Постанова

від 17.10.2023 по справі 507/240/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2817/23

Справа № 507/240/21

Головуючий у першій інстанції Вужиловський О. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Гуденка Д.О.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач Фермерське господарство «Гранат»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в м. Одеса в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гранат»

на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2021 року, ухваленого Любашівським районним судом Одеської області у складі: судді Вужиловського О.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Гранат» про повернення земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, стягнення плати за користування земельною ділянкою,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що йому належить на праві власності земельна ділянка площею 3,26 га, кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району, яку він успадкував 27 вересня 2018 року після смерті своєї матері ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 27 вересня 2018 року.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 07 серпня 2018 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та ФГ «Грант» було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, індексний номер 42659713, предметом якого є земельна ділянка, яку позивач успадкував.

Враховуючи, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а договір оренди б/н укладений 07 серпня 2018 року, позивач вважає, що ані укласти, ані підписати даний договір ОСОБА_2 не могла, оскільки померла за сім місяців до підписання договору.

Мотивуючи, що за користування земельною ділянкою орендну плату за 2019 та 2020 роки відповідач не сплачує, а лише в 2018 році позивачу було сплачено орендну плату в сумі 18400 грн, на вимогу позивача в добровільному порядку земельну ділянку відповідач не повертає, чим чинить перешкоди у користуванні нею, посилаючись як на правову підставу своїх вимог на ст. 202, 203, 638, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 391, ст. 1212, 1213 ЦК України просив суд зобов`язати Фермерське господарство «Гранат» усунути перешкоди в користуванні належним позивачу майном шляхом повернення йому земельної ділянки площею 3,26 га, кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42659713 від 22 серпня 2018 року державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації, права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, яке вчинене на підставі договору оренди від 07 серпня 2018 року між Фермерським господарством «Гранат» та ОСОБА_2 ; стягнути з відповідача 36800 грн плати за користування земельною ділянкою.

Від представника відповідача Фермерського господарства «Гранат» - адвоката Опалька О.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що договір оренди спірної земельної ділянки було укладено з власної ініціативи ОСОБА_2 , яка власноручно його підписала, сторони погодили всі істотні умови, а в даті укладення договору було допущено орфографічну помилку, що на його думку не впливає на волевиявлення ОСОБА_2 . Крім того вказав, що договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 серпня 2018 року, а свідоцтво про право на спадщину за законом позивач отримав лише 27 вересня 2018 року.

Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 доФермерського господарства«Гранат» проповернення земельноїділянки,скасування рішенняпро державнуреєстрацію правта їх обтяжень, стягнення платиза користуванняземельною ділянкоюзадоволено частково.

Зобов`язано Фермерське господарство «Гранат» усунути перешкоди в користуванні та повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3.26 га, кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, що розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42659713 від 22 серпня 2018 року державного реєстратора Любашівської районної державної адміністрації, права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, яке вчинене на підставі договору оренди від 07 серпня 2018 року між Фермерським господарством «Гранат» та ОСОБА_2 .

Стягнуто з Фермерського господарства «Гранат» на користь ОСОБА_1 , 7722 грн. 60 коп. плати за користування земельною ділянкою та 1997 грн. 60 коп. судових витрат, а всього 9720 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство «Гранат», посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводами апеляційної скарги є неповне встановлення судом фактичних обставин справи, оскільки сторонами не оспорюється користування відповідачем спірною земельною ділянкою; висновки суду про обґрунтованість позовних вимог, в тому числі тих, які позивачем не заявлялись і за які не сплачувався судовий збір, зокрема, про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, не відповідають матеріалам справи; судом не враховано факт сплати відповідачем орендної плати у більшому розмірі ніж передбачено договором і факт такої сплати визнається позивачем, що підтверджує наявність договірних відносин між ФГ та ОСОБА_2 ; станом на день розгляду справи судом заборгованість зі сплати орендної плати відсутня, що, на його думку, підтверджує наявність укладених між ФГ «Гранат» та ОСОБА_2 договірних правовідносин та свідчить про належне виконання умов договору відповідачем.

Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що суд, відмовивши ФГ «Гранат» у задоволенні клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи, фактично позбавив його можливості надати доказ належності підпису у договорі ОСОБА_2 .

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа перебувала у провадженні судді Ігнатенко П.Я., розгляд якої було призначено на 11 липня 2023 року о 15.50 год.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року із змінами відповідно до рішення № 507/240/21 достроково закінчено відрядження судді Херсонського апеляційного суду Ігнатенко П.Я. до Одеського апеляційного суду.

У зв`язку із чим вказану справу передано до провадження судді Назарової М.В., судді учасники колегії: Орловська Н.В., Пузанова Л.В. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2023 року).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 липня 2023 року у відповідності до п. 3.9 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді визначено суддів Кострицького В.В., Лозко Ю.П..

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2023 року, прийнявши справу до свого провадження, призначено справу до апеляційного розгляду, на 17 жовтня 2023 року о 11-30.

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено,матеріалами справипідтверджено таніким посправі неоспорюється,що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, розміром 3,26 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , виданим приватним нотаріусом Любашівського районного нотаріального округу, Одеської області Бобошко Н.Є. 27 вересня 2018 року.

Право власності зареєстровано 27 вересня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 43223547 від 27 вересня 2018 року (а.с. 10, 11).

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 серпня 2018 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42659713 від 22 серпня 2018 року зареєстрованоправо оренди земельної ділянки кадастровий номер 5123381400:01:002:0210, розміром 3,26 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, на підставі договору орендиземлі від07 серпня 2008 року,сторонами якогоє орендодавець ОСОБА_2 та орендар фермерське господарство «Гранат» (а.с. 12 ).

Належною позивачу земельною ділянкою користується фермерське господарство «Гранат», що також не оспорюється сторонами.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення ОСОБА_1 як власнику належної йому земельної ділянки, якою без відповідної правової підстави користується відповідач, та стягнення за такий період користування коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що договір оренди земельної ділянки, який укладений після смерті ОСОБА_2 та від її імені ОСОБА_2 07 серпня 2018 року, вказує на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні зазначеного договору, а тому є неукладеним, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 145/2047/16-ц, а позов про повернення земельної ділянки обґрунтованим, як і обґрунтованим є стягнення коштів за таке безпідставне користування земельною ділянкою. Натомість, доводи відповідача про допущену технічну помилку у договорі оренди не взято судом до уваги, оскільки відповідач взагалі не зазначає іншу дату укладення договору, і такою самою датою датований акт прийома-передачі землі, а отримання позивачем коштів за землю у 2018 році не підтверджує дату укладення договору.

Колегія суддів погоджує такі висновки суду, а помилкові доводи апеляційної скарги цих правильних висновків суду не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 Цивільного кодексу України).

У частині першійстатті 627 ЦКзазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 792 ЦК Україниза договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно достатті 6 Закону України "Про оренду землі"орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі"визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 , який є власником спірної земельної ділянки, заперечує факт укладення ОСОБА_2 з ФГ «Гранат» договору оренди землі N б/н від 07 серпня 2018 року, на підставі якого за відповідачем зареєстроване право оренди спірної земельної ділянки, зазначивши, що ОСОБА_2 договір не підписувала, оскільки на час укладення померла, що свідчить про відсутність у неї волевиявлення на його укладення.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК України(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першоїстатті 14 Закону України "Про оренду землі"договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина першастатті 16 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до частини першоїстатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до пункту 42 договору оренди землі від 07 серпня 2018 року договір набирає чинності після підписання сторонами та передачі земельної ділянки за актом приймання-передачі об`єкта оренди.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно з положеннямистатті 654 ЦК Українизміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина другастатті 95 ЦПК України).

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц).

Належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи (аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду 18 січня 2023 року у справі N 601/2139/21, від 24 травня 2023 року у справі N 567/792/22,від 19 червня 2023 року у справі N 601/1965/21, від 21 червня 2023 року у справі N 567/874/22).

Відповідач зазначає, що договір був підписаний ОСОБА_2 , а в даті його укладення допущена описка, а тому вважає, що належним доказом, який міг би засвідчити належність підпису особи на договорі оренди є висновок почеркознавчої експертизи.

Інших доказів у підтвердження своїх доводів відповідач не надає, як і не зазначає правильну дату укладення та підписання сторонами договору.

Щодо доводу апеляційної скарги про необґрунтовану відмову судом у призначенні по справі судової почеркознавчої експертизи, то колегія суддів зазначає таке.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, судом може бути призначена експертиза або відповідні висновки експертів можуть надаватися суду сторонами (стороною) у разі підготовлення їх на замовлення такого учасника справи (статті 102, 103 ЦПК України).

Відповідно до статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Водночас за приписами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Апеляційним судом встановлено, що за клопотанням відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 19 квітня 2021 року витребувано у Центрі поштового зв`язку № 2 (Любашівка) Акціонерного товариства «Укрпошта» відомості на виплату пенсії за 2017-2018 р.р., які зберігаються у ЦПЗ Любашівка, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 09 липня 2021 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено питання: чи виконано підпис від імені орендодавця на договорі оренди земельної ділянки б/н від 07 серпня 2018 року ОСОБА_2 чи іншою особою. Експертам надано матеріали цивільної справи № 507/240/21. Провадження у справі зупинено (а.с. 46).

26 серпня 2021 року листом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 серпня 2021 року до суду першої інстанції надіслано цивільну справу разом із клопотанням експерта, якому доручено виконання судової експертизи про надання оригіналу договору земельної ділянки б/н від 07.08.2018 на 3 арк., оригіналів достовірних вільних зразків підпису та почерку ОСОБА_2 по змозі не менше 15 документів, та роз`яснено, що у разі незадоволення клопотання експерта у строк 45 календарних днів, ухвала суду буде залишена без виконання.

У зв`язку із наведеними обставинами, відповідач подав до суду клопотання про витребування з Любашівського ЦПЗ № 2 оригіналів відомостей на виплату пенсії ОСОБА_3 за 2015-2017 роки.

Ухвалою Любашівського районного суду Одеської області від 17 вересня 2021 року клопотання задоволено та витребувано у Центру поштового зв`язку № 2 (Любашівка) Акціонерного товариства «Укрпошта» відомості на виплату пенсії за 2015-2016 рік відносно ОСОБА_2 (а.с. 55).

30 вересня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшов лист начальника ЦПЗ Любашівка № 175 від 30 вересня 2021 року, в якому повідомлено, що згідно Інструкції про виплату та доставку пенсій, соціальних допомог, затвердженої наказом Міністерства трансопрту та зв`язку України від 28 квітня 2009 року № 464/156, відомості зберігаються 3 роки, а тому відомості за 2015-2016 рік утилізовані (а.с. 57).

08 жовтня 2021 року відповідач повторно звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про призначення почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Одеському НДЕКЦ МВС.

Разом із таким клопотанням будь-яких нових матеріалів для надання в розпорядження експерту або клопотання про витребування таких не надано.

08 жовтня 2021 року Любашівський районний суд Одеської області розглянув в судовому засіданні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та ухвалою, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні клопотання з підстав неможливості проведення експертизи за відсутності нових зразків підпису та почерку ОСОБА_2 , які не надані відповідачем, а також не надано інформації, де відповідні зразки можна здобути (а.с. 59).

Відповідно до вимог Методики почеркознавчої експертизи 1.1.54, вільні зразки повинні надаватися по можливості не менше ніж у 15 документах.

Представнику відповідача ОСОБА_4 за матеріалами справи відомо про необхідність надання максимально можливої кількості оригіналів документів, які містять вільні зразки почерку померлої ОСОБА_2 та підпису, в обсязі не менше ніж у 15 документах, а також оригіналу договору оренди, однак таких ним не надано суду першої інстанції і не вказано, де саме можно отримати документи, які містять вчинені ОСОБА_2 рукописні тексти за період, зазначений експертом.

Водночас, саме відповідач вправі був сприяти проведенню призначеної судом за його клопотанням експертизи та доведення факту підписання договору оренди земельної ділянки матір`ю позивача. При цьому, відповідач не міг не усвідомлювати значення висновку експерта у цій справі та неможливість проведення експертизи без достатньої кількості зразків почерку ОСОБА_2 , оригіналу самого договору.

Апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції сприяв відповідачу в реалізації ним прав, передбачених ЦПК України, роз`яснив його процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій. ФГ «Гранат» надавалася можливість доведення факту підписання договору ОСОБА_2 шляхом призначення судової почеркознавчої експертизи за його клопотанням. Однак, знаючи про призначення такої експертизи та отримавши негативну відповідь єдиного озвученого ним джерела вільних зразків підпису ОСОБА_2 (Центр поштового зв`язку Любашівки), інших дій щодо її належного проведення зі сторони відповідача не здійснено. При цьому, враховуючи відсутність об`єктивних та обґрунтованих підстав для проведення почеркознавчої експертизи, суд першої інстанції вірно ухвалою від 08 жовтня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Посилаючись на помилковість таких дій суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі не ставить питання про призначення почеркознавчої експертизи та не заявляє про можливість надання нових матеріалів для їх можливого надання в розпорядження експерта або джерела, де їх можливо витребувати за допомогою суду.

Отже, відповідачем на спростовування висновків суду про те, що договір оренди землі, який укладений після смерті ОСОБА_2 та від її імені ОСОБА_2 07 серпня 2018 року, вказує на відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні зазначеного договору, а тому є неукладеним, а відповідачем взагалі не зазначено іншу дату укладення договору, не надано належних доказів.

Крім того, судом вірно зазначено, що і акт прийома-передачі землі датований 07 серпня 2018 року, що є неможливим, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказане виключає, так звану, технічну помилку, допущену в договорі оренди землі.

Як не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про неповне встановлення судом фактичних обставин справи з огляду на те, що сторонами не оспорюється користування відповідачем спірною земельною ділянкою, оскільки будь-яке користування чужим майном має ґрунтуватися на відповідній правовій підставі.

Така підстава як укладення 07 серпня 2018 року договору оренди землі з померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 по справі не встановлена.

Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. При цьому, у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у випадку, коли позивач наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Такий правовий висновок викладений упостанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц(провадження N 14-499цс19).

У відповідності до висновків Великої Падати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (№ в ЄДРСР101829985),про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому судом вірно виснувано про належний та ефективний спосіб захисту порушених прав позивача ОСОБА_1 та повернення земельної ділянки йому відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження№14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі№643/21744/19 (провадження№14-175цс21)).

Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі№922/3412/17 (провадження№12-182гс18)).

У постанові від 12 жовтня 2021 року у справі№910/17324/19 (провадження№12-12гс21) Велика Палата Верховного Суду вказала, що сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави, у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Положення частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого отримання.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову у цій справі єстягненняз ФГ «Гранат» плати за безпідставне користування земельною ділянкою позивача за 2019-2020 роки, який судом розрахований як плату за користування земельною ділянкою в сумі 7722 грн 60 коп (96532 грн 56 коп нормативно-грошова оцінка землі х 4 % х 2), і рішення в цій частині позивачем не оскаржується.

Намагання відповідача довести сплату ним позивачу 18600 грн у 2018 році наперед у якості орендної плати не ґрунтується на матеріалах справи та не свідчить про укладення договору оренди із померлою ОСОБА_2 .

Помилковим є і довід апеляційної скарги про те, що позивачем не заявлялись позовні вимоги про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою і за них не сплачувався судовий збір, оскільки таке спростовується змістом позовної заяви.

Позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні та повернути позивачу земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень) та за одну майнового характеру (про стягнення плати за користування земельною длянкою) у розмірі відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» станом на 01 січня 2021 року по 908 грн за кожну вимогу. Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судом було зменшено і розмір судового збору, який підлягав відшкодуванню з відповідача на користь позивача з 2724 грн до 1997,60 грн.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі N 916/3156/17 (провадження N 12-304гс18).

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПКУкраїнисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування по доводам апеляційної скарги не має.

Керуючись ст. 367,374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Гранат» залишити без задоволення.

Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складенняповного текступостанови - 17 жовтня 2023 року.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.В.Кострицький

Ю.П. Лозко