Постанова

від 10.10.2023 по справі 917/868/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/868/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О. І.

та представників:

позивача - Сенкевич В. І. (в режимі відеоконференції),

відповідача - 1 - не з`явився,

відповідача - 2 - Ступніка С. В. (в режимі відеоконференції),

відповідача - 3 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олеко"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023

у справі № 917/868/21

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Олеко"

до:

1) Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області;

2) Фермерського господарства "Ростагро - 2017";

3) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання недійними та скасування наказу та договору, скасування державної реєстрації земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року Селянське (фермерське) господарство "Олеко" (далі - СФГ "Олеко") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області) "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.04.2017 № 4054-СГ, згідно з яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) для ведення фермерського господарства із земель запасу не наданих у власність або постійне користування за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 6,5412 га ріллі (кадастровий номер 5321883800:00:009:0134) в дострокову оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів", яка накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні позивача й посвідчена державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183 зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 та закриття щодо неї Поземельної книги;

- визнання недійсним договору оренди землі від 24.04.2017, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Фермерським господарством "Ростагро - 2017" (далі - ФГ "Ростагро - 2017") на земельну ділянку з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 та скасування його державну реєстрацію, яка накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні позивача й посвідчена державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183, зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що СФГ "Олеко" є постійним землекористувачем земельної ділянки на підставі акта на право постійного користування серія ПЛ № 00183, проте не має можливості реалізувати таке право з огляду на наявність земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134, яка накладається на його земельну ділянку (площа співпадіння 3, 0474%, що становить 1, 5237 га). Зазначає, що наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.04.2017 № 4054-СГ та договір оренди землі від 24.04.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ "Ростагро - 2017", порушують право позивача на надану йому в користування земельну ділянку, набуте ним раніше.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.12.2022 (суддя - Д. Сірош) позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.04.2017 № 4054-СГ, в якому "затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель запасу не наданих у власність або постійне користування за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 6,5412 га ріллі (кадастровий номер 5321883800:00:009:0134) в дострокову оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів", в частині площі земельної ділянки в розмірі 1,5237 га, яка накладається на земельну ділянку, яка знаходиться в постійному користуванні позивача й посвідчена державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183 зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 та закрито щодо неї Поземельну книгу.

Визнано недійсним договір оренди землі від 24.04.2017, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ФГ "Ростагро - 2017" на земельну ділянку кадастровий номер 5321883800:00:009:0134 та скасовано його державну реєстрацію, яка накладається на земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні позивача й посвідчена державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183, зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 скасовано рішення Господарського суду Полтавської області від 07.12.2022.

Прийнято нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанції встановлено, що на підставі рішення другої сесії двадцять другого скликання Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області від 25.11.1994 "Про надання Козару О. П. у користування земельної ділянки для створення селянського (фермерського) господарства" Козару О. П. надано в користування земельну ділянку площею 50,0 га, з них: ріллі - 50,0 га із земель запасу фермерського фонду Комендантівської сільської ради народних депутатів для створення селянського (фермерського) господарства. Зазначено про необхідність приступити до використання наданої земельної ділянки після одержання Державного акту на право користування землею, реєстрації його в районній раді народних депутатів і збору урожаю попереднім користувачем.

Надання Козару О. П. (голова СФГ "Олеко") на праві постійного користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, площею 50,0 га підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183, зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995.

Технічний звіт встановлення в натурі меж відведеної земельної ділянки Козару О. П. (голова СФГ "Олеко") виготовлений у 1995 році Полтавським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

01.02.1995 уповноваженими особами підписано акт про встановлення меж ділянки (ділянок) в натурі.

02.07.2019 Козар О. П. (голова СФГ "Олеко") отримав згоду ГУ Держгеокадастру у Полтавській області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 50,0 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

З метою розробки документації із землеустрою Козар О. П. звернувся до сертифікованого виконавця.

У 2020 році Козар О. П. отримав від розробника технічну документацію із землеустрою для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

09.04.2020 державний кадастровий реєстратор відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розглянув заяву про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 03.04.2020 та прийняв рішення № РВ-5301890992020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру через такі підстави: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; невідповідність поданих документів законодавству, а саме: ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, а саме: знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

06.05.2020 Козар О. П. подав заяву (ЗВ 9704060422020) до державного кадастрового реєстратора відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з доданими до неї документами.

18.05.2020 державний кадастровий реєстратор відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чумак Т. А. прийняла рішення № РВ-5301900382020 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав: електронний документ не відповідає установленим вимогам, про що зазначено у протоколі проведення перевірки електронного документа; розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; невідповідність поданих документів законодавству, а саме ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", постанові Кабінету Міністрів України від 17.10.2012, а саме: знаходження у межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

У протоколі від 18.05.2020 № ПП-5300975072020 зазначено про невідповідність даних електронного документу, а саме: невідповідність даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області рекомендував позивачу звернутися до проектної організації для усунення зазначених помилок.

До протоколу від 18.05.2020 № ПП-5300975072020 було додано висновок щодо перевірки електронного документа, з якого убачається, що земельна ділянка, яку бажає зареєструвати СФГ "Олеко" (координати її поворотних точок) накладається на суміжні земельні ділянки; перетин ділянки з ділянкою з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134, площа співпадає на 3,0474 %.

З метою усунення зазначеної проблеми державний кадастровий реєстратор відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру в Полтавській області направив листи кожному власнику суміжної земельної ділянки за місцем проживання з описом проблеми.

Проте, орендодавець земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області та орендар ФГ "Ростагро - 2017", земельна ділянка якого є суміжною із земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні СФГ "Олеко" не відреагували на пропозицію позивача.

Суди попередніх інстанцій встановили, що надання ФГ "Ростагро-2017" права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 підтверджується:

- оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 24.04.2017 № 4054-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства із земель запасу не наданих у власність або постійне користування за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області та надано ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності земельну ділянку площею 6,5412 га ріллі (кадастровий номер 5321883800:00:009:0134) в дострокову оренду терміном на 7 років для ведення фермерського господарства на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів;

- укладеним 24.04.2017 між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавець) та ФГ "Ростагро - 2017" (орендар) договором оренди землі, за умовами якого орендодавець згідно з наказу від 24.04.2017 № 4054-СГ надає, а орендар - приймає в строкове платне користування земельну ділянку (земельні ділянки) для ведення фермерського господарства з кадастровим номером (кадастровими номерами) - 5321883800:00:009:0134, яка розташована за межами населених пунктів та території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.

30.06.2017 було зареєстровано ФГ "Ростагро - 2017", що підтверджується інформацією від 24.05.2021 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (з моменту створення фермерського господарства до нього перейшло право оренди землі).

Відповідно до інформації від 15.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на земельну ділянку кадастровий номер 5321883800:00:009:0134, орендодавцем (власником) є Пришибська сільська об`єднана територіальна громада Кременчуцького району Полтавської області в особі Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (підстава для державної реєстрації: наказ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", серія та номер 34-0ТГ від 10.12.2020; видавник ГУ Держгеокадастру у Полтавській області; рішення "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", серія та номер: п`ята сесія восьмого скликання 15.12.2020, видавник: Пришибська сільська рада Кременчуцького району Полтавської області, а орендар: ФГ "Ростагро-2017".

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дії органів державної влади та місцевого самоврядування, які спрямовані на позбавлення суб`єкта права постійного користування земельною ділянкою без наявності підстав, визначених у ст. ст. 141, 143 ЗК України, є такими, що порушують права суб`єкта на користування земельною ділянкою. Факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134, яка перебуває в користуванні ФГ "Ростагро - 2017", на земельну ділянку позивача підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а отже, є підставою для визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Встановивши наявність підстав для визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, суд першої інстанції задовольнив і позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі.

Суд першої інстанції встановивши також, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав (оренди та права постійного користування) на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, задовольнив і вимогу про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 та закриття щодо неї Поземельної книги.

Господарський суд встановив, що позивач звернувся з позовом у межах позовної давності, про застосування якої просив відповідач-2.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки Державному земельному кадастрі. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не встановлено, а позивачем не доведене, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства, а отже, що у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не було підстав для відмови у затвердженні такого проекту. Дійшов також і висновку, що вимога про визнання наказів незаконними та їх скасування є неефективним способом захисту, адже її задоволення не призведе до відновлення позивачем володіння відповідною земельною ділянкою.

Відмовляючи у позові у частині вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 24.04.2017, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено недодержання Головним управлінням та ФГ "Ростагро - 2017" вимог закону в момент вчинення оспорювано правочину, так і того, що оспорюваний договір порушує права позивача. Встановив і те, що об`єкт оренди - земельна ділянка загальною площею 6,5412 га є істотною умовою оскаржуваного договору, а тому договір не може бути визнаний недійсним і у відповідній частині.

Встановивши відсутність підстав для визнання недійсним і скасування наказу та визнання недійним договору оренди землі, апеляційний господарський суд відмовив і в позові про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 та закриття щодо неї Поземельної книги.

Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023, СФГ "Олеко" звернулося із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції від 07.12.2022 залишити без змін.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме вказує на прийняття судового рішення без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 щодо того, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпний та висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 484/629/19 та у постанові Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 925/200/17.

Стверджує про неправильне врахування апеляційним господарським судом при вирішенні цього спору висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 29.09.2022 у справі № 483/448/20, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18.

Вважає, що апеляційний господарський суд помилково врахував лист відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадасту у Полтавській області від 22.07.2021 № 180/407-21 як беззаперечний доказ того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 перетинів, накладень не має, адже орган, який його видав є лише структурним підрозділом ГУ Держгеокадасту у Полтавській області й не несе жодної відповідальності за викладене в своїх листах. Зазначає, що відповідач-2 безпідставно відмовився сплатити кошти за експертизу через що вона і не була проведена.

Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд обмежив його конституційне право на користування спірною земельною ділянкою.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.08.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ "Олеко" з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.09.2023.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, відповідача-2, переглянувши в касаційному порядку оскаржуване судове рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб`єктивних прав та обов`язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц).

Щодо подібності правовідносин, необхідно зазначити, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (подібний висновок викладений в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 51 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі Козару О. П. Державного акта на право постійного користування землею) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надається особі не як громадянину, а як спеціальному суб`єкту - голові створюваного селянського (фермерського) господарства. Законодавством передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2020 у справі № 912/757/19 дійшов висновку, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи; з цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства. Також у цій постанові Верховний Суд дійшов висновку, що громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

У п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, на яку посилається скаржник на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 цього Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Так, ст. 141 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Верховний Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 912/757/19 зазначив, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою, яке набуто у встановленому порядку, як неоформлення права постійного користування земельною ділянкою відсутня.

За змістом ст. 152 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Переглядаючи у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд встановивши, що за рішенням ради від 25.11.1994 Козару О. П. було надано в користування земельну ділянку площею 50,0 га та, що СФГ "Олеко" (голова Козар О. П.) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 50,0 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ № 00183, зареєстрованим за номером 70 від 10.02.1995, при цьому не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, на яку посилається скаржник на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та належним чином не перевірив доводів позивача про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 на земельну ділянку, яка знаходиться у нього в постійному користуванні та площу такого накладення.

Так, апеляційний господарський суд фактично дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 немає перетинів, а факт ненакладення вказаний лише у листі від 22.07.2021 № 180/407-21 відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадасту у Полтавській області. При цьому були відхилені документи на які посилався позивач, а саме:

- рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 09.04.2020 № РВ - 5301890992020 через знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Кобеляцькому районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 18.05.2020 № РВ - 53018900382020 у зв`язку із невідповідністю поданих документів законодавству, а саме знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- протокол від 18.05.2020 № ПП-5300975072020, у якому було зазначено про невідповідність даних електронного документу, а саме: невідповідність даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним індексних кадастрових карт (планів), відомостям про інші об`єкти Державного земельного кадастру, їх кількісним, якісним характеристикам та відомостям про значення оцінки земельної ділянки;

- висновок щодо перевірки електронного документа, відповідно до якого земельна ділянка, яку бажає зареєструвати СФГ "Олеко" (координати її поворотних точок) накладається на суміжні земельні ділянки.

Тобто за наявності у матеріалах справи документів як тих, якими підтверджується, що у межах земельної ділянки, якою користується і бажає зареєструвати позивач, знаходиться інша земельна ділянка, так і якими спростовується те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5321883800:00:009:0134 має перетини, накладення, апеляційний господарський надав перевагу саме останнім при вирішенні цього спору, не навівши, при цьому, достатнього, належного обґрунтування таких дій.

Відповідно до ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, за наявності у справі взаємовиключних доказів апеляційний господарський суд при розгляді справи не позбавлений права вирішити відповідно до правил ст. 99 ГПК України питання щодо призначення у справі відповідної експертизи, без проведення якої неможливо об`єктивно встановити обставин, на які посилається позивач, та надати оцінку запереченням відповідачів.

Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Порушення права на справедливий розгляд за ст. 6 Конвенції буде мати місце у випадках: відмови суду розглядати в своєму рішенні доводи, засновані на Конвенції, які до того ж були ясно і повно викладено; відмови суду оцінювати доводи заявника, засновані на Конституції; відмови суду в задоволенні скарги заявника без оцінки доказів по суті, тобто без будь-якої мотивації, лише шляхом відтворення в судовій ухвалі тексту рішення суду нижчого рівня (рішення ЄСПЛ у справах "Гарсія Руїс проти Іспанії", "Іро Баланіт проти Іспанії", "Проніна проти України", "Хелле проти Фінляндії", "Татішвілі проти Росії").

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, постанова суду апеляційної інстанції не є судовим рішенням ухваленим відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, адже апеляційним господарським судом неповно з`ясовано дійсні обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, чим також порушено право сторін на те, щоб вони були почуті і мали можливість захистити свої законні права та інтереси, у випадку їх порушення.

Також апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, фактично обмежився лише посиланням на ст. 1861 ЗК України, яка регулює погодження і затвердження документації із землеустрою та на те, що у ГУ Держгеокадастру у Полтавській області були відсутні підстави для відмови у затвердженні такого проекту. При цьому, апеляційний господарський суд належним чином не перевірив чи порушується/не порушується право позивача щодо користування земельною ділянкою оскаржуваними наказом та договором, а отже належним чином не встановив наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову.

За таких обставин висновки апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову є передчасними та зробленими без з`ясування всіх істотних обставин справи, а тому ухвалена у справі постанова підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

У зв`язку з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду підстав для розподілу судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України немає.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Олеко" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі № 917/868/21 скасувати.

Справу № 917/868/21 направити на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О.В.