Рішення

від 17.10.2023 по справі 907/653/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/653/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

розглянув матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Маркулин Наташі Олексіївни, м. Мукачево Закарпатської області

до відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради, с. Верхній Коропець Закарпатської області

про стягнення 32 323,00 грн

За участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Маркулин Наташа Олексіївна звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської про стягнення 32 323,00 грн заборгованості за договором про закупівлю послуг з організації харчування від 05.10.2022 № 91.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/653/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

Зважаючи на те, що позивач усунув недоліки позовної заяви в установлений судом строк, ухвалою суду від 31.07.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надалі, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів поштового повідомлення відповідача про розгляд справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, судом згідно з ухвалою від 28.09.2023 призначено на 17.10.2023 судове засідання у цій справі, про яке повідомлено учасників процесу.

Позивач в судове засідання 17.10.2023 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надіслання копії ухвали від 28.09.2023 за встановленою адресою місцезнаходження позивача: м. Мукачево Закарпатської області, вул. Митрополита Володимира, буд. 8, кв. 8 та оформлення телефонограми від 02.10.2023.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, в судове засідання 17.10.2023 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 28.09.2023 за юридичною адресою місця реєстрації Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради в с. Верхній Коропець Мукачівського району Закарпатської області, вул. Шенборна, 16.

Окрім того, ухвала про відкриття провадження надсилалася судом на адресу електронної пошти Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради, яка зазначена в долученому до позовної заяви листі Відділу №01-16-26 від 01.03.2022 - ver.koropets.s-rosvita@ukr.net.

Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п. 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 99-2 Правил).

Відповідно до п. п. 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або "Адміністративна послуга" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 99-3, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п. п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин, суд вважає, що відповідач мав достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно приписів ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з огляду на необхідність дотримання встановленого в ст. 248 ГПК України строку розгляду вказаної справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати вартості наданих позивачем послуг з організації харчування для учнів пільгової категорії закладів середньої освіти Верхньокоропецької сільської рада за Договором про закупівлю послуг з організації харчування №91 від 05.10.2022, у зв`язку з чим станом на 22.03.2023 (дата оформлення позовної заяви) за ним рахується заборгованість в розмірі 32 323,00 грн, з вимогами про стягнення якої подано даний позов до Господарського суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відзив на позов по суті заявлених вимог відповідачем не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

05 жовтня 2022 року між Фізичною особою-підприємцем Маркулин Наташею Олексіївною, як Виконавцем та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради, як Замовником було укладено Договір про закупівлю послуг з організації харчування №91 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Виконавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, надавати Замовнику послуги, вказані в п. 1.2. (послуги з організації харчування (аутсорсингові послуги гарячого харчування для учнів), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в цьому Договору, прийняти послуги та оплатити їх.

За умовами п.п. 1.3., 1.4. Договору обсяг послуг, що надаються визначений у Специфікації (Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Послуги надаються відповідно до сформованих узгоджених заявок щодо кількості дітей на харчування з урахуванням вимог Розділу IV цього Договору.

Умови надання послуг за Договором визначено в його розділі IV, за умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.3. якого строк (термін) надання послуги: з дня укладення договору до 31.12.2022 року. Місце надання послуг: за місцем підпорядкування Замовника відповідно до Додатку 2 до Договору. Загальна кількість послуг за договором:1449 послуг. Обсяг 1 послуги відповідає 1 дітодню. Кількість послуг, що надаються (кількість дітей) узгоджується Виконавцем з адміністрацією закладу освіти кожного дня.

Додатком 2 до Договору визначено перелік підпорядкованих Замовнику закладів освіти: Верхньокоропецький заклад середньої освіти І-ІІІ ступенів, Лалівська гімназія, Станівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів.

Відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) сторонами визначено кількість днів надання послуги - 23 дня, кількість учнів - 63, кількість послуг 1449, вартістю 40,00 грн за 1 послугу на 1 особу, загалом на суму 48 760,00 грн.

Вказана в Специфікації загальна ціна Договору - 48 760,00 грн відповідає визначеній в п. 3.1. Договору загальній сумі Договору. Сума договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору оплата має бути перерахована Виконавцю протягом 10-ти банківських днів з моменту підпису акту наданих послуг згідно статті 49 Бюджетного кодексу України.

Строк дії Договору сторонами визначено в його п. 9.1. за змістом якого цей Договір набирає чинності з дати укладання та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору про закупівлю послуг з організації харчування № 91 від 05.10.2022 позивачем надано визначені в Договорі послуги організації дитячого харчування у визначених в Додатку 2 до Договору закладах освіти на загальну суму 32 320,00 грн, що підтверджується Актами виконаних робіт за жовтень 2022 року №1 від 21.11.2022 (на суму 13 020,00 грн), №2 від 21.11.2022 (на суму 4520,00 грн), за листопад 2022 року №3 від 21.11.2022 (на суму 10 660,00 грн), №4 від 21.11.2022 (на суму 4120,00 грн), що не заперечено відповідачем у справі.

Відповідно до платіжного доручення №1008 від 22.11.2022 відповідачем як Замовником здійснено оплату вартості наданих Виконавцем послуг на суму 32 320,00 грн. З змісту означеного платіжного доручення вбачається, що оплата відповідачем здійснена на розрахунковий рахунок позивача в АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 .

Вказана оплата підтверджується банківською випискою по означеному розрахунковому рахунку позивача за 28.11.2022 року.

В той же час, відповідно до виписки по розрахунковому рахунку позивача в АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 за 18.01.2023 означена сума грошових коштів (32 320,00 грн) повернута Виконавцем Замовнику як помилково зараховані кошти.

За твердженням позивача, відповідачем помилково перераховані грошові кошти на невідповідний (соціальний) рахунок ФОП Маркулин Н.О., у зв`язку з чим кошти були повернуті Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради як помилково перераховані, а відтак, позивач вважає, що у відповідача наявна заборгованість за Договором в сумі 32 323,00 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.

На подану позивачем до відповідача 16.02.2023 заяву-претензію від 16.02.2023 щодо оплати грошових коштів за Договором в сумі 32 320,00 грн за вірними банківськими реквізитами підприємця відповідачем надано лист-відповідь №01-16-26 від 01.03.2022 за змістом якого повідомлено, що Відділом освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради згідно з платіжним дорученням №1008 від 22.11.2022 вже здійснено оплату грошових коштів за Договором в сумі 32 320,00 грн.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В даному випадку судом встановлено, що укладений між сторонами Договір про закупівлю послуг з організації харчування №91 від 05.10.2022 є укладений, недійсним судом не визнавався, у встановленому Законом порядку сторонами змінений чи розірваний не був, а відтак підлягає до виконання сторонами на визначених ним умовах.

Як встановлено судом, факт виконання позивачем робіт за Договором про закупівлю послуг з організації харчування №91 від 05.10.2022 на загальну суму 32 320,00 грн підтверджується підписаними сторонами Актами виконаних робіт за жовтень 2022 року №1 від 21.11.2022, №2 від 21.11.2022, за листопад 2022 року №3 від 21.11.2022, №4 від 21.11.2022.

При цьому, за встановленими обставинами відповідачем належним чином виконано умови Договору та відповідно до платіжного доручення №1008 від 22.11.2022 здійснено оплату вартості наданих Виконавцем послуг на суму 32 320,00 грн на розрахунковий рахунок позивача в АТ «Таскомбанк» № НОМЕР_1 .

Неналежними в даному контексті судом вважаються аргументи позивача щодо порушення умов Договору відповідачем та оплати грошових коштів на соціальний рахунок підприємця, позаяк умови Договору не визначають обов`язок відповідача здійснювати оплату послуг на певний індивідуально визначений рахунок позивача, а розділ Договору ХІІ «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» містить посилання на той самий рахунок позивача в АТ «Таскомбанк» № UA543395000000026048915406001, на який відповідно до платіжного доручення №1008 від 22.11.2022 і здійснено оплату відповідачем.

Таким чином, заявлені позивачем правові підстави позову у вигляді порушення відповідачем зобов`язань за Договором не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Водночас, згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) викладено правову позицію щодо застосування принципу «суд знає закону» згідно з якою зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов`язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.

При цьому суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у зазначених вище судових рішеннях зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Матеріали справи, зокрема банківська виписка по розрахунковому рахунку позивача за 18.01.2023, свідчать, що позивачем 18.01.2023 повернуто отримані від відповідача за Договором грошові кошти в сумі 32 320,00 грн як помилково перераховані, у зв`язку з чим суд висновує, що відповідачем за рахунок позивача отримано грошові кошти, правова підстава отримання яких у Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради, - відсутня.

З урахуванням наведеного, до застосування у спірних правовідносинах підлягають приписи Глави 83 ЦК України, якими врегульовано набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Так, за змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки, позаяк внаслідок повернення позивачем грошових коштів відповідачу в сумі 32 320,00 грн як помилково перерахованих, набувач - Відділ освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради збагатився за рахунок Фізичної особи-підприємця Маркулин Наташі Олексіївни та правова підстава утримання відповідачем грошових коштів в означеній сумі - відсутня, позаяк умови Договору були належним чином виконані позивачем, прийняті без зауважень та оплачені відповідачем, який внаслідок повернення йому грошових коштів як помилково перерахованих безпідставно збагатився за рахунок позивача, фактично отримавши послуги за Договором та зберігши в себе оплату їх вартості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради 32 320,00 грн, як безпідставно отриманих коштів суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак, підлягають задоволенню судом.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3,00 грн належить відмовити, позаяк за встановленими у справі обставини розрахунки між сторонами проводилися на суму 32 320,00 грн, а не 32 323,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньокоропецької сільської ради (89660, с. Верхній Коропець Мукачівського району Закарпатської області, вул. Шенборна, 16, код ЄДРПОУ 44404855) на користь Фізичної особи-підприємця Маркулин Наташі Олексіївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 32 320,00 грн (тридцять дві тисячі триста двадцять гривень 00 копійок) безпідставно отриманих коштів та 2683,75 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят три гривні 75 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2023 року.

Суддя Лучко Р.М.