Рішення

від 20.10.2023 по справі 910/12763/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2023Справа № 910/12763/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

За позовом Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІПС ГРУП"

про стягнення 64479,54 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог.

Комунальне підприємство "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІПС ГРУП" про стягнення 64479,54 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №ТМ-07-С/433 про встановлення сервітуту від 01.04.2015.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.08.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1273/23 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.08.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Ухвала суду від 17.08.2023, направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду 26.09.2023 поштовим відділенням зв`язку за закінченням встановленого терміну зберігання.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору № 07-С/433 від 15.07.2013 про встановлення сервітуту, який 01.04.2015 викладено в новій редакції та змінено номер договору на №ТМ-07-С/433, не виконав взятих на себе зобов`язань та не сплатив плату, передбачену договором, за період з вересня 2018 по травень 2023, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 64479,54 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

15.07.2013 між Комунальним підприємств "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" (далі підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІПС ГРУП" (далі сервітуарій) укладено договір № 07-С/433 про встановлення сервітуту, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є обмежене право користування сервітуарієм житловими та нежитловими будівлями комунальної власності (далі - об`єкти розміщення) для розміщення сервітуарієм своїх телекомунікаційних мереж, що знаходяться за адресами, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.

Об`єкти розміщення використовуються виключно для розміщення комплексу технічних засобів телекомунікацій, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах, крім радіотехнічних, між кінцевим обладнанням у визначеному сторонами місці (пункт 1.2 договору).

У додатку № 1 до вищевказаного договору сторони погодили адресний перелік розміщення телекомунікаційних мереж.

В подальшому між сторонами укладені додаткові угоди, зокрема додаткова угода № 1 від 01.08.2013, додаткова угода № 2 від 01.08.2013, додаткова угода № 3 від 01.03.2014 та додаткова угода № 4 від 01.04.2015.

Так, додатковою угодою № 4 від 01.04.2015 сторони дійшли згоди викласти договір в новій редакції та змінено номер договору ТМ-07-С/433 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом є обмежене право користування сервітуарієм будівлями комунальної власності, що знаходяться за адресами, зазначеними у додатку № 1 до даного договору (об`єкт розміщення).

Згідно з п. 2.1 договору встановлення сервітуту підприємством сервітуарію для розміщення обладнання в місцях, вказаних в додатку № 1 до даного договору, розпочинається моменту укладення договору.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору сервітуарій зобов`язується вносити підприємству щомісячну плату за користування об`єктом розміщення відповідно до умов договору. Розрахунок щомісячної плати за кожен об`єкт розміщення та в цілому за договором наводиться в додатку № 1 до даного Договору.

Відповідно до пункту 3.3 договору щомісячний розмір плати за даним договором сплачується у якості передоплати та визначається на підставі рахунку, який виставляється підприємством сервітуріарію не пізніше 28 (двадцять восьмого) числа кожного місяця. Рахунок надається підприємством сервітуріарію шляхом надсилання поштою та електронними засобами зв`язку відповідно до реквізитів сервітуарія, вказаних в даному договорі. На момент підписання даного договору щомісячна плата становить 3790,20 грн., у тому числі ПДВ 631,70 грн.

Пунктами 3.4-3.6 договору встановлено, що плата сплачується сервітуарієм протягом 7 банківських днів з моменту отримання рахунку від підприємства. Нарахування плати починається з дати укладення договору та припиняється з дня підписання сторонами акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, зразок якого наведено в додатку № 3 до даного договору. Плата перераховується на розрахунковий рахунок підприємства, вказаний в договорі, прямим банківським переказом. Датою здійснення оплати відповідно до умов цього договору вважається дата зарахування відповідних коштів банком на рахунок підприємства, визначений даним договором.

Пунктом 4.1.1 договору на сервітуарія покладено обов`язок своєчасно та у повному обсязі вносити плату за цим договором, у тому числі у разі внесення змін в складові розрахунків плати.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015 року. У разі, якщо одна із сторін не повідомить іншу за один календарний місяць до закінчення терміну дії договору, договір вважається пролонгованим на 1 (один) календарний рік на тих же умовах (п. 9.1, 9.2 договору).

Відповідно до пункту 9.3 договору припинення користування об`єктом розміщення на умовах сервітуту оформлюється актом закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту.

На підтвердження належного виконання позивачем своїх обов`язків за договором позивачем долучені до матеріалів справи копії рахунків на оплату № 3802 від 01.09.2018, № 4174 від 01.12.2020, № 98 від 01.01.2022, № 426 від 01.02.2022, № 787 від 01.03.2022, № 1191 від 01.04.2022, № 3959 від 01.05.2022, № 1828 від 01.06.2022, № 2156 від 01.07.2022, № 2485 від 01.08.2022, № 2918 від 01.09.2022, № 3061 від 01.10.2022, № 3386 від 01.11.2022, № 3723 від 01.12.2022, № 92 від 01.01.2023, № 410 від 01.02.2023, № 744 від 01.03.2023, № 1062 від 01.04.2023, № 1384 від 01.05.2023.

Також на підтвердження позовних вимог позивачем долучені акти надання послуг, зокрема № 3891 від 30.09.2018, № 4120 від 31.12.2020, № 272 від 31.01.2022, № 2 від 28.02.2022, №№ 1234, 1235, 1236, 1237, 1238, 1239, 1240, 1241, 1242, 1243, 1244, 1245, 1246, 1247, 1248 від 29.05.2023, однак останні не підписані зі сторони позивача.

На підтвердження направлення вищезазначених рахунків на оплату відповідачу, позивачем долучені до матеріалів справи копії фіскальних чеків та списків згрупованих поштових відправлень.

В порушення умов договору відповідач погоджену сторонами плату за надане йому обмежене право користування будівлями комунальної власності (сервітут) у період з вересня 2018 по травень 2023 у повному обсязі не вніс, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 6479,54 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із матеріалами справи правові відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору №ТМ-07-С/433 про встановлення сервітуту.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (частина 1 статті 402 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 3 статті 403 Цивільного кодексу України особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання умов договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки для оплати наданих послуг: № 3802 від 01.09.2018, № 4174 від 01.12.2020, № 98 від 01.01.2022, № 426 від 01.02.2022, № 787 від 01.03.2022, № 1191 від 01.04.2022, № 3959 від 01.05.2022, № 1828 від 01.06.2022, № 2156 від 01.07.2022, № 2485 від 01.08.2022, № 2918 від 01.09.2022, № 3061 від 01.10.2022, № 3386 від 01.11.2022, № 3723 від 01.12.2022, № 92 від 01.01.2023, № 410 від 01.02.2023, № 744 від 01.03.2023, № 1062 від 01.04.2023, № 1384 від 01.05.2023.

Виставлення зазначених рахунків відповідачу підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач здійснив часткову оплату заборгованості, зокрема за рахунком № 3802 від 01.09.2018 сума заборгованості становить 0,40 грн, за рахунком № 4174 від 01.12.2020 45,74 грн, інші рахунки повністю не оплачені.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 64479,54 грн.

Судом встановлено, що підставою для оплати, відповідно до п. 3.3, 3.4 договору, є рахунки. Копії рахунків та докази направлення їх відповідачу наявні у матеріалах справи.

Матеріали справи не містять та сторонами спору не надано суду доказів підписання між сторонами Акту закінчення розміщення обладнання на умовах сервітуту, а тому суд дійшов висновку, що у спірний період відповідач користувався будівлями комунальної власності, відповідно до договору умов укладеного між сторонами договору.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 64479,54 грн належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІПС ГРУП" про стягнення 64479,54 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІПС ГРУП" (03186, місто Київ, вулиця Соціалістична (вулиця Левка Мацієвича), будинок 2/4, квартира 6, ідентифікаційний код 38514160) на користь Комунального підприємства "КИЇВЖИТЛОСПЕЦЕКСПЛУАТАЦІЯ" ( 01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А, ідентифікаційний код 03366500) 64479,54 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 20.10.2023.

СуддяС.О. Турчин