Рішення

від 20.10.2023 по справі 580/5517/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2023 року справа № 580/5517/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (далі управління ДМС, відповідач), в якому, просить:

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області повторно розглянути звернення ОСОБА_1 щодо прийому у неї декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації з врахуванням висновків суду.

Додатково просить стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 11.02.2020 отримала тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_1 та зобов`язалася протягом 2 років припинити громадянство Російської Федерації відповідно до вимог Закону України Про громадянство України. 25.10.2021 позивачка звернулась до Консульства Російської Федерації в Україні із заявою про вихід із громадянства Російської Федерації, однак відповіді не отримала. 23.02.2022 посольство Російської Федерації припинило роботу в Україні. 24.02.2022 Російська Федерація розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну і в цей же день були розірвані дипломатичні відносини між цими країнами. У зв`язку із війною, розпочатою Російською Федерацією в Україні, діяльність російських закордонних установ в Україні була зупинена з 24.02.2022 на невизначений строк. Через припинення їхньої роботи, отримання будь-яких документів найближчим часом є неможливим. При цьому, як вказує позивачка, звернення до консульства РФ в третій країні є також неможливим, адже вона має дозвіл на проживання лише в Україні. Тому з причин, що він неї не залежать, позивачка не може отримати відповідне рішення від уповноважених органів РФ про припинення громадянства Російської Федерації, у зв`язку із чим має право подати замість документа про припинення громадянства декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, звертає увагу, що з 1997 року проживає в Україні, де отримала освіту та виховує сина - громадянина України, працює та сплачує податки на користь держави. Позивачка подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, однак відповідач відмовив у прийнятті такої декларації, чим порушив її права.

Ухвалою від 04.07.2023 суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 31.07.2023.

17.07.2023 відповідач подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що під час подання заяви про набуття громадянства України відповідно до статті 8 Закону України Про громадянство України та інших документів, позивачка подала зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити своє попереднє громадянство росії, у зв`язку із чим зазначив, що саме на позивачку покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Крім того, заначив, що пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1941-IX Про внесення змін до Закону України Про громадянство України щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб визначено вичерпний перелік категорій громадян, які мають право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, який розширеному тлумаченню не підлягає. Позивачка не надала доказів того, що вона належить до визначених Законом № 1941-IX категорій осіб, які в розумінні цього Закону та Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 мають право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Представник відповідача звертає увагу, що єдиним документом, який би мала подати позивачка до відповідача в силу вимог Закону № 2235-ІІІ та Порядку № 215 - це документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави.

20.07.2023 позивачка подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила про необґрунтованість доводів відзиву та вказала, що Законом № 1941-IX не зменшено, а розширено перелік осіб, які мають право на подачу декларації про відмову від іноземного громадянства. При цьому звернула увагу, що позивачка подає декларацію не замість зобов`язання припинити іноземне громадянство, а замість документа про припинення іноземного громадянства на тій підставі, що позивачка з незалежних від неї причин не може отримати документ про припинення іноземного громадянства.

Ухвалою від 11.09.2023 Черкаський окружний адміністративний суд продовжив строк проведення підготовчого провадження у цій справі на 30 днів з 04.09.2023. Усною ухвалою від 11.09.2023, що занесена до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 21.09.2023.

14.09.2023 представниця позивача подала до суду клопотання, в якому просила суд вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача та зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийняти у ОСОБА_1 подану нею декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

У судовому засіданні 21.09.2023 суд оголосив перерву до 05.10.2023.

05.10.2023 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, до суду не прибули, представниця позивачки подала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, у зв`язку із чим 05.10.2023 суд вирішив розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів у відповідності до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 22.10.2019 ОСОБА_1 подала заяву до УДМС України в Черкаській області про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Також 22.10.2019 ОСОБА_1 подала зобов`язання протягом 2 років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати документ про припинення громадянства російської федерації. Відповідно до зобов`язання, у разі не отримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства російської федерації зобов`язалась подати декларацію про відмову від іноземного громадянства і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

08.01.2020 ОСОБА_1 набула громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України Про громадянство України. На підставі рішення УДМС у Черкаській області від 11.02.2020 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки Посольства російської федерації в Україні (а.с. 12) заяву позивачки про вихід із громадянства російської федерації від 25.10.2021 прийнято до розгляду та зареєстровано за № 269100439.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України дипломатичні відносини між країнами розірвано.

На звернення позивачки щодо виходу із громадянства, листами від 27.04.2022, 17.05.2022, 19.01.2023 міністерство закордонних справ російської федерації повідомило позивачку про призупинення діяльності російських закордонних установ в Україні у зв`язку із чим відповідне рішення прийнято не було та повідомило, що розгляд заяви буде поновлено після відновлення роботи російських закордонних установ на території України.

16.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до УДМС у Черкаській області з заявою про прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства.

29.05.2023 Управління ДМС у Черкаській області за результатами розгляду вищевказаної заяви заявниці надало відповідь за вих. № 3012/7101- 23/ 101.6.1/97-23, в якій зазначило, що Законом № 1941-ІХ врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 № 594, у зв`язку із чим зазначено, що підстави для подачі декларації про відмову від іноземного громадянина у позивачки відсутні, а надіслану декларацію не може бути прийнято до уваги.

Відмову управління у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації позивачка вважає протиправною, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулась до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України Про громадянство України від 18 січня 2001 року № 2235-III (далі Закон № 2235-III).

Відповідно до визначень, які містить частина 1 статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону № 2235-III встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Відповідно частини 1 статті 8 Закону № 2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України Про правонаступництво України, або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається: особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства; іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство (частини 2 статті 8 Закону № 2235-III).

При цьому, зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України (частина 1 статті 1 Закону № 2235-III).

Згідно частини 5 статті 8 Закону № 2235-III, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури (частина 1 статті 1 Закону № 2235-III).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2235-III також визначено поняття декларації про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Аналіз вказаних приписів вказує на те, що іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України, а у разі неможливості його отримання з незалежних від них причин - подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно пунктів 117, 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Суд встановив, що 22.10.2019 ОСОБА_1 подала зобов`язання протягом 2 років з моменту набуття нею громадянства України припинити громадянство російської федерації і подати документ про припинення громадянства російської федерації. Відповідно до зобов`язання, у разі не отримання нею з незалежних від неї причин документа про припинення громадянства російської федерації зобов`язалась подати декларацію про відмову від іноземного громадянства і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави.

08.01.2020 ОСОБА_1 набула громадянство України на підставі частини 1 статті 8 Закону України Про громадянство України. На підставі рішення УДМС у Черкаській області від 11.02.2020 ОСОБА_1 отримала тимчасове посвідчення громадянина України типу НОМЕР_2 .

Таким чином, відповідно до взятого зобов`язання, позивачка мала у строк до 08.01.2022 припинити громадянство російської федерації і подати документ про припинення громадянства російської федерації.

Суд також встановив, що відповідно до довідки Посольства російської федерації в Україні (а.с. 12) заяву позивачки про вихід із громадянства російської федерації від 25.10.2021 прийнято до розгляду та зареєстровано за № 269100439.

Водночас, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України дипломатичні відносини між країнами розірвано.

На звернення позивачки щодо виходу із громадянства листами від 27.04.2022, 17.05.2022, 19.01.2023 (а.с.13-15) міністерство закордонних справ російської федерації повідомило позивачку про призупинення діяльності російських закордонних установ в Україні у зв`язку із чим відповідне рішення прийнято не було та повідомило, що розгляд заяви буде поновлено після відновлення роботи російських закордонних установ на території України.

Встановлені обставини вказують на те, що позивачка вчинила залежні від неї дії задля отримання документів про припинення громадянства російської федерації, зокрема своєчасно звернулась до посольства російської федерації в Україні із відповідною заявою та переліком необхідних документів. Разом з тим, саме обставини розірвання дипломатичних відносин між країнами, у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, призвели до неможливості отримання позивачкою документів про припинення громадянства російської федерації. Суд враховує, що консульські установи країни агресора, що розміщені на території України, станом на сьогодні закриті та не функціонують, що унеможливлює отримання документа про припинення громадянства. Вказані обставини є такими, що не залежать від позивачки, оскільки є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення позивачки та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

З урахуванням зазначених обставин неможливості подання позивачкою документів про припинення громадянства російської федерації з незалежних від неї причин, суд доходить висновку, що у позивачки виник встановлений ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III обов`язок із подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності у позивачки підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, оскільки відповідач не врахував та не надав оцінку обставинам, що зумовили звернення позивачки із декларацією.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо не прийняття у позивачки декларації про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації належить визнати протиправною.

Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципів верховенства права та ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що суд під час розгляду справи констатував поважність причин неотримання позивачкою документа про припинення іноземного громадянства та протиправність бездіяльності відповідача щодо не прийняття декларації про відмову від громадянства рф, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача прийняти подану позивачкою 16.05.2023 декларацію про відмову від громадянства російської федерації.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачки є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

У позовній заяві позивачка просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд врахував, що в обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представниця позивачки подала суду договір про надання правової допомоги від червня 2023 № 20/06/23, Додаток № 1 до договору, в якому сторони погодили гонорар адвоката в розмірі 10000 грн, опис послуг, наданих адвокатом станом на 20.06.2023.

Водночас, суду не надано доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивачка у сукупності не надала належних та допустимих доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивачки.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд врахував, що згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області щодо не прийняття декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області прийняти подану 16.05.2023 ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства російської федерації замість документа про припинення громадянства російської федерації.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивачка ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

2) відповідач Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 117, код ЄДРПОУ 37852733).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.10.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК