Ухвала

від 18.10.2023 по справі 1-113/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/645/23 Справа № 1-113/11 Категорія: ст.539 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засіданняОСОБА_5 за участі: засудженогоОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року, якою заяву засудженого ОСОБА_6 про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню, залишено без задоволення, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з заявою про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих листів, а саме виданого 11.04.2012 р., по справі № 1-2390/9 про примусове стягнення з відповідача на користь позивача 57762,18 грн. матеріальної та моральної шкоди, на підставі якого органом стягнення 31.01.2014 року було відкрито виконавче провадження № 41801955 про примусове виконання цього виконавчого листа та 11.07.2023 року накладено арешт на все його майно та банківські рахунки, оскільки такий виконавчий лист взагалі ніколи не видавався судом і в матеріалах виконавчого провадження він фактично відсутній. Також, заявник вважає, що вказаний виконавчий лист не підлягає виконанню, оскільки закінчився строк його пред`явлення до виконання.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_6 про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню. Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що стягувачем пред`явлено виконавчий лист на виконання у межах строку, визначеного законом , а інші доводи заявника не можуть бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись з ухвалою суду, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, засуджений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23.08.2023, та ухвалити нову ухвалу суду, згідно якої визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий лист Черкаського районного суду Черкаської області від 11.04.2012 р. по справі №1-2320/9 про примусове стягнення із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 57 762 грн. 18 коп. матеріальної та моральної шкоди, на підставі якого ВДВС 31.01.2014 р. було відкрито ВП №41801955 про примусове виконання цього виконавчого листа, та 11.07.2023 р. накладено арешт на все його майно та банківські рахунки, оскільки такий виконавчий лист взагалі ніколи не видавався судом (чи може був виданий помилково без належного рішення суду, що судом попередньо не було встановлено) і в матеріалах виконавчого провадження він фактично відсутній.

Визнати таким, що не підлягає примусовому виконанню виконавчий лист Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. №1/2В20/9/12 через пропуск позивачем строків пред`явлення даного виконавчого листа суду до примусового виконання до органів ВДВС, а виконавче провадження із примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. №1/2В20/9/12 - вже більше ніколи не відкривалося органами ВДВС із 18.09.2013 р. (після повернення виконавчого листа без виконання) і на даний час закінчився строк, передбачений ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» на примусове виконання в органах ДВС даного виконавчого листа.

Апеляційні вимоги мотивував тим, що суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не дослідив обставин видачі судом першої інстанції виконавчого листа від 11.04.2012 р. №1-2320/9, на підставі якого зараз Третьою особою без самостійних вимог, на стороні Позивача із Апелянта/Відповідача здійснюється стягнення коштів.

Зазначив, що під час ознайомлення 24.07.2023 р. із матеріалами виконавчого провадження ВП №41801955 від 31.01.2014 р. йому стало відомо, що у всіх 14-ти постановах ВДВС , що доступні в системі АСВП згідно ідентифікатора доступу сторін виконавчого провадження (від 31.01.2014 р. - із моменту відкриття ВП №41801955, до 11.07.2023 р. (моменту накладення арешту на майно боржника) та матеріалах виконавчого провадження ВП№ 41801955(наявних у матеріалах ВП), та які були викладені в АСВП відповідно до вимог ст.8 ЗУ «Про виконавче провадження» - зазначено ВДВС, що виконавчі дії здійснюються ВДВС на примусове виконання виконавчого документу вже за зовсім іншим виконавчим листом, а саме №1- 2320/9 від 11.04.2012 р., суть якого Апелянту/Відповідачу не відома, і матеріали ВП №41801955 - не містять у собі ні оригіналу ні копії такого виконавчого документу суду, а Апелянт/Відповідач у справі ніколи не залучався судом до участі в розгляді вищезазначеної справи в якості сторони по справі; крім того, 23.08.2023 р. судом першої інстанції, під час розгляду заяви Апелянта/Відповідача у справі не було встановлено - щоб виконавчий лист №1-2320/9 від 11.04.2012 р. взагалі коли-небудь видавався судом першої інстанції Позивачу у справі для забезпечення примусового стягнення боргу по моральній та матеріальній шкоді.

Апелянт вказав, що у заяві до суду він зазначив, що звертався із письмовою скаргою за вих.№8 від 27.07.2023 р. на ім`я керівника ВДВС та просив в досудовому порядку скасувати постанову від 11.07.2023 р. - про накладення арешту на все майно та кошти Апелянта/Відповідача, в рамках примусового виконання неіснуючого виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1- 2320/9, оскільки матеріали ВП №41801955 - не містять у собі вищезазначеного виконавчого листа суду; а стосовно строків виконання виконавчого листа Черкаського районного суду від 11.04.2012 р. по справі №1/2В20/9/12, із моменту повернення цього виконавчого листа без виконання - 18.09.2013 р. і до цього часу - пройшло 10 років, а тому позивачем було пропущено строки із пред`явлення вищезазначеного виконавчого листа до примусового виконання до органів ВДВС, оскільки норма ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження»(в редакції від 22.01.2014 р.), ця редакція була чинна до 02.06.2016 р.(до моменту внесення змін в Закон) - містила строк, протягом якого має бути виконано виконавчий лист органом стягнення - протягом 6 місяців із моменту відкриття виконавчого провадження, і цей строк на даний час вже давно минув, і судом позивачу у справі не поновлювався, а позивач у справі не звертався ніколи до суду із відповідними заявами про поновлення йому такого строку, якщо строк на думку позивача у справі було пропущено із поважних причин.

Стосовно примусового стягнення коштів згідно наявного у матеріалах ВП №41801955 виконавчого листа Черкаського районного суду від 31.07.2012 р. за №1/2В20/9 апелянт наголосив, що строк на пред`явлення вищезазначеного виконавчого листа до виконання сплинув наразі - 18.09.2014 р. , оскільки саме така відмітка суду вказана на вищезазначеному виконавчому листі. Позивач по справі мав процесуальну можливість повторно подати вищезазначений виконавчий лист на примусове виконання до ВДВС(із урахуванням фактору переривання строку), а ВДВС на вищезазначеному виконавчому листі 18.09.2023 р. - проставлена відмітка про повернення вищезазначеного виконавчого листа без виконання через відсутність у відповідача майна, на яке можна звернути стягнення, і більше із того часу вищевказаний виконавчий лист на примусове виконання до ВДВС позивачем не подавався, із незалежних від відповідача причин, а згідно матеріалів ВП №41801955 - виконавчі дії В ДВС із 31.01.2014 р. - стосувалися виключно примусового виконання виконавчого вже іншого листа Черкаського районного суду №1-2320/9 від 11.04.2012 р., який у матеріалах виконавчого провадження ВП №41801955 - взагалі відсутній, та ніколи або не видавався судом першої інстанції, або ж був втрачений в ході здійснення виконавчих дій.

Слід зазначити, що апеляційні доводи ОСОБА_6 , викладені в апеляційній скарзі, за своїм змістом аналогічні змісту його заяви про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню, яку він першочергово подав до суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду на 10:30 год. 18.10.2023 прокурор та представник ВДВС не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, при цьому заступник керівника Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_9 надіслав до суду пояснення в якому вказав, що прокурор не представляв інтереси ОСОБА_8 в суді, а тому відповідно до п.6 ч.6 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру» він не має правових підстав бути учасником виконавчого провадження. Колегія суддів вважає, що неприбуття зазначених сторін не перешкоджає проведенню судового засідання в силу приписів ч.5 ст.539 КПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 , надаючи пояснення щодо обставин справи зазначив, що вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 11.04.2012 він був засуджений до позбавлення волі та цим же вироком стягнуто з нього та ОСОБА_10 на користь потерпілого ОСОБА_8 по 50 000 грн. морального відшкодування з кожного та по 7762,18 грн. матеріального відшкодування з кожного. Відповідно до постановленого вироку судом був виписаний виконавчий лист за №1-2В20/9 від 11.04.2012. Зазначив, що звільнившись з місць позбавлення волі, де згідно його заяви бухгалтерія відраховувала з його доходів кошти в рахунок погашення заборгованості згідно виконавчого листа ( яку саме суму було сплачено на користь стягувача ОСОБА_8 йому не відомо), він звертався з усним запитом до ВДВС, де йому повідомили, що виконавчих проваджень щодо нього в ВДВС не має.

В подальшому, а саме в 2023 році було накладено арешт на його майно, зокрема частину будинку та грошові кошти, в рамках примусового виконання виконавчого листа Черкаського районного суду Черкаської області від 11.04.2012.

Для з`ясування обставин він звернувся до Шполянського РВ ДВС, та ознайомившись з виконавчим провадженням ВП №41801955 стосовно примусового стягнення з нього на користь ОСОБА_8 заборгованості, прийшов до висновку, що Шполянським ВДВС безпідставно здійснюється виконавче провадження ВП №41801955 оскільки воно не містить у собі виконавчого документу №1-2320/9 від 11.04.2012, а тому відсутні будь-які правові підстави для накладення арешту ВДВС на його кошти та майно у цьому провадженні, так як виконавчий документ відсутній.

Наголосив, що виконавчого листа за №1-2320/9/12 від 11.04.2012 не існує, а є виконавчий лист №1-2В20/9/12.

Заслухавши суддю-доповідача, думку засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону місцевим судом виконані в повному обсязі.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Згідно п. 4 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до суду який ухвалив вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених в тому числі п.14 ч.1 ст.537 цього Кодексу.

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі, передбачені статтею 128 КПК України, зокрема, відповідно до частин четвертої та п`ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Системний аналіз положень ч. ч. 4, 5 ст.128, п.14 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України свідчить про те, що питання, пов`язані з виконанням вироку в частині цивільного позову вирішує суд, який ухвалив вирок за правилами КПК України, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Про правильність таких висновків свідчить також зміст ч. 5 ст. 539 КПК України, за якою в судове засідання викликається цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід`ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відносини, пов`язані з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, врегульовано ст.432 ЦПК України. Згідно ч. 2 цієї статті, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи та встановлено судом першої інстанції, вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 11.04.2012 р. у справі № 1-9/12 ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 п. 6.12 ст. 115 КК України. Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 по 50000 грн. морального відшкодування та по 7762,18 грн. матеріального відшкодування з кожного.

Вирок набрав законної сили 31.07.2012 року.

05.03.2013 року Черкаським районним судом Черкаської області стягувачу ОСОБА_8 видано виконавчі листи 1/2320/9/12 від 11.04.2012 року за його позовом у кримінальній справі відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_10 (а.с. 281 т.3)

Як вбачається із фотокопій документів виконавчого провадження № 41801955 Шполянського відділу ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ м. Київ), які долучено до заяви, 22.01.2014 року державним виконавцем відділу ДВС Шполянського районного управління юстиції у виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 1/2320/9/12 від 11.04.2012 року про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 57762,18 грн. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження, у зв`язку із передачею вказаного провадження до відділу ДВС за місцем відбування покарання ОСОБА_6 , оскільки належного йому майна за місцем проживання не виявлено, а він відбував покарання у ДУ Криворізька виправна колонія № 80.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 22.01.2014 року), виконавче провадження підлягає закінченню у разі направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до норм ЗУ Про виконавче провадження (в редакції від 22.01.2014 року) вказана підстава для закінчення виконавчого провадження не відносилась до причини, з яких виконавче провадження не могло бути розпочато знову.

Постановою державного виконавця Дзержинського відділу ДВС Криворізького міського управління юстиції від 31.01.2014 року відкрито виконавче провадження № 41801955 з виконання виконавчого листа 1-2320/9, виданого 11.04.2012 року, про стягнення з ОСОБА_6 57762,18 грн. на користь ОСОБА_8 . З постанови вбачається, що документ набрав законної сили 31.07.2012 року та заяву про примусове виконання подано 30.01.2014 року.

Слід зазначити, що інші фотокопії процесуальних документів ВП № 41801955 не містять відомостей про його закінчення, а лише дані про передачу та прийняття виконавчого провадження з відділу до відділу та про вжиті державними виконавцями заходи щодо примусового виконання виконавчого листа № 1/2320/9/12.

Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що стягувачем ОСОБА_8 було пред`явлено виконавчий документ на виконання до ВДВС в межах строків, визначених законом, а факт того, що стягувач пред`являв виконавчий лист до виконання після закінчення виконавчого провадження не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, тому відсутні підстави для визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню.

При цьому, суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до чинної на час набрання вироком законної сили редакції ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Суд першої інстанції також вірно зазначив, що незгода заявника із діями державного виконавця щодо вжиття ним заходів з виконання виконавчого листа, виданого на підставі вироку суду, який набрав законної сили, та є не виконаним у частині стягнення з боржника на користь стягувача майнової та моральної шкоди, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційні доводи про те, що виконавчого листа за № 1/2320/9/12 від 11.04.2012 не існує, і суд за таким номером його не видавав, а видав виконавчий лист № 1/2В20/9/12, є надуманими, оскільки, як вбачається з копії виконавчого листа, наданому апелянтом в судовому засіданні, в ньому чітко вказано саме №1/2320/9/12 від 11.04.2012.

Слід зазначити, що номер виконавчого листа виписаний судом за номером кримінальної справи, яка перебувала в провадженні Черкаського районного суду Черкаської області, в даному випадку кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 має номер 1/2320/9/2012, що підтверджується матеріалами самої кримінальної справи.

Разом з тим, колегія суддів визнає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 в цілому, оскільки вони були ретельно досліджені судом першої інстанції і їм дана вичерпна оцінка, та правильно встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин і є цивільним відповідачем, тому відповідно до вироку суду має сплатити кошти на відшкодування шкоди потерпілому, заподіяної злочином, та стягнутої вироком суду, і в будь-який інший спосіб, окрім як шляхом видачі виконавчого документа про стягнення з боржника грошових коштів та направлення його на виконання не може проводитись примусове виконання органами виконавчої служби.

Крім того, на момент розгляду апеляційної скарги суду апеляційної інстанції не було надано апелянтом доказів про виконання ним вироку суду в частині сплати коштів потерпілому ОСОБА_8 на виконання цивільного позову.

Судом апеляційної інстанції істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою безумовне скасування чи зміну ухвали суду першої інстанції не встановлено. Ухвала районного суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою , тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.405,407,419,539 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 23 серпня 2023 року, якою заяву засудженого ОСОБА_6 про визнання виконавчих листів суду такими, що не підлягають виконанню залишено без задоволення, залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді