Ухвала

від 18.10.2023 по справі 917/1287/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1287/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Саді Рустам Мохаммедович (адвокат),

відповідача - Євсюков Ф. Б. (адвокат), Боровська Н. В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 (судді: Гребенюк Н. В. - головуючий, Слободін М. М., Шутенко І. А.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 (суддя Безрук Т. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник"

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" (далі - ТОВ "Євросем", Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" (далі - ТОВ "Агрофірма "Соняшник", Відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог від 30.11.2022) просило стягнути з Відповідача на свою користь 1 539 705,00 грн, у тому числі: 421328,77 грн основного боргу за договором поставки № 67536 від 21.09.2021; 245 606,21 грн 30% річних, 294 955,04 грн пені, 577 814,98 грн штрафу.

Позовну вимоги було обґрунтовано тим, що ТОВ "Агрофірма "Соняшник" неналежним чином здійснювала розрахунки за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агрофірма "Соняшник" на користь ТОВ "Євросем" 211 666,26 грн основного боргу, 220 194,17 грн пені, 188 749,21 грн 30% річних, 211 666,26 грн штрафу. В іншій частині у позові відмовлено.

Зазначені судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи доведений факт виникнення у ТОВ "Агрофірма "Соняшник" обов`язку зі сплати отриманого товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Вимога ТОВ "Євросем" до ТОВ "Агрофірма "Соняшник" про сплату суми індексації ціни товару (різниці між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частини ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару та відповідає положенням п. 5.5. укладеного між сторонами договору. При цьому наданий Відповідачем акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не може бути самостійним доказом виникнення чи припинення прав та обов`язків, а курсова різниця та індексація платежів не були предметом звірки і нараховані Позивачем відповідно до умов договору поставки на дату подачі позову. Отже, суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у загальній сумі 211 666,26 грн підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, в іншій частині вимоги про стягнення основного боргу є безпідставними. Водночас, Відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами, на які він посилається, та неможливістю виконання зобов`язань, визначених у договорі та специфікаціях № 2 та № 3, що свідчить про те, що Позивач правомірно нарахував санкції за несвоєчасне виконання ТОВ "Агрофірма "Соняшник" свого зобов`язання.

Разом з тим, оскільки нарахований ТОВ "Євросем" розмір штрафу значно перевищує суму боргу, то суди дійшли висновку про зменшення його до суми боргу та стягнули 211 666,26 грн штрафу, 220 194,17 грн пені, 188 749,21 грн 30% річних.

У касаційній скарзі ТОВ "Євросем" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 464 901,43 грн, яка складається з 166641,78 грн основного боргу, 25 412,04 грн пені, 106 205,83 грн 30% річних, 166641,78 грн штрафу, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

У якості підстави для подання своєї касаційної скарги, Позивач посилається на неврахування місцевим і апеляційним господарськими судами висновків суду касаційної інстанції щодо застосування норм статті 524 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 11.10.2018 у справі №905/192/18, від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, від 07.07.2020 у справі №296/10217/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, від 16.03.2021 у справі № 905/392/20, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16.

Від ТОВ "Агрофірма "Соняшник" надійшов відзиві на вказану касаційну скаргу, в якому Відповідач зазначає, що вона не підлягає задоволенню в частині стягнення з нього суми боргу.

20.09.2023 Позивачем подано клопотання про вирішення питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи наявність підстав для подання зазначеної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм:

- статей 530, 692, 693 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 04.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19;

- статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, викладених в постановах від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18, від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

21.09.2023 від ТОВ "Агрофірма "Соняшник" надійшло клопотання про вирішення питання щодо судових витрат після ухвалення рішення по суті.

У відзиві на зазначену касаційну скаргу Позивач просить частково задовольнити її, а оскаржувані судові рішення - скасувати в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог в загальній сумі 464 901,43 грн, яка складається з 166 641,78 грн основного боргу, 25 412,04 грн пені, 106 205,83 грн 30% річних, 166 641,78 грн штрафу та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, відзивах на них, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційними скаргами ТОВ "Євросем" та ТОВ "Агрофірма "Соняшник" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Однак, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справах №905/392/20, №916/65/18, №918/631/19, №903/333/17, №923/760/16, №904/5830/18, №905/192/18, №910/10427/18 розглядалися позовні вимоги про стягнення грошових коштів, зокрема заборгованості та/або штрафних санкцій, за неналежне виконання стороною зобов`язань за договорами купівлі-продажу/поставки, перевезення вантажу.

Аналогічним чином, у справах №913/89/18, №902/855/18, №917/791/18, №902/855/18, №914/2252/18, №914/2202/18, №905/2149/18 розглядалися позовні вимоги про стягнення грошових коштів, у тому числі заборгованості та/або штрафних санкцій, за неналежне виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу природного газу, постачання електричної енергії.

При цьому, як вбачається зі змісту судових рішень у наведених справах, вони приймалися в залежності від оцінки поданих сторонами доказів та встановлених на їх підставі обставин, зокрема щодо виконання відповідачами договірних зобов`язань, а також щодо відповідності розрахунків заявлених до стягнення сум вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, у справі, яка переглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Позивачем було виконано взяті на себе договірні зобов`язання в частині здійснення поставки товару за відповідними специфікаціями, натомість Відповідачем обов`язок зі сплати отриманого товару з урахуванням курсової індексації (яка за умовами спірного договору є доплатою частини ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару) виконано не було.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору, зокрема його п.п. 5.5., 5.7., 7.2.3, 7.2.4., та зміст специфікацій на поставку товару, видаткових і товарно-транспортних накладних, а також перевіривши подані Позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум (з урахуванням дат поставки товару Позивачем та дат здійснення Відповідачем оплати) суди дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення 211 666,26 грн основного боргу, 220 194,17 грн пені, 188 749,21 грн 30% річних, 211 666,26 грн штрафу підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Водночас, за висновком судів, Відповідач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами, на які він посилається, та неможливістю виконання зобов`язань, визначених у договорі і специфікаціях № 2 та № 3, що свідчить про те, що Позивач правомірно нарахував санкції за несвоєчасне виконання ТОВ "Агрофірма "Соняшник" свого зобов`язання.

За таких обставин судові рішення Верховного Суду у справах, на які посилаються скаржники, та викладена у них правова позиція, хоча і були прийняті за подібного правового регулювання, однак за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, тобто наведені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.

При цьому доводи заявників з посиланням на зазначені справи Верховного Суду фактично засновані на незгоді зі здійсненою судами попередніх інстанцій у цій справі оцінкою доказів, зокрема в частині встановлення дати нарахування курсової різниці, що не відповідає змісту підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Так само, є необґрунтованими і доводи скаржників про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 130/1058/16, від 23.10.2019 у справі № 369/661/15-ц, від 23.09.2019 у справі № 638/4106/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 638/10417/15-ц, від 21.12.2016 у справі № 6-1672цс16, від 04.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 01.03.2017 у справі № 6-284цс17, оскільки предметом позовів у зазначених справах були вимоги про:

- визнання недійсними попереднього договору про укладення у майбутньому договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, договору про внесення змін та доповнень до попереднього договору купівлі-продажу; а також про стягнення з відповідача грошових коштів, збитків, 3% річних, інфляційних втрат та грошові кошти на відшкодування моральної шкоди (справа №296/10217/15-ц);

- стягнення заборгованості, яка складається з позики, процентів за користування позикою, інфляційних збитків, 3 % річних (справа №130/1058/16);

-стягнення заборгованості за кредитним договором (справа №369/661/15-ц);

- стягнення суми основного боргу, що становить подвійний розмір завдатку, а також інфляційних втрат і 3% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем попереднього договору, відповідно до умов якого сторони були зобов`язані у визначений строк укласти договір купівлі-продажу квартири (справи №638/4106/16-ц);

- стягнення процентів, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання умов договору позики (справа №638/10417/15-ц);

- визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого повідомленням, який стосується одностороннього розірвання договору поставки; стягнення авансу; визнання відсутнім права відповідача щодо звернення до третьої особи з вимогою за банківською гарантією щодо виконання основного зобов`язання; зобов`язання відповідача утриматись в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку (справа №910/5206/20);

- стягнення заборгованості за договором позики (справи №6-1672цс16 та №6-284цс17).

Отже, скаржниками не було враховано, що постанови касаційного суду у зазначених справах прийняті у спорах з різними предметами і підставами позовів, за різних фактичних обставин та переважно стосуються питань, пов`язаних з встановленням обставин справи й оцінкою доказів у ній.

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, доводи заявників про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційних скарг є необґрунтованими.

Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття зазначеного провадження за касаційними скаргами ТОВ "Євросем" та ТОВ "Агрофірма "Соняшник" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі № 917/1287/22.

У свою чергу, у зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд касаційних скарг покладається на скаржників та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі № 917/1287/22 за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко