Постанова

від 16.10.2023 по справі 522/11252/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 33/813/1897/23

Номер справи місцевого суду: 522/11252/23

Головуючий у першій інстанції Русєва А.С.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Котелевського Р.І., за участю: секретаря судових засідань Тьосової Я.В., захисника Щерблюка О.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника Терехова В.Ю. на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2023 року якою,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянка України,яка проживаєза адресою: АДРЕСА_1 ,

визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

встановив:

Оскарженою постановою ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 536,80 грн.

Згідно оскарженої постанови, ОСОБА_1 , 09.05.2023 року, о 21 год 42 хв, в м. Одесі, вул. Преображенська, 23, керувала автомобілем «Ніссан», державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510 ARLM», результат якого склав 0,38‰,чим порушилавимоги п.п.«а»п.2.9ПДР України,за щопередбачена відповідальністьч.1ст.130КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її незаконність та необґрунтованість, стверджує про неповноту судового розгляду, просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Захисник вказує, що місцевий суд дійшов необґрунтованого висновку про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не здійснив повного та всебічного дослідження обставин справи, не дав об`єктивної оцінки доказам. При цьому, захисник посилається на наступне:

-суд не вірно зазначив щодо погодження ОСОБА_1 з результатами проведеного тесту на стан алкогольного сп`яніння, з посиланням на те, що остання одразу погодилась викликати тверезого водія, оскільки це не свідчить про її згоду з результатами огляду на місці зупинки;

-суд необґрунтовано не взяв до уваги відповідь Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи на адвокатський запит, оскільки на думку захисника вказана відповідь є доказом по справі. З відповіді вбачається, що при вживанні винограду та квасу протягом дня, ймовірно у видихуваному повітрі у водія ОСОБА_1 могло показати 0,38‰.

Судовий розгляд в суді апеляційної інстанції проведено за відсутністю ОСОБА_1 та її захисника Терехова В.Ю., які будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справу не подавали.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник Щерблюк О.М. повідомив про те, що ОСОБА_1 обізнана про судове засідання, однак прибути не може, але вона не заперечує проти розгляду справи за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; вивчивши матеріали адміністративної справи та долучені до справи докази; перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши надані стороною захисту додаткові докази, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою ПленумуВерховного СудуУкраїни від23грудня 2005року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та такою, що фактично постановлена з дотриманням вимог КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№026843 від 09.05.2023 року, в зазначену дату, о 21 год 42 хв, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_1 , в м.Одесі,вул.Преображенська,23, устані алкогольногосп`яніння.Огляд настан алкогольногосп`яніння проводився задопомогою газоаналізатора«DragerAlcotet7510»,результат оглядусклав 0,38 ‰,що свідчить про порушення водієм вимог п.п.«а» п.2.9 Правил дорожнього руху України.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: долученими до протоколу актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківкою результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер-7510», які останньою власноручно підписані на місці складання протоколу, а також відеозаписами боді-камер поліцейських №№ПВР474513, 475880.

Апеляційний суд вважає, що зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційним судом переглянуті відеозаписи з нагрудної камери поліцейських щодо події правопорушення та складання протоколу від 09.05.2023 року та в результаті встановлено, що на відео зафіксована хронологія подій, які відбувались 09.05.2023 року, а саме:

- зупинка працівниками патрульної поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 ;

- пропонування ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що отримана згода останньої;

-результат оглядуна станалкогольного сп`янінняза допомогоюспеціальних технічнихприладів,який склав0,38 ‰;

- пропонування працівниками патрульної поліції проїзду до медичного закладу ОСОБА_1 , якщо вона не згодна з результатами драгеру, на що отримана відмова від водія, з посиланням на те, що остання згодна з результатами.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 була не згодна лише із ознаками алкогольного сп`яніння, які були виявлені у неї та зазначені працівниками патрульної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення. Інших заперечень ОСОБА_1 щодо результатів проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не висловлювала, без заперечень підписала чек драгеру з результатами тесту та протокол про адміністративне правопорушення. На пропозицію працівників поліції, у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки, проїхати до медичного закладу для проведення огляду, ОСОБА_1 відмовилась.

За наведених обставин, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту стосовно того, що ОСОБА_1 не була згодна з результатами медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки.

Апеляційний судпогоджується звисновком місцевогосуду стосовнонеобґрунтованості доводівсторони захистущодо визнаннядопустимим доказомвідповіді ДОЗООДА КУ«Одеське обласнебюро судово-медичноїекспертизи» наадвокатський запит,оскільки вказана відповідь носить роз`яснювальний характер, а тому не є доказом в розумінні ст.251 КУпАП.

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП повністю доведена, а тому рішення місцевого суду про визнання останньої винуватою в скоєні адміністративного правопорушення, є законним та обґрунтованим.

Разом з цим, вислухавши пояснення захисника Щерблюка О.М. та дослідивши надану захисником характеристику на ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду підлягає зміні в частині обрання виду і розміру адміністративного стягнення, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 23, 33КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника ступінь його вини майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень.

Водночас, на думку апеляційного суду, покарання не є самоціллю та виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання повторного вчинення ним правопорушення.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі ЄСПЛ) передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України» від 15 травня 2008 року). Зокрема ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ЄСПЛ у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення ЄСПЛ у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

У справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява №10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), ЄСПЛ вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вище наведене та вирішуючи питання щодо законності, справедливості та пропорційності застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керуваннятранспортними засобами в даній справі, апеляційний суд зазначає наступне.

Апеляційний суд враховує, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає застосування альтернативного стягнення, оскільки вказаною нормою закону передбачено одночасне накладення штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас при прийнятті рішення про забезпечення в даній справі досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_1 , зокрема в частині доцільності позбавлення останньої права керування транспортними засобами, апеляційний суд враховує характеризуючи дані про особу ОСОБА_1 .

Так, відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно наданої стороною захисту характеристики Громадської організації «Південноукраїнський правовий центр» (Код ЄДРПОУ 26471850, м. Одеса, провулок Катаєва 2, оф.9) від 10.10.2023 року, ОСОБА_1 , майже з перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації допомагає Збройним силам України. Зокрема остання, за власні кошти закуповувала медикаменти та питну воду, а також супроводжувала на власному транспортному засобі, придбану техніку та військовослужбовців, які перебувають на бойових напрямках (з подальшим поверненням водіїв з території бойових дій).

Вказані обставини, на думку апеляційного суду, свідчать на користь можливості залишення ОСОБА_1 права на керування транспортним засобом, оскільки це відповідатиме інтересам держави та принципурозумності. В протилежному випадку, застосування такого стягнення не слугуватиме досягненню мети забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства та особи, яка будучи молодою жінкою, свідомо, за власні кошти, а також з використанням власного автомобіля, допомагає Збройним силам України в нелегкий для країни час.

Апеляційний суд вважає, що вказані обставини, в своїй сукупності, дають суду підстави дійти висновку про те, що волонтерська діяльність ОСОБА_1 , яка має багаторічний досвід водіння (посвідчення водія отримано у 2009 році), зокрема виконання нею волонтерської діяльності з використанням автомобіля, вочевидь буде більш розумним, раціональним та кориснішим для держави та суспільства.

З урахуванням наведених обставин, на думку апеляційного суду, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в межах санкції статті КУпАП, є достатнім для критичного усвідомлення останньою протиправності свого вчинку, буде дієвим запобіжником вчинення нею в подальшому нових правопорушень у сфері дорожнього руху, а також в достатній мірі слугуватиме її вихованню.

За таких підстав суд вважає, що апеляційна скарга сторони захисту підлягає частковому задоволенню, а оскаржена постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині застосування адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника Терехова В.Ю. задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21.09.2023року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнана винуватою за ч.1 ст.130Кодексу України про адміністративні правопорушеннязмінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

« ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі1000(однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський