Рішення

від 10.10.2023 по справі 916/2304/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2023 р. Справа № 916/2304/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

до: Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 6, код ЄДРПОУ 24545282);

про скасування рішень.

За участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський про визнання незаконним та скасування рішень, які були прийняті на Загальних зборах членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський 30.05.2020, які оформлені протоколом загальних зборів № 1/2020 від 30.05.2020.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2023 справу № 916/2304/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2023 позовну заяву ОСОБА_1 (Вх. № 2385/23 від 30.05.2023) залишено без руху.

Ухвалою суду від 19.06.2023 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2304/22. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.07.2023 о 10:00 год.

18 липня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представники сторін у підготовче засідання 18.07.2023 не з`явились.

Ухвалою суду від 18.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/2304/23 на 30 днів. Відкладено підготовче засідання у справі на 12.09.2023 об 11:20 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 12.09.2023 об 11:20 год.

11 вересня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.09.2023 закрито підготовче провадження у справі № 916/2304/23. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2023 о 15:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.10.2023 о 15:10 год.

10 жовтня 2023 року до суду від позивача у справі надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача.

Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 10.10.2023 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача та на електронну адресу позивача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Зазначена ухвала суду не отримана відповідачем у справі, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення з відміткою пошти „адресат відсутній за вказаною адресою (т. 1, а.с. 29-30).

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У судовому засіданні 10.10.2023 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 (надалі - позивач) є членом Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський (надалі - відповідач або кооператив).

Доказом цього є довідка №02/4-04-23 від 12.04.2023 надана ОСОБА_1 , що він є дійсним членом кооперативу та з квітня 2020 року по діючий період немає заборгованості по сплаті членських внесків.

На початку травня 2023 року позивачу стало відомо, що 30 травня 2020 року відбулись загальні збори членів Кооперативу, яке оформлене протоколом № 1/2020 від 2023 року, на яких були вирішені наступні питання:

1. Про обрання головуючого та секретаря Загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський та надання їм повноважень щодо ведення протоколу;

2. Про вирішення питання щодо переобрання керівництва Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський;

3. Про уточнення інформації щодо засновників кооперативу, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зміну засобів зв`язку;

4. Про здійснення державної реєстрації рішень, прийнятих згідно цього протоколу.

Згідно пункту 6.3.14 Статуту кооперативу, загальні збори кооперативу скликаються правлінням не рідше одного разу на два роки. Позачергові збори скликаються у 6-ти денний термін на вимогу не менше 50% усіх членів кооперативу, а також на вимогу ревізійної комісії.

Згідно пункту 6.4 Статуту кооперативу, збори визнаються такими, що відбулися за участю в ньому не менше 40% загальної кількості всіх членів кооперативу або довірених осіб членів кооперативу.

Рішення приймаються загальними зборами простою більшістю голосів, присутніх членів Кооперативу (п. 6.5 Статуту).

Згідно пункту п. 6.6 Статуту кооперативу, загальні збори обирають правління кооперативу у кількості щонайменше дев`яти членів, терміном два роки. Правління обирає зі свого складу Голову Правління. Загальні збори мають право передати частину своїх повноважень правлінню.

Згідно протоколу №1/2020 від 30.05.2020 не зрозуміло хто є ініціатором загальних зборів, які відбулися 30.05.2020.

Позивач зазначає, що про проведення загальних зборів 30.05.2020 ні позивач, ні інші члени кооперативу сповіщені не були. У відповідача відсутні будь-які докази про належне сповіщення членів кооперативу за 10 днів до визначеного строку їх проведення. Відсутній список присутніх на загальних зборах, у зв`язку з чим не можливо перевірити дану інформацію. Відсутні результати голосування по кожному питанню порядку денного, у зв`язку з чим не можливо пересвідчитися у правильному підрахунку голосів по кожному питанню порядку денного.

Позивач вважає, що загальні збори кооперативу, проведені 30 травня 2020 року належним чином не скликались, порядок денний не затверджувався, члени кооперативу (в тому числі і позивач) про призначені загальні збори не повідомлялись, протокол загальних зборів було підписано особами, які не є членами Кооперативу та не були уповноважені на його підписання, із протоколу загальних зборів неможливо зробити висновок хто із членів Кооперативу проголосував по всім питання порядку денного, у зв`язку з чим рішення прийняті на загальних зборах 30.05.2020 року є незаконними та такими, що підлягають скасуванню у судовому порядку.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

В силу частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, гаражно-будівельний кооператив є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Отже, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, що була чинною станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів членів кооперативу; далі - Закон України "Про кооперацію") визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості, зокрема, про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

В силу пункту 6.1 статуту Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський органами управління кооперативі є загальні збори членів кооперативу, правління кооперативу, голова правління та ревізійна комісія.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

За умовами частини першої статті 12 Закону України "Про кооперацію", частини першої статті 99 Господарського кодексу України та пункту 4.6 статуту Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський одним з основних прав члена кооперативу є участь в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.

Права члена кооперативу можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Таким чином, враховуючи норми статті 167 Господарського кодексу України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав, відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 у справі № 924/641/17.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Наведена норма законодавства вказує на те, що обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

При цьому положеннями Статуту Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський не передбачено чіткого порядку повідомлення учасників (членів) кооперативу про скликання (проведення) загальних зборів учасників (членів), в т.ч. їх індивідуального повідомлення. зазначає, що дійсно, матеріали справи не містять доказів, що відповідне оголошення про дату, місце, час та порядок денний загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський було чи не було розміщене на дошці об`яв чи оголошень кооперативу не пізніше, ніж за 10 днів до визначеного строку проведення таких зборів та де взагалі така дошка об`яв (оголошень) розміщена чи знаходиться.

У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 05.05.2020 у справі № 916/1996/19 та від 06.02.2020 у справі №906/307/19.

В свою чергу, відповідач не повідомив суду в який спосіб позивач був повідомлений про скликання загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський на 30.05.2020 та не підтвердив обставини його повідомлення належними доказами.

Отже, у даному випадку наявне порушення порядку повідомлення ОСОБА_1 , як члена кооперативу про проведення 30.05.2020 загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський.

Також господарський суд зазначає, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. 61 Закону України ,,Про господарські товариства, ст. 35 Закону України ,,Про акціонерні товариства, ст. 15 Закону України ,,Про кооперацію. Аналогічна правова позиція наведена в п. 2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин від 25.02.2016 № 4.

За змістом ст. 15 Закону України ,,Про кооперацію: вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу…; чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік; про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення; позачергові загальні збори членів кооперативу скликаються на вимогу: не менше третини його членів; спостережної ради; ревізійної комісії (ревізора); органу управління кооперативного об`єднання, членом якого він є; загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених за наявності не менше двох третин уповноважених; кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі; рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу; з інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Суд звертає увагу, що Протокол № 1/2020 від 30.05.2020 не містить відомостей про те, чи були загальні збори черговими або позачерговими, а також ким прийнято рішення відносно скликання зборів.

Суд вважає, що зазначені обставини мають суттєве значення для перевірки факту дотримання встановленого ст. 15 Закону України ,,Про кооперацію порядку скликання зборів. Сторонами у справі не надано доказів, які однозначно підтвердили б, чи були загальні збори 30.05.2020 черговими або позачерговими, а також ким прийнято рішення відносно скликання цих зборів.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на підтвердження скликання зборів особою чи групою осіб, які мали відповідне право, чи були 30.05.2020 загальні збори черговими або позачерговими, а також ким прийнято рішення відносно скликання зборів, повідомлення позивача про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів ГБК "АРТИЛЕРІЙСЬКИЙ", які відбулись 30.05.2020. Не подано відповідачем і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення зборів, зміст порядку денного тощо.

Статтею 12 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що основними правами члена кооперативу, зокрема, є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління;

Отже, зазначене свідчить, що відповідачем було порушено процедуру скликання зборів, зокрема, не повідомлено позивача відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" про час, місце та порядок денний зборів та порушено право позивача, як члена Кооперативу щодо участі в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні Кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Вищеназвані порушення є підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.

Господарський суд вказує, що обов`язок доказування обставин, пов`язаних дотриманням порядку скликання зборів, покладається на відповідача, який має довести суду законність власних рішень. В свою чергу позивач має надати докази порушення його прав члена кооперативу оспорюваним рішенням.

У справі суд проаналізував усі наявні у сторін доводи і заперечення, докази, якими вони обґрунтовувались.

Зроблені судом висновки в сукупності свідчать про незаконність рішень загальних зборів, проведених 30.05.2020, які були оформлені протоколом загальних зборів № 1/2020, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Куруючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним та скасувати рішення, які були прийняті на Загальних зборах членів Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський 30.05.2020, які були оформлені протоколом загальних зборів № 1/2020 від 30.05.2020.

3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу „Артилерійський (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 6, код ЄДРПОУ 24545282) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2023 р.

Суддя Нікітенко С.В.