Рішення

від 10.10.2023 по справі 160/17812/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Справа № 160/17812/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ»

до Одеської митниці

про визнання протиправними, скасування рішення та картку відмови,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ»-МАРКЕТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.04.2023 року № UA500500/2023/000299/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2023 року №UA500500/2023/000620.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач не погоджується із вказаними рішенням та карткою відмови та вважає їх протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

26.07.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

11.08.2023 року від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митних деклараціях та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.08.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що позивачем надано всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів.

10.10.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці митну декларацію №23UA500500011210U8, на наступний товар: 1. Вироби з полімерів етилену для транспортування та пакування речей: - Пакет з полімерних матеріалів 45см*65см - 572400 шт. - Пакет з полімерних матеріалів 34см*55см - 1785000 шт. Торгівельна марка: Haplast. Виробник: Haplast Joint Stock Company. Код товару 3923210000.

Загальна митна вартість товару № 1, заявленого до митного оформлення, становить 4 057 329,91 грн. (110 951,20 дол. США), що складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування. Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме: - декларація митної вартості Декларація митної вартості 1401; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3363-HP/VN від 14.11.2019 р. 4104; - Специфікація № 11 від 22.01.2023 р. 4103; - рахунок-фактура (інвойс) № 2202ATM0436(11+12+13) від 03.02.2023 р. 0380; - автотранспортна накладна № б/н від 03.04.2023 р. 0730; - автотранспортна накладна № б/н від 03.04.2023 р. 0730; - автотранспортна накладна № б/н від 03.04.2023 р. 0730; - рахунок № СФ-31034 від 09.03.2023 р. 3007; - рахунок № СФ-31316 від 05.04.2023 р. 3007; - рахунок № СФ-31317 від 05.04.2023 р. 3007; - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 11613 від 20.02.2023 р. 3008

Додатково разом з митною декларацією надавалися наступні документи: - пакувальний лист № б/н від 03.02.2023 р.; - декларація про походження товару № 2202ATM0436 (11+12+13) від 03.02.2023р.; - сертифікат якості б/н від 03.02.2023 р.

Одеська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.04.2023 року № UA500500/2023/000299/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2023 року №UA500500/2023/000620.

В графі 33 зазначеного рішення, суб`єкт владних повноважень навів такі підстави прийняття рішення:

«У зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ №11613 від 20.02.2023 не відповідає вищезазначеним умовам; 3) в специфікації від 22.01.2023 №11 до зовнішньоекономічного контракту зазначені такі умови оплати: «$54090,99 Покупець оплачує перед початком виробництва товару $132 277,37 оплата упродовж 40 днів з даті коносаменту», однак ні коносамент ні документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися. Митним органом відповідно до п.5 ст. 54, частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) копію митної декларації країни відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.».

Позивач не погоджується із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови та вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у рішенні про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, вказується на неможливість визнання заявленої митної вартості, у зв`язку з тим, що

1) у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у наданої до митного оформлення специфікації від 01.09.2022 №9 умови оплати зазначено 100% протягом 20 днів від дати коносаменту (коносамент до митного оформлення надано не було);

3) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

Після процедури консультацій декларантом надано низку документів, але витребувана декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову, до митного органу також не надано документи, що підтверджують відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Щодо підтвердження відомостей про вартість пакування.

Згідно з пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначені митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 передбачено, що у Графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а)), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв`язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункт "в" Графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 14.11.2019 року № 3363-HP/VN, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та Haplast Joint Stock Company (В`єтнам) (Продавець).

Відповідно до п. 2.3. Контракту № 3363-HP/VN ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB-Hai Phong, В`єтнам (у відповідності до «Інкотермс 2010») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 року) та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України. В специфікації № 11 від 22.01.2023 року до вищевказаного контракту, умови щодо поставки та упаковки не змінювалися.

Отже, умовами Контракту № 3363-HP/VN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначенні митної вартості Товару.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими. У даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.

Щодо зазначеної митним органом підстави: «згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 11613 від 20.02.2023 не відповідає вищезазначеним умовам».

Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «Інкотермс» в редакції 2010 р. передбачено, що існують тільки два терміни, пов`язані із страхуванням, це терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Термінами CIF і CIP дійсно передбачено обов`язок продавця за власний рахунок застрахувати вантаж у відповідності з договором купівлі-продажу, на умовах надання права покупцю або іншій особі, що володіє страховим інтересом відносно товару, заявляти вимоги безпосередньо до страховика, а також надати покупцю страховий поліс або інший доказ страхового покриття. Мінімальне страхування повинне покривати ціну договору купівлі-продажу плюс 10 відсотків (тобто 110 %) і бути обумовленим у валюті договору купівлі-продажу.

Проте, Специфікацією № 11 від 22.01.2023 року до Контракту № 3363-HP/VN від 14.11.2019 року передбачено, що Товар має бути поставлений на умовах поставки FOB-HAI PHONG, VIETNAM / FOB-ХАЙ ФОНГ, В`єтнам.

Відповідно до пунктів А.3. та Б.3. «Договори перевезення та страхування» терміну поставки FOB як у Продавця та і Покупця відсутні зобов`язання щодо укладення договорів страхування.

Отже, при поставці товару на умовах FOB сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

З урахуванням викладеного, ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» за Генеральним договором добровільного страхування вантажів від 19.03.2020 року № 04г0д, укладеним зі страховою компанією, здійснило добровільне страхування Товару.

20.02.2023 року Сторонами підписано заяву на страхування окремого перевезення вантажу № 11613, якою передбачено, що Товар за інвойсом №2202ATM0436(11+12+13) від 03.02.2023 р., вантажовідправник Haplast Joint Stock Company, страхова вартість вантажу 3 406 813,62 грн. застраховано. Страхова сума складає 3 406 813,62 грн., страховий тариф % - 0,029, а страховий платіж 987,98 грн.

Таким чином, витрати позивача на страхування у розмірі 987,98 грн. підтверджуються заявою на страхування окремого перевезення вантажу № 11613 від 20.02.2023 року та декларацією митної вартості, згідно якої вищевказана сума витрат на страхування товару включена до митної вартості товару.

З урахуванням викладеного, доводи відповідача, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110 %) і повинно бути обумовлене у валюті договору, а наданий страховий сертифікат № 11613 від 20.02.2023 року не відповідає зазначеним умовам та є необґрунтованими.

Щодо зазначеної митним органом підстави: «в специфікації від 22.01.2023 №11 до зовнішньоекономічного контракту зазначені такі умови оплати: «$54090,99 Покупець оплачує перед початком виробництва товару $132 277,37 оплата упродовж 40 днів з даті коносаменту», однак ні коносамент ні документи, які підтверджують передоплату за товар, до митного оформлення не надавалися».

Позивач Разом із листом від 06.04.2023 року за вих. № 0604/1 та повторно із заявою від 08.06.2023 року за вих. № М-2023-2397 додатково надав до митного оформлення банківські платіжні документи swift б/н від 06.02.2023р. та swift б/н від 08.03.2023 року та коносамент № HCND2302F0001 від 07.02.202 року.

Також на підтвердження оплати товару, згідно умов Специфікації № 11 разом з вищевказаною заявою надавалася виписка з бухгалтерської документації по рахунку 63.2 від 06.06.2023 року.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Суд зазначає, що декларант надав митному органу документи, згідно запиту, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається жодних договорів із третіми особами не укладалося; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) платежі третім особам на користь продавця не здійснювалися; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) оплата комісійних винагород не здійснювалася; 4) виписку з бухгалтерської документації Картка рахунку: 63.2 на 06.06.2023 р. - надавалася разом з заявою від 08.06.2023 р. за вих. № М-2023-2397; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів жодних інших договорів, окрім договору на поставку, не укладалося; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару прайс-лист б/н від 22.11.2022р. від продавця оцінюваних товарів надавалися разом з Листом № 0604/1 від 06.04.2023р.; 7) копію митної декларації країни відправлення надавалася разом з Листом № 0604/1 від 06.04.2023р. та повторно з заявою № М-2023-2397 від 08.06.2023 р.; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини разом з заявою від 08.06.2023 р. за вих. № М-2023-2397 було надано Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-504/1 від 01.06.2023 р.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у первинно та додатково поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду даної справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, що є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 06.04.2023 року № UA500500/2023/000299/2 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

В свою чергу картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2023 року №UA500500/2023/000620 є похідним актом від рішення про коригування митної вартості та обґрунтована фактом ухвалення такого рішення. Відповідно, скасування рішення про коригування митної вартості є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 17479,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №284548 від 17.07.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 17479,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Крім цього, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: - довіреність; - договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.08.2019 року; - акт про надання послуг з правничої допомоги №10/07/23 від 10.07.2023 року; - детальний опис виконаних послуг від 14.08.2023 року; - копія платіжної інструкції 119275; - додаткова угода про витрати №10/07/23 від 10.07.2023 року.

Згідно п. 1.1. Договору за цим договором об`єднання зобов`язується надавати клієнту правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі, а клієнт зобов`язується приймати та оплачувати надану об`єднанням правову (правничу) допомогу на умовах та у порядку, зазначених у цьому договорі. Відповідно до п. 3.1. За надання об`єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об`єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу, яка передбачена п.п. 1.1 та 1.2 Договору у судовій справі між позивачем та Одеською митницею про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/200299/2 від 06.04.2023 року та картки відмови в прийнятті митної декларації №UA500500/2023/000620 від 06.04.2023 року. Згідно п. 2 та 3 Додаткової угоди загальна вартість послуг (гонорар) об`єднанню за цією додатковою угодою складає за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції 7200,00 грн; відповідна вартість включає в себе повне супроводження справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат об`єднання, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції.

Відповідно до Акту приймання-передачі за додатковою угодою № 10/07/23 від 10.07.23 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019 року адвокатське об`єднання «Альянс», іменоване надалі - Об`єднання, (ідентифікаційний код юридичної особи 42757083), в особі Керуючого партнера Мацюка А.1., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет», (ідентифікаційний код юридичної особи 30487219), в особі Генерального директора Шаповапової Н.А., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони (надалі - Клієнт),

склали цей акт про те, що Об`єднанням надано, а Клієнтом прийнято наступні правові послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги № 08/02-19/1 від 08.02.2019 року з урахуванням додаткової угоди № 10/07/23 від 10.07.23 р. до вказаного договору:

- складання та направлення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці (відокремлений підрозділ державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування: - рішення про коригування митної вартості товарів № иА500500/2023/000299/2 від 06.04.23 р. -картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №ІІА500500/2023/000620 від 06.04.2023 р.

- складання та направлення відповідачу та до суду відповіді на відзив на позовну заяву у справі № 160/17812/23.

Загальна вартість наданих послуг за цим актом становить 7200,00 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 1 200,00 грн.

Оплата за послуги здійснена платіжним дорученням № 119275 від 09.08.2023 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та пропорційність заявлених до відшкодування витрат суд зазначає, що в результаті коригування митної вартості товару позивача розмір митних платежів збільшився, що є безпосереднім погіршенням майнового становища позивача. Суд вважає такий розмір витрат обґрунтованим та пропорційним наданій правовій допомозі та результату розгляду справи.

Порівняння відповідача розміру витрат на адвоката із прожитковим мінімумом для працездатних осіб та мінімальною заробітною платою судом відхиляються в зв`язку з їх нерелевантністю. Відповідачем не обґрунтовано необхідність обчислення гонорару адвоката в цій справі в наведених величинах, при цьому не наведено власний результат їх застосування конкретну кількість прожиткових мінімумів або мінімальних заробітних плат, які були б співмірними. Суд наголошує на тому, що саме відповідач повинен був довести неринковість та неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, чого останнім не зроблено, в т.ч. не надано прикладів судової практики для визначення ринкової вартості тотожних юридичних послуг, не здійснено порівняння з мінімальними (рекомендованими) ставками гонорару адвоката, не обґрунтовано зменшення розміру витрат на адвоката будь-яким іншим чином.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги співмірність складності справи із заявленим до відшкодування розміром витрат на адвоката, результат розгляду справи у вигляді задоволення позову повністю, вплив судового рішення на майновий стан позивача суд вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу в цій справі обґрунтованим, в зв`язку з чим стягує їх розмір з відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ»-МАРКЕТ» (49031, м.Дніпро, пр.Олександра Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним, скасування рішення та картку відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.04.2023 року № UA500500/2023/000299/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.04.2023 року №UA500500/2023/000620.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) судові витрати у розмірі 17479,00 грн. (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 30487219) витрати на правничу допомогу у розмірі 7200,00 грн. (сім тисяч двісті гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв