Постанова від 19.10.2023 по справі 950/948/23

Справа № 950/948/23

Провадження № 3/950/495/23

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2023 року м. Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р.В., з участю секретаря Гладкової С.В., прокурора Андрєєва О.Л., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника, адвоката Вакуленко Н.М., розглянувши матеріали, які надійшли від управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціалізована школа», що зареєстрований та проживає - АДРЕСА_1 ,

по ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП України, -

встаановив:

13 квітня 2023 року до Лебединського районного суду з управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції надійшло сім справи про адміністративне правопорушення з протоколами, складеними відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Постановою від 12 липня 2023 року вказані адміністративні матеріали об`єднані в одне провадження.

У протоколах зазначено, що ОСОБА_1 , будучи директором Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціалізована школа» та відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, в порушення вимог п.п. 1-2 ч. 1 ст. 28 Закону не повідомив у встановленому законом порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів та вчинив дії і прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, не вжив заходів щодо врегулювання реального конфлікту інтересів 31.08.2021 під час видання та особистого підписання наказу № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », 16.12.2021 під час видання та особистого підписання наказу № 83 «Про преміювання працівників школи», яким включив до списку премійованих працівників свою доньку - ОСОБА_2 , 12.12.2022 під час видання та особистого підписання наказу № 50 «Про преміювання працівників школи», чим скоїв адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник вину у вчиненні зазначених правопорушень не визнали, оскільки, він не вчиняв дій та не приймала ніяких рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а тому не повинен був вживати заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів. Також на моммент розгляду справи про адміністративне правопорушення прийшли строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Прокурор Андрєєв О.Л. у судовому засіданні зазначив про наявність у діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, посилаючись на доведеність винуватості зібраними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Заслухавши ОСОБА_3 , його представника адвоката Вакуленко Н.М., прокурора Андрєєва О.Л., дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обгрунтоване і вмотивоване рішення.

Частиною першою та другою ст. 172-7 КУпАП передбачено відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Згідно з примітками до вказаної статті суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону; під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Підпунктом "а" п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону до кола цих осіб віднесені посадові особи юридичних осіб публічного права.

Відповідно до ст. 28 Закону особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1 статті 3 цього Закону, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 1 Закону правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

При цьому, відповідно до ст. 1 цього Закону в частині визначення понять, реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовиим чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Виходячи з системного аналізу вказаних термінів, для встановлення факту реального конфлікту інтересів необхідно чітко установити, що: а) приватний інтерес наявний, б) він суперечить службовим чи представницьким повноваженням і в) така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій. Для встановлення ж наявності факту прийняття рішення в умовах реального конфлікту інтересів, у тому числі і для кваліфікації рішення як такого, що прийняте в умовах реального конфлікту інтересів, необхідно також встановити наявність обов`язкової сукупності таких юридичних фактів, як: 1) наявність факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, у чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

Без наявності хоча б одного із зазначених фактів із цієї сукупності реальний конфлікт інтересів не виникає, а тому встановлення таких обставин в обов`язковому порядку має бути відображено як у протоколі про правопорушення, пов`язане з корупцією, так і у судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Сумської обласної ради від 31.07.2020 «Про зміну найменування комунальних закладів загальної середньої освіти» змінено найменування Комунального закладу Сумської обласної ради - Лебединська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат на Комунальний заклад Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа».

Рішенням сьомої сесії восьмого скликання Сумської обласної ради від 23.07.2021 «Про зміну найменування Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» змінено назву Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» на Комунальний заклад Сумської обласної ради «Лебединський навчально- реабілітаційний центр».

Між Сумською обласною радою (далі - Власник), в особі голови ОСОБА_4 , який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та рішення Сумської обласної ради від 31.07.2020 «Про керівників комунальних закладів загальної середньої освіти, які належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», з однієї сторони, та громадянин ОСОБА_1 , з другої сторони, далі разом - Сторони, 23.07.2021 уклали контракт про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду директора Комунально закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат», терміном на шість років: з 31.07.2020 до 30.07.2026.

Отже, відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є особою, на яку поширюються вимоги та обмеження, встановлені цим Законом, та згідно з ч. 1 ст. 28 Закону є суб`єктом, на якого поширюються зобов`язання щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Судом встановлено, що Наказом директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат» від 16.08.2005 № 80 «Про прийняття ОСОБА_2 », ОСОБА_2 прийнято на посаду прибиральниці службових приміщень.

Наказом Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 31.08.2005 № 97 «Про ОСОБА_2 », ОСОБА_2 , прибиральницю службових приміщень Лебединської школи-інтернату переведено на посаду вихователя даної школи з 01.09.2005, як таку, що має вищу педагогічну освіту за фахом вчитель та практичний психолог.

Наказом Управління освіти і науки Сумської обласної державної адміністрації від 09.10.2005 № 117-ка «Про ОСОБА_2 », ОСОБА_2 , вихователя Лебединської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, переведено на посаду вихователя даної школи-інтернату постійно з 09.10.2005, у зв`язку з появою вакансії.

ОСОБА_2 31.08.2021 звернулася із письмовою заявою до директора Закладу ОСОБА_1 щодо переведення її з посади вихователя на посаду соціального педагога. ОСОБА_1 , керуючись вказаними вище повноваженнями, визначеними контрактом та Статутом, самостійно здійснив розгляд заяви, видав та особисто підписав наказ від 31.08.2021 № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », яким перевів ОСОБА_2 з посади вихователя на посаду соціального педагога.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 03.04.2023 за кодом 511970046084 встановлено, що станом на 31.08.2021 найменування юридичної особи: (ЄДРПОУ 23052005) Комунальний заклад Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа».

Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 28.03.2023 № 00039035622 встановлено, що дочкою ОСОБА_1 є ОСОБА_5 .

Також, повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 28.03.2023 № 00039035795 визначено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 15.05.1999 зареєстровано шлюб, в результаті чого ОСОБА_5 змінено прізвище на ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 перебуваючи на посаді та виконуючи безпосередні обов`язки директора Закладу, керуючись вказаними вище повноваженнями, визначеними Контрактом та Статутом, видав та особисто підписав наказ від 16.12.2021 № 83 «Про преміювання працівників школи», яким зважаючи на загальну суму наявних коштів, які можуть бути спрямовані на преміювання за результатами фінансової діяльності в 2021 році преміював всіх працівників школи на загальну суму 77019,48 грн. згідно додатку 1, в перелік яких входила близька особа - донька ОСОБА_2 яка отримала премію в розмірі 1909,35 грн.

З Наказу №83 від 16 грудня 2021 року (т. 1 а.с.211) встановлено, що він винесений ОСОБА_1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів і організацій, окремих галузей бюджетної сфери» та «Положення щодо матеріального стимулювання працівників Лебединської спеціалізованої школи» (додаток 2 до Колективного договору), в межах коштів, передбачених на преміювання в кошторисі в порядку встановленому законодавством. Крім того Додатки до наказу №1 та №2 (т. 1 а.с.212-213), якими встановлені розміри премії кожному працівнику не підписані ОСОБА_1 , а за таких обставин відсутні дані про встановлення розмірів премій саме ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 перебуваючи на посаді та виконуючи безпосередні обов`язки директора Центру, керуючись вказаними вище повноваженнями, визначеними Контрактом та Статутом, видав та особисто підписав наказ від 12.12.2022 № 50 «Про преміювання працівників школи», яким зважаючи на загальну суму наявних коштів, які можуть бути спрямовані на преміювання за результатами фінансової діяльності в 2022 році преміював всіх педагогічних працівників школи на загальну суму 189111,66 грн. згідно додатку 1, в перелік яких входила ОСОБА_2 , яка отримала премію в розмірі 6334,00 грн.

З Наказу №50 від 12 грудня 2022 року (т. 2 а.с.100) встановлено, що він винесений ОСОБА_1 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів і організацій, окремих галузей бюджетної сфери» та «Положення щодо матеріального стимулювання працівників Лебединської спеціалізованої школи» (додаток 2 до Колективного договору), в межах коштів, передбачених на преміювання в кошторисі в порядку встановленому законодавством. Крім того Додатки до наказу №1 (т. 2 а.с.100 зворот), якими встановлені розміри премії кожному працівнику не підписані ОСОБА_1 , а за таких обставин відсутні дані про встановлення розмірів премій саме ОСОБА_1 .

Отримання грошової винагороди у формі зарплати та її складових - премії, надбавки, за своєю суттю не може виступати мотивом правопорушень, пов`язаних з корупцією, оскільки право «на зарплату, не нижчу від визначеної законом», законодавчо закріплене у ст. 43 Конституції України, а згідно ч. 1 і ч.2 ст. 1-2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, і її розмір залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Структура зарплати складається з основної зарплати (це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткової зарплати (це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці), інших заохочувальних та компенсаційних виплат (це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів і організацій, окремих галузей бюджетної сфери» передбачено, що надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків:

а) установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них;

б) надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання;

в) затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.

Преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці.

Як зазначено вище, преміювання ОСОБА_2 відбувалось на підставі наказів, у межах видатків на оплату праці, зокрема у межах фонду преміювання та економії фонду оплати праці; при виконанні своїх повноважень ОСОБА_1 діяв відповідно до положення про преміювання, не визначаючи конкретний розмір премії ОСОБА_2 та інших працівників.

При цьому необхідно зазначити, що будь-якого конкретного порядку, який би встановлював чіткий і для всіх заінтересованих осіб зрозумілий механізм нарахування премії, чинним законодавством України, у тому числі і Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів і організацій, окремих галузей бюджетної сфери», не передбачено.

Незважаючи на вказану законодавчу прогалину, відсутні з цього приводу і жодні роз`яснення НАЗК, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, до повноважень якого відповідно п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» й належить у першу чергу надання роз`яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб.

У протоколах про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, складених стосовно ОСОБА_1 , також відсутнє конкретне посилання, у якій спосіб така категорія осіб, як ОСОБА_1 , повинна діяти, щоб мати можливість отримувати передбачені трудовим законодавством України доплати до посадового окладу, у тому числі і у виді премії, й не бути при цьому суб`єктом правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Чітке і недвозначне викладення такого порядку у межах своїх повноважень НАЗК як центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і є одним із видів правового (правозастосовного) регулювання цих суспільних відносин, на які поширюється Закон України «Про запобігання корупції», оскільки на теперішній час, відсутній необхідний «обсяг» і деталізація відповідних положень нормативно-правових (загальних) чи/або піднормативних (індивідуальних) актів, що регламентують таке спірне питання як преміювання директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (керівників органів виконавчої влади), що у свою чергу повинно наповнювати адміністративно-правову норму більш конкретним змістом. При цьому нормативне правове регулювання - це регламентація загальних суспільних відносин правовими нормами, закріпленими у нормативно-правових актах та інших формах права, які розраховані на багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне регулювання, є кількісно невизначеним; коло осіб не окреслене персонально; часові межі дії норм чітко не встановлені; охоплює законодавче і підзаконне регулювання.

На національному рівні Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 у справі № 17- рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5 рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

Аналогічним рішенням від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin V. Ukraine), ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб «він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». У разі, коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід», тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи, у даному конкретному випадку- на користь ОСОБА_1

«Якість закону» є автономним поняттям, створеним ЄСПЛ у процесі тлумачення положень Конвенції, вимоги до якого добре проілюстровані також і у справі «Корецький та інші проти України» (Koretskyy and Others v. Ukraine), 03.04.2008, n. 47-47, заява № 40269/02), де Суд дійшов такого висновку: «навіть припускаючи, що положення закону було правильно розтлумачене судами та втручання базувалося на формальній підставі, закріпленій у національному законодавстві», та черговий раз нагадав, що «вислів «передбачений законом» у п. 2 ст. 11 Конвенції не тільки вимагає, аби дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, а й також містить вимогу щодо якості закону».

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and Others v. the United Kingdom), 23.09.1998, n. 54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія. Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом», зумовлюють повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права». При цьому ЄСПЛ неодноразово зверталась увага на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу «правової визначеності» (п. 31 рішення у справі «Ракевич проти Росії» (Rakevich v. Russia); п. 109 рішення у справі «Церква Бесарабської Митрополії та інші проти Молдови» (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova); n. 53 рішення у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine); п. 19 рішення у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine).

Обов`язок доведення неправомірної поведінки ОСОБА_1 покладений не на неї, а на уповноважену особу, яка склала протокол (ч. 2 ст. 251 КУпАП), та прокурора (ст. 250 КУпАП), зокрема, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, що у свою чергу теж узгоджується як з принципом правової визначеності, так і з основними засадами судочинства - верховенством права, законністю, презумпцією невинуватості, рівності перед законом і судом, змагальності сторін тощо.

У судовому засіданні прокурор не спростував пояснень представник ОСОБА_1 про те, що преміювання та розмір премії ОСОБА_2 був вищим ніж у інших працівників, а також те, що на момент розгляду справи не пройшли строки притягнення ОСОБА_1 до адмінстративної відповідальності передбачені ст. 38 КУпАП.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що суб`єктивна сторона правопорушення, склад якого наведений в статті 172-7 КУпАП, характеризується прямим умислом, тобто суб`єкт усвідомлює, що він не повідомляє про наявність у нього реального конфлікту інтересів, або усвідомлюючи це вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Судом встановлено, що вплив суперечностей між службовими повноваженнями та приватним інтересом ОСОБА_1 не впливав на об`єктивність та неупередженість наказів про виплату премій та переведення на посади.

Отже, зібрані органом поліції докази не дозволяють категорично та беззаперечно стверджувати, тобто встановити поза розумним сумнівом, що виплата премій ОСОБА_2 здійснена виключно без дотримання визначеної процедури.

Інкриміновані ОСОБА_1 дії носять формальний характер, не є суспільно шкідливими. Виплата премій ОСОБА_2 здійснювалася з дотриманням визначених установчими документами підприємства внутрішніх процедур, які усували ризики прийняття необґрунтованого рішення. Заробітна плата та виплачена премія в сумі складали основну та додаткову заробітну плату ОСОБА_2 , розмір якої прямо співвідносився із результатами її діяльності, тобто прямо залежали із якістю виконання нею її посадових обов`язків.

Суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

У той же час, протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, не містять доказів та обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованих йому адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Згідно з ч.1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

На підставі викладеного суд вважає, що ОСОБА_1 не мав реального конфлікту інтересів між його приватним інтересом та службовими повноваженнями директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціалізована школа», який би впливав на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або ж на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень, оскільки ОСОБА_1 діяв у межах чинного законодавства України і всі умови законності (у тому виді, як вони є на цей час) щодо прийнятих розпорядження дотримані. При цьому саме поняття «приватний інтерес» за ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції, є набагато вужчим за його розмовне тлумачення й віднесення до такої категорії заробітної плати й інших прирівняних до неї виплат є дещо спірним і таким, що не повною мірою узгоджується з роз`ясненнями самого НАЗК.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в тому разі, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, а тому провадження у даній справі підлягає закриттю.

Згідно протоколу № 104/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 07.04.2023 року, складеного стосовно ОСОБА_1 директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа», установлено, що ОСОБА_2 31.08.2021 року звернулася з письмовою заявою до директора Закладу ОСОБА_1 щодо переведення її з посади вихователя на посаду соціального педагога. Як результат, директор Закладу ОСОБА_1 , керуючись повноваженнями, визначеними контрактом та Статутом, самостійно здійснив розгляд заяви, видав та особисто підписав наказ від 31.08.2021 року № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », яким перевів ОСОБА_2 з посади вихователя на посаду соціального педагога, залишивши контроль за виконанням наказу за собою. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , реалізуючи повноваження директора Закладу щодо переведення ОСОБА_2 мав приватний інтерес, який зумовлений сімейними стосунками. В момент дій щодо видання та особистого підписання наказу від 31.08.2021 року № 47 «Про переведення ОСОБА_2 » у директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів з явним приватним інтересом по відношенню до близької особи ОСОБА_2 , про який у визначений Законом України "Про запобігання корупції" термін не повідомив Управління майном Сумської обласної ради, чим своєю бездіяльністю вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією. Таким чином, директор Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» ОСОБА_1 своєю бездіяльністю відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" не повідомив у визначені цим Законом терміни про наявність реального конфлікту інтересів Управління майном Сумської обласної ради, який виник 31.08.2021 року під час видання та особистого підписання наказу № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », тобто дії ОСОБА_1 мають ознаки вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дата вчинення вказаного правопорушення: 01.09.2021 року.

Згідно протоколу № 105/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 07.04.2023 року, складеного стосовно ОСОБА_1 директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа», установлено, що ОСОБА_2 31.08.2021 року звернулася з письмовою заявою до директора Закладу ОСОБА_1 щодо переведення її з посади вихователя на посаду соціального педагога. Як результат, директор Закладу ОСОБА_1 , керуючись повноваженнями, визначеними контрактом та Статутом, самостійно здійснив розгляд заяви, видав та особисто підписав наказ від 31.08.2021 року № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », яким перевів ОСОБА_2 з посади вихователя на посаду соціального педагога, залишивши контроль за виконанням наказу за собою. З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , реалізуючи повноваження директора Закладу щодо переведення ОСОБА_2 мав приватний інтерес, який зумовлений сімейними стосунками. В момент дій щодо видання та особистого підписання наказу від 31.08.2021 року № 47 «Про переведення ОСОБА_2 » у директора Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» ОСОБА_1 виник реальний конфлікт інтересів з явним приватним інтересом по відношенню до близької особи ОСОБА_2 . Таким чином, директор Комунального закладу Сумської обласної ради «Лебединська спеціальна школа» ОСОБА_1 вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, який виник 31.08.2021 року під час видання та особистого підписання наказу № 47 «Про переведення ОСОБА_2 », чим порушив вимоги п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції", тобто дії ОСОБА_1 мають ознаки вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Дата вчинення вказаного правопорушення: 31.08.2021 року.

За таких обставин щодо протоколів № 105/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 07.04.2023 року, з датою вчинення правопорушення: 31.08.2021 року, та № 104/2023 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 07.04.2023 року, з датою вчинення правопорушення: 01.09.2021 року, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Тобто, на час надходження протоколів до суду спливли передбачені ч. 4 ст. 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення за вчинені правопорушення, зазначені у вказаних вище протоколах, а саме на час розгляду справи спливли дворічні строки з дня вчинення зазначених правопорушень.

Керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ