Рішення

від 14.08.2023 по справі 638/10705/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №638/10705/20

Провадження №2/639/137/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів Карбовської М.О., Кравченко А.Л.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третьою особою зазначено ОСОБА_4 , і просить суд визнати припиненою поруку за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 23 березня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1347, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , та вирішити питання про стягнення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.03.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір позики, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований в реєстрі за №1344. Предметом даного договору було те, що позикодавець, ОСОБА_5 , передав у власність позичальника, ОСОБА_4 , валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 32 500 доларів США зі строком повернення цих коштів не пізніше 23.02.2008 року. У подальшому для забезпечення виконання договору позики 23.03.2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. та зареєстрований в реєстрі за №1347 (на даний час новим іпотекодержателем є ОСОБА_3 на підставі договору відступлення права вимог за Іпотечним договором (договором про задоволення вимог іпотекодержателя) від 07.06.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Альохіною В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 801. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя був укладений як засіб забезпечення виконання зобов`язання, що виникли у ОСОБА_4 за договором позики від 23.03.2007 року. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 29,0 кв.м., загальною площею 49,1 кв.м. У пункті першому договору зазначено, що при невиконані боржником своїх зобов`язань за договором позики від 23.03.2007 року вчиняється відповідний виконавчий напис. Як вже зазначалося раніше, останнім строком повернення боргу за договором позики є саме 23.02.2008 року, тобто строк пред`явлення вимог до поручителя, ОСОБА_2 , встановлено до 23.06.2009 року, а саме шість місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання. Виходячи з норм Закону України «Про іпотеку», на думку позивача, вбачається, що ОСОБА_2 є майновим поручителем ОСОБА_4 за його виконання зобов`язань відповідно до договору позики, а отже фактично виникла порука. ОСОБА_5 , як кредитор до 23.06.2009 року жодних вимог до поручителя, ОСОБА_2 , не пред`являв, з позовом до суду не звертався. Отже вимогу до поручителя про виконання зобов`язання іншої особи-боржника за договором позики від 23.03.2007 року потрібно було пред`являти після спливу шести місяців з дня кінцевого строку виконання зобов`язання ОСОБА_4 чи пред`явити в той же строк позов до суду, з моменту настання строку чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем). У зв`язку з тим, що на той час до ОСОБА_2 не було пред`явлено вимогу, як до поручителя про повернення коштів, чи звернення предмету іпотеки, та не було подано до суду аналогічні позови, позивач вважає, що порука за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 23.03.2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , є припиненою.

У зв`язку з викладеним, позивач, вважаючи себе майновим поручителем, посилається на норми ст.ст. 553-559 ЦК України, вважає, що її право порушено, тому вимушена звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

09.12.2020 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору припиненим, третя особа - ОСОБА_4 , передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м. Харкова.

16.12.2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні вказаного вище позову та стягнути з позивача на його користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 10240,00 грн. В обґрунтування відзиву вказано наступне. 23.03.2007року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 валютніцінності увигляді внатурі тана суму32500доларів США.На підтвердженняцього фактута навиконання вимогич.1ст.1047ЦК України,сторонами втой жедень вписьмовій формібув укладенийДоговір позики,посвідчений 23.03.2007року приватнимнотаріусом Харківськогоміського нотаріальногоокругу ШироковоюВ.А.та зареєстрованийнею вреєстрі за№ 1344. Виходячиз гіпотезинорми ч.2ст.1050ЦК України,сторони дійшлизгоди проповернення боржникомкредитору позичениху ньогокоштів частинами(зрозстроченням).Зважаючи нацю домовленість, ОСОБА_4 зобов`язавсяповернути ОСОБА_5 позичені коштине пізніше23.02.2008року.Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 його зобов`язань за Договором позики від 23.03.2007 року за реєстровим № 1344, того ж дня ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , на підтвердження чого між ними того ж дня було укладено Іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 23.03.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В. А. за реєстровим №1347.Однак, ОСОБА_4 такі неприступив довиконання Договорупозики від23.03.2007року,і неповернутими ОСОБА_5 залишилисякошти всумі 32500доларів США.У зв`язкуз цим,задля вирішенняпитання проповернення ОСОБА_5 ОСОБА_4 боргуу позасудовомупорядку,22.09.2010року ОСОБА_5 боржнику ОСОБА_4 та іпотекодавцю ОСОБА_2 буланаправлена Вимогапро усуненняпорушень,у якійзазначено стислийзміст порушенихзобов`язань,вимога провиконання порушеногозобов`язання утридцятиденний строкта попередженняпро зверненнястягнення напредмет іпотекиу разіневиконання цієївимоги.З метоюзафіксувати нелише фактнаправлення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 листівіз зазначеноюВимогою,але щей зміствкладення доних,листи із зазначеноювимогою булинаправлено їмцінними листамиз описомвкладення.Однак, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 проігнорувалинадходження напоштове відділенняза адресоюмісця їхреєстрації тапроживання ціннихлистів ізВимогою,і листибули повернутіоператором поштовогозв`язку ОСОБА_5 із вказівкоюна лицевійстороні конвертівпро закінченнястроку їхзберігання,як напричину поверненняїх відправникові.У зв`язку з цим, восени 2010 року ОСОБА_5 змушений був звернутися за захистом своїх, порушених ОСОБА_4 , прав до нотаріуса. 27.10.2010 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. було вчинено виконавчий напис за реєстровим 3829 про стягнення з позичальника ОСОБА_4 боргу за Договором позики у вигляді лише позиченої суми коштів, еквівалентній 32 500 доларам США. Дізнавшись про вчинення нотаріусом виконавчого напису, ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_5 з проханням зачекати деякий час і не звертатися до органів Державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання виконавчого напису, пообіцявши розрахуватися з ОСОБА_5 за своїм боргом в найкоротший строк, у зв`язку з чим ОСОБА_5 надав ОСОБА_4 додатковий час для добровільного виконання ним своїх зобов`язань. Так, 07.05.2013 року ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 з вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за Договором позики від 23.03.2007 року, з вимогою про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та з Вимогою про добровільне виселення. ОСОБА_6 особисто отримав рекомендований лист, а іпотекодавець ОСОБА_2 взагалі проігнорувала факт надходження на її поштову адресу листів від ОСОБА_5 . За таких обставин ОСОБА_5 змушений був звернутися за захистом своїх порушених ОСОБА_4 прав із позовом до суду про стягнення процентів за користування позиченими коштами, трьох процентів річних, неустойки та звернення стягнення на предмет іпотеки. Після ухвалення рішення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 звернулись в районний суд із заявою про перегляд заочного рішення, яка ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 червня 2017 року була залишена без задоволення. Згодом, ОСОБА_4 через представника звернувся до Київського районного суду м. Харкова із заявою про перегляд вищевказаного рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, яку пізніше просив суд залишити без розгляду. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.08.2017 року заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року, у зв`язку з нововиявленими обставинами - залишено без розгляду Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 подали на нього апеляційну скаргу та ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08.12.2017 року, яка залишена без змін постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2018 року, відмовлено ОСОБА_4 , ОСОБА_2 у відкритті апеляційного провадження за поданою ними апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року. Отже, рішення районного суду залишилось незмінним та набрало законної сили на підставі ухвали апеляційного суду. Однак, незважаючи на вжиті ОСОБА_5 заходи щодо судового врегулювання спору, ОСОБА_4 все одно не виконав свої грошові зобов`язання, рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року і борг ОСОБА_5 не повернув. Оскільки ОСОБА_4 належним чином не виконав свої зобов`язання з повернення первісному кредитору, останній вирішив відступити своє право вимоги (цесії) як позикодавця за укладеним ним 23.03.2007 року за реєстровим № 1344 із ОСОБА_4 договором позики, а також своїх прав як іпотекодержателя, за укладеним ним 23.03.2012 року, за реєстровим № 1347 із ОСОБА_2 договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу, на виконання досягнутої сторонами у п. 7 вказаного договору про відступлення права вимоги домовленості, позивач ОСОБА_2 вірно наголошує на своєму статусі, як майнового поручителя, у спірних правовідносинах. При цьому, позивач просить застосувати до правовідносин норми ст.ст. 553-559 ЦК України, які визначають порядок укладення та припинення договору поруки. Проте, згідно роз`яснень, які містяться у п. 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 цього Кодексу), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки останній відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобов`язання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки. Отже, правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку». З огляду на викладене, передання в іпотеку нерухомого майна для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи не породжує виникнення правовідносин поруки. Це узгоджується і з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного, Суду України від 04.11.2015 року по справі № 6-1534 цс15. Отже, оскільки порука та іпотека є різними видами забезпечення виконання зобов`язання, то положення ст. ст. 553-559 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується, а тому немає підстав вважати, що оспорюваний наразі іпотечний договір про задоволення вимог іпотекодержателя є припиненим.

Відповідно до супровідного листа Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.12.2020 року вказані матеріали цивільної справи направлені на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова та отримані останнім 25.01.2021 року.

Відтак, для розгляду даної позовної заяви автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова - Баркову Н.В. та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26.01.2021 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору припиненим - прийнято до провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Баркової Н.В. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.02.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №638/10705/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа: ОСОБА_4 провизнання договоруприпиненимзадоволено. Заборонено відповідачу ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 ) та будь-яким іншим особам здійснення реєстраційних дій або дій щодо відчуження (зміни власника) квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 424672063101), яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_3 )

На вказану ухвалу суду від 19.02.2021 року відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.02.2021 року - залишено без змін.

22.06.2021 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова за вх. №17490 відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про застосування зустрічного забезпечення, в якій останній просить суд застосувати зустрічне забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору припиненим, а саме: забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача ОСОБА_3 шляхом зобов`язання позивача ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі не менш як 43000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.06.2021 року у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення відповідача ОСОБА_3 по цивільній справі №638/10705/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору припиненим відмовлено.

В подальшомуухвалою Жовтневогорайонного судум.Харкова від31.08.2021року підготовчепровадження уцивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ,третя особа: ОСОБА_4 провизнання договоруприпиненим закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.08.2023 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Старостін Я.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у позові обставини, просив позов задовольнити у повному обсязі. Крім того підтвердив в судовому засіданні те, що обізнаний про надходження відзиву, однак не скористався своїм правом щодо складання відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні вказаного вище позову та стягнути з позивача на його користь судові витрати на правову допомогу у розмірі 10240,00 грн.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, будь-яких заяв та клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 23.03.2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . укладено Договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1344. Відповідно до вказаного Договору позики ОСОБА_5 , як позикодавець, передав у власність ОСОБА_4 , як позичальнику, а позивальник в свою чергу прийняв валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 32500 доларів США, з кінцевим терміном повернення вказаних коштів не пізніше 23.02.2008 року в строки та в порядку, передбаченому пунктом 1 договору (т. 1 а.с. 9, 74).

В забезпечення виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_4 за договором позики, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. 23.03.2007 року за № 1344 між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та ОСОБА_5 , як іпотекодержателем 23.03.2007 року укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 1347. В пункті першому договору закріплено, що при невиконання боржником своїх зобов`язань за договором позики вчиняється відповідний виконавчий напис, після якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_2 , переходить до іпотекодержателя. Вчинення виконавчого напису буде здійснюватися за рахунок іпотекодавця. Відповідно до п.2 договору у забезпечення виконання зобов`язання, що викладено у п.1 цього договору укладається договір іпотеки. Предмет іпотеки складає цілу квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п.8 договору учасники договору домовились про те, що цей договір укладається з накладенням заборони відчуження предмету іпотеки Згідно з п.15-18 договору ця іпотека зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається відступлення іпотеко держателем забезпеченої іпотекою права вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої іпотекою вимоги, на іншу особу, в тому разі, якщо іпотекодавцем не виконуються умови договору позики. Договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, і дія його припиняється на підставах, визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку». Розбіжності, що можуть виникнути в процесі виконання вимог цього договору, будуть попередньо розглядатись сторонами з метою відпрацювання взаємоприйнятих рішень. Спірні питання, що стосуватимуться виконання договору, підлягають вирішенню у судовому порядку. Розірвання іпотечного договору здійснюється відповідно до вимог цивільного законодавства. Питання не врегульовані цим договором вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства (т.1 а.с. 10, 75).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.08.2019 року за ОСОБА_2 на праві приватної власності з 17.07.2014 року зареєстрована квартира АДРЕСА_1 а також наявна актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки на підставі договору іпотеки серія та номер 1347, посвідченого 23.03.2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. і актуальна інформація про актуальну інформацію про державну реєстрацію обтяження від 23.03.2007 року заборона на нерухоме майно (т.1 а.с.151-152).

22.09.2010 ОСОБА_5 направлено на адресу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 письмові вимоги про усунення порушень і виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (т.1 а.с.76-83).

За заявою ОСОБА_5 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г.І. 27.10.2010 року вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3829, відповідно до якого пропонує за цим документом стягнути з позичальника ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 борг в сумі, еквівалентній 32500 доларів США, які позичальник повинен був повернути не пізніше 23.02.2008 року. Цей виконавчий документ набирає чинності з дня його вчинення і відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» має бути пред`явлений до виконання протягом трьох років (т.1 а.с.84).

07.05.2013 року ОСОБА_5 повторно звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з письмовою вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за Договором позики від 23.03.2007 року, з викладом стислого змісту порушених зобов`язань, вимогою про виконання порушеного зобов`язання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), та з вимогою про добровільне виселення (в порядку ст. 40 Закону України «Про іпотеку»), направивши вказану вимогу на їх адреси (т.1 а.с.85-93).

07.06.2016року між ОСОБА_5 тавідповідачем посправі ОСОБА_3 укладеноДоговір відступленняправа вимогиза Іпотечнимдоговором (договоромпро задоволеннявимог іпотекодержателя),посвідченим ШироковоюВ.А.приватним нотаріусомХарківського міськогонотаріального округу23.03.2007року зареєстровим №1347,відповідно доякого ОСОБА_5 ,як первіснийіпотекодержатель, передавновому іпотекодержателю ОСОБА_3 ,а новийіпотекодержатель прийняввід первісногоіпотекодержателя всіправа таобов`язки первісногоіпотекодержателя завищевказаним Іпотечнимдоговором (договоромпро задоволеннявимог іпотекодержателя).Цей договірукладено зодночасним відступленнямправ заДоговором основногозобов`язання тасторони домовились,що відступленняправ заіпотечним договоромсвідчить провідступлення прававимоги заосновним зобов`язанням.Вказаний Договірпро відступленняправа вимогипосвідчено 07.06.2016року приватнимнотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу АнохіноюВ.М.за реєстровим№ 801.В п.5Договору провідступлення прававимоги зазначено,що заданим договоромдо новогоіпотекодержателя переходятьвсі правата обов`язкипервісного іпотекодержателяза Іпотечнимдоговором вобсязі іна умовах,що існувалина моментпереходу цихправ.З моментуукладення даногодоговору новийіпотекодержатель вважаєтьсястороною Іпотечногодоговору,а первіснийіпотекодержатель втрачаєвсі праваза Іпотечнимдоговором (т.1, а.с. 11, 115).

На виконання досягнутої сторонами у п. 7 вказаного Договору про відступлення права вимоги домовленості, 13.06.2016 року первісний кредитор ОСОБА_5 направив на адреси ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повідомлення про відступлення права вимоги за договором позики та про відступлення вимоги за іпотечним договором, які направлено цінними та рекомендованими листами (т.1 а.с.116-120).

15.08.2016 року відповідач по справі ОСОБА_3 , звернувся до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з письмовою вимогою про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за Договором позики від 23.03.2007 року, з викладом їх стислого змісту та вимогою про їх виконання у тридцятиденний строк, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання (на виконання вимог норми ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»), а також з вимогою про добровільне звільнення предмета іпотеки (згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку»), направивши вказану вимогу на їх адреси (т.1 а.с. 121-128).

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за вказаними вище договорами сторони неодноразово звертались до суду.

Так, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 16.04.2015 року позовні вимоги ОСОБА_5 - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 (податковий номер: НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (податковий номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 (податковий номер: НОМЕР_5 ) гривневий еквівалентпроцентів закористування позикоюв періодз 27.10.2010року по05.02.2015року врозмірі 11534,00доларів США,що заофіційним курсомНБУ надень вирішеннясправи 16.04.2015року нарівні 2178,3027за 100,00доларів СШАстановить 251245,43грн.,трьох процентіврічних заперіод з27.10.2010року по05.02.2015року врозмірі 4175,00доларів США,що закурсом НБУна 16.04.2015року нарівні 2178,3027за 100,00доларів СШАстановить 90945,15грн.,неустойку заперіод з27.10.2010року по05.02.2015року всумі 781500,00грн.,а всього 1123690(одинмільйон стодвадцять тритисячі шістсотдев`яносто)грн.58коп.В рахунокзадоволення вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 задоговором позики від 23.03.2007 року щодо сплати процентів за користування позикою, трьох процентів річних та неустойки за період з 27.10.2010 року по 05.02.2015 року на загальну суму 1 123 690,58 грн. та щодо повернення позичених коштів в сумі 32 500,00 доларів США згідно виконавчого напису приватного нотаріуса ХМНО Малахової Г. І. № 3829 від 27.10.2010 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки належну ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_2 ) квартиру АДРЕСА_1 із застосуванням визначеної статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедури продажу шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_5 (податковий номер: НОМЕР_5 ) права на продаж предмета іпотеки будь-які особі - покупцю на власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу. Надати іпотекодержателю ОСОБА_5 (податковий номер: НОМЕР_5 ) права пред`являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати і підписувати необхідні довідки та документи, заяви (в тому числі стосовно сімейного стану іпотекодавця ОСОБА_2 ), до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», Державної міграційної служби України, Державної реєстраційної служби України та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, довідок про склад сім`ї, а також вчиняти всі інші дії, пов`язані з виконанням цих питань. Виселено ОСОБА_2 (податковий номер: НОМЕР_2 ) з іпотечного майна квартири АДРЕСА_1 . Передано предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , в управління ОСОБА_5 (податковий номер: НОМЕР_5 ) на період до її реалізації. Стягнуто з ОСОБА_4 (податковий номер: НОМЕР_3 ), ОСОБА_7 (податковий номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 (податковий номер: НОМЕР_5 )судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. по 1827 ( одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн..00 коп. с кожного (т.1 а.с. 12-15, 94-97).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 30.03.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 в особі його представника ОСОБА_1 - відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2015 року залишено без зміни (т.1, а.с. 16-18, 98-100).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.07.2016 року касаційну скаргупредставника ОСОБА_4 ОСОБА_8 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 березня 2016 рокускасовано, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1, а.с. 19-22, 101-104).

В подальшому ухвалою Жовтневого районного суду м Харкова від 04.11.2016 року позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 про стягнення процентів за користування коштами, трьох відсотків річних і неустойки-залишено без розгляду (т.1, а.с. 23, 105).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 року позов ОСОБА_5 задоволено. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4 (податковий номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_7 (податковий номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_5 (податковий номер НОМЕР_5 ) заборгованість за Договором позики від 23 березня 2007 року за період з 05 лютого 2014 року по 05 квітня 2016 року у вигляді процентів за користування коштами та трьох процентів річних в сумі еквівалентній 13 705 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день вирішення справи 17.06.2016 р. ставить 341 318,12 грн., а також визначену договором неустойку в розмірі 395 500 грн., а всього стянути 736 818 (сімсот тридцять шість тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з кожногосудовий збір на користь держави у розмірі 3445 (три тисячі чотириста сорок п`ять) грн. на наступні реквізити: р/р 31219206700004, код бюджетної класифікації 22030001, код одержувача 37999675, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО банку одержувача 851011, призначення платежу судовий збір за позовом ОСОБА_5 Київський районний суд м. Харкова, код ЄДРПОУ 02893746 (т.1, а.с. 106-108).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.06.2016 року заяву відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 17.06.2016 р. залишено без задоволення (т.1, а.с. 109).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23.08.2017 року заявупредставника відповідача ОСОБА_8 про залишення заяви без розгляду - задоволено. Заяву представника відповідача . ОСОБА_8 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення процентів за користування коштами,трьох процентів річних, неустойки -залишено без розгляду (т.1, а.с. 110).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08.12.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 червня 2016 рокупо справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення процентів за користування коштами, трьох процентів річних, неустойки (т.1 а.с. 111).

Відповідно допостанови ВерховногоСуду від26.02.2018року касаційну скаргупредставника ОСОБА_4 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 залишено без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08.12.2017 рокузалишено без змін (т.1, а.с. 112-114).

У свою чергу, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.03.2019 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа: ОСОБА_4 провизнання протиправнимта скасуваннярішення,скасування реєстраціїправа власностіна нерухомемайно відмовлено в повному обсязі (т.1, а.с. 24-29, 129-134).

Постановою Харківського апеляційного суду від 16.07.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олени Володимирівни, третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 24 жовтня 2016 року, індексний номер 32007568 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , винесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко Оленою Володимирівною, номер запису про право власності: 17110098. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704, 80 грн. у зв`язку з розглядом справи судом першої інстанції. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1057, 20 грн. у зв`язку з переглядом справи судом апеляції інстанції (т.1 а.с. 30-36, 135-142).

Відповідно допостанови ВерховногоСуду від18.03.2020року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 16.07.2019року - залишено без змін (т.1 а.с. 37-39, 143-150).

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно достатті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 2статті 78 ЦПК України зазначено, щообставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм, викладені в постановах Верховного Суду.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1статті 1050 ЦК України,якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи зі змісту ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов`язання вважається виконаним належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо умови виконання не визначені у договорі або законі, то вони повинні бути виконані відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що зазвичай ставляться.

У відповідності до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Залежно від цільового призначення зобов`язання поділяють на основні та додаткові (акцесорні). Додаткові зобов`язання призначені для забезпечення виконання основного зобов`язання. Вони є спеціальними забезпечувальними засобами, які застосовуються лише до тих зобов`язань, для яких їх спеціально встановлено законом або домовленістю сторін. Виконання зобов`язанняможе забезпечуватисянеустойкою,порукою,гарантією,заставою,притриманням,завдатком,правом довірчоївласності. (ч. 1 ст. 546 ЦК). Додаткові зобов`язання мають допоміжний і залежний характер, їх юридична доля залежить від основного зобов`язання.

Відповідно дост.553ЦК Україниза договоромпоруки поручительпоручається передкредитором боржниказа виконанняним свогообов`язку. Поручительвідповідає передкредитором запорушення зобов`язанняборжником.

Згідно зіст.572ЦК Українив силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575ЦК Українипередбачає окремівиди застав. Іпотекоює заставанерухомого майна,що залишаєтьсяу володіннізаставодавця аботретьої особи,а такожзастава об`єктанезавершеного будівництва,майбутнього об`єктанерухомості.Подільний об`єктнезавершеного будівництваможе бутипереданий віпотеку лишеу випадках,визначених законом. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

За приписами ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат»,одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п. 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 року нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 6.1 Глави 15 Розділу ІІ Порядку передбачено, що про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони відчуження нерухомого майна (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання пункту 6.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку, нотаріус реєструє таку заяву в журналі реєстрації вхідних документів та робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Після зняттязаборони відчуженнянерухомого майнанотаріус,який знявзаборону,може провестидержавну реєстраціюприпинення обтяження(заборони),а такожприпинення іншогоречового права(іпотеки)-у разі,коли знімаєтьсязаборона зпредмета іпотеки,в Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно. Тобто у процедурі зняття заборони первинними є дії щодо завершення початої нотаріальної дії з накладення заборони (з проставленням відміток у відповідному реєстрі та алфавітній книзі та проставлення відмітки на правочині) та лише після цього можливе внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо припинення заборони та іпотеки.

За положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується. Встановленняфакту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

Звернення особи до суду з позовом про визнання іпотеки такою, що припинена, на підставі частини першої статті 593 ЦК України не є необхідним, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12 - 15, 20 ЦК України), слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченогочастиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки чи шляхом припинення зобов`язання за договором.

Вказаний правовий висновок висловив Верховний Суд України у постанові від 04 лютого 2015 року у справі № 6-243цс14.

Під час застосування вищенаведених норм права підлягає врахуванню також правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, провадження № 14-88цс19 (пункти 54, 68-70): іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Оскільки належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки, то суди мали ухвалити рішення, яким зняти заборону відчуження нерухомого майна та виключити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, а не зобов`язувати вчинити такі дії нотаріуса.

За загальним правилом, яке випливає з призначення додаткових зобов`язань, і порука, і іпотека припиняються із припиненням забезпеченого ними зобов`язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України). Перелік підстав припинення поруки, визначений в ст. 559 ЦК України, є вичерпним, і однією з них є припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки (ч. 4 ст. 559 ЦК України). В ст. 593 ЦК України серед підстав припинення права застави аналогічного правила про припинення застави у зв`язку із закінченням строку дії договору застави немає, втім, цей перелік не є вичерпним, і право застави може припинятися також в інших випадках, встановлених законом (ч. 1 ст. 593 ЦК України). Таким випадком є закріплене в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» правило про припинення іпотеки у разі припинення основного зобов`язанняабозакінчення строку дії іпотечного договору.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається саме на чинну на час виникнення спірних правовідносин редакцію ч.4 ст. 559 ЦК України, відповідно до якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому позивач посилається на абзац 7 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», який містить визначення, що майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи боржника.

Між тим ст.17Закону України«Про іпотеку»є спеціальноюнормою,яка передбачаєпідстави припиненняіпотеки,зокрема,визначає,що іпотекаприпиняється уразі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Спеціальна норма не містить обмежень і підстав, які викладені в ч.4 ст. 559 ЦК України.

Отже,дослідивши наданісторонами докази,суд приходитьдо висновку,що спірнимє Договірпро задоволеннявимог іпотекодержателя,посвідчений приватнимнотаріусом Харківськогоміського нотаріальногоокругу ШироковоюВ.А.та зареєстрованийв реєстріза №1347,який засвоїм змістомє договороміпотеки ізареєстрований вдержавному реєстрісаме якдоговір іпотеки.Вказана реєстраціяіпотеки івідповідне обтяженнянерухомого майнана часрозгляду справиє чинними,тобто не зняті державним реєстратором на підставі відповідної заяви кредитора. Між тим позивач, вважаючи себе майновим поручителем, обрала такий спосіб захисту своїх прав, як визнання припиненою поруки, а не іпотеки, що суперечить змісту оскаржуваного договору та закону. Крім того, судом встановлено і передбачено п. 16 Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, що спірний Договір про задоволення вимог іпотекодержателя набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення, і дія його припинається на підставах, визначених ст. 17 Закону України «Про іпотеку». При цьому статтею 17 Закону України «Про іпотеку» не передбачено тих підстав, з яких позивач просить визнати поруку припиненою. А судом під час розгляду справи не встановлено факту припинення основного зобов`язання на підставі досліджених доказів і судових рішень. Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими належними доказами та такими, що суперечать чинному законодавству і змісту права, за захистом якого позивач звернулась до суду, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір на користь позивача не стягується.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_3 заявлено вимогу про стягнення суми витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, 11.12.2020 року між адвокатом Поліщук О.Л. та ОСОБА_3 було укладенодоговір пронадання правовоїдопомоги №01-11/12-20(т.1,а.с.154).Згідно зкопією квитанціївід 11.12.2020року ОСОБА_3 сплачено за надання правничої допомоги згідно договору №01-11/12-20 від 11.12.2020 року про надання правової допомоги суму у розмірі 10240,00 грн. (т. 1, а.с. 157), детальний розрахунок вартості отриманих позивачем послуг підтверджується калькуляцією-рахунком від 11.12.2020 року та актом приймання-передачі наданих послуг з правової допомоги від 11.12.2020 року (т. 1, а.с. 155-156). Представником позивача в заявах по суті справи та в судовому засіданні не надано заперечень з приводу необґрунтованості розміру витрат на правову допомогу, отже у суду відсутні підстави для зменшення розміру таких витрат, які суд вважає співмірними з наданими послугами.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст.133, 137 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою на користь відповідача у розмірі 10240,00 грн.

На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 128, 133, 137, 141, 262-265 ЦПК України, ст.ст. 530, 526, 559, 593, 598, 625, 1049, 1050 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору припиненим відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 10240 (десять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 .

Повне рішення складено 20.10.2023 року.

Суддя Н.В. Баркова