Рішення

від 05.10.2023 по справі 910/6493/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2023Справа № 910/6493/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

1) Північного офісу Держаудитслужби,

2) Державного агентства водних ресурсів України,

3) Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 6181920,01 грн

представники учасників процесу:

від прокуратури: Галась О.М.

від позивача 1: Омельченко Б.Л.

від позивача 2:не з`явились

від позивача 3: не з`явились

від відповідача: Слободяник І.П.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" про визнання недійними додаткових угод від 20.01.2021 №1, №2, від 12.02.2021 №3, від 30.04.2021 №5, від 11.06.2021 №6, від 30.11.2021 №8 до договору від 16.12.2020 №1715 про постання електричної енергії споживачу та стягнення 6181920,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому підлягають визнанню недійсними, а надмірно перераховані кошти підлягають стягненню на користь головного розпорядника бюджетних коштів - Державного агентства водних ресурсів України.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

15.05.2023 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла заява про продовження процесуального строку, а саме про продовження прокурору процесуального строку на 20 днів, встановленого ухвалою суду від 01.05.2023 для усунення недоліків позовної заяви.

З огляду на те, що прокурором подано заяву про продовження процесуального строку до його закінчення, враховуючи наведені прокурором причини неможливості виконання вимог ухвали у визначений строк, суд задовольнив заяву прокурора про продовження процесуального строку.

18.05.2023 через відділ діловодства суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6493/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.06.2023.

20.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем в порядку ст. 90 ГПК України поставлені питання до позивачів.

Протокольною ухвалою від 22.06.2023 підготовче засідання відкладено на 13.07.2023.

28.06.2023 від прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій також надані відповіді на питання відповідача.

13.07.2023 через електронну пошту суду від прокуратури надійшли письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 13.07.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 10.08.2023.

13.07.2023 від позивача-1 надійшли пояснення щодо позову, у яких надано відповіді на питання відповідача.

19.07.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшли письмові пояснення.

26.07.2023 через систему Електронний суду від позивача-2 надійшла зава про розгляд справи без участі представника.

09.08.2023 від прокуратури через електронну пошту суду надійшла заява про зміну правового обґрунтування позову в частині вимог про стягнення грошових коштів.

У підготовчому засіданні судом прийнято до розгляду заяву про зміну правового обґрунтування позову та постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.09.2023.

14.08.2023 через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла заява про зміну правового обґрунтування позову, яка раніше надійшла через електронну пошту суду та прийнята судом.

14.09.2023 судове засідання відкладено на 05.10.2023.

Присутні у судовому засіданні представник позивача-1 та прокурор підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

Представники позивачів 2 та 3 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 05.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів 16.12.2020 між Міжрегіональним офісом захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" був укладений договір № 1715 про постачання електричної енергії споживачу, предметом якого визначено електричну енергію в кількості 16000000 кВт/год, вартістю 29559999,00 грн.

В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, зокрема:

- 20.01.2021 укладено додаткову угоду № 1, якою зменшено загальний обсяг товару , здійснено його диференціацію по класам та місцю поставки, а також збільшено ціну за одиницю товару;

- 20.01.2021 укладено додаткову угоду № 2, якою зменшено загальний обсяг товару та збільшено ціну за одиницю товару на 9,99 % від ціни, узгодженої в додатковій угоді № 1;

- 12.02.2021 укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено загальний обсяг товару та збільшено ціну за одиницю товару на 9,99 % від ціни, узгодженої в додатковій угоді № 2;

- 30.04.2021 укладено додаткову угоду № 4, якою внесено зміни до банківських реквізитів відповідача;

- 30.04.2021 укладено додаткову угоду № 5 від 30.04.2021у зв`язку зі зменшенням обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків, ціна за одиницю товару при цьому зменшилась у порівнянні з додатковою угодою № 3, однак постачання за ціною, визначеною в додатковій угоді № 5 не здійснювалось;

- 11.06.2021 укладено додаткову угоду № 6, якою збільшено ціну договору, при цьому зменшено ціну за одиницю товару;

- 16.09.2021 укладено додаткову угоду № 7, якою виправлено технічну описку допущену в преамбулі додаткової угоди № 1;

- 30.11.2021 укладено додаткову угоду № 8 у зв`язку із набранням чинності постанов НКРЕКП від 06.08.2021;

- 30.11.2021 укладено додаткову угоду № 9, якою дію договору в частині постачання електричної енергії припинено з 01.12.2021.

Прокурор зазначає, коливання ціни товару на ринку при укладенні додаткових угод №1 та №2 від 20.01.2021, № 3, від 12.02.2021 до договору від 16.12.2020 № 1715 сторонами договору не обґрунтовано та документально належним чином не підтверджено, а довідки Черкаської торгово-промислової палати не свідчать про коливання ціни у бік збільшення у відповідному відсотковому пропорційному відношенні на дату підписання договору та на дати з яких сторони узгодили внесення змін (01.01.2021 та 21.01.2021), що вказує на порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та безпідставну зміну істотних умов договору.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 203, 215, 216, 217 ЦК України додаткові угоди від №1 та №2 від 20.01.2021, № 3, від 12.02.2021 до договору від 16.12.2020 № 1715 мають бути визнані недійсними в судовому порядку.

Недійсними в судовому порядку мають бути також визнані і додаткові угоди №5 від 30.04.2021, №6 від 11.06.2021 та №8 від 30.11.2021, оскільки встановлена ними ціна за одиницю товару є збільшеною ціною від ціни договору з урахуванням недійсності попередніх додаткових угод, а при їх укладанні не надавалося документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення та перевищено поріг 10%, передбачений Законом України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням викладеного прокурором заявлені вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 та № 2 від 20.01.2021, № 3 від 12.02.2021, № 5 від 30.04.2021, № 6 від 30.11.2021, № 8 від 30.11.2021 до договору № 1715 про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020.

Крім того, з урахуванням заяви про зміну правового обґрунтування заявлено вимогу про стягнення 6181920,01 грн на користь розпорядника бюджетних коштів - Державного агентства водних ресурсів України, які набуті відповідачем без достатніх правових підстав, внаслідок незаконного та необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару.

У відповіді на відзив Вишгородська окружна прокуратура не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, з огляду на таке:

- відповідач, складаючи комерційну пропозицію від 16.12.2020, зазначив у ній тарифи, які не були актуальні на момент складання комерційної пропозиції та укладення договору, оскільки не підлягали застосуванню 01.01.2021;

- при укладенні додаткової угоди № 1 лише змінено обсяг товару, а також введена додаткова диференціація (розподіл) обсягу товар (електроенергії) за класами напруги, чого не було передбачено договором;

- порядку зміни ціни у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів умовами договору не передбачено;

- експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати № О-4 від 06.01.2021 не може вважатись належним доказом на підтвердження факту коливання ціни на товар, так як не підтверджує коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди № 2 в порівнянні з датою підписання договору, а лише відображає коливання середньозважених цін з 01.01.2021 по 06.01.2021.

Позиція позивачів.

Позивач-1, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Позивач-2 у заяві, поданій через систему Електронний суд, зазначив, що позовні вимоги прокурора підтримує.

Позивач-3 пояснень щодо доводів, викладених у позові, не надав.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав:

- умови договору змінювались (укладались додаткові угоди) в порядку, встановленому ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до умов п. 5.11, 13.1, 13.6 договору;

- тарифи на розподіл та передачу електричної енергії у випадку їх підняття повністю оплачуються споживачами;

- прокурором не надано жодного доказу, що інші учасники не мали намір піднімати ціну електричної енергії;

- додаткові угоди в частині зміни обсягу поставки електроенергії є законними, їх підписання не мало наслідком порушення прав споживача;

- підняття вартості електроенергії обґрунтовувалось висновками Черкаської торгово-промислової палати;

- додаткові угоди були спрямовані не лише на підняття, а й на зменшення ціни на електроенергію;

- збільшення ціни за електроенергію не мало наслідком збільшення вартості електроенергії за договором;

- обмеження розміру збільшення вартості електроенергії за договором за однією додатковою угодою у розмірі 10% стосується лише підняття ціни на електроенергію на ринку, а не збільшення розміру тарифів на передачу та розподіл електроенергії;

- споживач не оплачував постачальнику енергію, яка не була поставлена;

- з позовної заяви не зрозуміло, на якій підставі прокурор просить стягнути грошові кошти на користь Державного агентства водних ресурсів України, з яким у відповідача не було жодних правовідносин.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

21.09.2020 Міжрегіональним офісом захисних масивів дніпровських водосховищ опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-09-21-001066-b про закупівлю ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія у кількості 16000000 Кіловат/година.

Кінцевим строком подання тендерних пропозицій встановлено 22.10.2020.

У відкритих торгах взяли участь 5 учасників.

Відповідно до протоколу розкриття тендерних пропозицій від 26.11.2020 переможцем торгів визнано TOB "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС".

16.12.2020 між Міжрегіональним офісом захисних масивів дніпровських водосховищ (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" (постачальник) укладено договір № 1715 про постання електричної енергії споживачу (далі договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу (код ДК 021:2015-09310000-5 Електрична енергія (Електрична енергія) для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Обсяг товару становить 16 000 000 кВт/год (п. 2.2 договору).

Строк (термін) поставки товару з 01 січня 2021 по 31 грудня 2021 (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 5.1 договору ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 24 633 332,50 грн., крім того ПДВ - 4 926 666,50 грн., а всього з ПДВ - 29 559 999,00 грн.

У п. 5.2 договору сторони погодили, що спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

У Додатку № 2 до договору "Комерційна пропозиція" сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.01.2021 року становить 1,53958328125 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год.

Відповідно до п. 2 Комерційної пропозиції спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії: за нерегульованим тарифом на електроенергію: ціна визначаються за підсумками розрахункового періоду та включають в себе:

- ціну електричної енергії, як товару з урахуванням вартості послуг постачальника, пов`язаних з постачанням електричної енергії;

- регульовані тарифи: на послуги з передачі електроенергії, установлений НКРЕКП, який на дату формування тендерної документації складав 0,24023 за 1 кВт/год без ПДВ; на послуги з розподілу електричної енергії, які на дату формування тендерної документації складали: для об`єктів, підключених до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі": 1 клас напруги - 0,06824 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, 2 клас напруги - 0,28584 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ; для об`єктів, підключених до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі": 1 клас напруги - 0,15710 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ, 2 клас напруги - 0,59913 грн. за 1 кВт/год без урахування ПДВ;

- податки та збори, в тому числі ПДВ.

Згідно з пп. 15 п. 7.2 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містить дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на період укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на початок періоду постачання) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на період письмового звернення постачальника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово- промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальні сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару на момен письмового звернення постачальника щодо зміни ціни та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на день укладення цього договору (допускається надання документального підтвердження щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тошо) за одиницю товару в межах 10 днів щодо дати укладення цього договору), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами.

В будь-якому випадку підвищення цін за одиницю товару здійснюється з урахуванням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

У п. 13.1 договору сторони погодили, що останній набирає чинності з 01.01.2021 після підписання сторонами та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) і укладається на термін до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 13.6. договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару за умови, що така ціна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, а умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються у договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

20.01.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої, у зв`язку із зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії (постанова НКРЕКП від 09.12.2021 №2353), тарифу на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (постанова НКРЕКП від 09.12.2021 №2370), на послуги з розподілу електричної енергії ПРАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (постанова НКРЕКП від 09.12.2021 №2369), на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", сторони дійшли згоди внести зміни в п. 2.2 та в п. 5.1 договору.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 20.01.2021 загальний обсяг товару за цим договором складає 14 991 591 кВт/год: 11 243 693 кВт/год для об`єктів 1 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; 3 654 200 кВт/год для об`єктів 2 класу, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 93 698 кВт/год для об`єктів 2 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.01.2021 становить 1,64314328125 за 1 кВт/год без урахування, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 1,9717719375 грн. за 1 кВт/год.

Також 20.01.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли згоди викласти п. 2.2 договору та додаток № 2 до договору в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.01.2021 загальний обсяг товару за цим договором складає 13629958 кВт/год: 10222468 кВт/год для об`єктів 1 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; 3322302 кВт/год для об`єктів 2 класу, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 85188 кВт/год для об`єктів 2 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.01.2021 становить 1,807293295 за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ 2,168751954грн. за 1 кВт/год.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди № 2 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 06.01.2021 № О-4, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України на 01 січня 2021 року 910,48 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України на 06 січня 2021 року 1103,89 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни + 21,24 %.

12.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої сторони на підставі п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дійшли згоди викласти п. 2.2 договору та додаток № 2 до договору в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 12.02.2021 загальний обсяг товару за цим договором складає 12 468 030 кВт/год: 9 351 022 кВ/год для об`єктів 1 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; 3 039 082 кВт/год для об`єктів 2 класу, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; 77 926 кВт/год для об`єктів 2 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

У п. 5 додаткової угоди № 3 сторони дійшли згоди, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до її укладення, а саме з 21.01.2021.

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.01.2021 становить 1,807293295 за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ 2,168751954грн. за 1 кВт/год; з 21.01.2021 становить 1,987841895 за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 2,385410274 грн. за 1 кВт/год.

В обґрунтування наявності підстав для внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угод № 3 надано Експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 02.02.2021 № О-111, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за 20 днів січня 2021 (01-20 січня) 1369,37 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за ІІІ декаду січня 2021 (21- 31 січня) 1622,23 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни 18,47 %.

30.04.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 5, відповідно до якої сторони на підставі п. 1 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 2.3. договору дійшли згоди викласти п. 2.2 п. 5.1 договору в новій редакції.

Відповідно до п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 30.04.2021 загальний обсяг товару за цим договором складає 12 224 885 кВт/год.

Згідно з п. 5.1 договору в редакції цієї додаткової угоди ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 24 149 997,47 грн., крім того ПДВ - 4 829999,50 грн., а всього з ПДВ 28979996,97 грн.

11.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 6, відповідно до якої сторони на підставі п. 5 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п.п. 5 п. 13.6 договору дійшли згоди викласти п. 5.1 договору та додаток № 2 до договору в новій редакції.

Згідно з п. 5.1 договору в редакції цієї додаткової угоди ціна цього договору встановлюється в національній валюті України та становить 23976360,67 грн., крім того ПДВ - 4 79572,13 грн., а всього з ПДВ 28771632,80 грн.

Відповідно до п. 1 Комерційної пропозиції у редакції вищезазначеної додаткової угоди сторони погодили, що ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) з 01.01.2021 становить 1,807293295 за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ 2,168751954грн. за 1 кВт/год; з 21.01.2021 становить 1,987841895 за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього з ПДВ - 2,385410274 грн. за 1 кВт/год; з 01.05.2021 становить 1,95992 грн за 1 кВт/год без урахування ПДВ, крім того ПДВ -20%, а всього з ПДВ - 2,351904 грн за 1 кВт/год.

16.09.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 7, якою викладено преамбулу додаткової угоди № 1 в новій редакції.

30.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 8, відповідно до якої у зв`язку з набранням чинності постанов НКРЕКП від 06.08.2021 №1246 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПрАТ "ДТЕК Київській регіональні електромережі" та від 06.08.2021 №1245 "Про встановлення тарифів на послуги з розподіл електричної енергії ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та зміною тарифів на послуги розподілу електричної енергії з 01.09.2021, сторони дійшли згоди на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", п. 13.6 договору сторони дійшли згоди викласти п.2. додатку №2 до договору "Комерційна пропозиція" в новій редакції.

30.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 9, відповідно до п. 2 якої договір припиняє свою дію в частині постачання електричної енергії з 01.12.2021, а зобов`язання споживача щодо розрахунків за фактично поставлену електричну енергію залишаються чинними до повного їх виконання.

Протягом 2021 року відповідач поставив позивачу-3 електроенергію у кількості 12 216 482 кВт/год на суму 28 751 869,75 грн, що підтверджується актами приймання-передачі товарної продукції: № 345 від 31.01.2021, № 346 від 31.01.2021, № 700 за лютий 2021, № 1064 за березень 2021, № 1365 від 30.04.2021, № 1802 від 15.06.2021, № 2131 від 26.07.2021, № 2520 від 20.08.2021, № 2899 від 15.09.2021, № 3102 від 20.10.2021, № 399 від 19.11.2021, № 4355 від 15.12.2021.

Позивач-3 перерахував відповідачу кошти за поставлену електроенергію у розмірі 28 751 869,75 грн, на підтвердження чого до позовної заяви надано відповідні копії платіжних доручень.

Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ прокурор зазначає, що додаткові угоди №№ 1,2 від 20.01.2021 та №3 від 12.02.2021 року, а як наслідок, додаткові угоди №5 від 30.04.2021, № 6 від 11.06.2021 та № 8 від 30.11.2021 укладені з порушеннями вимог ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного, прокурор просить визнати недійсними зазначені вище додаткові угоди та стягнути з відповідача на користь головного розпорядника бюджетних коштів - Державного агентства водних ресурсів України грошові кошти в сумі 6181920,01 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

У пункті 35 постанови Великої Палати Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 наведено висновок: "держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді".

У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила: "Відповідно до частини 3 статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу".

У п.79-80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 визначено, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ

Відповідно до частин 4 статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 цього Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пунктів 8 та 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред`явити обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

З урахуванням наведеного, Північний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Як вбачається з матеріалів справи, Північним офісом Держаудитслужби за результатами проведеного моніторингу закупівлі UA-2020-09-21-001066-b встановлено порушення процедури закупівлі в частині укладення додаткових угод № 1 та № 2 від 20.01.2021, що мають ознаки недійсності.

Висновком Північного офісу Держаудитслужби від 10.09.2021, з огляду на встановлені порушення законодавства у сфері закупівель, керуючись статтями 2 та 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" зобов`язано замовника розірвати договір в цілому.

Вишгородською окружною прокуратурою листом від 13.01.202 №54-344вих-23 повідомлено Північний офіс Держаудитслужби про необхідність звернутись до суду з відповідним позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів або повідомити про причини, що перешкоджають захисту порушених інтересів держави.

Листом від 23.01.2023 № 262625-17/597-2023 Північний офіс Держаудитслужби повідомив, що законодавством не передбачено можливості звернення офісу до суду з позовом про визнання недійсними рішень тендерного комітету та договорів.

Отже, зі змісту вказаних листів слідує, що позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомив прокурор.

Незвернення Північного офісу Держаудитслужби до суду з відповідним позовом свідчить про неналежне виконання останнім покладених на нього повноважень щодо належного захисту інтересів держави.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах № 924/1237/17, № 906/296/18, № 927/1058/21.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ та Державного агентства водних ресурсів України, то суд зазначає таке.

Звертаючись із даним позовом прокурор вказує на те, що зміна ціни договору внаслідок добросовісної конкуренції та зловживань робить результат закупівлі знівельованим та тягне за собою неефективне використання коштів державного бюджету, що також є очевидним порушенням принципів процедури закупівлі, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, том захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Відповідно до Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 393, Державне агентство водних ресурсів України (Держводагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Основними завданнями Держводагентства є: реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Відповідно до п. 5 Положення від 20.08.2014 № 393, Держводагентство з метою організації своєї діяльності: організовує планово-фінансову роботу в апараті Держводагентства, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку.

Згідно з Положенням про Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ, затвердженого Наказом Державного агентства водних ресурсів України від 19.12.2019 №766 - Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агентства водних ресурсів України.

Відповідно до п. 12 вказаного положення Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Відповідно до ст.2 та Додатку № 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" Державне агентство водних ресурсів України відноситься до головних розпорядників бюджетних коштів.

13.03.2023 Вишгородська окружна прокуратура звернулась до Держводагенства з листом №54-1678вих-23, з пропозицією звернутись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів.

У відповідь на вказаний лист Держводагенство листом від 16.03.2023 № 1288/10/11-23 повідомлено, про відсутність коштів для сплати судового збору за подання позовної заяви та не висловлено заперечень проти представництва інтересів держави у цьому спорі Вишгородською окружною прокуратурою.

Також 13.01.2023 Вишгородська окружна прокуратура звернулась до Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ з листом №54-340вих23, у якому просила звернутись до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів.

У відповідь на вказаний лист Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ повідомив, що вважає недоцільним подання позову.

Така позиція зазначених вище уповноважених органів не відповідає вимогам законодавства та свідчать про невиконання ними своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, суд зазначає, що незалежно від причин сам по собі факт не звернення до суду органу, який би мав захищати інтереси держави, свідчить про наявність обґрунтованих підстав для захисту порушених інтересів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес.

Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на обставини щодо обізнаності Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ про порушення інтересів держави, суд встановив, що вимоги Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України щодо підстав звернення прокурором з позовом до суду в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ України були дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Укладаючи 16.12.2020 договір № 1715 про постачання електричної енергії споживачу, сторони обумовили усі істотні умови

Так, виходячи з умов договору та умов Комерційної пропозиції постачальника сторонами погоджено кількість електричної енергії 16000000кВт/год, ціну електричної енергії - 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год та ціну договору - 29 559 999,00 грн з ПДВ.

Водночас, 20.01.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1, якою змінено істотні умови договору, зокрема сторонами зменшено кількість товару з 16000000 кВт/год до 14991591 кВт/год, введено додаткову диференціацію (розподіл) обсягу товару (електроенергії) за класами напруги, та збільшено ціну за одиницю товару - з 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год до 1,9717719375 грн. за 1 кВт/год.

Підставою для укладення вказаної додаткової угоди № 1 зазначено постанови НКРЕКП від 09.12.2020 № 2353, 2370, 2369, пункт 7 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (з урахуванням виправлень, внесених додатковою угодою № 7).

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Внесення змін до договору на підставі п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" є правомірним у разі зміни тарифів на передачу та/або розподіл електричної енергії, яка мала місце у період з моменту укладення основного договору до моменту укладення додаткової угоди

Подібної позиції дотримуються апеляційні суди у постановах від 12.09.2023 у справі № 924/578/23, від 21.06.2023 у справі 924/1009/22, від 26.09.2023 у справі 924/536/23.

Крім того, порядок такого внесення змін (у разі зміни тарифів) має бути визначений сторонами в укладеному договорі.

Судом встановлено, що 09.12.2020 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанови № 2353, 2370, 2369, які оприлюднені на офіційному сайті Регулятора 10.12.2021.

В той же час, суд зазначає, що договір укладено сторонами 16.12.2020, а спірна додаткова угода № 1 укладена 20.01.2021.

В свою чергу, постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які стали підставою для внесення змін, шляхом укладення додаткової угоди № 1, прийнятті 09.12.2020.

З огляду на викладене, зміни в тарифах на електроенергію (послуги з передачі і розподілу), які внесені повноважним державним органом, набрали чинності ще до укладення основного договору та мали бути враховані в ньому, а внесення змін, які відбулися ще до підписання договору, свідчить про порушення вимог п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

На момент укладення договору № 1715 про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020, за результатами процедури закупівлі, відповідачу було відомо про невигідність його укладення згідно змісту поданої тендерної пропозиції, однак підписавши договір, відповідач погодився з його умовами, у тому числі щодо ціни товару.

Тобто на момент підписання договору № 1715 про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020 відповідач був обізнаний про постанови НКРЕКП від 09.12.2020, якими змінено тарифи, тобто така зміна відбулась ще до укладення договору, а не в період з моменту укладення договору до моменту внесення змін в договір.

Оскільки зміна тарифів відбулась та була відома відповідачу ще до підписання договору, то вказане не може вважатись законною підставою для внесення змін до договору.

Жодних змін тарифів з моменту укладення договору про закупівлю та до моменту укладення оскарженої додаткової угоди не відбулося.

Суд враховує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі 903/383/22.

На переконання суду, відповідач, підписуючи договір та погоджуючи його істотні умови, повинен був оцінити можливість виконання зобов`язання щодо поставки електричної енергії станом на 16.12.2020, а тому підписання 20.01.2021 додаткової угоди № 1 з посиланням на збільшення тарифу, який був відомий і діяв на час укладення договору, не може свідчити про дотримання сторонами приписів п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, як встановлено судом, п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає, що внесення змін в договір у зв`язку зі зміною тарифів можливе у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

За умовами пп.7 п. 13.6. договору сторони домовились, що зміна умов цього договору допускається у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

В той же час, умовами укладеного договору сторони не погодили та не встановили порядку зміни ціни у випадку зміни регульованих цін (тарифів) і нормативів.

Отже, внесення змін у договорів у зв`язку зі зміною тарифів, враховуючи, що сторонами не визначено порядку несення змін у такому випадку, суперечить приписам п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також надаючи оцінку законності внесення змін додатковою угодою № 1, суд враховує, що укладаючи 16.12.2020 договір, сторони погодили поставку електроенергії в кількості 16 000 000 квт/год, з них у т. ч. 1 клас 12 000 000 кВт/год. та 2 клас 4 000 000 кВт/год (Додаток 2 тендерної документації).

В той же час, додатковою угодою № 1 від 20.01.2021 сторони виклали п. 2.2 в новій редакції, відповідно до якої загальний обсяг товару за цим договором складає 14 991 591 кВт/год: 11 243 693 кВт/год для об`єктів 1 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі"; 3 654 200 кВт/год для об`єктів 2 класу, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі", 93 698 кВт/год для об`єктів 2 класу напруги, які підключені до мереж ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Тобто, додатковою угодою № 2 внесено додаткову диференціацію (розподіл) обсягу електроенергії за класами напруги, за місцем розподілу, чого не було передбачено умовами договору

При цьому, сторонами не зазначено правових підстав для внесення таких змін.

Враховуючи наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що додаткова угода №1 від 20.01.2021 укладена з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та підлягає визнанню недійсною.

Крім того, того ж дня, 20.01.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 якою зменшено загальний обсяг товару до 13629958 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару до 2,168751954 грн за 1 кВт/год, тобто на 9,99 % від ціни, узгодженої в додатковій угоді № 1.

Підставою для укладення зазначено додаткової угоди № 2 було збільшення ціни на ринку та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Тобто положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару, зокрема і електричної енергії.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 у справі 903/383/22.

Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону №922-VIII дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом.

В обґрунтування наявності факту збільшення ціни на електроенергію, надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 06.01.2021 № О-4, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕСУ країни на 01 січня 2021 року 910,48 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України на 06 січня 2021 року 1103,89 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни + 21,24 %.

Як передбачено положеннями частин першої, другої, третьої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Споживач мав беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами договорі.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/4058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22 прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України «Про публічні закупівлі», яка вступила в законну силу 19.04.2020.

У документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар та її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 924/1240/18, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21.

Судом встановлено, що наданий відповідачем для укладення додаткової угоди № 2 експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 06.01.2021 № О-4, містить дані щодо коливання середньозваженої ціни електричної енергії за період з 01 січня 2021 року по 06 січня 2021 року.

Додаткову угоду № 2 укладено 20.01.2021.

Дослідивши експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати №0-4 від 06.01.2021, який був підставою для укладення додаткової угоди № 2, суд дійшов висновку, що він не може вважатись належним доказом на підтвердження факту коливання ціни на товар, так як не підтверджує коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №2 від 20.01.2021 в порівнянні з датою підписання договору про закупівлю від 16.12.2020, а лише відображає коливання середньозважених цін з 01.01.2021 по 06.01.2021.

Крім того, з наданої прокуратурою інформації щодо середньозважених цін на електроенергію розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна електричної енергії на ринку за період з 01.11.2020 по 20.11.2020 (ціна станом на час проведення аукціону) стосовно періоду, який передує укладанню додаткової угоди № 2 (з 01.01.2021 по 20.01.2021) знизилася.

Суд також враховує, що не може вважатись добросовісною поведінкою відповідача укладення в один день двох додаткових угод, однією з яких збільшено ціну договору з посиланням на зміну тарифів, та в той же день збільшено ціну відносно першої додаткової угоди на 9,99% (максимально допустимий поріг збільшення, встановлений законодавством).

При цьому, постачання по ціні, встановленій у додатковій угоді № 1 не здійснювалось.

З огляду на те, що додаткова угода № 1 від 20.01.2021 визнана судом недійсною, то в силу приписів ст. 216 ЦК України остання не створює юридичних наслідків. Тому при наданні оцінки змісту додаткової угоди №2 на предмет її відповідності вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відсоткове співвідношення збільшення ціни за вказаною додатковою угодою слід обчислювати від базової ціни товару, визначеної у договорі (додатку №1 комерційна пропозиція).

Так, відповідно до умов договору ціна за одиницю товару становила 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год, відповідно до додаткової угоди № 2 базова ціна товару склала 2,168751954 грн за 1 кВт/год, тобто збільшилась на 17,39 %, що суперечить п. 2 ч.5 ст. 41Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вкладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 20.01.2021.

Щодо вимоги про визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 12.02.2021, то судом встановлено, що вказаною додатковою угодою якою зменшено загальний обсяг товару до 12 468 030 кВт/год та збільшено ціну за одиницю товару до 2,385410274 грн. за 1 кВт/год, тобто на 9,99 % від ціни, узгодженої в додатковій угоді № 2.

Підставою для укладення зазначеної додаткової угоди № 3 було збільшення ціни на ринку та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

В обґрунтування наявності факту збільшення ціни на електроенергію, надано експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 02.02.2021 № О-111, відповідно до якого середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за 20 днів січня 2021 (01-20 січня) 1369,37 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН, ОЕС України за ІІІ декаду січня 2021 (21- 31 січня) 1622,23 грн/МВт.год, коливання середньозваженої ціни 18,47 %.

Суд зазначає, що додаткову угоду укладено 12.02.2021.

Висновок Черкаської торгово-промислової палати від 02.02.2021 № О-111, який був підставою для укладення додаткової угоди № 3, не може вважатись належним доказом на підтвердження факту коливання ціни на товар, так як не підтверджує коливання ціни товару на дату укладення додаткової угоди №3 від 12.02.2021 в порівнянні з датою укладення попередньої додаткової угоди № 2 від 20.01.2021, а лише відображає коливання середньозважених цін за 20 днів січня 2021 та ІІІ декаду січня 2021.

Тобто, вказаним висновком не зафіксовано коливання ціни в бік збільшення з період з 20.01.2021 по 12.02.2021.

Крім того, з наданої прокуратурою інформації щодо середньозважених цін на електроенергію розміщених на сайті ДП «Оператор ринку» середньозважена ціна електричної енергії на ринку за період з дати укладення додаткової угоди № 2 до дати укладення додаткової угоди № 3 зменшилась.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 02.02.2021 № О-111 не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, відповідачем не зазначено та не наведене жодних доводів та обставин, що невнесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію за спірний період було б очевидно невигідним та збитковим для товариства.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2023 року у справі №903/366/22).

Таким чином, на переконання суду, необхідність внесення зазначених змін ціни не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.

Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".

При наданні оцінки змісту додаткової угоди №3 на предмет її відповідності вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відсоткове співвідношення збільшення ціни за вказаною додатковою угодою слід обчислювати від базової ціни товару, визначеної у договорі (додатку №1 комерційна пропозиція), оскільки додаткові угоди № 1 та № 2 визнані судом недійсними.

Так, відповідно до умов договору ціна за одиницю товару становила 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год, відповідно до додаткової угоди № 3 базова ціна товару склала 2,385410274 грн. за 1 кВт/год, тобто збільшилась на 29,11 %, що суперечить п. 2 ч.5 ст. 41Закону України "Про публічні закупівлі".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткова угода № 3 від 12.02.2021 укладена з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та без належних обґрунтувань підвищення ціни, що є підставою для визнання її недійсною.

Щодо вимог про визнання недійсними додаткових угод № 5 від 30.04.2021, № 6 від 30.11.2021 та № 8 від 30.11.2021, то суд зазначає таке.

Так, додатковою угодою №5 від 30.04.2021 сторонами зменшено обсяг закупівлі до 12 224 885 кВт/год та визначено ціну договору в розмірі 28 979 996,97 грн.

Враховуючи погоджену цією додатковою угодою ціну договору та обсяг закупівлі, вбачається, що за наслідками її укладення ціна за одиницю товару склала 2,370574199 грн. за 1 кВт/год, що є збільшенням ціни за одиницю товару (враховуючи недійсність додаткових угод № 1, 2 та 3), встановленої договором на 28,31%, що, в свою чергу, суперечить положенням п.2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також судом встановлено, що при укладанні додаткових угод №6 від 30.11.2021 та № 8 від 30.11.2021 не додержані вимоги про збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10%.

Так, хоч додатковою угодою № 6 від 30.11.2021 і зменшено ціну договору, яка мала становити 2,351904 грн за 1 кВт/год з ПДВ, однак, враховуючи недійсність додаткових угод № 1, 2, 3 та 5, внаслідок її укладення збільшенням ціни за одиницю товару від ціни встановленої договором, становило 27,3%.

Аналогічно додатковою угодою №8 від 30.11.2021 сторонами погоджено ціну за одиницю товару в розмірі 2,351904 грн за 1 кВт/год з ПДВ, що є збільшенням ціни за одиницю товару від ціни за одиницю товару встановленої договором на 27,3%.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.02.2023 у справі № 903/383/22 про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 5 від 30.04.2021, № 6 від 30.11.2021 та № 8 від 30.11.2021 підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Державного агентства водних ресурсів України грошових коштів в сумі 6181920,01 грн, то суд зазначає таке.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Відтак постачання електричної енергії споживачу і його оплата мали здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору від 16.12.2020 № 1715 про постачання електричної енергії споживачу, а саме з розрахунку 1,8474999375 грн. за 1 кВт/год.

Згідно з актами приймання-передачі електричної енергії, відповідач поставив, а позивач-3 прийняв електричну енергію у кількості 12 216 482 кВт/год.

Враховуючи умови договору, позивач 3 мав сплатити за отриману електричну енергію 22569949,73 грн (1,8474999375 грн *12 216 482 кВт/год).

В той же час, як вбачається з долучених до матеріалів справи платіжних доручень, позивачем-3 сплачено за поставлену електроенергію грошові кошти у розмірі 28 751 869,75 грн.

Відповідно кошти у сумі 6181920,01 грн отримані відповідачем безпідставно (за товар, який так і не було поставлено).

У п. 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 Верховного Суду вказано, зокрема, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Суд зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у підпункті 6.45 постанови від 16.05.2021 у справі № 910/11847/19, правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України (далі - БК України) та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок).

Як встановлено судом вище, Міжрегіональний офіс захисних масивів дніпровських водосховищ утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а Державне агентство водних ресурсів України відноситься до головних розпорядників бюджетних коштів.

Використання коштів державного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб; завданням центрального органу виконавчої влади є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у державній власності; неефективне витрачання коштів державного бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси держави

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Таким чином, з урахуванням того, що використання коштів державного бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб, а неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, може порушувати економічні інтереси держави, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 6181920,01 грн за незаконними правочинами на Державного агентства водних ресурсів України.

Аналогічної правової позиції отримується Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21. Так, у вказаній справі Верховним Судом скасовано постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів, та залишено в силі рішення суду, яким стягнуто грошові кошти на користь розпорядника бюджетних коштів, а не на користь сторони правочину.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що ним надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли під час вирішення даного спору, а інші доводи учасників процесу не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних Керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби, Державного агентства водних ресурсів України, Міжрегіонального офісу захисних масивів дніпровських водосховищ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" про визнання недійними додаткових угод від 20.01.2021 №1, №2, від 12.02.2021 №3, від 30.04.2021 №5, від 11.06.2021 №6, від 30.11.2021 №8 до договору від 16.12.2020 №1715 про постання електричної енергії споживачу та стягнення 6181920,01 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсними додаткові угоди № 1 та № 2 від 20.01.2021, № 3 від 12.02.2021, № 5 від 30.04.2021, № 6 від 30.11.2021, № 8 від 30.11.2021 до договору № 1715 про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020, укладені між Міжрегіональним офісом захисних масивів дніпровських водосховищ та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23А літ. М, ідентифікаційний код 42588390) на користь Державного агентства водних ресурсів України ((01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 8, ідентифікаційний код 37472104) грошові кошти в розмірі 6 181 920,01 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ЗБУТ ТРАНС" (01135, місто Київ, вулиця Златоустівська, будинок 23А літ. М, ідентифікаційний код 42588390) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 108832,80 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.10.2023.

Суддя С.О. Турчин