Постанова

від 12.10.2023 по справі 523/14924/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5310/23

Справа № 523/14924/22

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 у складі судді Бузовського В.В.,

встановив:

22.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 20990706,98 грн.

Також ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 , а саме:

- нежитлове приміщення, загальною площею 12,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення ЗО. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2216079551227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3701, площею 0,0156 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1964643951101;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:2583, площею 0,0353 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1963753251227;

- 1/2 частини нежитлового приміщення, загальною площею 229,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 2н. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1945461551227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:2585, площею 0,0322 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1919189851227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0250, площею 0,0308 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1884407632231;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0249, площею 0,0065 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1883539332231;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0241, площею 0,0308 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1882397932231;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3223186801:13:009:0254, площею 0,035 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1881454632231;

- квартира, загальною площею 56 кв.м., житлова площа 15,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879630351227;

- квартира, загальною площею 62,1 кв.м., житлова площа 12,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879626451227;

- квартира, загальною площею 54 кв.м., житлова площа 47,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1879616051227;

- квартира, загальною площею 73,1 кв.м., житлова площа 44,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1878578951227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:2379, площею 0,0484 га. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1532360751227;

-земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3517, площею 0,016 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1526487951237;

-земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3516, площею 0,016 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна1526477351237;

-земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3513, площею 0,0298 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1526459151237;

-земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3507, площею 0,0342 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1526412051237;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3221483301:01:009:0562, площею 0,05 га, розташовану за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с.Іванковичі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1504645632214;

-земельну ділянку, кадастровий номер 3221483301:01:009:0183, площею 0,1га, розташовану за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1504629332214;

- квартиру, загальною площею 52,9 кв.м., житлова площа 12,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436256251227;

- квартиру, загальною площею 52,8 кв.м., житлова площа 12,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436227751227;

- нежитлове приміщення, загальною площею 52 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436115251227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5123981400:04:001:0020, площею 0,25га, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1228395851239;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3221483301:01:009:1326, площею 0,1689га, розташовану за адресою: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1108817432214;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5122783200:01:002:1853, площею 0,0364га, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 349420951227;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:01:002:3176, площею 0,0325 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 303752951237.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2022 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі.

Не погодившись з наведеною ухвалою ОСОБА_2 оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі відповідача по справі посилається на те, що оскаржувана ухвала не відповідає приписам ст. 149 ЦПК України, оскільки позивачем не доведено наявність загрози щодо не виконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позовних вимог.

Також ОСОБА_2 зазначає, що 18.03.2021 в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики між позивачем та відповідачем 18.03.2021 було укладено іпотечний договір, тобто підстави забезпечувати позов відсутні, у зв`язку з забезпеченням зобов`язань.

Крім того, відповідач зазначає, що ним частково виконувались зобов`язання за договором позики, зокрема 22.11.2021 було сплачено позивачу 80000 дол. США та 13.01.2022 сплачено 90000 дол. США.

Тобто з урахуванням факту повернення частки боргу є очевидним, що вартість майна переданого в іпотеку, значно перевищує суму боргу.

Перелічені вище обставини свідчать про відсутність загроз щодо неможливості виконання рішення про задоволення позовних вимог.

Враховуючи вище викладені обставини, ОСОБА_2 вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників процесу, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в листопаді 2022 ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 20 990 706,98 грн.

Також ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Наведена заява мотивована тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання обов`язку повернути грошові кошти за договором позики.

Також ОСОБА_1 зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором позики було укладено іпотечний догорів від 18.03.2021 з вартістю предмета іпотеки 645000 дол. США.

Крім того, в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом про визнання недійсним іпотечного договору в частині права іпотекодержателя на звернення стягнення на іпотечне майно та запинити дію договору позики до завершення воєнного стану на території України. Поряд з цим ОСОБА_2 продав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки за договором від 18.03.2021.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.10.2022 задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову.

На думку ОСОБА_1 дії ОСОБА_2 свідчать про відсутність наміру виконувати грошове зобов`язання та спробу останнього ухилитися від стягнення існуючої заборгованості в примусовому порядку.

Зазначені обставини зумовили ОСОБА_1 звернутись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, які належать на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною 1 статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вживати негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Згідно із роз`ясненням, яке міститься в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою до застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії», заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Під час розгляду справи «East/West Alliance Limited» проти України» ЄСПЛ в п. 185 рішення від 23 січня 2014 року нагадав, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відтак, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача.

Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Враховуючи вище викладене, предмет та зміст позовних вимог, співмірність заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо необхідності задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову задля гарантування ефективного захисту і поновлення прав позивача в разі задоволення позову.

Керуючись ст.ст.374,375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 22.11.2022залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 20.10.2023

Головуючий: Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева