Рішення

від 12.10.2023 по справі 914/441/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 Справа № 914/441/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ», м. Львів

про визнання трудових відносин припиненими

за участю представників:

від позивачки: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини розгляду справи.

02.02.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ», м. Львів про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, зупинено провадження до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №448/362/22.

22.08.2023 на адресу суду надійшла заява позивачки про поновлення провадження у справі (вх. №20370/23 від 22.08.2023).

Ухвалою від 01.09.2023 суд поновив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 25.09.2023.

З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 25.09.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.10.2023.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що з 07.10.2022 вона була призначена директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ». Надалі вона звернулася до єдиного учасника відповідача про скликання загальних зборів для вирішення питання про звільнення директора. Позивачкою було подано відповідачу заяву від 21.11.2022 про звільнення з посади директора за власним бажанням. Однак, загальні збори товариства, які були скликані на 04.12.2022, не відбулися через неявку учасника. Таким чином, відповідачем не вжито жодних дій щодо припинення трудових відносин з позивачкою. Така бездіяльність порушує трудові права позивачки, а тому вона просила суд визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 06.12.2022.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.

Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» (відповідача) №1/20 від 26.03.2020 вирішено звільнити з посади директора ОСОБА_2 з 31.03.2020 та призначити на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» ОСОБА_1 (позивачку) з 01.04.2020.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» (ідентифікаційний код 32262255), учасником товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ», м. Львів, вул. Вороного, 3.

08.10.2022 позивачкою на адресу учасника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ» поштовим відправленням №7900603798640 надіслано повідомлення від 07.10.2022 про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» щодо вирішення питання звільнення директора товариства ОСОБА_1 , датою проведення яких визначено 04.12.2022.

Позивачка звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» із заявою від 21.11.2022, у якій просила звільнити з посади директора цього товариства за власним бажанням.

Скликані на 04.12.2022 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» не відбулися у зв`язку з неявкою на них учасника товариства Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НОВІ КОМУНІКАЦІЇ», що підтверджується реєстром присутніх учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» на загальних зборах учасників від 04.12.2022.

Враховуючи наведені вище обставини, позивачка звернулася із даним позовом до суду, у якому просила суд визнати припиненими трудові відносини з відповідачем з 06.12.2022.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом, позивачка просить суд визнати припиненими трудові відносини між нею та відповідачем у зв`язку зі звільненням за власним бажанням.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТзОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 ЦК України.

За змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2., 8.3. статуту відповідача органами управління є вищий орган управління загальні збори учасників, виконавчий орган управління - директор, редакційна рада наглядовий орган товариства.

Згідно п. 9.1. статуту вищим органом управління товариством є загальні збори учасників товариства. Загальні збори мають право приймати рішення по будь-якому питанню діяльності товариства, внесеному до порядку денного зборів у порядку, встановленому цим статутом, та законодавством України.

За положеннями п. 9.3. статуту до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання одноосібного виконавчого органу. При цьому, п. 9.4. статуту конкретизовано, що питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані ними для вирішення директором товариства.

Пунктом 10.5 статуту передбачено, що у випадку дострокового розірвання договору за власним бажанням директора (на підставі відповідної заяви) або за ініціативою загальних зборів, у випадках передбачених договором та чинним законодавством, загальні збори обирають нового директора.

Отже, питання щодо обрання (та відповідно і звільнення) директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Згідно п. 9.6. статуту загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених чинним законодавством України на момент їх скликання, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. Про проведення Загальних зборів учасники Товариства повідомляються відповідним повідомленням під підпис кожного учасника, з обов`язковим зазначенням у повідомленні місця та часу проведення Загальних зборів, орієнтованого порядку денного. Повідомлення повинні бути вручені кожному учаснику Товариства не менше як за 30 днів до дати проведення загальних зборів. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства.

У разі якщо товариство має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника товариства. До товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», а також відповідні положення цього статуту.

Згідно з частинами 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачкою як директором ТзОВ «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ», дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачкою докази направлення засновнику (учаснику) ТзОВ «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачкою всіх залежних від неї дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

Водночас, як встановлено судом вище, скликані позивачкою на 04.12.2022 загальні збори учасників ТзОВ «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» не відбулися, питання звільнення позивачки не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивачки не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом ТзОВ «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» заяви позивачки про звільнення з посади директора вказаного товариства за власним бажанням, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Отже, суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання припиненими з 06.12.2022 трудових відносин між ОСОБА_1 та ТзОВ «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» у зв`язку зі звільненням за власним бажанням, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ», м. Львів, вул. Вороного, буд. 3 (ідентифікаційний код 32262255) з 06.12.2022 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ» за власним бажанням.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДНА ІНФОРМАЦІЙНА КОРПОРАЦІЯ», м. Львів, вул. Вороного, буд. 3 (ідентифікаційний код 32262255) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) 2 684,00 грн судового збору.

4.Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 12.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.10.2023.

СуддяМазовіта А.Б.