Постанова

від 18.10.2023 по справі 280/4696/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 280/4696/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Соловей Л.О.

за участю представників: відповідача - Школова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2022 в адміністративній справі №280/4696/22 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення:

№ 00036760901 від 19.03.2021, винесено відповідачем відносно позивача, яким застосовуються штрафні санкції у розмірі 728 640,00 грн.;

№ 00036750901 від 19.03.2021, винесено відповідачем відносно позивача, яким застосовуються штрафні санкції у розмірі 1 329 680,00 грн.;

№ 00036770901 від 19.03.2021, винесено відповідачем відносно позивача, яким застосовуються штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прийняв податкові повідомлення рішення № 00036760901, № 00036750901, № 00036770901 від 19.03.2021 з порушенням строку, визначеного п. 86.8 ст. 86 ПК України, а вимога щодо надання документів була протиправною. На думку позивача, місце проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , є неналежним місцем проведення фактичної перевірки, відповідач не наводить жодних вказівок на фактичну та реально існуючу підставу для перевірки, яка би кореспондувала пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, крім того, посадовими особами відповідача, на думку позивача, в ході проведення перевірки не було встановлено жодних порушень, у зв`язку з чим вони зобов`язані були скласти довідку, а не акт. Позивачем у позовній заяві зазначено, що частина майна, згідно протоколу огляду від 28.07.2020, була виявлена не у приміщенні, а просто неба на бетонних плитах на території садового товариства СПУТНИК, що не може відповідати визначенню поняття місце зберігання за абз. 21 ст. 1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, і відповідач не мав підтвердження, що правоохоронними органами було вилучено саме тютюнові вироби, а також реальної їх вартості. Позивач вважає, що суми фінансових санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями є необґрунтованими, оскільки винесення таких рішень відбулось з порушенням законодавства, а перевірку такою, що порушила карантинні обмеження, що були встановлені відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2022 в адміністративній справі №280/4696/22 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Постановою від 16 березня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Третього апеляційного суду від 16 березня 2023 року, а рішення від 16 грудня 2022 року Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4696/2, щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області про застосування відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів): № 00036760901 у розмірі 728 640,00 грн; № 00036750901 від 19 березня 2021 року - у розмірі 1 329 680,00 грн; № 00036770901 від 19 березня 2021 року - у сумі 340,00 грн, а також стягнення на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області у сумі 12405,00 грн, залишити без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 липня 2023 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстації.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року справу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Інші учасники судового процесу, в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи без участі останніх.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість судового рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що за результатом розгляду матеріалів досудового розслідування внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018080000000002 від 27 лютого 2018 року та на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року, старший слідчий з ОВС першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління ГУ ДФС у Запорізькій області майором податкової міліції Мельник Є.О. провів огляд, в ході якого встановив, що:

- при вході на територію будівлі № 22, (на першій лінії ОКСТ «СПУТНИК» у м. Запоріжжі, Дослідна станція) розташований майданчик, покриття якого складається з бетонних плит, виявлені картонні коробки, всередині яких знаходяться маленькі картонні коробки, запаковані, на яких міститься напис «Genuine HookaH Taste «Buta» gold line», вага кожного складає 50 гр., і ці картонні коробки не обклеєні марками акцизного податку.

- в ході огляду будинку за вказаною адресою на другому поверсі виявлені картонні коробки, запаковані, кожна вагою 50 гр., з написом «Genuine HookaH Taste «Buta» gold line», а також поліетиленові пакети червоного кольору розміром 20 см. на 30 см., вагою приблизно по 1 кг. на яких містяться написи «Buta tоbacco - Genuine HookaH Taste» у кількості 19 шт., одна з яких відібрана як експериментальний зразок для експертизи.

Про факт проведення даного огляду складено протокол огляду від 27 серпня 2020 року.

Під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні старший слідчий надав Доручення про встановлення ринкової вартості вилучених тютюнових виробів під час проведення огляду будинку № 22.

Начальник управління ОРД ГУ ДФС у Запорізькій області надав інформацію, згідно якої загальна вартість складає 728 640,00 грн.

За вказаних обставин, старший слідчий направив на ім`я заступника начальника ГУ ДПС у Запорізькій області лист, яким повідомив, що в провадженні слідчого управління ГУ ДФС у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32018080000000002 від 27 лютого 2018 року, за фактом ухилення від сплати податків службовими особами ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ТАБАК» (код ЄДРПОУ 40475943) за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Також повідомив, що досудовим розслідуванням встановлено факт домовленості та партнерських відносин службових осіб ТОВ «МЕРЕЖА МАГАЗИНІВ «ТАБАК», які поряд з реалізацією вітчизняної тютюнової продукції налагодили збут тютюнових виробів імпортного виробництва, з ОСОБА_1 , який організовує поставки зазначеної продукції, які не обклеєні марками акцизного податку України та які за взаємною згодою розповсюджуються через підконтрольні торгівельні об`єкти міста Запоріжжя. Крім того, у цьому листі слідчий зазначив, що 27 серпня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (справа №335/5423/18. 1-кс/335/3620/2020) був проведений огляд в усіх приміщеннях та спорудах за адресою ОКСТ «СПУТНИК» (20528660) за адресою: м. Запоріжжя, Дослідна станція, перша лінія будинок № 22, під час якого виявлено та вилучено 227,7 кг фабрично - фасованої тютюнової продукції без марок акцизного податку України, поміщеної в пачки 0,050 г та 1 кг

За результатом отримання означеної у попередньому абзаці інформації, начальник управління контролю за підакцизними товарами склав на ім`я начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області доповідну записку, якою, з посиланням на інформацію від СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області, запропоновано з метою недопущення порушень законодавства організувати проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ..

Начальник Головного управління ДПС у Запорізькій області 12 січня 2021 року на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України видав накази:

№ 1-П «Про проведення фактичної перевірки», яким наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з 12 січня 2021 тривалістю 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 27 серпня 2020 року по день закінчення фактичної перевірки;

№ 2-П «Про проведення фактичної перевірки» , яким наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 12 січня 2021 року тривалістю 10 діб, перевірку провести за період діяльності з 27 серпня 2020 року по день закінчення фактичної перевірки.

До початку проведення фактичної перевірки Позивач відмовився отримати копії наказів, та поставити підпис в направленнях на проведення перевірки, про що складено акти, які засвідчують факти відмови.

Відповідач у зв`язку з проведенням фактичної перевірки витребував у ФОП ОСОБА_1 оригінали документів: первинних супровідних документів на товари, прибуткових, видаткових, товарно-транспортних накладних, договорів або інших документів, що підтверджують походження товару, який знаходився та знаходиться на реалізації (зберіганні) в перевіряємому періоді; книгу обліку розрахункових операцій, розрахункові книжки; трудові договори (наказ на призначення) на посадових осіб, найманих працівників; ліцензії; довідку про внесення місця зберігання тютюнових виробів до Єдиного реєстру; виписку з ЄДР; документи, шо підтверджують право власності, оренди, суборенди, іншого права користування будівлею/спорудою/приміщенням/ земельною ділянкою об`єктом проведення діяльності; виписки по банківським рахункам; дані складського обліку, обігово-сальдові відомості по рахунку 28; паспорти, довідки про присвоєння РНОКПП керівника (для юридичної особи), головного бухгалтера в разі наявності), ФОП, особи, яка проводила розрахункові операції; довідку про доходи за останні 6 місяців; реєстраційне посвідчення на РРО.

Ці документи Позивач не надав Відповідачу.

Відповідач провів фактичну перевірку Позивача, за результатами якої склав Акт від 22 січня 2021 року № 299/08/01/09/ НОМЕР_1 .

Згідно з актом перевірки позивач допустив порушення вимог:

частин 55, 56, 58 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки зберігав 27 серпня 2020 року тютюнові вироби на загальну суму 728 640,00 грн. в місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання за адресою: АДРЕСА_1 ;

абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», пунктів 226.1, 226.2, 226.11 статті 226 ПК України, в частині зберігання 27 серпня 2020 року тютюнових виробів без марок акцизного податку України встановленого зразка на загальну суму 664840 грн;

пункту 63.3 статті 63, пункту 85.2 статті 85 ПК України.

У зв`язку з відмовою Позивача підписувати Акт перевірки та отримувати його примірник, Відповідач засвідчив це та склав акти від 22 січня 2021 року.

На підставі Акта перевірки Головне управлінням ДПС у Запорізькій області винесло податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2021 року:

№ 00036760901, яким застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 728 640,00 грн;

№ 00036750901, яким застосована сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 1 329 680,00 грн;

№ 00036770901, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн.

Вважаючи, що прийняті спірні податкові повідомлення - рішення порушують права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний суд зазначив, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, на які посилається позивач, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18); неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення (постанова від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17).

Втім, приймаючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не звернув уваги й на те, що позивач обґрунтовував невідповідність індивідуальних актів, з приводу правомірності яких виник спір, й іншими правовими підставами, зазначеними в позовній заяві, які стосувалися як неправомірності проведення перевірки, так помилковості висновків, покладених в основу спірних індивідуальних актів, так і неправильного визначення санкцій за виявлені у ході контрольного заходу порушення.

Судом не надано оцінки доводам, які викладені у позовній заяві:

- відповідач, володіючи інформацією щодо вилучення документів правоохоронними органами, не призупинив проведення перевірки;

- проведення відповідачем перевірки відбулось всупереч встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19);

- частина встановленого майна виявлена на бетонних плитах, яке не може вважатись місцем зберігання відповідно до положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;

- у позивача не було обов`язку подавати Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП;

- копія висновку щодо встановлення автентичності тютюнової продукції відсутня, як і відсутня інформація, яким чином здійснювалась оцінка вартості вилученого майна;

- відповідач неправильно визначив розмір штрафних санкцій, допустивши помилки при розрахунку вартості виявленого майна.

Встановлення зазначених вище обставин, слід дослідити підчас апеляційного перегляду справи.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Приписами підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписами п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Відповідно до підпункту80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Спеціальним законом, що визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України, є Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідно до абзацу першого преамбули Закону №481/95-ВР цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ч.1ст. 17 Закону № 481/95-ВРза порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР щодо термінів ''Єдиний реєстр'' та ''місце зберігання'', що вживаються у цьому Законі, Єдиний державний реєстр (Єдиний реєстр) - перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який ведеться податковими органами і містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Уповноваженим органом щодо здійснення контролю за дотриманням норм цього Закону є органи ДПС {стаття 16 Закону №481/95-ВР}.

Склад правопорушення, встановлений контролюючим органом під час перевірки, визначено приписами окремих частин статті 15 Закону №481/95-ВР, за змістом яких зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00036770901 від 19.03.2021 року суд виходить з такого.

Пунктом 85.2 статті 85 цього Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктами 85.6 та 85.7 цієї статті Кодексу встановлено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

З аналізу наведених норм слідує, що після початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надати усі документи, необхідні для проведення перевірки, а у разі відмови платника податків надати документи контролюючим органом складається акт відмови наданні документів у довільній формі.

Як свідчать матеріали справи, позивачу надано запит про надання інформації (документів) відповідно до якого відповідачем від Оперативного управління отримано інформацію щодо встановленого порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" в термін до 20 січня 2021 року (т.1 ас121).

З урахуванням обставин справи, що встановлені судами попередніх інстанцій та про які зазначено вище, а саме ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, зазначених у акті (первинних документів на товар, документів складського обліку, довідки про внесення місця зберігання тютюнових виробів до Єдиного реєстру, документів на приміщення, документів на придбання тютюнових виробів, що знаходяться в приміщенні за адресою м.Запоріжжя, Дослідна станція, 22), а також за умови відсутності заперечень від позивача при проведенні перевірки щодо належності йому виявлених тютюнових виробів за вказаною адресою, колегія суддів про те, що порушення позивачем вимог статті 85 Податкового кодексу України знайшло своє підтвердження під час розгляду і вирішення справи.

Щодо відповідальності за зберігання тютюнових виробів у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 53 статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі (частина 56 статті 15 Закону № 481/95-ВР).

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням (частина 55 статті 15 Закону №481/95-ВР).

Згідно з частиною 57 статті 15 Закону №481/95-ВР довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Статтею 17 Закону № 481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень (абзац 11 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР).

На виконання Закону № 481/95-ВР наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 №251 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (Порядок №251).

Пунктом 1.1 Порядку №251 встановлено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №251 до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Для внесення місць зберігання спирту або алкогольних напоїв або, тютюнових виробів до Єдиного реєстру суб`єкти підприємницької діяльності подають заяву до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України

Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб`єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.

Згідно з пунктом 2.2 Порядку №251 заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.

До заяви додаються: нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Суд зауважує, що метою правового регулювання відносин із зберігання тютюнових виробів є забезпечення контролю за їх виробництвом і обігом. Нарівні з місцями виробництва, оптової та роздрібної торгівлі тютюнових виробів законодавець запровадив реєстрацію їх місця зберігання в Єдиному державному реєстрі для забезпечення повного контролю за процесом виробництва і реалізації підакцизної продукції. При цьому, здійснення такої реєстрації не пов`язується з наявністю в суб`єкта господарювання відповідної ліцензії на провадження діяльності з реалізації тютюнових виробів. Водночас, штрафні санкції за зберігання тютюнових виробів у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб`єктів, що здійснюють оптову або роздрібну торгівлю тютюнових виробів.

Наведені у статті 1 Закону № 481/95-ВР визначення місця торгівлі та місця зберігання не дають підстави для висновку про взаємовиключність цих місць, тобто за певних обставин місце зберігання та місце реалізації можуть знаходитись за однією адресою або адреси таких можуть бути різними.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя (справа №335/5423/18), проведено огляд у всіх приміщеннях та спорудах за адресою м.Запоріжжя, Дослідна станція, 22, під час якого виявлено та вилучено тютюнову продукцію без марок акцизного податку України (т.1 ас102).

Вартість предметів правопорушення склала 728 640 грн.

Отже, факт вчинення порушення податкових правил позивачем повністю підтверджено матеріалами наявними у справі: листом ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.10.2020 року № 845/08-01-04-02 (т.1 ас45), протоколом огляду від 27.08.2020 року, підписаний позивачем без зауважень (т.1 ас46-49).

Відповідно до абзаців 21-22 статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Частиною тридцять сьомою статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 року за №670/6958) єдиний державний реєстр місць зберігання - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Згідно з частиною тридцять восьмою статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

За таких обставин, колегія суддів зазначає про те, що у ГУ ДПС у Запорізькій області були наявні правові підстави для застосування до позивача ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій за зберігання тютюнових виробів у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання. (оскільки під час розгляду справи встановлено, що зберігання тютюнових виробів здійснювалось ОКСТ «Спутник» , а не позивачем.)

Зміст наведених вище норм закону вказує на те, що підставою для внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру є здійснення зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в приміщенні, яке використовується для їх зберігання. При цьому у разі зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Таким чином, спростовується позицію платника податків про відсутність його відповідальності у зв`язку із зберіганням тютюнових виробів в місці зберігання, не внесеному до Єдиного реєстру.

Водночас ФОП ОСОБА_1 не спростовано доводів відповідача щодо здійснення зберігання тютюнових виробів в місці зберігання ( АДРЕСА_1 ), невнесеному до Єдиного реєстру.

Щодо тверджень позивача про те, що ним не здійснювалася торгівля тютюновими виробами, а приміщення, в якому контролюючим органом було проведено перевірку, не належить йому на праві власності користування), колегія суддів звертає увагу на таке.

Вказані аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки вони поза розумним сумнівом не виключають причетності ФОП ОСОБА_1 до зберігання на території за адресою Дослідна станція, 22 встановленої контролюючим органом кількості тютюнових виробів.

Враховуючи кількість тютюнових виробів за актом перевірки (т.1 ас11-12) 4 193 пачки на загальну суму 728 640 грн., а також їх місце зберігання - складські приміщення, критерій «поза розумним сумнівом», у тому числі, не дозволяє вважати, що дані тютюнові вироби зберігалися без мети їх подальшого збуту.

Крім того, платник податків брав участь у провадженні контрольних дій та не заперечував належність йому відповідних тютюнових виробів. Водночас, оскаржуючи рішення суб`єкта владних повноважень та заперечуючи проти того, що за вказаною адресою зберігаються належні йому тютюнові вироби, не навів причин та обставин, за яких він знаходився там під час проведення перевірки, отримав наказ та направлення про її проведення, а також надав пояснення працівниками контролюючого органу щодо встановлених порушень.

Водночас слід зазначити, що статтею 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

З урахуванням наведеного, доводи позивача про те, що ним не здійснювалася торгівля тютюновими виробами, а приміщення, в якому контролюючим органом було проведено перевірку, не належить йому на праві власності, не приймається судом до уваги, оскільки статтею 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що значення формального аспекту належності складських приміщень або території спрощується перед фактичним обставинами, які підтверджують локалізацію зберігання підакцизних товарів.

Стосовно позовних про визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.031.2021 року №00036750901 суд дійшов таких висновків.

Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону №481 алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пункту 226.1 статті 226 ПК України У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Відповідно до пункту 226.2 статті 226 ПК України наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Пунктом 226.8 статті 226 ПК України встановлено, що кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки. Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - «тютюн імпортний», ТВ - «тютюн вітчизняний») у кількісному виразі.

За положеннями пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, відповідно до пункту 20 якого маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції. Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 226.11 статті 226 Податкового кодексу України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що законодавцем визначена міра відповідальності у вигляді штрафу, саме за виробництво, зберігання, транспортування, реалізацію фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

При цьому, згідно із наведеними вище положеннями законодавства немаркованими вважаються тютюнові вироби, за які не було сплачено або було сплачено не в належному розмірі акцизний податок, або кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку.

Метою застосування вищевказаного штрафу є відповідальність за ухилення від сплати акцизного податку.

Як встановлено з матеріалів справи, ГУ ДПС у Запорізькій області застосувало до ФОП ОСОБА_1 фінансові санкції на підставі абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР у загальному розмірі 7245538,68 грн., в т.ч. 6067561,44 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_1 та 1186977,24 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності застосування до нього штрафних санкцій у сумі 1186977,24 грн. за зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в матеріалах справи наявні протокол огляду (т.1 ас46-49) в якому зазначено особа, у якої вилучалося майно та власника приміщення ОСОБА_1 , що спростовує доводи позивача про те, що в протоколі не зазначено особа, у якої були виявлені тютюнові вироби. Крім того, в протоколі допиту свідка від 27.08.2020 року (ас54 т.1) ОСОБА_1 зазначає, що здійснює господарську діяльність з реалізації тютюнових виробів в кіосках за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час проведення огляду та фактичної перевірки ОСОБА_1 перебував за адресою: м.Запоріжжя, Дослідна станція, 22.

В ході проведення перевірки контролюючим органом складено акт з зазначенням тютюнових виробів, які знаходяться у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , даний акт підписаний позивачем без зауважень, загальна вартість тютюнових виробів, що зберігалися за вказаною вище адресою в кількості 227,7 кг фабрично-фасованої тютюнової продукції без марок акцизного податку України, становить 738 640 грн.

Зі змісту «незаконний обіг ... тютюнових виробів», що закріплено в абзаці шістнадцятому статті 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» випливає, що обіг включає в себе в тому числі й зберігання.

Таким чином, предметно фактична перевірка може стосуватися, в тому числі, й питань належності зберігання тютюнових виробів.

За наведеного, доводи позивача у справі, що переглядається, відносно порушення контролюючим органом меж фактичної перевірки, яким охоплюється її предмет, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).

Фактична перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а також за умови вручення копії такого наказу суб`єкту господарювання, направлень, пред`явлення службових посвідчень.

При цьому отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства для призначення фактичної перевірки необхідно в частині проведення контролю за виробництвом, обліком, зберіганням та транспортуванням спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків.

Відсутність вироку суду не звільняє суди від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам.

Щодо прийняття наказу про проведення перевірки за наслідком отримання інформації щодо порушення статті 15 Закону №481 встановлено, що податковим органом надсилались на адресу Позивача запити щодо надання інформації по даному факту.

12 січня 2021 року ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до вимог Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» прийнято наказ №2-П про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .01.2021 року тривалістю 10 діб, за період з 28 серпня 2020 року по день закінчення фактичної перевірки, щодо дотримання законодавства з питань наявності ліцензій на право проведення оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами; наявності супровідних документів (прибуткових, видаткових та податкових накладних); дотримання стандартів; маркування підакцизних товарів; дотримання мінімальних цін на алкогольні напої, дотримання максимальних цін на тютюнові вироби, а також інших питань, що регулюють обіг алкогольних напоїв та тютюнових виробів в Україні.

На підставі вказаного наказу та направлень від 12 січня 2021 року №13,14 (т.1 ас117,118), проведена фактична перевірка позивача з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 22 січня 201821 року №299/08/01/09/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення: - частини 55,56,58 статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - зберігання тютюнових виробів в місті зберігання, не внесеного до Єдиного реєстру; - статті 85 Податкового кодексу України - ненадання у повному обсязі документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, - абз.3 ч.4 ст.11 Закону України№481/95-ВР- зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Щодо правової оцінки наказу стосовно проведення фактичної перевірки в контексті доводів позивача з посиланням на встановлення мораторію на проведення перевірок на період дії карантину, то колегія суддів критично оцінює такі доводи та зазначає, що пунктом 52-2 підрозділу 10розділу XX "Перехідні положення" ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами78.1.7та 78.1.8 пункту78.1 статті 78цьогоКодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2,80.2.3та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто, введений «мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок» на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України не поширюється на фактичні перевірки щодо порушення вимог законодавства в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ст. 317 КАС України, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2022 в адміністративній справі №280/4696/22 скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким у задоволені адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 19 жовтня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЮ. В. Дурасова

суддяА.В. Суховаров