Постанова

від 17.10.2023 по справі 140/8806/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/8806/22 пров. № А/857/12017/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Глушка І.В., Улицького В.З.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №140/8806/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК КЕТРІН-ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Ксензюк А.Я., час ухвалення у письмовому провадженні, місце ухвалення - м. Луцьк, дата складання повного тексту 14.03.2023),-

В С Т А Н О И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК КЕТРІН-ОЙЛ» (далі ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ», позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.10.2022 №0036260902.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період часу з 15 год 36 хв 02.09.2022 по 17 год 05 год 08.09.2022 працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» № 1412-п від 02.09.2022 та направлень на перевірку № 2437 від 02.09.2022 та № 2438 від 02.09.2022 проведено фактичну перевірку господарської одиниці - автозаправної станції суб`єкта господарювання ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ», за адресою: Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, будинок 6, щодо дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального, про що складено відповідний акт №03/4081/09-01/43087598 від 09.09.2022.

Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним від 11.11.2021 року № 03080314202100066. На вказаній адресі ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» зареєструвало акцизний склад за номером 1017984, де знаходиться резервуар ємністю 25 м. куб. та паливороздавальна колонка. Фактичним заміром пального, під час перевірки на акцизному складі (уніфікований номер 1017984) встановлено залишки пального (ДП) в кількості 7241,40 л. Відповідно до Х-звіту № 0651 до 02.09.2022 року залишок пального становив 7363,85 л. Таким чином, пальне в кількості 64,51 л. (з врахуванням похибки) та на суму 3225,50 грн проводилось без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленої форми, чим порушено п. 1.2 ст. 3 Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Під час проведення перевірки директором (посадовими або уповноваженими особами) ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» не було надано документів щодо повірки (оцінки відповідності) калібрування рівнеміра-лічильника ПМП-201 серійний номер 24425 та витратоміра-лічильника, чим порушено п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі ПК України).

Вважаючи, що фактична перевірка суб`єкта господарювання проводилась із порушенням вимог, встановлених ПК України, представником ТзОВ«НК КЕТРІН-ОЙЛ» до ГУ ДПС у Волинській області подано заперечення від 21.09.2022.

Однак, контролюючий орган, не враховуючи аргументи вищевказаного заперечення, 11.10.2022 виніс податкове повідомлення-рішення № 0036260902, яким до ТзОВ«НК КЕТРІН-ОЙЛ» застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 40000,00 грн.

20.10.2022 представником позивача до Державної податкової служби України подано скаргу, однак рішенням №16169/6/99-00-06-03-01-06 від 07.12.2022 податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 року № 0036260902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач зі спірним податковим повідомленням-рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та зазначає, що фактична перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Вказує, що передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктами 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. В наказі № 1412-п від 02.09.2022 відсутні будь-які покликання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім як на норми, що регулюють питання призначення перевірки 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також не відображено, яка саме інформація, що фактично наявна та/або фактично отримана контролюючим органом стала підставою для його прийняття. На переконання позивача, а також як вказує численна судова практика, для зазначення підстави проведення перевірки недостатньо вказати лише номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Крім того, контролюючим органом в наказі про проведення фактичної перевірки не визначено періоду діяльності, який буде перевірятись, зазначення якого є обов`язковим за змістом вищевказаної норми. Посилання у наказі на статтю 102 ПК України з метою визначення періоду діяльності позивача, який буде перевірятися, є недостатнім для ідентифікації цього періоду, а також створення у позивача відчуття правової визначеності при здійсненні відповідачем податкового контролю стосовно нього.

Вказані обставини зумовлюють висновок про те, що спірний наказ, на підставі якого проведено фактичну перевірку, та, відповідно, і акт, що складений за результатами такої перевірки на виконання відповідного наказу, не відповідають положенням ПК України.

Отже, прийнятий за результатами незаконної перевірки акт індивідуальної дії, в даному випадку податкове повідомлення-рішення, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо встановлених порушень, позивач зазначає, що у відповідності до наказу директора ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» № 1 від 24.02.2022 року у зв`язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 правового режиму воєнного стану на всій території України, з метою збереження первинних бухгалтерських та інших основних документів товариства, на підставі яких здійснюється господарська діяльність, від можливого ризику їх знищення внаслідок ведення бойових дій, а також з міркувань безпеки, первинні бухгалтерські та інші основні документи товариства були передані директору підприємства на тимчасове зберігання до припинення дії на території України правового режиму воєнного стану.

Отже, надати відповідні підтверджуючі документи на вимогу представників податкового органу під час проведення фактичної перевірки директором суб`єкта господарювання не було можливим.

Відтак, до заперечень від 21.09.2022 та скарги від 20.10.2022 надано копії наступних документів: сертифікат відповідності серії СВ № 002452 від 07.02.2020, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-662 від 01.09.2022, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-791, формуляр по експлуатації і ремонту колонки для рідкого палива.

Так, у відповідності до вказаних документів, зокрема, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-662 від 01.09.2022 (чинне до 01.09.2023) рівнемір магнітний поплавковий ПМП-201 зав. № 24425 на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування з вимогами експлуатаційної документації виробника. Більше того, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-79 (чинне до 01.09.2023) мірник еталонний М2Р-10-01 зав. № 0149 визнано придатним і допущено до застосування згідно з ДСТУ 7219:2011 по другому розряду. Згідно формуляра по експлуатації і ремонту колонки для рідкого палива проведено повірку колонки зав. № 32390 та 01.09.2022 визнано придатною згідно встановленим вимогам.

Таким чином, позивач вважає, що не відповідають дійсності висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 п. 230 ст. 230 ПК України щодо виробництва пального без наявності ліцензії та оптової торгівлі пальним і зберігання пального без наявності відповідних ліцензій, а також відсутності документів, що підтверджують повірку рівнемірів та витратомірів лічильників, оскільки вказані документи наявні в позивача в повному обсязі.

Водночас зауважує, що чинне законодавство не зобов`язує платника податків (розпорядника акцизного складу) мати у своїй власності рівнеміри-лічильники або ж витратоміри-лічильники, оскільки такі засоби вимірювальної техніки можуть зокрема надаватись в користування на підставі відповідного договору, а санкція п. 128-1 ст.128-1 ПК України, передбачає відповідальність саме за необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, чого під час перевірки встановлено не було.

З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0036260902 від 11.10.2022. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК КЕТРІН-ОЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати в розмірі 4481 гривня 00 копійок.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а обставини справи досліджені судом неповно та необ`єктивно.

Апелянт зазначає, що фактична перевірка ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» проведена згідно наказу ГУ ДПС у Волинській області від 02.09.2022 №1412-п на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

При цьому, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

В даному випадку достатнім є факт покладання на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального). Дана позиція контролюючого органу висловлена в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №К/9901/13259/18 та постанови Верховного Суду від 12.08.2021 року у справі №140/14625/20.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що чинним законодавством не передбачено ознайомлення суб`єкта господарювання (крім наказу на проведення перевірки та направленнями) з документами, які вказують на обставини, що є підставою для проведення фактичної перевірки. Посилання у наказі №1412-п від 02.09.2022 року «Про проведення фактичної перевірки» ТзОВ «НК КЕТРІОН-ОИЛ» на статтю 102 ПК України з метою визначення діяльності позивача, який буде перевірятися вважає достатнім. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 року у справі №320/1864/21.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №460/1239/19 вказав, що не зазначення підстав у наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1. статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.

Щодо виявленого порушення зазначає, що під час перевірки, 02.09.2022 року за місцем здійснення роздрібної торгівлі ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ», було здійснено фактичний замір пального у резервуарі в результаті якого встановлено залишок дизельного палива в кількості 7441,40 літрів. Відповідно до Х-звіту №0651 за 02.09.2022 залишок пального становив 7363,85 л. Таким чином, пальне в кількості 64,51 л та на суму 3225,50 грн. проводилось без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми, чим порушено вимоги п.1.2. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Також, під час проведення фактичної перевірки директором ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» не було надано документів щодо повірки/оцінки відповідності/калібрування рівнеміра-лічильника та витратоміра-лічильника, чим порушено п.п.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України.

Письмовим поясненням від 08.09.2022 року ОСОБА_1 повідомила, що у зв`язку з військовим станом та виробничою необхідністю в збережені виробничих документів товариство не має змоги надати вищенаведені документи. Водночас зазначено, що такі документи будуть надані протягом 10 днів згідно ст.86 ПК України. До заперечення платник податків надає копії свідоцтва про повірку рівнеміра ПМП-201 (заводський номер 24425) та формуляр ро експлуатації і ремонту колонки для рідкого палива типу WK 85-2-Е (заводський номер 32390) з відповідними позначками про повірку. Однак, як вбачається з наданих документів, дата повірки колонки та рівнеміра - 01.09.2022 року.

03.10.2022 року ГУ ДПС у Волинській області надіслано запит ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» щодо надання інформації. У відповіді зазначено наступне: «ДП «Волиньстандартметрологія» 01.09.2022 проводило повірку засобів вимірювальної техніки, що належить ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ», а саме: паливо-роздавальна колонка; мірник еталонний; метршток; рівнемір поплавковий ПМП-201 №24425. Результати повірки усіх зазначених засобів вимірювальної техніки - позитивні. Документи, що оформлені за результатами повірки, чинні протягом одного року, до 01.09.2023. Повірку інших засобів вимірювальної техніки на замовлення ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» в період з 30.11.2021 до 01.09.2022 ДП «Волиньстандартметрологія» не проводило».

Таким чином, жодних підтверджуючих документів щодо повірки/оцінки відповідності/калібрування рівнеміра/лічильника до 01.09.2022 не надано.

Щодо стягнення понесених витрат на правничу допомогу в сум 9000 грн. , то апелянт зазначає, що представником позивача не було подано жодних документів, які б підтверджували витрати на правому допомогу, а саме договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, розрахунок, акт виконаних робіт, а сума правничих витрат вказана в позовній заяві є завищеною та необґрунтованою.

З наведених підстав відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» за реєстроване як юридична особа з 02.07.2019, основний вид діяльності: 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу №1412-п від 02.09.2022 «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» (а.с. 15), направлень на перевірку від 02.09.2022 №№2437/03-20-09-02, 2438/03-20-09-02 (а.с. 16-17) проведено фактичну перевірку господарської одиниці, що належать ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ»: автозаправочної станції за адресою: Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, будинок 6, з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пального, про що складено відповідний акт №03/4081/09-01/43087598 від 09.09.2022 (а.с. 18-20).

Згідно з висновком якого встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.2 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР від 06.07.1995 року «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

- підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Як слідує із акту №03/4081/09-01/43087598 від 09.09.2022 перевіркою встановлено, що за вказаною адресою ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» здійснює господарську діяльність на підставі ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі пальним від 11.11.2021 року №03080314202100066. На вказаній адресі ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» зареєструвало акцизний склад за номером 1017984, де знаходиться резервуар ємністю 25 м. куб. та паливороздавальна колонка.

Під час перевірки, 02.09.2022 за місцем здійснення роздрібної торгівлі ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» було здійснено фактичний замір пального у резервуарі в результаті якого встановлено залишок дизельного палива в кількості 7441,40 л. Відповідно до Х-звіту №0651 за 02.09.2022 залишок пального становив 7363,85 л. Таким чином, пальне в кількості 64,51 л. та на суму 3225,50 грн. проводилось без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми.

Директором (посадовими або уповноваженими особами) під час перевірки ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» не було надано документів щодо повірки (оцінки відповідності) калібрування рівнеміра-лічильника ПМП-201 серійний номер 24425 та витратоміра-лічильника Tankalagen Salzkotten.

Вважаючи, що фактична перевірка суб`єкта господарювання проводилась із порушенням вимог, встановлених ПК України, представником ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» до ГУ ДПС у Волинській області подано заперечення від 21.09.2022.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0036260902 від 11.10.2022, яким до позивача за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України на підставі пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 40000,00 грн (а.с. 15).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, шляхом подання скарги від 20.10.2022 (а.с. 26-30). Рішеннями Державної податкової служби України від 07.12.2022 №16169/6/99-00-06-03-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області №0036260902 від 11.10.2022 без змін (а.с.33).

Позивач, вважаючи протиправним таке податкове повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 п. 230 ст. 230 ПК України у зв`язку відсутністю документів щодо повірки (оцінки відповідності) калібрування рівнеміра-лічильника ПМП-201 серійний номер 24425 та витратоміра-лічильника не відповідають дійсності, оскільки вказані документи на момент проведення фактичної перевірки наявні в позивача в повному обсязі та були надані відповідачу разом із запереченням на акт фактичної перевірки.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка ( п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Нормами ПК України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності спірного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Також суд першої інстанції вірно покликався на постанову від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, зміст висновків Верховного Суду свідчить про те, що установивши таке порушення процедури як проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Наведений висновок суду кореспондується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №1.380.2019.002106.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що як підставу для проведення фактичної перевірки ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» у наказі №1412-п від 02.09.2022 зазначено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у відповідності до якого фактична перевірка може бути призначена (а.с. 15).

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що зазначена у відзиві та запереченнях інформація що фактична перевірка проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не відповідає дійсним обставинам справи.

Як уже зазначалось вище, передумовою проведення фактичної перевірки, з підстав передбачених підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Проте, зі змісту наказу не вбачається, яку саме інформацію про порушення платником податків тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримано ГУ ДПС у Волинській області, що стала у подальшому підставою для прийняття наказу про призначення перевірки №1412-п від 02.09.2022.

У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють; у наказі не відображено у рамках яких заходів ГУ ДПС у Волинській області встановлено невідповідність діяльності товариства вимогам чинного законодавства; на підставі яких відомостей або документів (дата, номер, підпис уповноваженої особи) були встановлені факти сумнівності; сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції та інші докази вчинення таких операцій, показання свідків, працівників) була встановлена податковим органом.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач не надав належним чином доказів, які б підтвердили, що підставою для прийняття наказу про проведення фактичної перевірки слугувала інформація, отримана від державних органів або органів місцевого самоврядування про порушення позивачем вимог законодавства, що в свою чергу є підставою для призначення перевірки відповідно до вимог підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 440/1074/21.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача №1412-п від 02.09.2022, податковий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, водночас ураховуючи те, що не достатньо зазначення номера підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі №520/1304/2020 від 05.03.2019 у справі №820/4893/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18.

Колегія суддів зауважує, що відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Отже, оскільки у наказі про призначення перевірки №1412-п від 02.09.2022 відсутнє будь-яке посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд першої інстанції вірно вказав, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Як наслідок є протиправним та підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють їх результати.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006p. №3477-1V суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 19.50 року та протоколи до неї, згоду па обов`язковість яких дала Верховна Рада, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовськпй проти України» (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беглер проти Італії» (Веуеіет v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.i. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, «Москаль проти Польщі» (Moska v. Poland), заява № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелае проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, «Тошкуца та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини.» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Ьеєлер проти Італії» (Веуеіег v. Italy), пункт І 19).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті. причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58, «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Тріо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).

Фактично недотримання суб`єктами владних повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, свідчить про порушення принципу належною урядування, при ньому відповідальність за допущення помилок вданому випадку відповідач поклав саме на позивача.

У апеляційній скарзі також, як і у відзиві апелянт покликається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.09.2021 у справі №140/14625/20, відповідно до якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, оскільки така правова позиція ґрунтується на тлумаченні підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Наведеним відповідач підтверджує правомірність призначення фактичної перевірки.

З цього приводу, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що обставини у цій справі та у постанові Верховного Суду від 12.09.2021 у справі №140/14625/20 є різними, оскільки в даному випадку підставою для прийняття наказу про призначення фактичної перевірки слугував лише підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, який надає право контролюючому органу призначити фактичну перевірку за наявності інформації державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення платником податків вимог законодавства.

Доказів отримання такої інформації щодо позивача відповідач суду не подав.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Як уже зазначалось вище та встановлено судом, 21.09.2022 ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» подано заперечення на акт фактичної перевірки №03/4081/09-01/43087598 від 09.09.2022 (а.с. 21-24).

До вказаного заперечення додано, зокрема: копію наказу від 24.02.2022 №01, сертифікат відповідності серії СВ № 002452 від 07.02.2020, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-662 від 01.09.2022, свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-791, формуляр по експлуатації і ремонту колонки для рідкого палива (а.с. 34-40).

Аналогічні документи були надані позивачем і до скарги від 20.10.2022 на спірне податкове повідомлення-рішення (а.с. 26-30).

Окрім цього, згідно наказу директора ТзОВ «НК КЕТРІН-ОЙЛ» № 1 від 24.02.2022 року у зв`язку із введенням Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 правового режиму воєнного стану на всій території України, з метою збереження первинних бухгалтерських та інших основних документів товариства, на підставі яких здійснюється господарська діяльність, від можливого ризику їх знищення внаслідок ведення бойових дій, а також з міркувань безпеки, первинні бухгалтерські та інші основні документи товариства передані директору підприємства на тимчасове зберігання до припинення дії на території України правового режиму воєнного стану.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-662 від 01.09.2022 (чинне до 01.09.2023) рівнемір магнітний поплавковий ПМП-201 зав. № 24425 на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування з вимогами експлуатаційної документації виробника. Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №5/1-79 (чинне до 01.09.2023) мірник еталонний М2Р-10-01 зав. № 0149 визнано придатним і допущено до застосування згідно з ДСТУ 7219:2011 по другому розряду. Згідно формуляра по експлуатації і ремонту колонки для рідкого палива проведено повірку колонки зав. № 32390 та 01.09.2022 визнано придатною згідно встановленим вимогам.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції вірно висновував про те, що висновки податкового органу про порушення позивачем п.п. 230.1.2 п. 230.1 п. 230 ст. 230 ПК України у зв`язку відсутністю документів щодо повірки (оцінки відповідності) калібрування рівнеміра-лічильника ПМП-201 серійний номер 24425 та витратоміра-лічильника не відповідають дійсності, оскільки вказані документи на момент проведення фактичної перевірки наявні в позивача в повному обсязі та були надані відповідачу разом із запереченням на акт фактичної перевірки.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2022 №0036260902 вказаним вище критеріям не відповідає, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 2481,00 грн., сплачений платіжним дорученням №553 від 29.12.2022.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано договір про надання правничої допомоги від 21.09.2022 №21-09/01, додаткову угоду №01 (замовлення) від 21.09.2022 до договору про надання правової допомоги від 21.09.2022 №21-09/01, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 31.01.2023 №1, платіжні доручення від 05.10.2022 №414, від 18.11.2022 №494, від 22.12.2022 №456 на загальну суму 9000,00 грн. (а.с. 60-65).

Наведені вище докази спростовують доводи апелянта про те, що представником позивача не було подано жодних документів, які б підтверджували витрати на правому допомогу, а саме договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, розрахунок, акт виконаних робіт.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 9000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуга щодо надання юридичних консультацій охоплюється загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

Колегія суддів вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 9000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь позивача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 2000 грн.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року у справі №140/8806/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. В. Глушко В. З. Улицький