Рішення

від 20.10.2023 по справі 915/1285/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року Справа № 915/1285/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом: Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (код 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, електронна пошта: 14360080@mail.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" (код ЄДРПОУ 42876417, 54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 75, кв. 9)

про: стягнення 66898,70 грн,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 07.08.2023 (вх. № 10801/23) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК", в якій просить суд:

1. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" на користь AT "АКЦЕНТ-БАНК" заборгованість за Кредитним договором № №20.03.0000000746 від 25.03.2021 у розмірі 66898,70 грн станом на 07.08.2023, яка складається з наступного:

- 56898,70 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

- 1000,00 грн - штраф (фіксована складова);

- 9000,00 грн - штраф (змінна складова).

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" на користь AT "АКЦЕНТ-БАНК" судові витрати у розмірі 2684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч умовам кредитного договору та приписам чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення отриманих кредитних коштів, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість та позивачем застосовано штрафні санкції.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1285/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).

Ухвалу суду від 21.08.2023 відповідачеві надіслано за адресою: 54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 75, кв. 9, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Таким чином, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.03.2021 між Акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (далі - Банк, Кредитор, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) укладено Кредитний договір №20.03.0000000746 (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов?язався надати позичальнику кредит у вигляді згідно з п.А1 цього договору, з лімітом та на цілі, зазначені у п.А2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов?язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни. Строковий кредит (далі - кредит) надається банком в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням за цільовим призначенням (п.1.1. Кредитного договору).

Сторонами кредитного договору в розділі "А. Істотні умови кредитування" погоджено надання позичальнику строкового кредиту з лімітом 180000,0 грн на фінансування поточної діяльності (п.А2. Кредитного договору).

У відповідності до п. А3 розділу "А. Істотні умови кредитування" Кредитного договору, термін повернення кредиту 24 березня 2023р. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток №1 цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування.

Згідно ст.ст.212, 651 ЦК України, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін погашення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 24 березня 2023р.

Пунктами 2.2.2 - 2.2.3 Кредитного договору передбачені зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 цього договору та повернути кредит у терміни, встановлені п.п.1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.

Відповідно до п. 2.3.2 Кредитного Договору, при настанні будь-якої з наступних подій: -порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212. 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначено в повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суду кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Кредитом.

За користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.1.2, 2.2.3, 2.2.14, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі, передбаченому п.А.6 цього договору. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п.п.4.1 - 4.2 договору, здійснюється згідно до п.А.8 цього договору. Позичальник сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування згідно з п.А.10 цього договору та винагороду за управління фінансовим інструментом згідно з п.А.11 цього договору (п.п.4.1 - 4.6 кредитного договору).

Пунктами А.6, А.10 та А.11 розділу "А. Істотні умови кредитування" кредитного договору передбачено, що:

- за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 19,90% річних;

- позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів;

- позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% від суми встановленого у п.А.2 цього договору ліміту.

У період дії цього договору позичальник зобов`язується щомісячно направляти не менше ніж 100% від загального обсягу надходжень від господарської діяльності на поточний рахунок у банку, але не нижче ніж 0,00 грн (п.2.2.13 Кредитного договору).

Сторонами погоджено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами, у частині п.4.4 цього договору набуває чинності з моменту підписання цього договору, а в решті частин - з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.п.6.1 - 6.2 Кредитного договору).

У додатку №1 від 25.03.2021 до Кредитного договору міститься графік погашення з 25.04.2021 по 24.03.2023, що складається з графіків погашення: кредиту, процентів, комісійних винагород.

25.03.2021 Банком видано Позичальнику кредитні кошти в сумі 180000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №TR.17211862.37709.70198 (а.с.16).

Позичальником зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконано.

Станом на 07.08.2023 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 56898,70 грн - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту (а.с.10-11).

Предметом спору у даній справ є майнова вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Приписами ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальнику кредит відповідно до умов Кредитного договору.

У відповідності до п. А2 та п. АЗ Кредитного договору, ліміт цього договору: 180000,00 грн на фінансування поточної діяльності.

Як зазначено вище, 25.03.2021 Банком видано Позичальнику кредитні кошти в сумі 180000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.17211862.37709.70198.

Станом на 07.08.2023 загальний залишок заборгованості за тілом кредиту становить 56898,70 грн.

Відповідачем доказів погашення заборгованості за Кредитним договором суду не надано, вимоги позивача не спростовано.

Отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 56898,70 грн обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення відповідачем термінів платежів, суд зазначає наступне.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.8. Кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою:1000,00 грн +5% від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

За прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті кредиту, на підставі п. 5.8. Кредитного договору, позивач правомірно просить суд стягнути з відповідача штраф 1000,00 грн - фіксована складова та 9000,00 грн (5% - змінна складова).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 2684,00 грн судового збору.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" (код ЄДРПОУ 42876417, 54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 75, кв. 9) на користь Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (код ЄДРПОУ 14360080, 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, електронна пошта: 14360080@mail.gov.ua) заборгованість за Кредитним договором № №20.03.0000000746 від 25.03.2021 у розмірі 66898,70 грн станом на 07.08.2023, яка складається з наступного: 56898,70 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 10000,00 грн - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, адреса електронної пошти: 14360080@mail.gov.ua)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО-ОК" (код ЄДРПОУ 42876417, 54025, Миколаївська область, м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 75, кв. 9).

Судове рішення складено та підписано 20.10.2023.

Суддя В.О.Ржепецький