Постанова

від 13.11.2007 по справі а4/494-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А4/494-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" листопада 2007 р.                                                                   Справа № А4/494-07

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу

за позовомПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції, м. Переяслав-Хмельницький

до Дочірнього підприємства “Гаян-Агро” приватного підприємства “Швейна фабрика “Гаян”, с. Циблі, Переяслав-Хмельницький р-н

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтарсбуд-Інвест”, м. Київ

про визнання угоди недійсною,

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивачаСукач В.В., за дов. від 08.10.07р. №11107,

від 1-го відповідачаРуденко Г.В., за дов. від 09.10.07р.

від 2-го відповідачане з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

          На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.11.2007р. о 14 год. 50 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.11.2007р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

О б с т а в и н и   с п р а в и:

          Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція (далі –Позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства “Гаян-Агро” приватного підприємства “Швейна фабрика “Гаян” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтарсбуд-Інвест” (далі - Відповідачі) про визнання недійсним договору від 03.08.05р. №3417-21/5-2 укладеного між відповідачами, стягнення з ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” на користь ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 636725,00 грн. та стягнення з ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 636725,00 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 207 та статті 208 Господарського кодексу України з огляду на те, що на підставі оспорюваної угоди на протязі 2005р. ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” виконало для ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” роботи загалом на суму 636728,00 грн. в т.ч. ПДВ 106120,00 грн. Проте, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.06р. визнано недійсним статут ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації; визнано недійсним установчий договір ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації; визнано недійсним свідоцтво №37103087 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. При цьому, районним судом було встановлено, що відповідач у справі Мікушев Андрій Борисович є засновником та директором ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, однак фактично фінансово-господарську діяльність він не вів, засновником значився формально, де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності та печатка підприємства йому не відомо. Крім того, Мікушев А.Б. не вносив до статутного фонду будь-якого капіталу, а лише підписав установчі документи за обіцяну винагороду.

          Відповідач 1 –надав заперечення на даний адміністративний позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОДПІ повністю з огляду на наступне:

          - відповідач 1 укладаючи договір від 03.08.05р. з ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” не мав умислу завдати шкоди інтересам держави та суспільства;

          - договір № 3417-21/5-2 з ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” укладався 03.08.05р., а рішення Голосіївського районного суду м. Києва прийняте 03.02.06р., і відповідно зазначає, що згаданий факт свідчить про те, що відповідач-1 в момент укладання договору не знав про невідповідність установчих документів ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” чинному законодавству.

          Представники відповідача-2 у судове засідання не з'явились, відзиву на позовну заяву не надіслали, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином  ухвалами та повістками суду. Господарським судом Київської області ухвалами від 27.09.07р., від 09.10.07р. було зобов'язано позивача надати суду довідку про включення 2-го відповідача до ЄДРПОУ станом на вересень 2007р. На виконання вимог згаданих ухвал, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, з якого вбачається, що станом на 10.10.07р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтарсбуд-Інвест”, ідентифікаційний код 33493749, місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Мало-Китаївська, буд. 3, кв. 76.

          Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

03 серпня 2005р. між Дочірнім підприємством “Гаян-Агро” приватного підприємства “Швейна фабрика “Гаян” (код ЄДРПОУ 33488351) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтарсбуд-Інвест” (код ЄДРПОУ 33493749) укладено договір, згідно умов якого замовник (ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян”) доручає, а підрядник (ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”) зобов'язується на власний ризик виконати наступні роботи: для сільськогосподарського призначення (в свинокомплексі) с. Харківці Переяслав-Хмельницького району розробити та впровадити систему бактериалізації та утилізації навозовидалення з придбанням і встановленням обладнання згідно специфікації №1, 2, 3, які є невід'ємними частинами договору, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Загальна договірна вартість складає 700000,00 грн., в т.ч. ПДВ 140000,00 грн.

На виконання умов договору від 03.08.05р. №3417-21/5-2 ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” виконало роботи по розробці та впровадженню систем бактериалізації та утилізації навозовидалення з придбанням і встановленням обладнання згідно специфікації №1, 2, 3, які є невід'ємними частинами договору загалом на суму 636725,00 грн., а ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” прийняло виконані роботи. Факт оплати послуг підтверджується залученими до матеріалів справи копіями: банківської виписки від 01.09.07р. та доручень банку про перерахування коштів (в матеріалах справи).

Залучена до матеріалів справи копія видаткової накладної від 18.07.06р. №001017 підтверджує факт виконання ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” для ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” робіт, а саме: для сільськогосподарського призначення (в свинокомплексі) с. Харківці Переяслав-Хмельницького району розробку та впровадження системи бактериалізації та утилізації навозовидалення з придбанням і встановленням обладнання згідно специфікації №1, 2, 3, які є невід'ємними частинами договору загалом на суму 636725,00 грн.

Присутній у судовому засіданні представник 1-го відповідача підтвердив факт виконання обома сторонами згаданого договору у повному обсязі, згаданий факт не заперечується і представником позивача.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи копії договору від 03.08.2005р. останній підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з боку ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” Гладким Я.М., з боку ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” Іващенко С.В.

Також до матеріалів справи залучена копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, з якого вбачається, що станом на 10.10.07р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців значиться Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтарсбуд-Інвест”, ідентифікаційний код 33493749, місцезнаходження: 03028, м. Київ, вул. Мало-Китаївська, буд. 3, кв. 76.

До матеріалів справи залучена копія рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.06р., яким визнано недійсним статут ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації; визнано недійсним установчий договір ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрований Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації; визнано недійсним свідоцтво №37103087 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” з моменту внесення в реєстр платників ПДВ. Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач у справі Мікушев Андрій Борисович є засновником та директором ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, однак фактично фінансово-господарську діяльність він не вів, засновником значився формально, де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності та печатка підприємства йому не відомо. Крім того, Мікушев А.Б. не вносив до статутного фонду будь-якого капіталу, а лише підписав установчі документи за обіцяну винагороду.

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Переяслав-Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним договору, який укладений між ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” та ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” на підставі статті 207 Господарського кодексу України, і як наслідок про стягнення ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” на користь ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 636725,00 грн. та стягнення з ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 636725,00 грн. з огляду на приписи статті 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно приписів статей 207, 208 ГК України, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.  

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, при вчиненні спірних правочинів з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Зокрема, при цьому суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”.

Суду не надано належні докази на підтвердження того, що виконуючи договір, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Проте, ОДПІ –як позивач у даній справі не довів наявність цих трьох обставин, зокрема: наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсним статуту ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрованого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації; визнання недійсним установчого договору ТОВ “Інтарсбуд-Інвест”, зареєстрованого Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.05.05р. з моменту його державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва №37103087 про реєстрацію платника ПДВ ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” з моменту внесення в реєстр платників ПДВ, оскільки у рішенні Голосіївського районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства та порушення вимог закону при проведенні державної реєстрації підприємства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації. При цьому господарський суд враховує той факт, що згадане рішення винесене 03.02.06р., тобто після укладання оспорюваного договору.

          Обставини, що встановлені судовим рішення у цивільній справі, яке набрало законної сили, згідно ч. 1 статті 72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відповідно до ч. 1 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

          Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення правочинів ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

          Стосовно посилання податкової служби на наявність умислу з боку ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” щодо укладання договору з метою суперечною інтересам держави та суспільства, яка полягала, у тому, що останній займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства слід зауважити наступне:

          В матеріалах справи відсутні докази наявності у ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок вчинення спірних правочинів. До справи не надано рішень ДПС про донарахування ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” податкових зобов'язань, податкових повідомлень, які б підтверджували наявність податкового боргу у відповідача-2, про умисел якого стверджує позивач, в. т.ч. внаслідок укладання спірного договору.

          Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксується у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішення податкової служби, яке повинно бути виконано упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

          Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень податкового законодавства, неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, позивач має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб'єкта.

          При цьому судом враховуються приписи ч. 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

          При цьому суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

          Отже, твердження позивача про суперечність спірного договору інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

          Сам по собі досліджуваний судом договір не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, за оспорюваним договором ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” виконало для ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” роботи, а саме: для сільськогосподарського призначення (в свинокомплексі) с. Харківці Переяслав-Хмельницького району розробку та впровадження системи бактериалізації та утилізації навозовидалення з придбанням і встановленням обладнання згідно специфікації №1, 2, 3, які є невід'ємними частинами договору. Відсутні законодавчі обмеження стосовно надання таких послуг .

          Викладені обставини не доводять факт укладання договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” при укладанні оспорюваного договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

          За огляду на викладене, позовні вимоги Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним договору від 03.08.05р. №3417-21/5-2, стягнення з ТОВ “Інтарсбуд-Інвест” на користь ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” суми грошових коштів отриманих від відповідача-1 на виконання договору в розмірі 636725,00 грн. та стягнення з ДП “Гаян-Агро” ПП “Швейна фабрика “Гаян” на користь держави належні до відшкодування кошти отримані від відповідача-2 в сумі 636725,00 грн., задоволенню не підлягають.

          Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

          Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

              Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі –19.11.2007р.