Рішення

від 11.10.2023 по справі 910/10440/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.10.2023Справа № 910/10440/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/10440/23

за позовом Фізичної особи - підприємця Манорика Василя Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

до Державного комерційного підприємства "Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Фролівська, буд. 4; ідентифікаційний код: 03187691)

про стягнення 3 991 414,89 грн

Представники сторін:

від позивача: Нечай Р.В., ордер серії АІ № 1379026 від 30.06.2023;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Манорик Василь Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства (далі - відповідач) про стягнення 3 991 414,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 46 від 03.09.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

05.07.2023 позивачем сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, яка 05.07.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10440/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.08.2023.

У підготовче засідання 16.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 16.08.2023 судом було оголошено перерву до 13.09.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/10440/23 призначено на 13.09.2023.

У підготовче засідання 13.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 13.09.2023 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.10.2023.

У судове засідання 11.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У судовому засіданні 11.10.2023 суд, після виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступу та резолютивну частини ухвали про заміну відповідача його правонаступником.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.10.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.09.2012 між Фізичною особою - підприємцем Манориком Василем Івановичем (постачальник) та Київським експериментальним протезно-ортопедичним підприємством (покупець) було укладено Договір поставки № 46 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Асортимент та ціна на товар, що поставляються, визначаються на підставі видаткових накладних постачальника, погоджених покупцем, які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору поставка замовленого товару здійснюється постачальником протягом не більше 30 днів з моменту отримання відповідного замовлення або протягом строку, визначеного у самому замовленні.

Моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна).

Згідно з пунктами 5.2, 5.3 Договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 (п. 8.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 2 від 11.05.2016 до Договору).

Пунктом 8.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 3 від 05.08.2020 до Договору, передбачено, що в разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії Договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія Договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік на тих же умовах.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань він протягом тривалого часу постачав відповідачу товар, який останній приймав, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконував неналежним чином, внаслідок чого залишилися неоплаченими окремі партії товару загальною вартістю 3 991 414,89 грн.

Листом № 44/01 від 26.01.2023 голова комісії з припинення Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства повідомив позивача про те, що наказом Міністерства соціальної політики України від 11.01.2023 № 10 ухвалено рішення реорганізувати Київське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство шляхом його перетворення на Державне комерційне підприємство "Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство", а також про встановлений строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог.

У відповідь позивач листом № 4 від 13.02.2023 повідомив про наявність у Київського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства перед ним заборгованості за Договором в сумі 3 991 414,89 грн, на підтвердження чого надав Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2022.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 3 991 414,89 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару за Договором загальною вартістю 4 008 841,38 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками видаткові накладні № РН-0000046 від 31.03.2020 на суму 25 433,40 грн, № РН-0000091 від 20.08.2020 на суму 345 092,00 грн, № 11 від 27.01.2021 на суму 75 052,00 грн, № 16 від 04.02.2021 на суму 130 000,00 грн, № 20 від 08.02.2021 на суму 39 918,50 грн, № 28 від 15.02.2021 на суму 47 026,40 грн, № 30 від 16.02.2021 на суму 26 120,48 грн, № 32 від 23.02.2021 на суму 132 000,00 грн, № 38 від 10.03.2021 на суму 70 290,00 грн, № 84 від 11.03.2021 на суму 307 190,00 грн, № 42 від 22.03.2021 на суму 33 854,00 грн, № 44 від 25.03.2021 на суму 132 000,00 грн, № 49 від 02.04.2021 на суму 25 660,00 грн, № 54 від 12.04.2021 на суму 26 707,50 грн, № 61 від 20.04.2021 на суму 9 176,00 грн, № 68 від 11.05.2021 на суму 33 980,00 грн, № 78 від 20.05.2021 на суму 25 600,00 грн, № 80 від 27.05.2021 на суму 23 395,00 грн, № 88 від 07.06.2021 на суму 24 560,00 грн, № 95 від 23.06.2021 на суму 62 258,00 грн, № 102 від 01.07.2021 на суму 278 544,00 грн, № 103 від 01.07.2021 на суму 18 606,00 грн, № 128 від 02.08.2021 на суму 88 364,00 грн, № 132 від 12.08.2021 на суму 61 647,70 грн, № 141 від 26.08.2021 на суму 29 829,30 грн, № 146 від 02.09.2021 на суму 41 102,00 грн, № 156 від 22.09.2021 на суму 95 920,00 грн, № 169 від 11.10.2021 на суму 58 560,00 грн, № 174 від 21.10.2021 на суму 21 352,50 грн, № 179 від 27.10.2021 на суму 166 587,60 грн, № 11 від 20.01.2022 на суму 1 052 824,00 грн, № 78 від 01.06.2022 на суму 24 410,00 грн, № 90 від 15.06.2022 на суму 67 960,00 грн, № 101 від 22.06.2022 на суму 52 800,00 грн, № 107 від 01.07.2022 на суму 82 155,00 грн, № 130 від 12.08.2022 на суму 9 236,00 грн, № 155 від 19.09.2022 на суму 39 245,00 грн та № 177 від 26.10.2022 на суму 224 385,00 грн.

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами в пункті 5.2 Договору порядку розрахунків, зобов`язання відповідача з оплати товару мало бути виконане протягом 30 календарних днів з дня його поставки.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд встановив факт часткової оплати відповідачем товару, поставленого позивачем на виконання умов Договору, на загальну суму 207 453,13 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією банківської виписки по рахунку позивача, які, як стверджує позивач, він зарахував як у погашення минулих зобов`язань відповідача, так і поточних.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18).

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 991 414,89 грн заборгованості є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

На користь цього також свідчить підписаний без будь-яких взаємних зауважень та скріплений печатками сторін Акт звірки розрахунків за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, належним чином засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.

Суд відзначає, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Чинне законодавство не містить вимоги про те, що в акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 03.12.2020 у справі № 904/1161/20).

З огляду на викладене, оскільки неналежне виконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 991 414,89 грн визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 3 991 414,89 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 47 896,98 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 0,01 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного комерційного підприємства "Київське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство" (Україна, 04070, м. Київ, вул. Фролівська, буд. 4; ідентифікаційний код: 03187691) на користь Фізичної особи - підприємця Манорика Василя Івановича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 3 991 414 (три мільйони дев`ятсот дев`яносто одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 47 896 (сорок сім тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 98 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.10.2023

Суддя О.В. Нечай