробництво кріпильних і ґвинтонарізних виробів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення; 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 81.30 Надання ландшафтних послуг.

02.02.2023 року Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення №15889 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Підставою віднесення позивача до зазначеної категорії вказано:

07 - недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування (за відсутності інформації щодо придбання послуг з виконання робіт, які необхідні для здійснення господарської операції);

12 - постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку;

13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку.

10.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» було направлено запит до податного органу щодо надання інформації щодо підстав включення позивача до ризикових платників податків.

16.02.2023 року Головне управління ДПС в Одеській області листом від 16.02.2023 року №23/ЗПІ/15-32-18-02-09 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром», що згідно інформаційно-комунікаційних систем ДПС України надійшла податкова інформація, а саме щодо придбання та постачання позивачем товару протягом 2022 року у суб`єктів господарювання, які відповідають критеріям ризиковості по накладним:

- №63 від 06.12.2022 року - контрагент ТОВ «Гранд Стар Логістик» (придбання позивачем у вказаного контрагенту товару для здійснення власної господарської діяльності);

- №1-7 від 16.01.2023 року, №1-3 від 16.11.2022 року, № 1-2 від 12.12.2022 року та №3-4 від 16.12.2022 року контрагент ТОВ «Вольтлайн Констракш» (надання позивачем послуг вказаному контрагенту).

24.02.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» було направлено до Головного управління ДПС в Одеській області інформацію щодо невідповідності позивача критеріям ризиковості платника податку, та надано по господарським операціям відповідні документи.

Водночас 28.02.2023 року Комісія з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, розглянувши пояснення позивача та додаткові докази, подані 24.02.2023 року, прийняла рішення №27283, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку було вдруге визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку.

Контролюючим органом знову було вказано вищезазначені підстави віднесення позивача до зазначеної категорії.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до вимог пп.20.1.45 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку.

Пунктом 61.1 ст.61 Податкового кодексу України визначено, що податковий контроль -система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з вимогами пп.62.1.2 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до вимог п.71.1 ст.71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами пунктів 74.1, 74.3 ст.74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.

Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.

Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, №1165» від 11.12.2019 року №1165 (далі - Порядок №1165) передбачено, що питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.

У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У додатку 1 до Порядку №1165 встановлено наступні Критерії ризиковості платника податку на додану вартість, зокрема п.8: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Додатком №4 до Порядку №1165 затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов`язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».

Виключення платника податку з переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Якщо комісією регіонального рівня протягом семи робочих днів, що настають за датою надходження зазначеної інформації та документів, не прийнято відповідного рішення, платник податку виключається з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

У разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податку з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.

Абзацом 2 пункту 25 Порядку №1165 визначено, що Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Критерії ризиковості платника податку наведені у Додатку 1 до Порядку №1165, відповідно до яких таким критерієм є, зокрема:

« 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування».

З аналізу даних норм слідує, що законодавцем установлена певна послідовність прийняття рішення про відповідність платника податку на додану вартість Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Так, рішенню Комісії щодо відповідності платника податку Критеріям ризиковості платника податку на додану вартість має передувати складання та направлення таким платником податкової накладної/розрахунку коригування, за наслідками чого здійснюється моніторинг платника податку, податкової накладної/розрахунку коригування.

При цьому, встановленню наявності у контролюючих органах податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, яка стала відома контролюючому органу у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, має передувати моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування, поданої для реєстрації.

Отже, питання відповідності платника податків Критеріям ризиковості платника ПДВ має розглядатись Комісією регіонального рівня за наслідками подання платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування та моніторингу платника податку і податкової накладної/розрахунку коригування, що направлена для реєстрації.

При цьому моніторинг проводиться в автоматизованому порядку.

ОБГРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято не у зв`язку з поданням для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, а у зв`язку із проведенням моніторингу.

Колегія суддів зазначає, що правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, який не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків лише чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому (яким) він адресований.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових обов`язків, обумовлених цими актами; при цьому за умов відповідності такого акту нормам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 23.10.2018 року у справі №822/1817/18, від 21.05.2019 року у справі №0940/1240/18, від 02.07.2019 року у справі №140/2160/18.

Оскаржувані рішення податкового органу у даній справі не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акту індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування та впливає, в свою чергу, на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Так, в оскарженому рішенні відповідач в рядку «Податкова інформація» не зазначив суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття таких рішень, не ідентифікував конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції. Натомість контролюючий орган навів лише періоди здійснення позивачем господарської діяльності (вересень 2022 року по січень 2023 року), та вказав коди ЄДРПОУ його контрагентів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішеннях про відповідність позивача критеріям ризиковості платника не відображено інформацію щодо дат, номерів та підстав прийняття рішень про відповідність контрагентів позивача ТОВ «Гранд Стар Логістик» та ТОВ «Вольтлайн Констракш» критеріям ризиковості.

Разом з цим колегією суддів враховуються ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» мало взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Гранд Стар Логістик» (податкова накладна №63 від 06.12.2022 року) та з ТОВ «Вольтлайн Констракш» (податкові накладні №1-3 від 16.11.2022 року, №1-2 від 12.12.2022 року та №3-4 від 16.12.2022 року) ще до прийняття рішень контролюючим органом про віднесення контрагентів позивача до ризикових платників податків (відповідно 10.01.2023 року та 11.01.2023 року).

Колегією суддів встановлено, що позивачем було направлено до податкового органу всі необхідні копії первинних документів та пояснення по господарських операціях з контрагентами ТОВ «Гранд Стар Логістик» та ТОВ «Вольтлайн Констракш».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, які також надавалися до податкового органу, зміст і обсяг господарських операцій, по яких позивач подав для реєстрації податкові накладні, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять. Про наявність таких невідповідностей або розбіжностей не зазначено і в апеляційній скарзі представником відповідача.

При цьому, рішення про віднесення позивача до ризикових платників податків не містило пропозиції щодо надання конкретних документів, що є достатнім для прийняття контролюючим органом рішення про виключення позивача з такого переліку, що в свою чергу позбавило його можливості надати документи на підтвердження обґрунтованості складення ним податкових накладних.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони відповідача про надання неповного пакету первинних документів щодо підтвердження здійснення господарських операцій (відсутній розрахунковий документ), оскільки факт здійснення господарської операції, на виконання яких складено податкові накладні, є предметом безпосередньо документальних перевірок, а обов`язком контролюючого органу при реєстрації податкових накладних є перевірка відповідності вказаних документів формі, встановленій чинним законодавством.

Крім того, що всі податкові накладні по господарським операціям з вищезазначеними контрагентами, про які вказує відповідач, були прийняті та зареєстровані контролюючим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності у позивача достатніх трудових ресурсів для здійснення власної господарської діяльності, оскільки: по-перше, як вбачається з матеріалів справи, у позивача на підприємстві на момент здійснення господарських операцій працювало 6 осіб (директор, токар, завідуючий складом, різальник труб та заготовок, електрозварник, слюсар); по-друге, чинним законодавством не регламентовано питання щодо кількості штатних працівників або інших обов`язкових ресурсів для здійснення певного виду господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не зазначено належних обґрунтувань та доказів того, що саме позивач є ризиковим платником податку. Водночас оспорювані рішення прийняті, виходячи виключно з факту віднесення контрагентів позивача до переліку ризикових платників податку. Разом з тим, матеріали первинного і бухгалтерського обліку підприємства податковим органом взагалі не аналізувались.

При цьому, колегія суддів зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що стороною відповідача не доведено існування підстав для застосування до позивача положень пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням підприємства до переліку ризикових суб`єктів господарювання, у зв`язку з чим рішення комісії Головного Управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №15889 від 02.02.2023 року та №27283 від 28.02.2023 року є невмотивованими, необґрунтованими, непідтвердженими жодними доказами, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для відновлення прав та інтересів позивача є необхідним зобов`язати Головне управління ДПС України в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до вимог ч.ч.1-4 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з вимогами п.п.1, 2, 6 ч.1, ч.2 ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Частиною 3 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Крім вищезазначеного закону, порядок оплати праці адвоката регулюється Правилами адвокатської етики, затверджених 09.06.2017 року з`їздом адвокатів України.

Так відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики - формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту є гонорар.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 4 та 5 статті 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо (частина 3 статті 141).

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому, колегія суддів зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п.269).

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз`яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, від 17.09.2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 року у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.04.2018 року по справі №814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача адвокат Волканова В.М. просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, разом з відзивом на апеляційну скаргу стороною позивача подано клопотання про стягнення з відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 7500, 00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 10.03.2023 року між Адвокатським об`єднанням «Практика» та позивачем було укладено договір №1 про надання правової допомоги (т.1 а.с.194-195).

Згідно додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги №1 від 10.03.2023 року вартість надання юридичних послуг клієнта в Одеському окружному адміністративному суді встановлюється у фіксованому розмірі та становить 15 000,00 грн., незалежно від часу адвокатів об`єднання (т.1 а.с.196).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 27.04.2023 року АО «Практика» надано позивачу наступні послуги: надання правової допомоги, відповідно до договору №1 від 10.03.2023 року та додаткової угоди №1 від 15.03.2023 року по представництву інтересів клієнта у справі №420/7101/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Вартість робіт становить 15 000,00 грн. без ПДВ.

Крім того, згідно додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №1 від 10.03.2023 року вартість надання юридичних послуг клієнта в П`ятому апеляційному адміністративному суді встановлюється у фіксованому розмірі та становить 7500,00 грн., незалежно від часу адвокатів об`єднання.

Також, представником позивача надано до суду апеляційної інстанції акт приймання-передачі наданих послуг №2 від 15 липня 2023 року АО «Практика», згідно якого позивачу надано наступні послуги: надання правової допомоги, відповідно до договору №1 від 10.03.2023 року та додаткової угоди №2 від 12.07.2023 року по представництву інтересів клієнта під час апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року у справі №420/7101/23 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Вартість робіт становить 7500,00 грн. без ПДВ.

Згідно рахунку №2 до договору про надання правової допомоги №1 від 10 березня 2023 року та додаткової угоди №2 від 12 липня 2023 року, Адвокатським об`єднанням «Практика» надана послуга: гонорар за надання послуг з професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду рішення у справі №420/7101/23, вартістю 7500, 00 грн.

Колегією суддів враховується, що до суду першої інстанції від відповідача надходило клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, з огляду на наведене та враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром», а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні), враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Стосовно витрат на правничу допомогу адвоката під час розгляду справи в П`ятому апеляційному адміністративному суді, колегія суддів враховує критерії реальності, розумності та співмірності розміру судових витрат та обставини справи, вважає, що співмірним розміром судових витрат, пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 2500 грн.

В іншій частині в задоволенні клопотання про розподіл витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче Підприємство Дельтапром» (код ЄДРПОУ 44895541, адреса: вул. Чапаєва, буд. 5 А, офіс 402, м. Одеса, 65031) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. ДжабуріяСудді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька