Рішення

від 10.10.2023 по справі 912/1093/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 рокуСправа № 912/1093/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури (вул. Велика Пермська, 4, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) в інтересах держави в особі органів уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області (вул. Шевченка, 132, м. Олександрія, Кіровоградська область, 28000)

Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області (вул. Дарвіна, 25, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25014)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" (площа Куликове поле, б.1, офіс 7-2, м. Одеса, 65079)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном,

секретар судового засідання - Безчасна Н.Г.

представники сторін:

від прокуратури - Мороз В.С., посвідчення №075368 від 01.03.23;

від позивача 1 - участі не брав;

від позивача 2 - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органів уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області до Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" про таке:

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБОЛАНС ПРО" (код ЄДРПОУ 42128905) повернути державі водний об`єкт - Світлопільське водосховище загальною площею 169,71 га, розташоване на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області, разом із земельними ділянками під ними;

- судові витрати стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури (одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/р: UA848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: повернення судового збору).

Ухвалою від 28.06.2023 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 27.07.2023.

21.07.2023 до суду від прокурора надійшла заява про зміну предмета позову, в якій прокурор просить суд:

1. Прийняти заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення додатковою позовною вимогою (при збереженні первісних позовних вимог) та розглядати справу з її урахуванням.

2. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБОЛАНС ПРО" (код ЄДРПОУ 42128905) припинити використання водного об`єкту - Світлопільського водосховища загальною площею 169,71 га, розташованого на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області, разом із земельними ділянками під ними, для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

3. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБОЛАНС ПРО" (код ЄДРПОУ 42128905) повернути державі водний об`єкт - Світлопільське водосховище загальною площею 169,71 га, розташоване на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області, разом із земельними ділянками під ними.

4. Судові витрати стягнути з Відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури (одержувач - Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/рахунок: UА848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: повернення судового збору).

27.07.2023 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.09.2023.

Ухвалою від 07.09.2023 господарський суд постановив задовольнити заяву Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури про доповнення позовних вимог та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням даної заяви. Закрити підготовче провадження у справі № 912/1093/23 та призначити справу до судового розгляду по суті на 21.09.2023.

21.09.2023 в судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2023.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовну заяву повністю.

Представники позивачів та відповідача участі в судовому засіданні не брали. Про дату, час та місце проведення судового засідання позивачі та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме: довідками про вручення ухвали-повідомлення від 21.09.2023 через систему "Електронний суд".

Відзив на позов відповідач не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу в судовому засіданні 10.10.2023 за відсутності представників позивачів та відповідача.

В судовому засіданні 10.10.2023 досліджено докази у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 2 Рекомендацій СМ/Rес (2012) щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятих Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права.

Відповідно до висновку № 3 (2008) Консультативної Ради Європейських прокурорів "Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права" прокурор має реалізовувати функції від імені суспільства та на захист державних інтересів.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію проте, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій-чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям; прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції, у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Відповідно до ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор, вважаючи, що діями (бездіяльністю) відповідача порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту, передбачених процесуальним Законом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15).

Прокурор у позовній заяві зазначає, що необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні охорони навколишнього природного середовища, у тому числі його складових - землі та водних об`єктів як національного багатства.

За Конституцією України (стаття 13) земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання є особливо суворими.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

За змістом преамбули до Водного кодексу України усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Захист навколишнього природного середовища є не лише обов`язком кожного, як це передбачено ст. 66 Конституції України, а й обов`язком публічної влади, яка має вживати передбачених законом заходів для охорони, захисту, збереження і відтворення природних видів рослинного і тваринного світу, об`єктів і земель природно-заповідного фонду. Тобто на державу покладається позитивний обов`язок щодо забезпечення належного функціонування природних екосистем.

Позитивні зобов`язання держави у сфері охорони навколишнього природного середовища закріплені у ст. 50 Конституції України, ст. 10, 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Законі України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" та інших нормативно-правових актах. Незважаючи на те, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод без посередньо не закріплює право на безпечне довкілля, питання його захисту та вплив екологічних факторів на людину все частіше стають предметом розгляду Європейським судом з прав людини, у тому числі й у справах проти України.

Зокрема, за змістом Розділу II Закону України "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року" визначено, що метою державної екологічної політики є досягнення доброго стану довкілля шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля, впровадження збалансованого природокористування і збереження та відновлення природних екосистем.

Таким чином, держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону природним ресурсам як національному багатству.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. 1, 3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, охорони навколишнього природного середовища, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного Кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства. Відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

є) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Право державної власності на земельні ділянки під Світлопільським водосховищем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На даний час згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3522284200:02:000:0232, 3522284200:02:000:0240 та 3522284200:02:000:0294 є Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3520386600:02:000:0208, 3522284200:02:000:0188 та 3522284900:02:000:0043 є Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Згідно із Законом України "Про правовий режим воєнного стану" військові адміністрації є тимчасовими державними органами, утвореними на час дії воєнного стану шляхом набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу відповідно районної, обласної військової адміністрації.

Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

За таких обставин в силу положень ст. 17, 20, 122 Земельного кодексу України можна дійти до висновку про те, що Олександрійська районна військова адміністрація та Кропивницька районна військова адміністрація є органами, наділеними повноваженнями здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою скеровано до Олександрійської районної військової адміністрації та Кропивницької районної військової адміністрації відповідні листи, якими повідомлено про неправомірне використання Світлопільського водосховища.

Зазначеними державними органами до Кіровоградської обласної прокуратури надано інформацію про те, що до суду із відповідними позовними заявами вони не зверталися та клопотання про представництво інтересів держави прокурором (а.с. 105-110).

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор в даних правовідносинах із дотриманням належної процедури, реалізуючи представницькі повноваження, виконує субсидіарну роль та замінює в судовому провадженні суб`єкти владних повноважень.

Аналогічна позиція з приводу субсидіарної ролі прокурора в захисту інтересів держави в суді дотримується і Верховний Суд, який висловив її у низці постанов у справах за позовами прокурорів, зокрема у постановах від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 15.10.2019 у справі № 904/2820/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У рішенні ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" суд наголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Враховуючи зазначене, судом встановлено наявність підстав для подання прокурором даного позову.

На території Кіровоградської області знаходиться Світлопільське водосховище, площею водного дзеркала 169,7100 га, розташоване на р. Бешка (що є правою притокою р. Інгулець, басейну р. Дніпро) в адміністративних межах Новопразької селищної ради Олександрійського району та Суботцівської сільської ради Кропивницького району.

Даний водний об`єкт розташований на 6 земельних ділянках, зокрема:

- з кадастровими номерами 3522284200:02:000:0232 площею 57,3851 га, 3522284200:02:000:0240 площею 70,9636 га та 3522284200:02:000:0294 площею 47,5154 га, які розташовані на території Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області,

- з кадастровими номерами 3520386600:02:000:0208 площею 42,0022 га, 3522284200:02:000:0188 площею 18,22 га та 3522284900:02:000:0043 площею 35,2163 га, які розташовані на території Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Земельні ділянки під зазначеним водосховищем є сформованими, відомості про земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру, а про речове право на земельну ділянку - до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На даний час згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником земельних ділянок із кадастровими номерами 3522284200:02:000:0232, 3522284200:02:000:0240 та 3522284200:02:000:0294 є Кропивницька районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3520386600:02:000:0208, 3522284200:02:000:0188 та 3522284900:02:000:0043 є Олександрійська районна державна адміністрація Кіровоградської області.

Відтак, земельні ділянки під Світлопільським водосховищем належать до земель державної власності.

Водночас, Управлінням Державного агентства меліорації та рибного господарства у Кіровоградській області 16.10.2023 та Державним агентством меліорації та рибного господарства суб`єкту господарювання Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" погоджено Режим рибогосподарської експлуатації Світлопільського водосховища.

Термін дії зазначеного Режиму передбачено від 27.10.2022 по 27.10.2027.

Згідно із вказаним Режимом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" отримало право на вселення до Світлопільського водосховища посадкового матеріалу та можливість вилову водних живих ресурсів згідно із встановленими обсягами.

За твердженням прокурора, на підставі вказаного Режиму, без наявності будь-яких правовстановлюючих документів, відповідач здійснює використання вказаного водного об`єкту у своїй господарській діяльності з метою риборозведення та подальшого добування (вилову) біоресурсів, що підтверджується заявою на проведення робіт з відтворення водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах від 24.04.2023, графіком на проведення робіт із відтворення водних біоресурсів від 24.04.2023, Актом виконаних робіт з відтворення водних біоресурсів від 08.05.2023 (а.с. 43-47).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" не має жодних правовстановлюючих документів як щодо водного об`єкту (водосховища), так і щодо земельних ділянок, на яких він розташований.

Так, за даними Кіровоградської обласної військової адміністрації, Кропивницької та Олександрійської районних військових адміністрації, Новопразької селищної ради та Суботцівської сільської ради встановлено, що рішення щодо передачі відповідачу в оренду Світлопільського водосховища в комплексі із земельними ділянками не приймалися.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" звернень щодо надання у користування земельних ділянок та водних об`єктів до зазначених органів державної влади та місцевого самоврядування не надходило.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно відсутня інформація про речові права відповідача на земельні ділянки під водосховищем.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

При розгляді справи суд враховує таке.

Відповідно до ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч. 1-2 ст. 79 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Водного кодексу України рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Відповідно до ч. 1-7, 12 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 № 5293-VI аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 11 вказаного Закону до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належать надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 вказаного Закону рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" від 08.07.2011 № 3677-VI водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 вказаного Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 36 наведеного Закону юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Згідно з абз. 5 ст. 53 зазначеного Закону основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Комплексний правовий аналіз всіх вищевказаних норм свідчить, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Проте, вищевказані норми не передбачають можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т. ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів.

Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т. ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п. 5 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади використання природних ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем, транспорту і зв`язку.

Згідно з ч. 3-5, 8 ст. 122 Земельного кодексу України:

3. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

4. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

5. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

8. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи."

Відповідно до Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390-XIV водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України водні ресурси - обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт).

З вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство розрізняє поняття "водне господарство", як галузі, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у воді, та "аквакультура", саме як рибництво.

За інформацією №1-3-9/671-23 від 31.05.2023 від Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Кіровоградській області Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" погоджений Режим рибогосподарської експлуатації Світопільського водосховища від 22.10.2022 до 27.10.2027 та видано Дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах від 27.04.2023 № 16.

Відповідно до інформації Регіонального офісу водних ресурсів у Кіровоградській області Державного агентства водних ресурсів України від 593/01-12 від 29.05.2023 та паспорту водного об`єкта, водосховище площею водного дзеркала 169,71 га, розташоване за межами с. Світопілля Олександрійського району Кіровоградської області, введено в експлуатацію актом прийому в експлуатацію ставка № 213 від 27.10.1978, має комплексне призначення і використовується для потреб регулювання стоку по р. Бешка, зрошення та рекреації. Водний об`єкт розташований на р. Бешка, що є правою притокою р. Інгулець.

На підставі зазначено, судом встановлено, що Світопільське водосховище є водосховищем комплексного призначення і відповідно до ст. 51 Водного кодексу України не може надаватися у користування на умовах оренди для здійснення підприємницької діяльності.

Кіровоградська обласна військова адміністрація листом №01-29/443/02 від 26.05.2023 повідомила, що не укладала договори оренди водного дзеркала Світлопільського водосховища та не надавала у постійне користування земельні ділянки під водою або прибережними захисними смугами. Звернення відповідача до обласної військової адміністрації з цього приводу не надходили.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" режим - це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Зазначене свідчить, що відповідачем у водному об`єкті - Світлопільському водосховищі, яке має комплексне призначення, здійснюється рибогосподарська діяльність з вирощування та вилову водних біоресурсів з використанням Режиму рибогосподарської експлуатації як одного з режимів спеціального використання водних біоресурсів.

З урахуванням наведеного, водні об`єкти мають передаватись в користування суб`єктам господарювання на підставі рішення уповноваженого органу на платній основі або інших умовах. Порядок їх експлуатації визначається уповноваженими органами з дотриманням принципу раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів. Ні Режим рибогосподарської експлуатації, ні дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду, та не визначають правових підстав користування водним об`єктом.

За умовами ч. 1-2, 4-5 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Як було зазначено вище, за змістом ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми, такі об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою, а згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Отже діяльність, якою займається відповідач на водоймі Світлопільського водосховища, вимагає надання в користування (оренду) водного об`єкта, який надається лише разом із земельною ділянкою під ним, та згоди власника або землекористувача на використання земельної ділянки.

Відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті неправомірно - без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність Режиму рибогосподарської експлуатації водойми Світлопільського водосховища не дає підстав для одноособового використання відповідачем водного об`єкту комплексного призначення - Світлопільське водосховище загальною площею 169,71 га, розташованого на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області.

Господарський суд зауважує, що водний об`єкт комплексного призначення загальною площею 169,71 га та земельні ділянки державної форми власності, які знаходиться під водним об`єктом самовільно використовуються відповідачем, але не передавались йому у користування будь - яким державним органом.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Зайняття земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта з порушенням приписів Земельного та Водного кодексів України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а також припинення використання водосховища слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81, 90 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 911/3574/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3579/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3311/17, від 04.02.2020 у справі № 911/3897/17, від 05.02.2020 у справі №911/3310/17, від 03.09.2020 у справі №911/3449/17).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі № 676/2334/18).

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд зробив висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України з метою усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання повернути водний об`єкт із відповідними земельними ділянками.

За наведених обставин фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки Світлопільське водосховище використовується в порушення приписів ст. 51 Водного кодексу України, ст. 59, 124 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищезазначене, у даному випадку найбільш ефективним способом захисту державного інтересу буде не лише повернення державі водного об`єкту - Світлопільського водосховища, разом із земельними ділянками під ними, а й зобов`язання Відповідача припинити використання зазначеного водного об`єкту разом із земельними ділянками під ними, для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.97 р. (п. 40) по справі Горнсбі поти Греції зазначено: …Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України).

За вказаних обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБОЛАНС ПРО" (код ЄДРПОУ 42128905) припинити використання водного об`єкту - Світлопільського водосховища загальною площею 169,71 га, розташованого на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області, разом із земельними ділянками під ними, для цілей спеціального використання водних біоресурсів в Режимі рибогосподарської експлуатації.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Олександрійської районної військової адміністрації Кіровоградської області та Кропивницької районної військової адміністрації Кіровоградської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБОЛАНС ПРО" (код ЄДРПОУ 42128905) повернути державі водний об`єкт - Світлопільське водосховище загальною площею 169,71 га, розташоване на території Кропивницького та Олександрійського районів Кіровоградської області, разом із земельними ділянками під ними.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОБАЛАНС ПРО" (площа Куликове поле, б.1, офіс 7-2, м. Одеса, 65079 ідентифікаційний код 42128905) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (одержувач Кіровоградська обласна прокуратура, ЄДРПОУ: 02910025, р/р: UА848201720343100001000004600, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО: 820172, призначення платежу: повернення судового збору) 5 368,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Кіровоградській обласній прокуратурі (через систему "Електронний суд"), Олександрійській РВА (inbox1@olex.kr-admin.gov), Кропивницькій РВА (inbox1@kirrda.kr-admin.gov), відповідачу через систему "Електронний суд".

Повне рішення складено 20.10.2023.

Суддя М.С. Глушков