Постанова

від 19.10.2023 по справі 179/726/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6625/23 Справа № 179/726/21 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі :

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участюсекретаря:Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1 - адвоката Ремез Катерини Ігорівни,

на рішенняМагдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтама про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні2021року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністюІнтама про розірвання договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2014 року, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Бондарево, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтама», обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її спадкоємцем є позивач ОСОБА_1 , який успадкував зазначену земельну ділянку та з 2015 року особисто знає про неотримання його матір`ю від орендаря орендної плати ще з 2014 року. Зазначає, що з моменту набуття права власності на землю та до подання позову до суду він, як новий власник земельної ділянки, орендної плати не отримував ані від ТОВ Бондарево, ані від відповідача у справі, що є неналежним виконання умов договору оренди землі, є фактичною тривалою несплатою орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Магдалинівського районного судуДніпропетровської областівід 12травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав недоведеності позивачем факту систематичного невиконання обов`язку орендаря зі сплати орендної плати (а.с. 95-97 том ІІІ).

Не погодившись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ремез К.І. звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтуванняапеляційної скаргипосилалась нате,що судпершої інстанціїбезпідставно зазначивпро надсиланнявідповідачем поштовихпереказів наім`япозивача врахунок сплатиорендної платита внесенняним надепозит нотаріусагрошових коштів,як орендноїплати,враховуючи,що поштовимипереказами позивачгрошових коштівне отримувавта такихгрошових переказіввідповідач найого ім`яне здійснював,про щозазначено увідповіді АТУкрпошта від10листопада 2021року за№1853-Ц-2021103010008-В,а,відтак,така поведінкавідповідача є,на думкуапелянта,не добросовісноюта суперечливою.Також відповідачемне надавалосьдоказів того,що позивачухиляється відотримання сумиорендної платиза періодикористування земельноюділянкою змоменту відкриттяспадщини,тобто з10серпня 2015року (а.с.106-109 том ІІІ).

ТОВ Інтама, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 11 липня 2023 року подали відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначили, що обставини, викладені в апеляційній скарзі, щодо хвороби ОСОБА_2 та несхожості її підписів у договорі оренди та акті встановлення меж від 2014 року, не були предметом розгляду суду першої інстанції, а тому не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції. Також у відзиві на позов відповідач навів свій розрахунок орендної плати, який перераховував орендареві, починаючи з 2014 року, який також продубльований і у відзиві на апеляційну скаргу позивача, що досліджено судом першої інстанції та надано такому розрахунку правову оцінку і не спростовано стороною позивача. Всі суми, нараховані за орендну плату, відповідачем перераховувались грошовими переказами через АТ Укрпошта та вносились на депозит нотаріуса, які позивач ухилявся отримувати, що свідчить про належне виконання відповідачем умов договору, враховуючи, що відповідно податкової звітності, дослідженої судом першої інстанції, відповідач заборгованості перед позивачем за оплату орендної плати не має, а тому і немає підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав, зазначених у позові. Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відмову у задоволенні позову на підставі досліджених ним письмових доказів, а, відтак, і немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бондарево», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтама», укладено договір оренди земельної ділянки, площею 1.4232 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком на 49 років (т. 1 а. с. 92-95).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 22 травня 2017 року та від 06 червня 2017 року позивачеві належать на праві приватної власності земельна ділянка, площею 1.4232га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. (а. с. 10-14 том1).

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Орендар сплачує орендну плату протягом строку дії Договору не пізніше як у термін, встановлений у цьому Договорі оренди. Орендар за погодженням з Орендодавцем, може відразу після державної реєстрації Договору виплатити орендну плату в повному обсязі за весь термін дії Договору чи, у випадку необхідності перенести термін виплати орендної плати.( а.с. 7-9 том1)

З наданих позивачем квитанцій вбачається, що 27 грудня 2017 року, 29 листопада 2018 року, 13 жовтня 2020 року, 31 грудня 2020 року відповідачем на адресу позивача поштовим переказом направлялися грошові кошти в рахунок орендної плати. (а. с. 102-124 том1).

Крім того, відповідач 13.10.2020 року звертався до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуби Ю.А. та вніс на депозит нотаріуса орендну плату за 2019 рік та 2020 рік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогамист.ст.90,93,141Земельного кодексуУкраїни,ст.ст. 13, 32 Закону України Про оренду землі та ст.ст. 531,545,610,611,626,627,628,638,651,759 ЦК України, та вважав доведеним той факт, що відповідач виконує зобов`язання за договором оренди в частині виплати орендної плати, шляхом особистого надання коштів орендодавцю, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами, а також фіскальними чеками АТ «Укрпошта» про направлення грошового переказу, натомість, орендодавець як сторона договору оренди не приймає виконання зобов`язання від відповідача.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України, земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.627ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.ч. 1,2 ст.651ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 вищевказаного Закону, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про оренду землі, в редакції, чинній на момент укладання договору, орендна плата може встановлюватися у таких формах: грошовій; натуральній (за визначеною кількістю чи частиною продукції, яка одержується з орендованої земельної ділянки); відробітковій (надання послуг орендодавцю). Сторони можуть передбачити у договорі оренди поєднання зазначених форм або визначити інші форми плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі, в редакції, чинній на момент укладання договору, умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, зокрема, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Положеннями ст. 31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом д ч. 1 ст.141Земельного КодексуУкраїни встановлено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, наведеними вище положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Так, колегією суддів встановлено, що 10 грудня 2014 року між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бондарево», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтама», укладено договір оренди земельної ділянки, (нова редакція) площею 1.4232 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, строком на 49 років (а.с. 92-95 том1).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 22 травня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є., позивач ОСОБА_1 отримав у власність 2/3 частину земельної ділянки, площею 1.4232 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 червня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зінковою Ю.Є., позивач ОСОБА_1 отримав у власність 1/3 частину земельної ділянки, площею 1.4232 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, цільове призначення 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. (а.с.10,11 том 1).

Право власності позивача на зазначену земельну ділянку зареєстровано 22 травня та 06 червня 2017 року, що підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.12-13 том 1).

ОСОБА_1 , відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, набув право на спадщину з часу її відкриття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_2 10грудня 2014року уклалаз ТОВБондарево договір орендиземельної ділянки,площею 1,4232га,в томучислі рілля-1,4232га,кадастровий номер1222381100:01:001:0051,призначеної дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що розташованана територіїБузівської сільськоїради Магдалинівськогорайону Дніпропетровськоїобласті,строком на49років,починаючи здати йогодержавної реєстрації20квітня 2010року (а.с.7-9,14том 1).

Відповідно до п. 2.2. Договору оренди земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 3,0 % від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням щорічного підвищення коефіцієнту індексації за кожен календарний рік терміну дії Договору.

Орендар сплачує орендну плату протягом строку дії Договору не пізніше як у термін, встановлений у цьому Договорі оренди. Орендар за погодженням з Орендодавцем, може відразу після державної реєстрації Договору виплатити орендну плату в повному обсязі за весь термін дії Договору чи, у випадку необхідності перенести термін виплати орендної плати.

Відповідач ТОВ Інтама є правонаступником ТОВ Бондарево (а.с.136-139 том 1).

Відповідно до пункту 3 Договору оренди землі, договір може бути припинений рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

На підтвердженнясплати орендноїплати відповідачемнадані копіївидаткових касовихордерів ТОВБондарево,з якихвбачається,що ОСОБА_2 ,за життя,23та 30грудня 2014року отрималаорендну платуза користуванняземельною ділянкою 2101грн.01коп.та 21010грн.10коп.(а.с.100,101том 1).

Встановлені судом першої інстанції обставини сплати відповідачем позивачеві за період з грудня 2017 року по березень 2021 року орендної плати шляхом грошових переказів через Укрпошту не знайшли свого підтвердження при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , оскільки спростовані наданою представником позивача відповіддю Укрпошти, де зазначено, що за період з 01 грудня 2017 року по 31 березня 2021 року від відправника ТОВ Інтама на ім`я одержувача: ОСОБА_1 поштові перекази в надходженні не значиться, як і не підтверджено будь-якими письмовими доказами і той факт, що внесені відповідачем за квитанцією №4 від 13 жовтня 2020 року грошові кошти у розмірі 1419 грн. на депозит приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуби Ю.А. для виконання умов договору оренди земельної ділянки від 10 грудня 2014 року, площею 1,4232 га, були отримані позивачем або позивач відмовився від отримання цих коштів, при цьому також не доведено того, що позивач взагалі був обізнаний про наявність на депозитному рахунку нотаріуса таких грошових коштів, враховуючи, що внесення коштів на депозит нотаріуса передбачено у випадку відмови орендодавця від отримання таких коштів від орендаря, факту чого колегією суддів не встановлено.

Посилання відповідачана наявністьпереплати зорендної платизгідно видаткових касових ордерів ТОВ «Бондарево», з яких вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 отримала орендну плату за користування земельними ділянками у 2014 році - 23111,11 грн., тобто у більшому розмірі ніж річна орендна плата, колегія суддів не бере до уваги, оскільки зазначені документи не містять доказів на підтвердження того, що зазначена сума орендної плати сплачена саме за наступні роки. (а.с. 101 том1).

Колегія суддів зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

З огляду на викладене та враховуючи усталену судову практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач протягом 2015-2021 року орендної плати позивачеві не сплачував, а навмисної відмови від отримання коштів ОСОБА_1 колегією суддів не встановлено, що є підставою для застосування п.д ч.1 ст. 141 Земельного Кодексу України, ч.2 ст. 651 ЦК України та розірвання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222381100:01:001:0051, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладеного ОСОБА_2 та ТОВ Бондарево 10 грудня 2014 року у зв`язку із систематичною несплатою орендної плати правонаступником ТОВ Бондарево - ТОВ Інтама правонаступнику ОСОБА_2 - ОСОБА_1 за період з 2015 року по 2021 рік, включно.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апелянтом доведено у повній мірі порушення відповідачем його права на отримання орендної плати.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, не перевірив доводи сторін і не дав їм належну правову оцінку, та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу, враховуючи, що питання, які зазначені в апеляційній скарзі судом першої інстанції вирішені не були.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права.

З урахуванням вказаних обставин та вищенаведених норм права, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В силу ст. 141 ЦПК Уцкраїни, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908 грн. за подання позову до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ремез Катерини Ігорівни задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтама про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 10 грудня 2014 року, кадастровий номер 1222381100:01:001:0051, площею 1,4232 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю Бондарево.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інтама, ЄДРПОУ 20240580, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 908 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2023 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Ж.І.Максюта

О.В.Халаджи