Ухвала

від 20.10.2023 по справі 368/1495/23

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1495/23

У Х В А Л А

про забезпечення позову

"20" жовтня 2023 р. Суддя Кагарлицького районного суду Київської області розглянувши в м. Кагарлику заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення в справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАЧАЙ ГРОШІ"</a>, треті особи без самостійних вимог: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає до виконання,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді 20.10.2023 року надійшла вказана заява, в якій ОСОБА_1 просить зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 64026521, відкритому на підставі виконавчого напису № 91720 від 31.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"КАЧАЙГРОШІ" заборгованості.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що 31.10.2020року, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис № 91720 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"КАЧАЙГРОШІ" заборгованості в розмірі 20100,00 грн.

05.01.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем, було відкрито виконавче провадження № 64026521 на підставі виконавчого напису № 91720 від 31.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"КАЧАЙГРОШІ" заборгованості в розмірі 20100,00 грн..

Питання щодо законності вчинення виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем є спірним і буде вирішуватися судом, так як Позивач оскаржує виконавчий напис, та проситиме суд визнати його таким, що не підлягає виконанню з врахуванням наступного: зазначена у виконавчому написі сума грошових вимог не є безспірною, відповідачем не було подано нотаріусу документи, визначені п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року 1172 (далі - Перелік документів), також сума заборгованості, що вказана у виконавчому написі розрахована неправильно, а тому виконавчий напис має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

Так, на даний момент за вказаним виконавчим провадженням є арешт коштів боржника та ймовірне звернення стягнення на доходи боржника та регулярне здійснення відрахування у рамках виконавчого провадження, яке відкрито на виконання виконавчого напису, що оскаржуватиме боржник у судовому порядку. Таким чином за даних обставин, коли питання чи підлягає виконавчий напис до виконання не вирішене судом, але паралельно з тим є накладення арешту на кошти та майно боржника, звернення стягнення на заробітну плату боржника та здійснення відрахування у рамках виконавчого провадження, заявник непропорційно зазнає порушення своїх прав та інтересів, адже існують обгрунтовані підстави та висока ймовірність того, що дані стягнення та виконавчі дії відбуватимуться незаконно на підставі виконавчого напису, який не підлягає виконанню.

В разі проведення примусової реалізації майна або звернення стягнення на заробітну плату Позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження. А у разі задоволення позову, Позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз`ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс 16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою вжиття заходів забезпечення позову, який просить застосувати позивач, а саме зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача і можливість повернення вже стягнутих безпідставно коштів.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не ( достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справ №922/4587/13.

Дослідивши наявні матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Так, відповідно до положень ч.1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Серед інших заходів, згідно п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов може забезпечуватися зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до ч.1ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з роз`ясненням п.10 зазначеної вище постанови заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Перелік випадків у яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення визначений ч.3 ст.154 ЦПК України та є вичерпним.

Як передбачено ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

17.07.1997 Верховною Радою України прийнято Закон «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Стаття 13 Конвенції гарантує ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У справі «Мультиплекс проти Хорватії» Європейський суд з прав людини навів таке роз`яснення: Конвенцію треба тлумачити таким чином, щоб гарантія цих прав була практичною та ефективною, а не теоретичною та ілюзорною (§44, 10.07.2003). Засіб правового захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як на практиці, так і на законодавчому рівні (справа «Ільхан проти Туреччини», §97, 27.06.2000).

Згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

З матеріалів справи вбачається, що 05.01.2021 року, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем, було відкрито виконавче провадження № 64026521 на підставі виконавчого напису № 91720 від 31.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"КАЧАЙГРОШІ" заборгованості в розмірі 20100,00 грн..

Про те, що між сторонами існує спір, свідчить факт звернення позивача до суду із позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

З наведених міркувань, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника, беручи до уваги, що останнім в судовому порядку оскаржується виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, на підставі якого звернено стягнення на майно ОСОБА_1 слід дійти висновку, що у випадку задоволення позову невжиття заходів його забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав й інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась, оскільки повернення належного позивачу майна, на яке звернено стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса, буде утруднене. Вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Відтак, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає до задоволення.

Судом не встановлено обставин, що можуть свідчити про спричинення забезпеченням позову збитків відповідачу чи третім особам, а також обставин, визначених ч.3 ст.154 ЦПК України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 81, 149-154, 157, 259-261 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задоволити.

Зупинити стягнення у виконавчому провадженні № 64026521, відкритому на підставі виконавчого напису № 91720 від 31.10.2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА ЗОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ"КАЧАЙГРОШІ" заборгованості.

Сторони у виконавчому провадженні №64026521 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 31.10.2020 року:

стягувач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КАЧАЙ ГРОШІ"</a> (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Малевича Казимира, 86, корпус И, ЄДРПОУ:41697872);

боржник ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, яка підписана 20.10.2023 року.

Суддя В.І. Кириченко