Постанова

від 17.10.2023 по справі 522/22028/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7270/23

Справа № 522/22028/21

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Кострицький В. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач),

судді Назарова М.В., Лозко Ю.П.

Секретар Гуденко Д.О.,

учасники справи:

розглянув в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 березня 2022 року, ухвалене у складі судді Науменко А.В., у приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи: ОСББ «Морський» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, в якій просять стягнути з ОСОБА_4 на їх користь солідарно майнову шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі 6 493,00 грн., моральну шкоду у розмірі 3 000 грн. та понесені судові витрати, що складаються із судового збору 908 грн.; витрат на проведення експертного дослідження 1450 грн.; витрат пов`язаних із правничою допомогою адвоката 6 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачі посилаються на те, що вони є власниками квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на 4-му поверсі десятиповерхового житлового будинку. 08 жовтня 2021 року відбулось залиття ванної кімнати квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачам, внаслідок потрапляння води з квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище у цьому самому будинку та знаходиться над квартирою позивачів. Отже вода у ванну кімнату позивачів потрапила з квартири відповідача. Крім того, позивачі посилаються на те, що їм було завдано також моральну шкоду. Всі звернення до відповідача щодо добровільного відшкодування завданих збитків виявилися марними.

Короткий зміст рішення суду

Заочним рішенням Приморського районногосуду м.Одеси від17березня 2022позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участю третьої особи: ОСББ «Морський» про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно майнову шкоду, завдану залиттям квартири, у розмірі 6 493,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно моральну шкоду у розмірі 3000 грн.Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно понесені судові витрати, що складаються із судового збору 908 грн.; витрати на проведення експертного дослідження 1450 грн.; витрати пов`язані із правничою допомогою адвоката 6000 грн..

Обґрунтовуючи своєрішення судпершої інстанціївиходив зтого,що відповідно до положень діючого законодавства, що саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна, як самим власником так і членами його родини. З огляду на наведене, оскільки об`єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи встановлено, що залиття квартири позивачів відбулося внаслідок вини відповідача, в належній їй на праві приватної власності квартирі, то шкода, заподіяна залиттям квартири позивачів, підлягає стягненню з відповідача, як власника квартири. Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховував, що мало місце залиття квартири позивачів з вини відповідача, яке має тривалий характер та системність, внаслідок якого було пошкоджено їх майно, також це залиття спричинило у позивачів негативні зміни у звичайних умовах їх життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді, а тому виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості з урахуванням обсягу і тривалості страждань: порушення звичного способу життя, переживань, пов`язаних з пошкодженням їх майна, необхідності додаткових зусиль для його відновлення, вважає, що у частині стягнення моральної шкоди позов підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. та витрати, пов`язані із розглядом справи у суді у розмірі 1450, 00 гривень (які були сплачені за проведення експертного дослідження). Враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що стосовно стягненнямайнової шкодив рішеннісуду зазначено,що судомвстановлено наступніобставини тавідповідні їмвідносини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власникамиквартири АДРЕСА_1 ,яка розташованана четвертомуповерсі десятиповерховогожитлового будинку,відповідно досвідоцтва проправо власності НОМЕР_1 ,виданого Виконавчимкомітетом Одеськоїміської ради04.05.2005року.На п?ятомуповерсі будинкуу квартирі АДРЕСА_2 мешкає відповідач ОСОБА_4 який євласником квартири АДРЕСА_2 на підставідоговору купівліпродажу квартиривід 29.08.2018року.Також судомзазначено,що 08жовтня 2021року відбулосьзалиття ванноїкімнати квартири АДРЕСА_1 яканалежить позивачам,внаслідок потраплянняводи зквартири АДРЕСА_2 ,яка знаходитьсяповерхом вищеу цьомусамому будинкута знаходитьсянад квартироюпозивачів.Вважали висновоксуду,що водав квартирупозивачів потрапилаз квартиривідповідача вважалинеобґрунтованим..Позивачами такожнадано досуду копію«Акту №3про наслідкизалиття житлового/нежитловогоприміщення заадресою: АДРЕСА_3 »від 02.07.2018року (а.с.22)та зазначено,що залиттяїх квартириз винивідповідача відбуваєтьсяне вперше.Відповідач. ОСОБА_4 ,придбав квартиру АДРЕСА_4 29.08.2018року,тобто майжепісля двохмісяців післяскладання актувід 02.07.2018року.Після придбанняквартири,відповідачем булозроблено капітальнийремонт заміненатруби водопостачаннята водовідведення,замінена сантехнікау ваннійкімнаті квартири АДРЕСА_2 .Актом від12.10.2021року зазначено,що «візуальноне виявленопричину течі,вся ваннакімната викладенакафелем».Також судомне враховано,що позивачамине наданобеззаперечних доказіввини відповідачав причиненімайнової шкодизалиттям квартири АДРЕСА_5 .Виходячи заналізу нормчинного законодавстващодо відшкодуванняшкоди вважали,що предметомдоказування усправі провідшкодування шкоди,завданої внаслідокзалиття квартири,є обставинищодо фактузалиття квартири,особи-завдавачашкоди,причинного зв?язкуміж діямизавдавача танаслідками увиді шкоди,вини завдавачашкоди узавданні збитків,розміру збитків,заподіяних внаслідокзалиття квартири.Вважали ,що напідтвердження позовнихвимог провідшкодування матеріальноїшкоди позивачіповинні надатиналежні тадопустимі докази,на підтвердженняфакту залиттяїх квартириз винивідповідача,зокрема,комісійний акт,у якомумістяться відомостіпро фактзалиття,винну особу,причини залиття,завдані пошкодженнята обсягробіт дляїх усунення. Разомз цим,наданий позивачамиАкт від12.10.2021року немістить висновківпро виннуособу таобсяги робіт,необхідні дляусунення наслідківзалиття.Вважали,що сампо собіфакт розташуванняквартири відповідачанад квартироюпозивачів неє доказомтого,що залиттяквартири відбулосьз винивідповідача.Зі змістуАкту від12.10.2021року слідує,що ймовірноюпричиною залиттяквартири з?єднаннясантехнічних лінійпозивачів вищезазначеногожитлового будинкує можливатечія підкафелем вмісцях Узв?язку зцим вважаємо«Акт пронаслідки залиттяжитлового/нежитловогоприміщення» від12.10.2021року неналежним доказомнаявності винивідповідача узалитті квартирипозивачів.Враховуючи нормичинного законодавствата правовупозицію ВерховногоСуду,викладену упостанові від21.02.2018року усправі №2-1974/11,вважали,що актвід 12.10.2021року неможе бутиналежним тадопустимим доказомзаподіяння відповідачеммайнової шкоди.Інших доказівнеправомірності дійвідповідача щодозалиття належноїпозивачам квартириматеріали справине містять.Стосовно Висновкуексперта №28/2021від 12листопада 2021року,поданого позивачамидля підтвердженнярозміру матеріальноїшкоди,завданої залиттямїх квартири,то привизначенні величинизбитку,нанесеного нерухомомумайну,що належитьпозивачам,експертом буливикористані «Актпро наслідкизалиття житлового/нежитловогоприміщення» від12.10.2021року,що неможе бутиналежним ідопустимим доказомзаподіяння відповідачеммайнової шкоди,оскільки складенийз порушеннямПравил.Доказів того,що пошкодженнямайна,відображені уВисновку від12.11.2021року виниклипо винівідповідача судуне надано.За такихобставин вважали,що наданийпозивачами Висновокексперта неможе достовірнопідтверджувати розміруматеріальної шкоди,завданої позивачам.Інших доказів,які бпідтверджували вартістьремонтно-відновлювальнихробіт,розмір фактичнопонесених позивачамивитрат наусунення пошкодженьмайна,суду ненадано.Для застосуваннятакої міривідповідальності,як відшкодуванняшкоди,потрібна наявністьодночасно усіхелементів складуцивільного правопорушення:протиправної поведінки;шкоди;причинного зв?язкуміж протиправноюповедінкою заподіювачата шкодою;вини.Таким чином,матеріали справине містятьналежних тадопустимих доказівнеправомірних дійвідповідача щодозалиття квартирипозивачів,як недоведено якфакту спричиненняпозивачам матеріальноїшкоди внаслідокзалиття квартирипо винівідповідача,а такожрозміру цієїшкоди.шо судунеобхідно відмовитипозивачам вЗа такихпідстав,вважаю,задоволенні позовнихвимог провідшкодування матеріальноїшкоди,у зв?язкуз недоведеністювимог.Станом начас зверненнядо судуз апеляційноюскаргою умене відсутнійвисновок експерта(будівельно-технічнедослідження)щодо визначенняпричини залиттяквартири АДРЕСА_5 ,яка розташованапід квартирою АДРЕСА_4 .Зазначений висновокмною буденаданий досуду.Стосовно стягненняморальної шкодискаржник вважав,що будьяких доказівтого,що упозивачів порушенийритм життя,наявності душевнихстраждань досуду ненадано.Також ненадано судудоказів того,що залиттяквартири позивачівмає тривалийхарактер звини відповідача.З такихпідстав узв?язку вважали,що позивачамнеобхідно відмовитив задоволеннівимог щодостягнення моральноїшкоди.Стосовно стягненнявитрат направничу допомогу.Судом прийняторішення щодостягнення звідповідача накористь відповідачівсолідарно судовівитрати пов?язанііз правничоюдопомогою алвокатаПозивачами булоподані доказивідповідних витрат,пов?язаних зрозглядом справи,а саме:Витяг зугоди «Направову допомогу»від 11.10.2021року,який міститьнайменування видуправової допомоги,час,витрачений адвокатомпри наданніправової допомоги,погоджену сторонамивартість однієїгодини наданняправової допомогита повнувартість наданоїдопомоги поцивільній справі.;Квитанція доприбуткового касовогоордера №б/нвід 16.11.2021року прооплату послугпозивачами занадання правовоїдопомоги напідставі договорупро правовудопомогу узв`язкуз залиттямквартири насуму 6000,00грн.Згідно витягуз угоди«На правовудопомогу» від11.10.2021року зазначено,що адвокатомпланується витратитина правничудопомогу 12годин,з розрахунку1година -500гривень Втой жечас позивачамине наданодоказів того,що адвокатомвитрачено часна участьв судовихзасіданнях (4години),підготовка запереченьна відзив(1година).відправлення відзиву(30хвилин).Тобто ненадано доказівтого,що адвокатомвитрачено 12годин нанадання правовоїдопомоги.До судуне наданоакту приймання-передачі послугз наданняправової допомоги,тому судує підставидля відмовиу стягненнітаких витратна користьпозивачів

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить наступного.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення Котовського міськрайонногосуду Одеськоїобласті від24листопада 2022рокуроку в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 7577,01гривень, апеляційним судом не переглядається, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення,ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовою колегією та судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на четвертому поверсі десятиповерхового житлового будинку. Зазначена обставина підтверджується Свідоцтвом про право власності ЯЯЯ 069958, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.05.2005 року.

На п`ятому поверсі будинку у квартирі АДРЕСА_2 мешкає відповідач ОСОБА_4 , який є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2018 року.

08 жовтня 2021 року відбулось залиття ванної кімнати квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачам, внаслідок потрапляння води з квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться поверхом вище у цьому самому будинку та знаходиться над квартирою позивачів. Отже вода у квартиру позивачів потрапила з квартири відповідача.

Про факт залиття ванної кімнати квартири позивачів за участі Голови правління ОСББ «Морський» ОСОБА_5 , власника квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_6 , власника квартири АДРЕСА_7 ОСОБА_7 та за участі власників квартири АДРЕСА_8 та квартири АДРЕСА_2 було проведено обстеження квартири АДРЕСА_5 , в якій відбулось залиття, та обстеження/огляд квартири АДРЕСА_2 .

За результатами обстеження 12.10.2021 року було складено акт про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення.

В цьому акті зафіксовано, що на день обстеження, протікання стелі у ванній кімнаті квартири АДРЕСА_5 не припинено. Крім того, з вказаного акту вбачається, що в результаті обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_2 візуально не виявлено причину течі, вся ванна кімната викладена кафелем. Течія можлива під кафелем в місцях з`єднання сантехнічних ліній. У ванній кімнаті встановлена душова кабіна, піддон якої є забандажованим та викладений кафелем. Всі елементи кріплень недоступні для огляду. Для визначення точної причини необхідний частковий демонтаж кафелю під душовою кабіною та у місцях з`єднання сантехнічних ліній у квартирі АДРЕСА_4 надано рекомендації власнику квартири АДРЕСА_2 здійснити демонтаж, усунути протікання, відшкодувати шкоду, спричинену залиттям, власникам квартири АДРЕСА_8 .

Згідно з висновком експерта №28/2021 будівельно-технічного експертного дослідження від 12.11.2021 року у результаті огляду експертом встановлено наявність пошкоджень стелі від залиття в приміщенні ванної кімнати №4 кватири № НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 . Особливо чітко ознаки залиття внутрішньої поверхні гіпсокартону стелі в ванній кімнаті квартири АДРЕСА_5 зосереджені в районі стиків залізобетонних плит перекриття, що свідчить про протікання рідини (залиття) з вище розташованої квартири АДРЕСА_2 , а саме в місці стиків плит.

Згідно копії Акту від 12.10.2021 р. вказано наступне: «...Для визначення точної причини необхідний частковий демонтаж кафеля під душовою кабіною та у місцях з`єднання сантехнічних ліній у квартирі АДРЕСА_4 .

Рекомендації власнику квартири АДРЕСА_2 : здійснити демонтаж, усунути протікання, відшкодувати шкоду кв. АДРЕСА_8 ».

Виконати обстеження вище розташованої квартири АДРЕСА_4 експерту не надалось можливим. Отже, встановити, що саме стало причиною витоку рідини і, як наслідок, залиття квартири АДРЕСА_1 експерту не надалось можливим. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття приміщення ванної кімнати №4 в квартирі АДРЕСА_1 , складає: 6493,00 грн.

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Відповідно до вимог ст. ст. 177, 179 Житлового кодексу України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитись до сантехнічного обладнання, користуватися будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

У даному випадку відповідачем не були спростовані докази надані позивачами, про те, що залиття ванної кімнати їх квартири сталося з вини відповідача. На підставі викладеного суд вважає, що по справі доведене завдання шкоди майну позивачів з вини відповідача, а саме за наслідком залиття водою з квартири, яка розташована вище над квартирою позивачів.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підставі викладеного суд вважає, що по справі доведене завдання шкоди майну позивачів з вини відповідача, а саме за наслідком залиття належної позивачам квартири водою з квартири відповідача, яка розташована вище над квартирою позивачів.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України обов`язок доказування того, що шкода завдана не з вини відповідача, лежить на відповідачеві.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 3 ст. 156 Житлового кодексу України власник квартири та члени його сім`ї повинні дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Враховуючи викладені положення діючого законодавства саме на власника покладається обов`язок відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку із використанням належного йому майна, як самим власником так і членами його родини.

З огляду на наведене, оскільки об`єктивними доказами, зібраними при розгляді судом даної справи встановлено, що залиття квартири позивачів відбулося внаслідок вини відповідача, в належній їй на праві приватної власності квартирі, то шкода, заподіяна залиттям квартири позивачів, підлягає стягненню з відповідача, як власника квартири.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до ст. ст. 322, 323 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, суд вважає такими, що підлягають задоволенню.

Позивачі також вважають, що неправомірною бездіяльністю відповідача їм також заподіяно і моральну шкоду, яка виразилась у моральних стражданнях, які вони пережили у зв`язку з псуванням їх майна, оскільки залиття їх квартири відбувається не вперше, порушення має тривалий характер та системність, змушує їх змінювати звичний ритм життя, призводить до душевних страждань та незручностей.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності з п. 3) ч. 2 цієї статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31 березня 1995р., згідно з якими розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи практику Європейського Суду, зокрема рішення від 28 травня 1985 року, справа Abdulaziz,Cabales and Balkandali v. United Kingdom, де зазначено, що деякі форми моральної шкоди, зокрема емоційні страждання, за своєю природою не завжди можуть бути доведені чимось конкретним, суд погоджується, що завдання шкоди майну позивача, порушення звичного ритму життя позивачки - є суттєвими моральними стражданнями.

Зокрема, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мало місце залиття квартири позивачів з вини відповідача, яке має тривалий характер та системність, внаслідок якого було пошкоджено їх майно, також це залиття спричинило у позивачів негативні зміни у звичайних умовах їх життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадку залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді, а тому виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості з урахуванням обсягу і тривалості страждань: порушення звичного способу життя, переживань, пов`язаних з пошкодженням їх майна, необхідності додаткових зусиль для його відновлення, вважає, що у частині стягнення моральної шкоди позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню витрати, пов`язані із розглядом справи у суді у розмірі 1450, 00 гривень (які були сплачені за проведення експертного дослідження).

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою судова колегія частково погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так, позивачами було подані докази відповідних витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме:

-Витяг з угоди «На правову допомогу» від 11.10.2021 року, який містить найменування виду правової допомоги, час, витрачений адвокатом при наданні правової допомоги, погоджену сторонами вартість однієї години надання правової допомоги та повну вартість наданої допомоги по цивільній справі.;

-Квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 16.11.2021 року про оплату послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за надання правової допомоги на підставі договору про правову допомогу у зв`язку з залиттям квартири на суму 6 000,00 грн.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерій реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим. Згідно з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року справа № 757/47925/15-ц, від 20 червня 2018 року справа № 127/1284/14-ц, від 27 червня 2018 року справа №554/9348/15-ц, від 25 липня 2018 року справа № 522/4198/17-ц, від 13 березня 2019 року справа № 283/2065/14-ц, від 20 березня 2019 року справа № 753/23491/16-ц, від 23 січня 2019 року справа № 552/2145/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 635/5462/17, від 31 січня 2019 року справа № 204/6539/16-ц, , якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В додатковій постанові Верховного суду №910/16803/19 від 19 липня 2021 року, а саме в п. 1.36, п. 1.40 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив у повному обсязі вимогу про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. Виходячи з критерію розумної необхідності таких витрат, судова колегія приходить до висновку про задоволення в частині понесених витрат, а саме в сумі 3750 грн у відповідності до розрахунку наданому стороною позивача(а.с.42).

Судова колегія вважає, що обсяг кількості робочих годин відпрацьованих у справі представником позивача є завищеним, та погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині, що позивачами необґрунтовано належними та допустимими доказами того, що адвокатом витрачено час на участь в судових засіданнях у кількості 4 годин, що на підготовку заперечень на відзив адвокат витратив 1 годину, що на відправлення відзиву у адвоката зайняло 30 хвилин, так як таких дій адвокат не вчиняв. Тобто не надано доказів того, що адвокатом загалом витрачено 12 годин на надання правової допомоги. До суду не надано акту приймання - передачі послуг з надання правової допомоги, тому суду є підстави для часткового задоволення вимог, щодо стягненні витрат на правову допомогу на користь позивачів.

Відповідно до ст.ст. 12, 80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що пред`явлені позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції задовольнив необґрунтовано та в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

За таких обставин, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд першої інстанції прийшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3750 гривень.

Доводи апелянта про те, що судом не враховано, що позивачами не надано беззаперечних доказів вини відповідача в причинені майнової шкоди залиттям квартири АДРЕСА_5 ., та посилання на відповідну практику Верховного Суду, спростовуються матеріалами справи, а самє розмір шкоди - висновком експерта №28/2021 від 12 листопада 2021 року, поданого позивачами, причини залиття - «Актом № 3 про наслідки залиття житлового/нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 » від 02.07.2018 року (а.с.22) та зазначено, що залиття їх квартири з вини відповідача відбувається не вперше. Зі змісту Акту від 12.10.2021 року слідує, що ймовірною причиною залиття квартири з?єднання сантехнічних ліній позивачів вищезазначеного житлового будинку є можлива течія під кафелем. Крім того, судова колегія враховує ту обставину, що сторона відповідача не надала доказів протилежного, та не просила суд про забезпечення доказів у справі.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 376 ЦПК України,підставами для змінисудового рішенняє: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Суд першої інстанції в оскаржуваній частині неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають матеріалам справи і помилково ухвалив рішення про задоволення в повному обсязі витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги частково підтвердились в суді апеляційної інстанції, внаслідок чого рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення на користь відповідачів судових витрат на правову допомогу підлягає зміні зі зменьшенням розміру судових витрати пов`язаних із правничою допомогою .

Керуючись ст. ст.367, 368, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від17березня 2022року змінитив частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,за участютретьої особи:ОСББ «Морський»про стягнення судових витрат на правничу допомогу .

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ,за участютретьої особи:ОСББ «Морський»про стягнення судових витрат на правничу допомогу -задовольнити частково .

Зменьшити стягненняз ОСОБА_4 ( АДРЕСА_9 )на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса: АДРЕСА_10 )та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_4 ,адреса: АДРЕСА_10 ) судовихвитрати пов`язанихіз правничоюдопомогою з суми6000гривен досуми 3750гривень.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.

Головуючий суддя В.В. Кострицький

Судді М.В. Назарова

Ю.П. Лозко