Рішення

від 20.10.2023 по справі 915/1272/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року Справа № 915/1272/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв (пр-т Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 22442106)

про: стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №09-01/1397 від 11.08.2023 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв заборгованості за теплову енергію в сумі 190000,00 грн, 11423,33 грн інфляційних втрат, 297,92 грн 3% річних, а також витрат по сплаті судового збору в сумі 3175,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 526, 610, 612, 624 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України та мотивовано невиконанням зобов`язання за Договором №2495 від 08.11.2000 про постачання теплової енергії в гарячій воді в частині оплати наданих послуг.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1272/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 21.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, визначено відповідачеві 5-денний строк для подання суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті спору.

Листом від 01.10.2023 відповідач визнав наявність заборгованості по оплаті послуг з постачання теплової енергії в сумі 170000,00 грн, яка виникла у зв`язку з несплатою внесків на утримання будинку власниками квартир, які виїхали за кордон.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

08.11.2000 між Державним підприємством Миколаївська теплоелектроцентраль правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (далі Енергопостачальна організація, Позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв (далі Споживач, Відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №2495 (далі Договір), за умовами якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1. Договору).

Згідно з розділом 1 Договору Енергогенеруюча організація бере на себе зобов`язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з пунктом 5.3. Договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до Енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку №1 до договору.

Згідно з п. 5.7. Договору Споживачу щомісяця направляється акт приймання-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою Додатка № 4 до Договору) за попередній місяць. Споживач зобов`язаний протягом п`яти календарних днів підписати зазначений акт і один примірник направити на адресу Енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п`яти днів мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаного примірника Енергопостачальній організації, акт приймання-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим Споживачем і кількість спожитої теплової енергії визнаною за розрахунками Енергопостачальної організації.

Відповідно до п. 6.2., 6.3. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач 20 числа місяця, що передує розрахунковому періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Відповідно до пункту 10.4. Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами також підписано додатки до Договору:

-Додаток №1-1 - «Обсяги постачання теплової енергії споживачу»;

-Додаток №2 «Схема теплотраси, що перебуває на балансі Споживача»;

-Додаток №3 «Умови припинення подачі теплової енергії»;

-Додаток №4 «Акт прийому-передачі теплової енергії».

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач договір є пролонгованим та діє, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

З метою забезпечення теплом об`єктів на початку опалювальних сезонів 2021 2022, 2022-2023 після зниження середньодобової температури зовнішнього повітря до + 8°С і нижче, на виконання рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021, №625 від 09.11.2022, було розпочато опалювальний сезон та підписані наряди від 05.11.2021 та 16.11.2022, що свідчить про підключення будинку № 23 по проспекту Богоявленський до системи опалення, відповідно до Додатку №1/1 до Договору. Факт здійснення централізованого постачання теплової енергії до вказаного будинку підтверджується також наданими позивачем до матеріалів справи відомостями споживання теплової енергії абонентом пр. Богоявленський, 23, корпус 2 за період з 05.11.2021 по 24.03.2023 (а.с. 44-53).

Як зазначає позивач, у зв`язку з тим, що будинок по проспекту Богоявленський, 23 має 6 поїздів та розділений на дві частини з двома різними ОСББ, ОСББ «Миколаїв» зазначений формально як корпус 2, в якому окремий лічильник забезпечує лише співвласників ОСББ «Миколаїв».

Вказані обставини не спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.

З початку опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023, відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 та №566 від 25.10.2022 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» встановлено тарифи на теплову енергію для населення.

В порядку досудового вирішення спору позивачем направлено відповідачеві претензія від 24.04.2023 №522-Ю, яка залишились без задоволення та відповіді.

За період з листопада 2021 року по березень 2023 року включно відповідачу поставлено теплової енергії на суму 603886,38 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), додано до матеріалів справи виставлені позивачу рахунки за послугу з постачання теплової енергії та акти надання послуг за вказаний період (а.с22-41).

Відповідачем зобов`язання за Договором виконано частково, сплачено за спожиту теплову енергію в гарячій воді 413886,38 грн.

Заборгованість відповідача за теплову енергію спожиту в період з листопада 2021 року по березень 2023 року включно складає 190000,00 грн.

Відповідач в повному обсязі не здійснив розрахунків за поставлену теплову енергію, факту поставки теплової енергії на загальну суму 190000,00 грн не спростував.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як виконавця, про стягнення з відповідача, як споживача, заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а також процентів річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини поставки позивачем відповідачу теплової енергії та нездійснення останнім розрахунків за поставлений товар.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.

Відповідач контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у вказаний період суду не надав, доводів позивача не заперечив, а отже позовні вимоги не спростував.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 190000,00 грн.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 190000,00 грн обґрунтовані, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем заявлено до стягнення 11423,33 грн інфляційних втрат за період з січня 2022 по березень 2022 включно та 297,92 грн 3% річних за період з 21.12.2021 по 24.02.2022.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, наданий позивачем та встановлено, що нарахування позивачем здійснено правильно.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв (пр-т Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 22442106) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966, р/р НОМЕР_1 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478 ) заборгованість за теплову енергію в сумі 190000,00 грн.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв (пр-т Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 22442106) на користь Приватного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966, р/р НОМЕР_2 в ПАТ «АБ Укргазбанк», МФО 320478 ) 11423,33 грн інфляційних втрат, 297,92 грн 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 3025,82 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство Миколаївська теплоелектроцентраль (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966),

відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Миколаїв (пр-т Богоявленський, 23, м. Миколаїв, 54042, код ЄДРПОУ 22442106).

Повне рішення складено та підписано судом 20.10.2023.

Суддя В.О.Ржепецький