Рішення
від 05.10.2023 по справі 910/7316/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023Справа № 910/7316/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

2) Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області,

до 1) Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія"

про визнання недійсним рішення та договору, застосування наслідків недійсності

Представники:

від прокуратури: Гаврилюк О.М.

від позивача-1: Федорова О.В.;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача-1: Мунтян О.Л. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - позивач 1) та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі-позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі-відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" (далі-відповідач-2), в якому просить суд:

- визнати недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом № 1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель «Prozorro» за кодом ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи Бердянської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (визначення переможця) від 28.03.2017;

- визнати недійсним договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 щодо закупівлі послуг «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)», укладений між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно- будівельне управління «Промбудколія» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 679 392, 00 грн, а з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», одержані ним за рішенням суду 679 392, 00 грн стягнути в дохід держави в особі Східного офісу Держаудитслужби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення публічних закупівель в системі «ProZorro» на закупівлю послуг були допущені порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати торгів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у задоволенні клопотання Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області про відстрочення сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області - залишено без руху. Встановлено Керівнику Бердянської окружної прокуратури Запорізької області строк для усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2023 та 31.05.2023 до суду надійшли заяви Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області про усунення недоліків позовної заяви, зокрема в поданій до суду заяві 31.05.2023 прокурором наведені обгрунтовані пояснення щодо заявленої вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 679 392, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.07.2023.

21.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому, зокрема зазначає, що на момент проведення процедури закупівлі послуг та укладення договору відповідач-1 не міг дізнатись, що ТОВ «РБУ «Промбудколія» та ПП «Владікос» під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою. Також, відповідач-1 зазначає, що приписами спеціального закону не передбачено визнання договору про закупівлю недійсним з підстав порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгодджених дій.

23.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач-2 підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та зазначає, що підставою подачі позову є результат перевірок/досліджень проведених органами прокуратури в межах наданих законом повноважень, а не результати державного фінансового контролю органів Держаудитслужби. Також, позивач-2 просив суд здійснювати розгляд справи без участі представників Офісу.

27.06.2023 до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (сформоване в системі «Електронний суд»).

27.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду прокуратура подала відповідь на відзив, в якій прокурор зазначає, що придбання Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" послуг проведено за відсутності конкуренції, оскільки дії відповідача-2 полягали в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору.

Також, прокуратура подала заперечення на пояснення позивача-2, в яких зазначає, що Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, проте такого захисту не здійснює.

03.07.202023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач-2 підтримує заявлені прокуратурою вимоги та, зокрема, зазначає, що у зв`язку з тим, що процедура закупівлі здійснювалась через спеціальний електронний майданчик та більшість процесів відбувались автоматично, ДП «АМПУ» не знало і не могло знати про недобросовісність учасників закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2023 відмовлено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/7316/23.

У судовому засіданні 06.07.2023, розглянувши заявлене прокурором у позовній заяві клопотання про залучення до участі у справі Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Однак суд не вбачає яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, враховуючи, що Відділенням за результатами розгляду антимонопольної справи №58/25-19 було винесено рішення № 58/7-рш від 06.05.2020, яке переглядалось в судовому порядку та законність вказаного рішення підтверджено постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі №908/1256/20, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про залучення третьої особи.

Також, у судовому засіданні 06.07.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 10.08.2023.

17.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач-1 подав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначає, що спірний договір виконаний у повному обсязі та відповідач-1 розрахувався за нього власними коштами, без використання бюджетних коштів, що на думку відповідача-1, також свідчить про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

19.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від прокуратури надійшли письмові пояснення, в яких прокурор зазначає, що вчинення ТОВ «РБУ «Промбудколія» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання послуг за рахунок коштів державного підприємства за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендера її видимості.

21.07.2023 до суду надійшло клопотання Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (сформоване в системі «Електронний суд»).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/7316/23 призначено на 07.09.2023.

У судовому засіданні 07.09.2023 оголошено перерву до 05.10.2023.

05.10.2023 до суду надійшли додаткові пояснення Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в яких відповідач-1 вказує, що позовна заява підписана та подана до суду прокурором в інтересах неналежних позивачів, у зв`язку з чим вказаний позов підлягає залишенню без розгляду відповідпо до п 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У цьому судовому засіданні представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник позивача-1 просив розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник позивача-2 у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Крім того, у поданих до суду 23.06.2023 письмових поясненнях позивач-2 просив суд здійснювати розгляд справи без участі представників Офісу.

Представник відповідача-2 у судове засідання також не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач-2 повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем-2 не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Межигірська, буд. 83, м. Київ, 04080, проте, до суду повернулися конверти з ухвалами суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача-2 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача-2 не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.

Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.

Так, прокурор зазначає, що пред`явлення позову у даному випадку зумовлено порушенням інтересів держави в бюджетній сфері, оскільки вчинення ТОВ «РБУ «Промбудколія» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендера, призвело до придбання послуг за рахунок коштів державного підприємства за відсутності конкуренції.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.06.2015 № 460 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2022 № 1400) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Одним із основних завдань Мінінфраструктури є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері автомобільного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту, надання послуг поштового зв?язку; у сфері розвитку, будівництва, реконструкції тa модернизації інфраструктури авіаційного, залізничного, морського та внутрішнього водного транспорту (п.п. 1, 2 п. 3 Положення).

Крім того, відповідно до наданих повноважень до сфери управління Мінінфраструктури у сфері морського транспорту належить Державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.05.2013 № 301, у редакції наказу від 18.05.2021 № 288, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» є державним унітарним підприємством та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (Уповноважений орган управління).

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Згідно п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями якого є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів.

Наказом Держаудитолужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Східний офіс Держаудитслужби, відповідно до якого основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької та Кіровоградської областей та у складі Офісу утворюються як структурні підрозділи, в т.ч. управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області.

Тож, Східний офіс Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Запорізької області.

Як вбачається з матеріалів справи, Бердянською окружною прокуратурою листом від 02.02.2023 № 50-189Вих-23 було повідомлено Міністерства інфраструктури України про існування порушення інтересів держави у зв`язку з укладенням договору за наслідками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для визнання його недійсним. Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Крім того, листом від 06.04.2023 № 50/2-701ВИХ-23 прокурор повторно звернувся до Міністерства інфраструктури України.

Однак, позивач-1 інформацію щодо вжитих заходів спрямованих на усунення виявлених порушень, шляхом звернення до суду, не надав.

Також, Бердянською окружною прокуратурою 02.02.2023 на адресу Східного офісу Держаудитслужби та Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області було скеровано лист № 50/2-205вих-23 щодо вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

Східним офісом Держаудитслужби листом від 14.02.2023 № 040431-18/1043-2023 повідомлено щодо невизначеності законодавством можливості подання позову органом державного фінансового контролю про визнання у судовому порядку недійсними договорів та додаткових угод, укладених за результатами проведеної процедури закупівлі.

В свою чергу, Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області листом від 20.02.2023 № 040831-17/558-2023 повідомило прокурора, що органами державного фінансового контролю заходи реагування шляхом пред`явлення позову до суду не вживались та не плануються.

Прокурор вказує, що у даному випадку органами уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах - Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східним офісом Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області не було вжито заходів необхідного захисту держави - не пред`явлено до суду позов про визнання недійсними рішення про визначення переможця процедури закупівлі та договору № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017, як таких, що суперечать інтересам держави та, відповідно, застосування наслідків його недійсності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Керівником Бердянської окружної прокуратури Запорізької області було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому відсутні підстави для залишення позову без розгляду.

Тож, звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що Бердянською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 14.03.2017 в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» придбано за спрощеною закупівлею послуги «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)» (код ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи) (ідентифікатор закупівлі UA-2017-03-14- 000332-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-03-14-000332-b.

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 571 654,48 грн., без ПДВ.

Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб`єкти господарювання: ТОВ «РБУ «Промбудколія» з пропозицією 566 610,00 грн. та ПП «Владікос» з пропозицією 571 000, 00 грн.

Критерієм вибору переможця була ціна.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «РБУ «Промбудколія», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням з визначення переможця, оформленого протоколом № 1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель «Prozorro» за кодом ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» від 28.03.2017, переможцем процедури відкритих торгів визначено ТОВ «РБУ «Промбудколія», тендерна пропозиція із сумою 566 610,00 грн. без ПДВ якого відповідала технічним вимогам, установленим у тендерній документації замовника. Цим рішенням вирішено акцептувати пропозицію ТОВ «РБУ «Промбудколія».

У зв?язку з викладеним, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір. Як наслідок, між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБУ «Промбудколія» укладено договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 про закупівлю послуг: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)».

Умовами вказаного договору визначено, що виконавець зобов?язується надати послуги у відповідності з Технічним завданням, а Замовник - оплатити послуги.

Ціна договору складає 679 932, 00 грн. з ПДВ (п. 3.1. договору).

Прокурор вказує, що наразі договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2018 та випискою за поточним рахунком клієнта Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Таким чином, відповідачем-1 за договором № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 на рахунок ТОВ «РБУ «Промбудколія» перераховано кошти у загальній сумі 679 932, 00 грн.

Однак, рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 визнано, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» та Приватне підприємство «Владікос» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881) ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (оголошення UA-2017- 03-14-000332-b), проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (п. 10 резолютивної части рішення Відділення № 58/7-рш).

Вказане рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 було оскаржено Приватним підприємством «Владікос» в судовому порядку.

Так, рішенням Господарського суду Запорізкьої області від 16.04.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 908/1256/20 у задоволенні позову Приватного підприємства «Владікос» про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 №58/7-рш - відмовлено.

Прокурор вказує, що законність рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 №58/7-рш підтверджено рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/10207/21 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія», зокрема штраф у розмірі 490 000, 00 грн. до загального фонду Державного бюджету України, накладений рішенням адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19.

Тобто, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» не було оскаржено рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 в судовому порядку.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України при прийнятті рішення від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 та Господарським судом Запорізкьої області, який залишив без змін вказане рішення, встановлено що ТОВ «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія», яке обрано переможцем аукціону, вчинило порушення передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881) ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (оголошення UA-2017- 03-14-000332-b), проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», а тому прийняте Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" рішення з визначення переможця за результатами вищевказаної торгів є незаконним та підлягає визнанню недійсним, як і укладений правочин - договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 щодо закупівлі послуг "Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)", із застосуванням наслідків недійсності такого правочину.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм дає змогу дійти висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин). Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі можуть здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

У відповідності до п. 20 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації (п. 30 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі").

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники - органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі заінтересовані особи. Для проведення відкритих торгів має бути подано не менше двох тендерних пропозицій (ст. 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України "Про публічні закупівлі", замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель у порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме: оголошення про проведення конкурентних процедур закупівель, тендерну документацію та проект договору про закупівлю, зокрема оголошення про проведення відкритих торгів - не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про публічні закупівлі", електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам, обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням непорушності даних про учасників і їхніх пропозицій під час проведення процедури закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій.

Електронна система закупівель під час отримання тендерних пропозицій повинна забезпечувати фіксацію дати та точного часу отримання тендерних пропозицій та неможливість доступу будь-яких осіб до отриманих тендерних пропозицій (їх частин) до моменту настання дати і часу кінцевого строку подання та розкриття таких пропозицій, зазначених в оголошенні про проведення процедури закупівлі.

Під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій і здійснення їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до приписів ст. 11 Закону України "Про публічні закупівлі", для організації та проведення процедур закупівель замовник утворює тендерний комітет (комітети) або визначає уповноважену особу (осіб). Тендерний комітет діє на засадах колегіальності та неупередженості.

Склад тендерного комітету та положення про тендерний комітет затверджуються рішенням замовника. Уповноважена особа (особи) здійснює свою діяльність на підставі укладеного з замовником трудового договору (контракту) або розпорядчого рішення замовника. Уповноважена особа повинна мати вищу освіту.

Тендерний комітет або уповноважена особа (особи): планує закупівлі, складає та затверджує річний план закупівель; здійснює вибір процедури закупівлі; проводить процедури закупівель; забезпечує рівні умови для всіх учасників, об`єктивний та чесний вибір переможця; забезпечує складання, затвердження та зберігання відповідних документів з питань публічних закупівель, визначених цим Законом; забезпечує оприлюднення інформації та звіту щодо публічних закупівель відповідно до Закону; здійснює інші дії, передбачені цим Законом.

Рішення тендерного комітету або уповноваженої особи оформлюється протоколом. У рішенні відображаються результати поіменного голосування членів комітету, присутніх на засіданні тендерного комітету, з кожного питання. Протокол підписується всіма членами комітету, присутніми на його засіданні, або всіма уповноваженими особами. У разі відмови члена тендерного комітету або однієї з уповноважених осіб підписати протокол про це зазначається у протоколі з обґрунтуванням причин відмови.

Судом встановлено, що 14.03.2017 Бердянською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» придбано за спрощеною закупівлею послуги «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)» (код ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи) (ідентифікатор закупівлі UA-2017-03-14- 000332-b), доступне за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2017-03-14-000332-b.

Участь у вказаних відкритих торгах прийняли два суб`єкти господарювання: ТОВ «РБУ «Промбудколія» з пропозицією 566 610,00 грн. та ПП «Владікос» з пропозицією 571 000, 00 грн.

У зв?язку з викладеним, між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РБУ «Промбудколія» укладено договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 про закупівлю послуг: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)».

Вказаний договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 виконаний обома сторонами в повному обсязі, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю від 03.01.2018 та випискою за поточним рахунком клієнта Бердянської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Разом з тим, 06.05.2020 адміністративною колегією Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №58/7-рш у справі № 58/25-19 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Відповідно до пункту 10 цього рішення визнано, що, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» та Приватне підприємство «Владікос» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881) ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (оголошення UA-2017- 03-14-000332-b), проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (п. 10 резолютивної части рішення Відділення № 58/7-рш).

Рішенням Господарського суду Запорізкьої області від 16.04.2021 у справі № 908/1256/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 908/1256/20 у задоволенні позову Приватного підприємства «Владікос» про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 №58/7-рш - відмовлено.

Судом у справі № 908/1256/20 встановлено, що:

- Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на виконання завдань, покладених Законом України «Про Антимонопольний комітет», проведено дослідження дотримання законодавства про захист економічної конкуренції під час проведених Бердянською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (у системі електронних торгів Прозорро) процедур закупівель, зокрема «поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881) ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (ідентифікатор закупівлі UA-2017-03-14-000332-b) (надалі - Процедура закупівлі 4).

- У зв`язку з тим, що за результатами проведеного дослідження виявлені ознаки вчинення ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 04.10.2019 № 58/35-р розпочато розгляд справи № 58/25-19;4

- під час розгляду справи Відділенням встановлено, що у зазначених процедурах закупівель приймали участь суб`єкти господарювання: ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" (Процедури закупівлі 1-8);

- аналіз конкурсних пропозицій ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" (третя особа у справі № 908/1256/20) та ПП "Владікос" (позивач у справі № 908/1256/20) та інших матеріалів, отриманих відділенням під час дослідження , виявив обставини, які свідчать про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів Процедур закупівель 1-8;

- ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" під час підготовки документації для участі у Процедурах закупівель 1 - 8, проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі»;

- внаслідок узгодженості поведінки ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" право на укладення договору за результатами Процедур закупівель 1 - 8 одним з учасників (ТОВ «РБУ «Промбудколія») одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати цих закупівель;

- узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених замовником торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції»;

- доказами, зібраними у справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності факторів, що об`єктивно могли вплинути на поведінку ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" не спростовується висновок адміністративної колегії Відділення про те, що дії ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос", які полягали у: наявності господарських відносин між ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос"; завантаженні тендерних пропозицій, вході до системи «Prozorro» під час електронного аукціону з одних точок доступу до мережі Інтернет, що належать одній особі; використанні ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" одних і тих ІР-адрес для доступу до системи «Інтернет- банкінг», що належать одній особі; залученні одного і того ж працівника ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос"; використанні спільних засобів зв`язку ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос"; узгодженні цінової поведінки ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос"; схожості в оформленні документів, наданих ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" є узгодженою поведінкою, що стосується спотворення результатів Процедур закупівель 1- 8, проведених у 2016 - 2017 роках Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (ідентифікатори закупівель [UA-2016-09-07-000017-b], [UA-2016-10-12-000764-b], [UA-2016-10-12-000330-с], [UA-2017-03-14-000332-b], [UA-2017-03-14-000191-c], [UA-2017-03-14-000357-а), [UA-2017-03-14-000160-c], [UA-2017-08-29-000045-b]).

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Запорізкьої області від 16.04.2021 у справі № 908/1256/20, залишеному без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 908/1256/20, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що закупівля здійснюється за принципом добросовісної конкуренції серед учасників.

Слід зазначити, що змагальність продавців - учасників конкурентних процедур закупівель, ґрунтується на непевності щодо інших учасників та їх поведінки і зумовлює необхідність кожним з учасників пропонування кращих умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники торгів домовляються між собою щодо умов своїх тендерних пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Оскільки замовник обмежений у ході здійснення процедури торгів лише тими пропозиціями, які подані, то у разі якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, тобто вибір переможця закупівлі на принципах прозорої конкурентної процедури.

Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Антиконкурентні узгоджені дії в силу Закону характеризується антиконкурентною домовленістю між кількома (щонайменше двома) суб`єктами господарювання щодо їхньої поведінки на торгах. Метою антиконкурентних узгоджених дій на торгах, як правило, є підвищення ціни закупівлі вище конкурентного рівня, що зазвичай близька, дорівнює чи перевищує очікувану вартість.

За змістом ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб`єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб`єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб`єктами господарювання додаткових зобов`язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб`єктів господарювання на ринку без об`єктивно виправданих на те причин.

При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору

Узгодження дій між суб`єктами господарювання в процесі здійснення державних закупівель усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спростовує результат, тобто порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При цьому за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

Змагальність учасників процедур закупівель ґрунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умов за найнижчими цінами. Така ж правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 27.02.2018 у справі № 910/17389/6, від 07.08.2018 у справі № 924/978/17, 27.03.2018 у справі № 910/8144/15-г.

Одночасно, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція міститься постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/8144/15-г, від 27.02.2018 у справі № 910/17389/16, від 28.02.2018 у справі № 910/28569/15, від 28.02.2018 у справі № 910/28569/15.

Отже, у даному випадку ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" під час підготовки документації для участі в аукціоні діяло не самостійно, а узгоджувало свої дії та не змагалося з іншими учасниками аукціону, за умови, що конкуренція є одним з основних принципів проведення аукціонів.

Унаслідок узгодженості поведінки ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" з іншим учасником (ПП "Владікос") право на укладення договору за результатами Аукціону у процедурі закупівлі-4 одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати Аукціону.

Узгодивши свою поведінку та цінові пропозиції, подані в пакетах аукціонної документації, ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" тим самим усунуло конкуренцію та змагальність між учасниками аукціону, а отже, спотворило результати проведеного Аукціону у процедурі закупівлі-4, порушивши право на отримання найбільш ефективного для Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", результату, а відтак вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За змістом частин 1 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплено підстави визнання договору про закупівлю недійсним, а саме договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 32 та абзацом восьмим частини третьої статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

При вирішенні справ у спорах про визнання недійсними договорів відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, зокрема частини 3 цієї норми, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (зокрема постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17).

Закон не визначає прямо підстави для недійсності результатів аукціону. Водночас, узгоджені дії учасників аукціону та відсутність реальної конкуренції унеможливлює прозорий та відкритий аукціон із закупівлі послуг «Поточни ремонт стрілочного переведення № 58», чим порушуються інтереси держави та суспільства, суд вважає, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є підставою для визнання недійсними результатів аукціону, що зумовлює недійсність укладеного з переможцем договору відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання відповідача-1 на те, що порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, не є підставою недійсності правочину не приймаються судом до розгляду, оскільки частиною 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст договору не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що відповідно свідчить про неможливість в даному випадку обмежуватися виключно положеннями спеціалізованого закону.

Суд зазначає, що аукціон є способом укладення договору на найбільш вигідних для замовника умовах, і необхідність дотримання антимонопольно-конкурентного законодавства обумовлюється як його обов`язковістю, так і загальними принципами, з додержанням яких здійснюється укладення правочинів.

Суд зауважує, що узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює та спростовує результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

Відтак, дії відповідача-2 були безпосередньо спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

Таким чином, завідомо суперечлива мета дій відповідача-2 полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

З огляду на викладене суд погоджується з доводами прокурора відносно того, що у діях ТОВ "Ремонтно- будівельне управління "Промбудколія" вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з метою усунення конкуренції під час проведення зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору.

Тож, порушення порядку проведення аукціону з підстав участі в ньому двох учасників, що вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є підставою для визнання в судовому порядку недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом № 1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель "Prozorro" за кодом ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (визначення переможця) від 28.03.2017.

Суд зазначає, що отримання відповідачем-1 послуг з поточного ремонту стрілочного переведення № 58 (інв. №3881), відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками цього тендера її видимості. Поведінка ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" під час участі в аукціоні явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель. Тому договір, укладений за підсумками закупівель, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам з умислу ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 33 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем процедури закупівлі, після прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю.

Враховуючи викладене суд погоджується з твердженнями прокурора, що спірний договір укладено внаслідок прийняття рішення, за результатами розгляду тендерних пропозицій щодо процедури закупівлі послуг, оформленого протоколом № 1, складений на засіданні постійно діючої робочої групи Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" з визначення результатів допорогових закупівель, які відбулися з порушенням чинного законодавства з огляду на узгоджені антиконкурентні дії учасників торгів.

Неправомірна поведінка, що мала місце на стадії проведення процедури закупівлі та прийняття спірного рішення не може мати правомірного наслідку - укладення договору, а тому позовні вимоги про визнання договору № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 недійсним є також обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

В пункті 31 постанови від 26 травня 2023 року у справі №905/77/21, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, враховуючи необхідність формування однакового підходу щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 ЦК України), а також з огляду на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, об`єднана палата не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в раніше ухваленій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №906/1061/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин здійснення публічної закупівлі, однак з урахуванням актуальних правових висновків, сформульованих в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, вважає за необхідне уточнити зазначений висновок в аспекті ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача. Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

Приймаючи рішення в цій частині суд враховує, що ч.ч. 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Згідно з частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (такий правовий висновок викладено в пунктах 80- 82 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в ст. 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину, визнаного таким судом, є обов`язковими та не можуть бути проігноровані його сторонами.

Цивільний кодекс України встановлює особливі правові наслідки такої недійсності правочинів.

У відповідності до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір наразі є виконаним та оплаченим.

Однак, незважаючи на притягнення ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" до відповідальності у вигляді накладення штрафу, негативні наслідки укладеного з відповідачем-2 договору залишаються не усунутими.

Замовником та однією стороною спірного договору є Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", яке на момент проведення процедури закупівлі та укладення договору не могло знати, що ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос" під час підготовки документації в процедурі закупівлі діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.

Крім того, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" у відзиві на позовну заяву повідомило, що на момент проведення процедури закупівлі послуг та укладення договору відповідач-1 не міг дізнатися про вчинення антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників торгів - ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та ПП "Владікос".

З огляду на викладене, вказаним вище підтверджується, що ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого отримало кошти в сумі 679 392, 00 грн. Наведене вище свідчить про наявність у відповідача 2 умислу на укладення спірного договору, який суперечить інтересам держави й суспільства, з метою отримання прибутку.

Враховуючи наявність умислу лише у ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія", як сторони оспорюваного договору, одержані ним кошти у сумі 679 392, 00 грн за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору, а отримані нею за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави, що відповідає приписам ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Таким чином, оскільки вимога прокурора про визнання спірного договору недійсним поєднана із вимогою про застосування наслідків недійсного правочину, а тому є належним способом захисту порушеного права, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме: вищевказані кошти повинні бути повернуті Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", а отримані ним за рішенням суду кошти - стягнуті в дохід держави.

При цьому, суд зазначає, що Державне підприємство "Адміністрація морських портів України", є самостійною юридичною особою, яке належить до сфери управління Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Грошові кошти у розмірі 679 392, 00 грн за договором № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 були перераховані Бердянською філією державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь ТОВ "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія" та, виходячи з приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України, суд вважає, що подальше стягнення коштів у розмірі 679 392, 00 грн в дохід держави є належним засобом захисту інтересів держави. Судом враховано, що Держаудитслужба реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, проте не є стороною спірного правочину, не здійснювало фінансування відповідача-1 та відповідач-1 не перебуває у сфері управління Держаудитслужби.

Щодо дотримання прокурором строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17.

Згідно норм ч. 1 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Відповідно до приписів ч. 2 вказаної статті при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Нормами ст. 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у тому числі за заявами суб?єктів господарювання, громадян, об?єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Тобто, саме рішенням Комітету/Відділення встановлюється факт порушення антиконкурентного законодавства.

Так, безпосередньо у рішенні адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020 № 58/7-рш у справі № 58/25-19 визнано, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління «Промбудколія» та Приватне підприємство «Владікос» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: «Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881) ДК 021:2015: 45450000-6 - Інші завершальні будівельні роботи (оголошення UA-2017- 03-14-000332-b), проведених Бердянською філією Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (п. 10 резолютивної части рішення Відділення № 58/7-рш).

При цьому, виключні повноваження здійснювати системну оцінку та кваліфікацію дій суб?єктів господарювання у справах шодо порушення законодавства про економічну конкуренцію належать органам Антимонопольного комітету України (ст. ст. 7, 19 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

Отже, факт порушення законодавства при проведенні спірного аукціону встановлено у рішенні Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.05.2020. Тож, стверджувати про порушені інтереси держави та відповідне право можна лише починаючи з 06.05.2020.

В свою чергу, Керівник Бердянської окружної прокуратури Запорізької області звернувся до суду з даною позовною заявою у 04.05.2023, тобто в межах трирічного строку позовної давності щодо пред`явлення позову.

При цьому, згідно приписів частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, яка наразі відсутня в матеріалах справи.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтно- будівельне управління "Промбудколія", як особу внаслідок неправомірних дій якої, під час участі у аукціоні виник даний спір.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Керівника Бердянської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі: Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення з визначення переможця, оформленого протоколом № 1 засідання постійно діючої робочої групи з визначення результатів допорогових закупівель через електронну систему закупівель "Prozorro" за кодом ДК 021:2015 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (визначення переможця) від 28.03.2017.

3. Визнати недійсним договір № 26-В-БЕФ-17 від 12.04.2017 щодо закупівлі послуг "Поточний ремонт стрілочного переведення № 58 (інв. № 3881)", укладений між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Бердянської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельне управління "Промбудколія".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно- будівельне управління "Промбудколія" (вул. Межигірська, буд. 83, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код -34607649) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр. Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код - 38727770) в особі Бердянської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (вул. Горького, буд. 6, м. Бердянськ, Запорізька обл., 71112, ідентифікацій код - 38728360) 679 392 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн 00 коп., а з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (пр. Берестейський, буд. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код - 38727770)), одержані ним за рішенням суду 679 392 (шістсот сімдесят дев`ять тисяч триста дев`яносто дві) грн 00 коп. стягнути в дохід держави.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно- будівельне управління "Промбудколія" (вул. Межигірська, буд. 83, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код -34607649) на користь Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, буд. 29 а, м. Запоріжжя, 69057, ідентифікаційний код - 02909973) 15 566 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 98 коп. - судового збору.

6. В іншій частині позову - відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 16.10.2023.

Суддя Щербаков С.О.


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	05.10.2023
Оприлюднено	24.10.2023
Номер документу	114318479
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними надання послуг

Щербаков С.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.10.2023 по справі 910/7316/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/7316/23

Рішення від 05.10.2023

Рішення
від 05.10.2023 по справі 910/7316/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА