Рішення від 19.10.2023 по справі 160/13408/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року Справа № 160/13408/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/13408/22 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 43238738), до відповідача-2: Служби судової охорони (центральний апарат) (01601, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ: 42902258), до відповідача-3: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ: 26255795), до відповідача-4: Міністерства фінансів України (01008, Київ, вул. вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява позивача-1: ОСОБА_2 , позивача-2: ОСОБА_3 , позивача-3: ОСОБА_1 , позивача-4: ОСОБА_4 , позивача-5: ОСОБА_5 до відповідача-1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області, відповідача-2: Служби судової охорони (центральний апарат), відповідача-3: Державної судової адміністрації України, відповідача-4: Міністерства фінансів України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/11394/22 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2022 р. №160/11394/22 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви.

15 серпня 2022 року до суду від позивачів надійшла уточнена позовна заява до якої додано примірники у відповідності до кількості учасників справи, в якій позивачі просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не надання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, не нарахування та не виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн.;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати Постанову КМУ № 168: видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; нарахувати та виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не забезпечення належної організації та контролю за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн., не забезпечення ефективного і цільового використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України щодо виплати додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, яка передбачена Постановою №168 в період дії воєнного стану 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн.;

- зобов`язати Службу судової охорони України забезпечити належну організацію та контроль за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, за нарахуванням та виплатою додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн., забезпечити ефективне і цільове використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України з метою забезпечення виплати ОСОБА_2 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_3 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_4 у розмірі 120 000 грн., ОСОБА_5 у розмірі 120 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану щодо відсутності перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерозподіл бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року;

- визнати бездіяльність Міністерства фінансів України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не забезпечення збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 протиправною;

- зобов`язати Міністерство фінансів України забезпечити збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для забезпечення реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

- стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу ОСОБА_2 у розмірі 1 500 грн., ОСОБА_3 у розмірі 1 500 грн., ОСОБА_1 у розмірі 1 500 грн., ОСОБА_4 у розмірі 1 500 грн., ОСОБА_5 у розмірі 1 500 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11394/22, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року роз`єднанні позовні вимоги у справі №160/11394/22.

Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача 1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 43238738); відповідача 2: Служби судової охорони (центральний апарат) (01601, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ: 42902258); відповідача 3: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ: 26255795), відповідача 4: Міністерства фінансів України (01008, Київ, вул. вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480) третя особа: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646):

- визнати протиправною бездіяльність територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не надання наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, не нарахування та не виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн.;

- зобов`язати територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області виконати Постанову КМУ № 168: видати накази командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 на ОСОБА_1 ; нарахувати та виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Служби судової охорони України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не забезпечення належної організації та контролю за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., не забезпечення ефективного і цільового використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України щодо виплати додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, яка передбачена Постановою №168 в період дії воєнного стану 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн.;

- зобов`язати Службу судової охорони України забезпечити належну організацію та контроль за діяльністю територіальних підрозділів Служби щодо видачі наказів командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, за нарахуванням та виплатою додаткової винагороди на період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн., забезпечити ефективне і цільове використання коштів Державного бюджету України, розпорядником яких є Служба судової охорони України з метою забезпечення виплати ОСОБА_1 у розмірі 120 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану щодо відсутності перерозподілу бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити перерозподіл бюджетних асигнувань у частині збільшення видатків для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, яка передбачена Постановою № 168 в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року;

- визнати бездіяльність Міністерства фінансів України щодо невиконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в частині не забезпечення збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Міністерство фінансів України забезпечити збільшення видатків відповідним розпорядникам коштів для забезпечення реалізації постанови № 168 щодо виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року ОСОБА_1 ;

- стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу ОСОБА_1 у розмірі 1 500 грн.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2022 року, адміністративній справі за даним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №160/13408/22.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправний характер правової поведінки відповідачів, яка в сукупності зумовила невиплату позивачу додаткової винагороди згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі Постанова №168). Позивач зазначає, що належить до категорії осіб, на яких поширюється дія Постанови №168, в зв`язку з чим має право на відповідну додаткову винагороду, яку йому протиправно не було нараховано та виплачено за період дії воєнного стану з 01.03.2022 по 30.06.2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №160/13408/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача 1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області; відповідача 2: Служби судової охорони (центральний апарат); відповідача 3: Державної судової адміністрації України, відповідача 4: Міністерства фінансів України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

09 вересня 2022 року до суду від до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-4 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що згідно Постанови №168 безпосереднім виконавцем з виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень, що застосовується з 24 лютого 2022 року, є орган, в якому працевлаштований відповідний працівник, тобто відповідач-1, а нарахування виплати повинно відбуватися шляхом видачі відповідних наказів командирів (начальників). Отже, між відповідачем-4 та позивачем у справі не існує зобов`язання стосовно здійснення додаткових виплат, оскільки відповідач-4 не здійснює такі виплати та не є роботодавцем позивача. Крім того, розподіл коштів належить до компетенції Державної судової адміністрації України, а тому, враховуючи норми Бюджетного кодексу України, вимога щодо визнання протиправною бездіяльності стосовно виконання з боку Міністерства фінансів України Постанови №168 є необґрунтованою. З урахуванням вищезазначеного, представник відповідача зазначає, що спосіб захисту порушених прав, в частині позовних вимог до Мінфіну є неефективним, що є самостійною та достатньо підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів.

14 вересня 2022 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний суд», в якому відповідач проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначає «Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони», затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384 (далі Порядок №384). Згідно п.10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення. Відповідний кошторис затверджено 14.01.2022 року, видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не передбачені. Водночас, відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. В свою чергу згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно, накази територіальним управлінням Служби у Дніпропетровській області про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної Постановою №168, не передбачались та не затверджувались. Такі накази можуть видаватись виключно після надходження відповідних бюджетних асигнувань. Також відповідач-2 зазначає, що проводить відповідну роботу щодо отримання з Державного бюджету додаткових асигнувань для виплати співробітникам додаткової винагороди відповідно до Постанови №168. Також зазначає, що виділення коштів для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, має здійснюватися в наступні етапи: Міністерство фінансів України має опрацювати питання про збільшення видатків Державній судовій адміністрації України; Державна судова адміністрація України має розподілити та довести до відповідача-2 обсяги бюджетних асигнувань та затвердити кошторис; Центральний орган управління відповідача-2 після надходження додаткових асигнувань має прийняти рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями; лише після цього керівник територіального управління зможу видати відповідні накази про виплати додаткової винагороди, не порушуючи при цьому бюджетне законодавство. Також відповідач-2 висловив заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що позивач не довів належними доказами витрати на правничу допомогу. Окрім цього, відповідач-2 вказував, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, поважності причин пропуску не надано.

14 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі. Наводить заперечення, аналогічні за змістом запереченням відповідача-2, зокрема, щодо неможливості проведення виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, без попередніх бюджетних асигнувань та змін кошторису. Також вказав, що поводився добросовісно та здійснював заходи для отримання додаткових асигнувань з державного бюджету. Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача-1 видати накази про виплату додаткової винагороди, а також нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду зазначив, що такі дії є втручанням в його дискреційні повноваження, також така вимоги є передчасною. Висловив заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, аналогічні за змістом запереченням відповідача-2.

16 вересня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 проти позову заперечує в повному обсязі. Зазначає, що п. 3 Постанови №168 відповідачу -4 доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови, протягом 2022 року видатки відповідача-4 скорочувалися, будь-які внутрішні резерви для перерозподілу видатків між установами системи правосуддя відсутні. Також вказує на заборону збільшення бюджетних призначень без внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/13408/22 до набрання законної сили рішення Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22 (Пз/990/4/22).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/13408/22.

Третя особа правом на подання пояснень не скористалась, адміністративний позов з додатками у справі №160/11394/22 доставлено до її електронного кабінету в підсистемі «Електронний Суд» 01.08.2022 року, ухвалу про відкриття провадження у справі №160/11394/22 доставлено 26.08.2022 року, ухвалу про роз`єднання позовів у справі№№160/11394/22 29.08.2022 року, ухвалу про прийняття справи до провадження у справі №160/13408/22 від 01 вересня 2022 року доставлено 02 вересня 2022 року. Також позовну заяву з додатками та ухвалу про відкриття провадження у справі №160/13408/22 направлено третій особі на її електронну пошту 02.09.2022 року.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків з огляду на таке.

03 грудня 2019 року наказом відповідача-1 №57 о/с позивача прийнято на службу до Служби судової охорони та призначено на посаду контролера І категорії взводу охорони підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області.

Згідно розрахункових листів позивача за лютий-червень 2022 року додаткова винагорода згідно Постанови №168 йому не нараховувалася.

Вважаючи невиплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.

Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга статті 161 Закону №1402-VIII).

Відповідно до статті 161 Закону №1402-VIII, служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома)..

Згідно зі ст. 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» від 03.04.2019 року №289 (далі Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.

Механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком №384.

За змістом пунктів 4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).

Відповідно до пунктів 8 і 10 Порядку №384 грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади в центральний орган управління Служби та територіальних управліннях Служби. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.

Періоди, за які грошове забезпечення не виплачується, визначені в пункті 11 Порядку №384, до яких, зокрема, віднесено час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати.

Виплата грошового забезпечення співробітника за поточний місяць здійснюється щомісяця не пізніше останнього робочого дня місяця (пункт 17 Порядку №384).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

У пункті 5 цієї постанови зазначено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 №793 (далі Постанова №793) внесені, зокрема, такі зміни до постанови №168:

- в абзаці першому пункту 1 постанови слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць";

- пункт 1 постанови доповнено новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;

- доповнено постанову пунктом 21, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Наказом ДСА України від 31.10.2022 №396 затверджено Порядок і умови виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди на період дії воєнного стану (далі - Порядок №396).

Згідно з пунктом 3 Порядку №396 додаткова винагорода виплачується співробітникам в період дії воєнного стану, за час проходження ними служби, зокрема тим, які виконують службові обов`язки за штатними посадами або на яких у встановленому порядку покладено тимчасове виконання обов`язків за іншими посадами згідно з умовами, передбаченими цим Порядком.

Пунктом 7 Порядку №396 унормовано, що додаткова винагорода виплачується в таких розмірах: 30 000 гривень - співробітникам, які проходять службу в районах ведення бойових дій, пропорційно в розрахунку на місяць; 10 000 гривень - іншим співробітникам пропорційно в розрахунку на місяць; 100 000 гривень - співробітникам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно пункту 4 Порядку №396 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.

У пункті 2 Постанови №793 та пункті 4 наказу Державної судової адміністрації України від 31.10.2022 №396 передбачено, що ці нормативно-правові акти набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Отже, з 24 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України встановив співробітникам Служби судової охорони на період дії воєнного стану в Україні додаткову винагороду, яка підлягає їм виплаті в порядку та на умовах, визначених Державною судовою адміністрацією України.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» №95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Цьому визначенню відповідає й поняття грошового забезпечення, що відповідно до закону виплачується за рахунок держави військовослужбовцям, поліцейським, особам рядового і начальницького складу за проходження державної служби особливого характеру.

Згідно зі статтею 165 Закону №1402-VIII грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з основних і додаткових його видів та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До додаткових видів грошового забезпечення Порядок №384 відносить, зокрема, винагороди.

Виходячи з цього, встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

Встановлена Постановою №168 додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони, яку держава взяла на себе обов`язок виплачувати їм на період дії воєнного стану в Україні.

У первинній редакції Постанови №168 розмір додаткової винагороди для співробітників Служби судової охорони, крім тих із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, був визначений у фіксованому розмірі - 30000 гривень щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до Постанови №168, внесених Постановою №793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Проте в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 і №793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

Зміст внесених Постановою №793 змін до постанови №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Правило щодо пропорційності розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони до виконаної норми праці закріплено й у пункті 14 Порядку №384, згідно з яким при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Отже, вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою №168 у первинній редакції.

Відтак, виходячи з приписів частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не застосовує при визначенні розміру належної позивачу додаткової винагороди пункт 7 Порядку №396, оскільки за імперативною нормою частини другої статті 165 Закону №1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється Кабінетом Міністрів України, тоді як згідно з пунктом 2 Постанови №289 Державна судова адміністрація України уповноважена затверджувати виключно порядок його виплати.

Так само пунктом 21 Постанови №168 (у редакції Постанови №793), на виконання якого прийнятий Порядок №396, уповноважено керівників відповідних міністерств та державних органів, до яких, зокрема, належить Державна судова адміністрація України, визначити порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої цією постановою.

У зв`язку з цим визначення в пункті 7 Порядку №396 розмірів додаткової винагороди співробітникам Служби судової охорони за певними критеріями виходить за межі наданих Державній судовій адміністрації України повноважень.

Крім того, суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №396 й у частині визначених ним порядку і умов виплати співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди, оскільки спірні правовідносини виникли до прийняття і набрання чинності цим Порядком. Водночас у спірний період однорідні правовідносини щодо порядку виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони були врегульовані Порядком №384, що й підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому відмова у виплаті позивачу додаткової винагороди як однієї зі складових його грошового забезпечення з підстави відсутності відповідних бюджетних асигнувань, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року право особи мирно володіти своїм майном, оскільки доки відповідні правові норми, що передбачають певні виплати, є чинними, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах (справа «Кечко проти України», заява №63134/00, рішення від 08 листопада 2005 року).

Верховний Суд України у своїх рішеннях також неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі № 21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21-44а10).

Застосування судом принципу верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ є вимогою частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи відповідачів про неможливість прийняття наказу суд вважає недостатніми для відмови у задоволенні позову, оскільки право позивача на отримання спірної додаткової винагороди виникло на підставі Постанови №168, прийнятої на виконання Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Суд враховує, що відповідачами вживались заходи щодо збільшення видатків бюджету для забезпечення реалізації вимог Постанови №168, проте, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування додаткової щомісячної винагороди, що є предметом спору у цій справі, оскільки держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023р. року у зразковій справі № 260/3564/22 вказано на ознаки цієї типової справи: а) позивачем є співробітник Служби судової охорони; б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони; в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168; г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168; г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).

Отже, за ознаками типової справи, які наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023р. за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22, цю справу необхідно визнати типовою та у силу приписів ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у цій справі суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України №168 у посутньому зв`язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», нормами Порядку №384 і Порядку №396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року.

Також, суд зазначає, що відповідач-1 в силу вимог пункту 10 Порядку №384 є суб`єктом виплати позивачу грошового забезпечення за місцем проходження ним служби, а тому є належним відповідачем.

Водночас, інші відповідачі у справі не мають відповідати за цим позовом, адже між ними та позивачем безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би ці суб`єкти владних повноважень порушили права позивача. Бюджетні правовідносини, які виникають між учасниками бюджетного процесу стосовно реалізації їхніх бюджетних повноважень (прав та обов`язків з управління бюджетними коштами), безпосередньо не стосуються позивача, що не дає підстав для залучення державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, до участі у цій судовій справі.

Так, наразі відсутній визначений Постановою №168 розпорядчий акт, з яким нормативно пов`язується здійснення виплати відповідного грошового забезпечення, при цьому в ході судового розгляду було встановлено, що саме на відповідача-1 як на безпосереднього роботодавця позивача покладено обов`язок щодо нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, встановленої постановою №168.

Суд також підкреслює, що саме правова поведінка відповідача-1 перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з порушенням прав позивача, в той час як правова поведінка інших відповідачів безпосереднього впливу на права позивача не справляла, оскільки за обставин цієї справи полягала лише в окремій дотичності до бюджетних правовідносин, при цьому така участь є реалізацією власної компетенції. Обставин вчинення під час такої правової поведінки протиправних дій, які б порушували права позивача судом не встановлено. Отже в задоволенні позивних вимог до Служби судової охорони (центральний апарат), Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України слід відмовити, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

Так, задовольняючи позовні вимоги до відповідача-1 за змістом суд приводить їх у відповідність до вимог законодавства, наведеного раніше, а також правового висновку у зразковій справі №260/3564/22.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів дія частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Суд підкреслює, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, строк звернення до суду в цій справі не пропущено, що також відповідає висновкам Верховного Суду у зразковій справі №260/3564/22.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено до відшкодування такі витрати у розмірі 1500 грн.

Відповідач-1 у відзиві проти заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу заперечував, зазначаючи, що до позову не додано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та не підтверджено надання послуг належним чином підписаним актом, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу не доведено належними доказами.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

1) Рахунок-фактуру від 23.06.2022 року №119 (далі Рахунок);

2) Квитанцію від 29.06.2022 року №9273-6437-4448-2943 (далі Квитанція).

23 червня 2022 Адвокатським об`єднанням «НЕПОЧАТИХЛИМАРЕВА» виставлено позивачу Рахунок на сплату 1500,00 грн.

Згідно Квитанції позивачем сплачено 1500,00 грн як попередня оплата за договором про надання правничих послуг від 23.06.2022 року №23/06/2022/25.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та пропорційність заявлених до відшкодування витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 27.10.2022 року у справі №360/3253/20.

В порушення вищевикладеного позивачем не надано ані договір про надання професійної правничої допомоги, ані детальний опис робіт (наданих послуг).

Отже, фактично до суду надано лише квитанцію про сплату коштів за договором, за відсутності самого договору, доказів узгодження обсягу робіт та факту їх надання. Вищевикладене є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57, к.301, код ЄДРПОУ 43238738), до відповідача-2: Служби судової охорони (центральний апарат) (01601, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ: 42902258), до відповідача-3: Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код за ЄДРПОУ: 26255795), до відповідача-4: Міністерства фінансів України (01008, Київ, вул. вул. М. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по 30 червня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168.

Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн на місяць, за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2022 року.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко