Рішення

від 09.10.2023 по справі 761/15249/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/15249/23

Провадження № 2/761/7206/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

за участі:

позивачки: ОСОБА_1 ,

представника позивачки: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» про стягнення пені,

в с т а н о в и в :

В травні 2023р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд», в якому просила суд:

- стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 844811,94 грн.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 15 лютого 2015р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 15/02/14-С4-К42 (далі по тексту - договір), відповідно до п 2.1. якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивачка) купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають зальні положення про купівлю-продаж. Об`єктом нерухомості, згідно п.2.2. договору є квартира на перетині проспектів Правди і Радянської України у Подільському районі м. Києва (будівельний номер НОМЕР_2) , яка має 2 житлові кімнати, загальною площею 62,43 кв.м., розміщена у 4-ій секції, на 7-му поверсі будинку. На виконання умов договору позивачкою було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 305907,00 грн.. Плановий термін закінчення будівництва об`єкту нерухомості є 1 квартал 2016р.; плановий термін введення в експлуатацію об`єкту нерухомості є - 2 квартал 2016р., проте відповідачем будівництво четвертої секції Об`єкту так і не розпочалося.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2022р. по цивільній справі № 758/8595/21, було задоволено позов позивачки до відповідача про визнання недійсним договору та стягнення на користь позивачки з відповідача, сплачених нею сум на виконання договору.

Оскільки відповідачем не були виконані п. п. 2.6., 2.7 договору, то на думку сторони позивача, відповідач повинен відшкодувати стороні позивача, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», пеню у розмірі 844811,94 грн. за період часу з 01 липня 2016р. по 04 травня 2023р.

Оскільки в досудовому порядку вирішити спір неможливо, для захисту свого порушеного права позивачка звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 травня 2023р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2023р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав наведених у позові, просили суд позов задовольнити.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, в судове засідання свого представника не направив, поважності причин неявки не повідомив. Відзив на позов, у строки визначені судом сторона відповідача до суду не подавала.

Оскільки сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення сторони позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 15 лютого 2015р. між сторонами було укладено договір, відповідно до п 2.1. якого продавець (відповідач) продає, а покупець (позивачка) купує майнові права на об`єкт нерухомості у порядку та на умовах, передбачених цим договором, та у відповідності до норм ЦК України, що визначають зальні положення про купівлю-продаж. Об`єктом нерухомості, згідно п.2.2. договору є квартира на перетині проспектів Правди і Радянської України у Подільському районі м. Києва (будівельний номер НОМЕР_2) , яка має 2 житлові кімнати, загальною площею 62,43 кв.м., розміщена у 4-ій секції, на 7-му поверсі будинку. На виконання умов договору позивачкою було перераховано на користь відповідача грошові кошти в розмірі 305907,00 грн.. Плановий термін закінчення будівництва об`єкту нерухомості є 1 квартал 2016р.; плановий термін введення в експлуатацію об`єкту нерухомості є - 2 квартал 2016р.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2022р. по цивільній справі № 758/8595/21, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до ТОВ «Управляюча компанія Київбуд» про визнання недійним договору купівлі-продажу майнових прав - задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним договір № 15/02/14-С4-К42 купівлі-продажу майнових прав від 15 лютого 2015р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Управляюча компанія Київбуд». Стягнуто з ТОВ «Управляюча компанія «Київбуд» на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 338061,54 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами про стягнення пені, сторона позивача зазначала, що стороною відповідача не були дотримані положення, укладеного між сторонами договору (п. п. 2.6., 2.7 договору), у зв`язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачці, на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», пеню у розмірі 844811,94 грн. за період часу з 01 липня 2016р. по 04 травня 2023р.

За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно вимог ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень.

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 Постанови № 9 від 6 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, ч.ч. 1,2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержане, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (ст. ст. 215, 216 ЦК України).

Таким чином, враховуючи те, що укладений між сторонами договір був визнаний недійсним за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2022р. по цивільній справі № 758/8595/21, то зазначений правочин який внаслідок невідповідності вимогам закону не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, при цьому він є недійсним з моменту його вчинення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивачки про стягнення на її користь з відповідача пені, за невиконання зобов`язань, за укладеним між сторонами договором, які було визнано недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; ст. ст. 13, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 6 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Київбуд» (код ЄДРПОУ 39974280, місцезнаходження: м. Київ, пр. Правди, 102-А) про стягнення пені - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 жовтня 2023р.

Суддя: