Ухвала

від 17.10.2023 по справі 910/4546/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/4546/23За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «ДІПРОЗВ`ЯЗОК»

про стягнення 3 278 625, 09 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Севериненко К.Р.

Представники учасників справи:

від позивача: Гаврилов Є.Ю.;

від відповідача: Бабенко С.М.; Капруненко С.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «ДІПРОЗВ`ЯЗОК» (надалі відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 3 278 625, 09 грн, з яких: 2 290 065, 42 грн основний борг, 334 539, 52 грн пеня, 72 118, 62 грн 3% річних та 581 901, 53 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором № 311981 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 18.10.2018, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

05.04.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/4546/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 30.05.2023.

25.04.2023 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

03.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечує проти доводів відповідача викладених у відзиві.

У підготовче засідання 03.05.2023 з`явились сторони. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 витребувано докази в порядку ст.74 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 30.05.2023.

11.05.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

29.05.2023 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові пояснення.

У підготовче засідання 30.05.2023 з`явились сторони. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.06.2023.

30.05.2023 від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку для надання пояснень та документів витребуваних ухвалою суду.

19.06.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

У підготовче засідання 20.06.2023 з`явились сторони. Суд, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача про продовження строку для надання пояснень і документів витребуваних ухвалою суду та долучив подані 29.05.2023 документи і пояснення до матеріалів справи. Також у засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом, із урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2023 відкладено підготовче засідання в справі на 22.08.2023 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача докази.

24.07.2023 від представника позивача Лопатіна К.О. на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення до матеріалів справи та пояснення.

17.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача та подані документи, в яких просить залишити вказані пояснення позивача від 24.07.2023 без розгляду та постановити окрему ухвалу щодо можливої підробки доказів посадовими особами КП «Київтеплоенерго».

У підготовче засідання 22.08.2023 з`явились сторони. В засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом, із урахуванням думки представника відповідача, протокольною ухвалою задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 відкладено підготовче засідання в справі на 04.10.2023 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача письмові пояснення та докази.

18.09.2023 від представника позивача Лопатіна К.О. на виконання вимог ухвали суду надійшли письмові пояснення та докази.

28.09.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про залишення поданих позивачем документів та позовної заяви без розгляду.

03.10.2023 від представника позивача Лопатіна К.О. надійшло клопотання про призначення економічної судової експертизи.

У підготовче засідання 04.10.2023 з`явились представники сторін. Суд, протокольною ухвалою в порядку ст. 74 ГПК України, витребував у позивача копію трудового договору №45-К від 30.04.2018 та відклав підготовче засідання на іншу дату.

12.10.2023 від представника позивача на виконання ухвали суду надійшли письмові пояснення.

12.10.2023 від відповідача надійшли клопотання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи та економічної експертизи.

У підготовче засідання 17.10.2023 з`явились представники сторін. Протокольною ухвалою судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 17.08.2023 про постановлення окремої ухвали. Також у засіданні представники відповідача просили задовольнити клопотання про залишення заяв позивача та позову без розгляду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.

Положеннями частин 1, 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) установлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Наведені положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи: як в порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Отже, представництво інтересів Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (позивача) в справі № 910/4546/23 у суді може здійснювати: адвокат як представник юридичної особи; керівник або інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва і що має підтверджуватись статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

У свою чергу, довіреністю (дорученням) можуть підтверджуватись повноваження в суді лише адвоката (крім малозначних справ).

Представництво юридичної особи в цивільних правовідносинах не є тотожним процесуальному представництву учасника справи в судовому процесі.

При цьому підписання та подання заяви чи клопотань є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи;

Отже, до Єдиного державного реєстру включається інформація щодо осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особами, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо, є Бінд В.Є. - керівник.

Разом з тим, наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №303/4297/20).

Так, від імені позивача до суду були подані заяви від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 та клопотання про призначення економічної судової експертизи від 29.09.2023 за вих.№30/7/1/10599, які підписані Лопатіним К.О.

Однак, доказів наявності в Лопатіна К.О.- директора СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» повноважень представляти інтереси позивача в порядку самопредставництва суду не надано, а додані до матеріалів справи: довіреність №16/03/23-01 від 16.03.2023, наказ від 30.04.2018 за №_45-к, наказ від 27.08.2018 за №226, не є підтвердженням такого права відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України. Також позивачем не надано доказів наявності в Лопатіна К.О. статусу адвоката для підтвердження повноважень у порядку представництва.

Як зазначено судом вище в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Надання довіреності на представника саме по собі виключає самопредставництво юридичної особи (відповідний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду: від 09.06.2020 у справі №917/751/19, від 16.12.2020 у справі № 917/855/20, від 28.04.2022 у справі № 914/3293/20, у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 у справі № 910/25456/15 тощо).

Особа, яка представляє юридичну особу за довіреністю і виконує процесуальні дії на підставі повноважень, наданих їй довіреністю, виступає від імені цієї особи - довірителя, а не в порядку самопредставництва. З огляду на викладене представник, звертаючись до суду від імені керівника на підставі виданої ним довіреності, не діє у такому разі як законний представник в порядку самопредставництва. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16.

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи без додаткового уповноваження. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №9901/39/20, у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 922/1264/20.

Проте, як було встановлено судом, до заяв від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 та клопотання про призначення економічної судової експертизи від 29.09.2023 за вих.№30/7/1/10599 не додано належних доказів на підтвердження повноважень у Лопатіна К.О., яким підписані вказані документи, діяти в порядку самопредставництва. Не надано таких доказів і на виконання ухвали суду від 22.08.2023.

Суд дослідивши положення про структурний підрозділ «Енергозбут» Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», директором якого є Лопатін К.О., зазначає, що останнє не містить пунктів, які б давали Лопатіну К.О. право діяти в порядку самопредставництва від імені позивача без додаткового уповноваження, а згідно п.п.4.3.8. положення керівник структурного підрозділу лише на підставі довіреності може представляти підприємство в судових органах, яка як зазначено судом вище не є доказом самопредставництва.

При цьому суд наголошує, що наказ від 27.08.2018 за №226 не є документом, в розумінні положень ст.56 ГПК України, який підтверджує повноваження особи діяти в порядку самопредставницва.

Отже, суд доходить висновку, що заяви від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 та клопотання про призначення економічної судової експертизи від 29.09.2023 за вих.№30/7/1/10599 від імені позивача підписані неуповноваженою особою.

Згідно з ч. 4 ст. 170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи те, що заяви від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 та клопотання про призначення економічної судової експертизи від 29.09.2023 за вих.№30/7/1/10599 подані без додержання вимог щодо підписання її уповноваженими представниками сторін, а саме позивача, вони підлягають поверненню без розгляду.

За приписами частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, ухвалами суду від 20.06.2023 та від 22.08.2023 витребувано в позивача докази і пояснення, встановлено строк для їх надання.

При цьому судом було неодноразово попереджено позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів позов відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України може бути залишений без розгляду.

Як вказано судом вище, зокрема, заяви від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 повертаються судом без розгляду, з огляду на подання їх неуповноваженою особою.

Одночасно суд зазначає, що згідно з матеріалами справи від імені позивача мають право діяти керівник Бінд В.Є., а також представники Гаврилов Є.Ю., Ярмоленко С.В. та Твердохліб А.С., які приймали безпосередньо участь у підготовчих засіданнях суду.

Однак ні позивач, ні його уповноважені представники, в порушення приписів процесуального законодавства, витребувані судом докази не надали.

Згідно з частиною 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 7 липня 1989 року в справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 4 жовтня 2001 року в справі "Тойшлер проти Германії".

Тягар доказування за позовом процесуальним Законом покладено на позивача. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 9 статті 81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об`єктивно оцінити їх поважність. При цьому поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об`єктивних, тобто незалежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов`язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року в справі №910/13094/17 та в постанові Північного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2021 року в справі №910/18781/20.

Позивачем не наведено та не доведено поважних причин, які об`єктивно від нього не залежали, з урахуванням конкретних обставин справи, або які унеможливлювали чи істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій щодо належного виконання вимог ухвал суду.

Суд акцентує увагу на те, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Ненадання позивачем витребуваних доказів, а також пояснень щодо можливості чи неможливості їх надання, перешкоджає вирішенню спору по суті з урахуванням вимог статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності.

Отже, вказана бездіяльність позивача перешкоджає вирішенню спору та подальшому розгляду справи та свідчить про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Суд звертає увагу, що одним із елементів поняття справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який також включає принцип змагальності процесу, що полягає у наданні рівних процесуальних можливостей сторонам у захисті їхніх прав і законних інтересів.

За приписами ст. 7 ГПК України господарський суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.

У п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" (Заява № 65518/01) від 06.09.2005 року викладено правову позицію, відповідно до якої принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі Ruiz-Mateos). Тобто, невід`ємним принципом права на змагальний судовий процес є надання кожній стороні в судовому провадженні можливості розглянути й оспорити будь-який доказ чи твердження, наведені з метою справити вплив на рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в справі Perez deRada Cavanilles проти іспанії (№ 2809095, рішення від 28.10.1998) зазначає, що право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права в законі доступу не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками, як існування процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

У даному випадку право на суд не можна визнати обмеженим. У зв`язку із невиконанням позивачем ухвал суду, позивачем були створенні перешкоди для з`ясування вважливих для вирішення справи обставин. У той же час, залишення позову без розгляду відповідно до процесуального закону не є перешкодою для позивача подати такий позов повторно з дотриманням всіх вимог передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи невиконання позивачем ухвал суду від 20.06.2023 та від 22.08.2023, оскільки ненадання витребуваних судом документів перешкоджає вирішенню спору по суті, суд задовольняє клопотання відповідача та залишає позовну заяву без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У той же час за змістом частини 4 статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.170, 226, 232, 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «ДІПРОЗВ`ЯЗОК» про залишення листів позивача без розгляду та залишення позову без розгляду задовольнити.

2.Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заяви від 24.07.2023 за вих.№30/7/1/8157, від 13.09.2023 за вих.№30/7/1/10035 та клопотання про призначення економічної судової експертизи від 29.09.2023 за вих.№30/7/1/10599, з копіями доданих до них документів, без розгляду

3. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «ДІПРОЗВ`ЯЗОК» про стягнення 3 278 625, 09 грн залишити без розгляду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена у встановленому законодавством України порядку.

Повний текст складено та підписано 20.10.2023.

СуддяЯ.А.Карабань