Рішення

від 02.10.2023 по справі 908/1972/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/175/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 Справа № 908/1972/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 43877338; електронна пошта: pivdennyi@dei.gov.ua)

До відповідача: Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО (м. Вишгород, Київська область, 07300; код ЄДРПОУ 20588716; електронна пошта: office@uhe.gov.ua) в особі Філії Дніпровська ГЕС Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО (бул. Вінтера, буд. 1, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 0130889; електронна пошта: office.dn@uhe.gov.ua)

про стягнення 6 452 975,29 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Шмаков І.В., посвідчення ПІ №000219, Витяг з ЄДР від 10.08.2023;

від відповідача: Сільнова А.Л., довіреність № 5/2 від 03.01.2023, посвідчення № 691 від 03.01.2012;

СУТЬ СПОРУ:

15.06.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) до Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО в особі Філії Дніпровська ГЕС Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО про стягнення 6 452 975,29 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 справу №908/1972/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.06.2023 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/1972/23 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2023 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) від 17.07.2023 № 908/1972/23 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 14.08.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування збитків завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 6 452 975,29 грн. Посилаючись на ст.ст. 13, 16, 131-1 Конституції України, ст.ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, ст.ст. 1, 30, 42, 44, 46, 48, 49 Водного кодексу України, ст. 255 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 15, 16, 96, 1166 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

05.07.2023 від Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО в особі Філії Дніпровська ГЕС Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 05.07.2023 (вх. № 14402/08-08/23 від 05.07.2023), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

20.07.2023 від Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із запереченнями викладеними у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

01.08.2023 від Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО в особі Філії Дніпровська ГЕС Приватного акціонерного товариства УКРГІДРОЕНЕРГО до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 14.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрити підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено 01.09.2023 о 14 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою суду від 01.09.2023 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 02.10.2023 о 16 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 02.10.2023 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК Акорд.

В судовому засіданні 02.10.2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Державної екологічної інспекції України від 23.12.2020 №506 «Про реалізацію заходів державного нагляду (контролю) Держекоінспекції на 2021 рік», наказу Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області) від 03 червня 2021 року, пункту 299 Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції України на 2021 рік, та на підставі наказу від 03.06.2021 року №643-06/2-22 «Про проведення планової перевірки ФІЛІЯ «ДНІПРОВСЬКА ГЕС» ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРГІДРОЕНЕРГО» (місцезнаходження: 69096, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Бульвар Вінтера, будинок 1) та направлення від 04.06.2021 року №392-06/1-15 Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська область) проведено планову перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО»: ФІЛІЯ «ДНІПРОВСЬКА ГЕС» ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО».

18.06.2021 року Інспекцією було складено Акт проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, дотримання вимог природоохоронного законодавства за №06/1-14/392/21.

Під час перевірки вивченням терміну дії спеціальних дозволів на водокористування: №1052/ЗП/49д-19 терміном дії з 18.12.2019 по 31.12.2019; №1020/Зап термін дії з 13.01.2017 по 31.12.2019; №0232/Зап терміном дії 05.05.2014 по 31.12.2016 встановлено, що протягом 12 днів 2017 року (тобто з 01.01.2017 по 12.01.2017) ПрАТ «Укргідроенерго Філія «Дніпровська ГЕС» користувалось водними ресурсами без відповідних спеціальних дозволів.

За виявлене правопорушення 15.06.2021 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південного округу (Запорізька та Херсонська області) Мудрік Тетяною Вікторівною за порушення норм ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, складено адміністративний протокол №002266 у відношенні начальника виробничо-технічного відділу ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» філія «Дніпровська ГЕС» Літвінова Володимира Валерійовича та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 136 грн. 00 коп.

23.06.2021 року Літвіновим В.В. штраф у розмірі 136 грн. 00 коп. було погашено в добровільному порядку, про що до Інспекції надано відповідну квитанцію, що є беззаперечним підтвердженням визнання факту вчиненого адміністративного правопорушення.

29.06.2021 року Інспекцією видано припис №06/1-14/392/21, який направлено відповідачеві для виконання.

Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська області) проведено розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі філією «Дніпровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» обумовлений самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) за період з 01.01.2017 по 12.01.2017 включно, який здійснено відповідно до «Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої Наказом в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за № 767/16783 (із змінами).

Сума розрахованого Позивачем збитку складає: 6 452 975, 29 грн.

Крім того, Державною екологічною інспекцією Південного округу (Запорізька та Херсонська область) за результатами проведеної перевірки філії «Дніпровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» винесено припис №06/1-14/392/21 від 29.06.2021 року, який на день пред`явлення позову Відповідачем не оскаржено.

27.09.2021 року Інспекцією на адресу відповідача направлено претензію № 4821/10-06/06/2-34 на суму 6 452 975 грн. 29 коп., яка станом на день пред`явлення позову Відповідачем не задоволена, а заподіяна шкода не сплачена.

Відповідач 23.10.2021 року надіслав на адресу Інспекції листа, в якому повідомив, що він залишає претензію без розгляду через відсутність провини станції у відсутності дозволу на спеціальне водокористування з 01.01.2017 по 12.01.2017, та некоректність розрахунку збитків. При цьому послався на те, що ним та ТОВ НВП «Дніпроенергосталь» укладено договір про отримання нового дозволу на спеціальне водокористування. З метою отримання нового дозволу на спеціальне водокористування підрядник - ТОВ «Дніпроенергосталь», 17.11.2016 року надав до відділу ЦНАП м. Запоріжжя відповідний повний пакет документів. 21.12.2016 року Департаментом екології та природних ресурсів було надіслано лист №2222/02.1-22/042 генеральному директору підприємства ТОВ НВП «Дніпроенергосталь», у якому було зазначено, що проект ГДС попередньо розглянуто, а рішення щодо можливості його затвердження буде прийнято при розгляді пакету документів про видачу дозволу на спеціальне водокористування. Згідно із п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459 «Видача або відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом тридцяти календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу». Отже, ним було вжито усіх необхідних заходів для своєчасного отримання дозволу на спеціальне водокористування, а відсутність дозволу на спеціальне водокористування у термін з 01.01.2017 по 12.01.2017 є наслідком порушення Департаментом екології та природних ресурсів термінів видачі дозволу на спеціальне водокористування встановлених законодавством України. Також вважає, що розрахунок збитку здійснено із суттєвими порушеннями чинного законодавства.

Також з матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016р. ПАТ "Укргідроенерго", Замовник, уклало Договір про надання послуг № св.-70Д/2016 з ТОВ НВП "Дніпроенергосталь", Виконавець, за яким останній зобов`язувався за завданням Замовника за результатами проведеної процедури закупівлі та в установлені Договором строки надати послуги з розроблення гранично допустимих концентрацій скидів забруднюючих речовин у р. Дніпро та отримання дозволу на спеціальне водокористування філії "Дніпровська ГЕС" ПАТ "Укргідроенерго".

Згідно додатку № 2 до договору "Календарний графік" Виконавець протягом 30 днів з дати початку надання послуг зобов`язувався в т.ч. зібрати вихідні дані для оформлення клопотання про видачу дозволу на СВК, сформувати пакет документів для отримання дозволу та погодити дозвіл на СВК з Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації.

Відповідно до додатку № 3 до договору "Технічне завдання" одним із завдань сторонами визначено 1.3 Отримання дозволу на спец водокористування. Підставою для виконання - закінчення терміну дії дозволу на СВК для філії в 2016 році (п. 2). Отримання дозволу на СВК: збір вихідних даних для оформлення клопотання про видачу дозволу, формування пакету документів для отримання дозволу, подання та подальшу супроводження пакету документів до отримання дозволу (п. 3.5). Терміни виконання: 90 календарних днів з дати початку надання послуг (п. 4).

03.10.2016р. Відповідач направив ТОВ НВП "Дніпроенергосталь" повідомлення про готовність до виконання вказаного Договору від 03.10.2016р.

Згідно опису вхідного пакету документів (справа № 102Е-0087), що надано адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя для отримання адміністративної послуги - дозволу на спеціальне водокористування, датою надходження документів від філії "Дніпровська ГЕС" ПАТ "Укргідроенерго" є 17.11.2016р. До переліку наданих документів входили: 1. Заява; 2. Клопотання про узгодження умов і одержання дозволу на СВК ; 3. Розрахунок потреби у воді; 4. Схема водозабору; 5. Нормативи ГДС; 6. Звіт про використання води (2-ТП водгосп.); 7. Інформація про виконання заходів, передбачених попереднім дозволом; 8. Договір на приймання стічних вод у системі каналізації; 9. Довідка з ЄДРПОУ. Також зазначено, що суб`єкт надання адміністративних послуг Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації орієнтовно прийме рішення 17.12.2016.

Листом від 21.12.2016р. Департамент екології та природних ресурсів Запорізької ОДА повідомив ТОВ НВП "Дніпроенергосталь" про те, що розглянувши звернення від 22.11.2016 № 708 щодо розгляду та затвердження проекту нормативів гранично допустимого скиду (ГДС) забруднюючих речовин із зворотними водами (далі - Проект) Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» для філії «Дніпровська ГЕС», Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації повідомляє, що проект попередньо розглянуто, рішення щодо можливості його затвердження буде прийнято при розгляді пакету документів про видачу дозволу на спеціальне водокористування, згідно з п. 14 «Порядку розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та переліку забруднюючих речовин, скидання яких нормується», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 № 1100.

Отже, вказаний лист направлено понад 30-денний строк та він не містив відмови у видачі дозволу чи будь-яких вказівок на недостатність або недоліки поданих для видачі дозволу документів.

Матеріалами справи підтверджується та визнається обома сторонами , що Відповідач отримав новий дозвіл на СВК №1020/Зап з терміном дії з 13.01.2017 по 31.12.2019.

Приймаючи рішення у цій справі суд враховує наступне.

Як закріплено в ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави, а вищеописане свідчить про порушення інтересів держави, та, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, прокурор вважає обов`язком представляти інтереси держави в суді.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею ст. 66 Конституції України та ст. ст. 49, 153 ГК України визначено, що кожний зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від «Про охорону навколишнього природного середовища» 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

За приписами ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).

Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізовує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 01.06.2021 № 256, Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин, додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря (п.п. 4 п. 2 розділ II), розраховує розмір шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції (п. 10 розділ II). (редакція Положення на час проведення перевірки).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Південного округу (Запорізька та Херсонська області), затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20 лютого 2023 № 31 Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області), (далі - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами Позивача, що він в силу закону наділений повноваженнями на проведення перевірки щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та розміру збитків до відшкодування у разі виявлення порушень.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 до ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

В силу приписів 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України передбачено, що водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст., ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види.

Статтею 4-1 вищезазначеного закону визначено основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру.

Отже, суб`єкти господарювання зобов`язані отримувати дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» одним з основних принципів охорони навколишнього природного середовища є пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності.

Отже, закріплений обов`язок держави забезпечувати екологічну безпеку і підтримувати екологічну рівновагу на території України у взаємозв`язку з закріпленим в законі принципом щодо обов`язковість додержання екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності дає підстави для висновку про наявність прямого державного інтересу у забезпеченні реалізації зазначених положень. З метою мінімізації ризиків та зменшення негативних наслідків від недотримання зазначених положень, державні органи повинні діяти у найкоротші строки, оскільки порушення вимог екологічної безпеки може призвести до некерованих незворотних наслідків (Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 922/3025/20).

Стаття 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Ч. 3 цієї статті визначено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено термін «водокористувач» - фізична або юридична особа, яка здійснює водокористування та терміну «водокористування» - використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Статтею 42 Водного кодексу України розкрито перелік суб`єктів водокористування, за яким водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.

Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов`язковим.

П. 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачені обов`язки водокористувачів за якими останні зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

П. 7 цієї ж статті передбачений обов`язок водокористувача здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами;

Статтею 48 Водного кодексу України визначено поняття спеціального водокористування. Так, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Статтею 30 Водного кодексу України передбачено, що збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають рентну плату за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об`єкти, які встановлюються Податковим кодексом України.

Відповідно ст. 255.1 Податкового кодексу України (ПКУ) платниками рентної плати за спеціальне використання води є суб`єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Статтею 255.3. ПКУ визначено, що об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі.

Відповідно ст. 255.3.1 ПКУ об`єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води без її вилучення з водних об`єктів для потреб гідроенергетики є фактичний обсяг води, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії.

Статтею 255.5.3. ПКУ визначено, що ставки рентної плати за спеціальне використання води на р. Дніпро встановлюються у таких розмірах: для потреб гідроенергетики - 12,95 гривні за 10 тис. куб. метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій.

Статтею 110 Водного кодексу України передбачено випадки настання відповідальності за порушення водного законодавства та визначено її види.

Так, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до приписів ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності зараховуються на розрахункові рахунки місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища за місцем вчинення правопорушення.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Разом з тим суд враховує і наступне.

Частиною 2 статті 49 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі використання води водних об`єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Строк видачі дозволу на спеціальне водокористування або надання письмового повідомлення про відмову в його видачі становить не більше тридцяти календарних днів з дня надходження на розгляд заяви та відповідних документів.

Органи, зазначені у частині другій цієї статті, зобов`язані протягом п`яти календарних днів з дня надходження заяви на отримання дозволу на спеціальне водокористування надіслати завірені ними копії відповідних документів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Центральні органи виконавчої влади, зазначені у частині п`ятій цієї статті, зобов`язані протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня одержання копій документів надати безоплатно органам, що приймають рішення про видачу дозволу на спеціальне водокористування, свої висновки щодо можливості його видачі.

Пунктом 14 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» передбачено, що прийняття від суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи заяви про одержання (переоформлення, одержання дубліката, анулювання) документа дозвільного характеру здійснюється адміністратором у центрі надання адміністративних послуг.

Порядок отримання заяв на надання адміністративної послуги, строки передачі документів суб`єкту надання адміністративної послуги передбачено Примірним регламентом центру адміністративних послуг, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №588 від 01.08.2013.

Таким чином, законодавством визначені цілком конкретні порядок та строки для надання або відмови у наданні дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідний пакет документів для отримання дозволу подано адміністратору ЦНАП м. Запоріжжя 17.11.2016. Перелік поданих документів зазначено в описі вхідного пакета документів. Адміністраторам сформовано справу №102е-0087 та зазначено, що суб`єкт надання адміністративних послуг Департамент екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації орієнтовно прийме рішення 17.12.2016.

Однак, після подачі документів ні Виконавець, ні Відповідач не отримували ніяких повідомлень або вимог про необхідність надання додаткових документів, усунення наявних недоліків тощо. Документи, подані до ЦНАПу не поверталися, рішення про відмову у видачі дозволу не приймалося. Причини зволікання Департаментом екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації під час видачі дозволу на спеціальне водокористування Відповідачу не повідомлені.

З наведеного вбачається, що Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації було достеменно відомо, що 31.12.2016 спливає термін дії попереднього дозволу Відповідача на спеціальне водокористування №0232/Зап терміном дії з 05.05.2014 по 31.12.2016, проте, ним не вжито заходів щодо своєчасного оформлення та видачі Відповідачу нового дозволу на наступні 3 роки за його своєчасно та заздалегідь поданою заявою та пакетом документів.

Статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначено поняття принципу мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що несвоєчасне отримання Відповідачем дозволу на спеціальне водокористування обумовлено виключно порушенням відповідним дозвільним органом вимог закону (процедурними порушеннями, порушеннями строку та зволіканням) щодо видачі такого дозволу Відповідачу, який своєчасно звертався для його оформлення, а тому дія спеціального дозволу на спеціальне водокористування продовжена за принципом мовчазної згоди.

При цьому отримання Відповідачем дозволу на спеціальне водокористування після його звернення до уповноваженого державного органу вже не залежало від волі Відповідача, який виконав свій обов`язок і своєчасно звернувся за отриманням нового дозволу, а тому вказане виключає його вину у спірних правовідносинах.

Дійсно, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Касаційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 922/3174/21.

Оцінюючи доводи сторін суд також виходить з того, що згідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року «Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. №459» та відповідно до ст.49 Водного кодексу України, видача або відмова у видачі дозволу на спеціальне водокористування здійснюється протягом 30 календарних днів з дня надходження заяви та документів, необхідних для видачі дозволу.

Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування №1020/Зап було видано Дніпровській ГЕС на підставі первинно поданих документів з порушенням вказаного 30-денного строку лише 13.01.2017 року, при тому що законодавчо відведений термін на його видачу сплив 17.12.2016 року.

За таких обставин, надання дозволу на СВК або відмова в його наданні повинна оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом дозвільного органу, що ним своєчасно зроблено не було, і він не розглянув у передбаченому законодавством порядку та спосіб звернення Відповідача та не прийняв відповідне управлінське рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, на думку суду, в даному випадку за відсутності своєчасно та належним чином оформленого дозволу Відповідачу на СВК чи рішення Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької ОДА про відмову у його видачі є саме протиправною бездіяльністю уповноваженого державного органу.

Отже, враховуючи викладене суд констатує, що у спірних правовідносинах відсутня протиправна поведінка Відповідача та як такі завдані збитки, оскільки на підставі поданих Відповідачем документів до дозвільного органу за принципом мовчазної згоди строк дії попереднього дозволу Відповідача було продовжено, а отже відсутні підстави для твердження і про причинний зв`язок та вину Відповідача у неотримання дозволу, і, як наслідок - відсутність завданої шкоди, а тому і підстав для її відшкодування в порядку ст.1166 ЦК України, на яку посилається Позивач.

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.

Інші доводи Позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, з огляду на визначені Позивачем підстави та предмет позову, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на Позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення оформлено та підписано у повному обсязі: 12.10.2023.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.